У сталінські часи була в ходу приказка: «Базіка — знахідка для шпигуна». Вона виникла в перші дні тієї війни. Зараз інша війна. От тільки її учасники з української сторони думають, що якщо вони викладуть на Фейсбуці всю інформацію, якою володіють, то це зробить неминучої перемогу справи, якій вони нібито служать. В реальності все зовсім навпаки. Противник і його «п’ята колона» активно відстежують всю інформацію в соцмережах і відправляють її спецслужбам РФ, потім ця інформація потрапляє в російський Генштаб, де на неї вельми оперативно реагують, наносячи артилерійські удари по скупченнях сил АТО.
Я озвучую тут азбучні істини, але, мабуть, про ці істини нічого не ведено ні нашим депутатам, ні міністрам, ні офіцерам, які командують цілими підрозділами і частинами. Мало того, навіть інформцентр РНБО повідомляє всьому світлу про те, як буде змінюватися тактика сил антитерористичної операції. І все це тільки частина біди. Мобільні телефони стали справжнім лихом сил АТО. Бійці щодня телефонують додому, своїм друзям, спілкуються з журналістами і повідомляють практично всю інформацію: про місця дислокації частин, їх нумерацію, чисельність і озброєння. Практично всі ці розмови стають відомі противнику.
Через годину-півтори приходить відплата. Так безневинні пустощі перетворюються на велику біду. Оточення українських військ Котел в районі сектора «Б» став реальністю. Саме тут і проявилися всі недоліки сил АТО: невміння тримати оборону, брак досвідчених офіцерів, невміле використання тих сил і засобів, які є під рукою.
Парадокс ситуації полягає в тому, що оточені під Іловайськ українські війська мають кількісну перевагу перед супротивником, і проте знаходяться в оточенні. Гостроту додає ще й те, що деякі з комбатів добровольчих батальйонів виступають з панічними заявами, вносячи ще більше сум’яття в і так не просту ситуацію під ІЛОВАЙСЬКЕ. Як тут не згадати, як 2000 бійців Гиркин кілька місяців обороняли Слов’янськ від п’ятикратно переважаючих сил АТО. Невже українські війська не можуть хоча б кілька днів протриматися до підходу підкріплень? Питання, звичайно, риторичне. Новоазовськ. Зараз це один з ключових пунктів оборони українських військ.
У випадку падіння Новоазовська, противник виходить до моря, а разом з цим під його контроль переходить і ділянку кордону в сотню кілометрів завдовжки. Пряма участь російської армії в наступі проти сил АТО в рази збільшило ефективність проведених терористами операцій. Всього за кілька днів вони оволоділи цілими районами на півдні Донецької області (карта РНБО навіть близько не відповідає реальному стану речей). Для того, щоб вирівняти ситуацію, вже простих заходів недостатньо.
Необхідно оголосити загальну мобілізацію. Ввести військовий стан на всій території країни (або як мінімум в двох областях). Ввести тризмінну роботу на тих військових підприємствах, які випускають найбільш важливу продукцію для АТО. Провести закупівлі за кордоном найнеобхіднішої техніки та озброєння (якщо НАТО не хоче продавати, це можна зробити в Японії, Ізраїлі, Південній Кореї, Австралії та на Тайвані). В терміновому порядку розпочати створення штурмових бригад з найбільш досвідчених бійців. Посилити органи контррозвідки, надавши їм широкі повноваження з виявлення ворожої агентури. Ще раз хочу повторити — врятувати ситуацію можуть тільки екстраординарні заходи. Час не чекає.
У сталінські часи була в ходу приказка: «Базіка — знахідка для шпигуна». Вона виникла в перші дні тієї війни. Зараз інша війна. От тільки її учасники з української сторони думають, що якщо вони викладуть на Фейсбуці всю інформацію, якою володіють, то це зробить неминучої перемогу справи, якій вони нібито служать. В реальності все зовсім навпаки. Противник і його «п’ята колона» активно відстежують всю інформацію в соцмережах і відправляють її спецслужбам РФ, потім ця інформація потрапляє в російський Генштаб, де на неї вельми оперативно реагують, наносячи артилерійські удари по скупченнях сил АТО.