Сайт з предмета ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 
Субота, 18.11.2017, 00:18

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід

МЕНЮ НАШОГО САЙТА
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [23]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?

Для нас це важливо
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 321

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2017 » Вересень » 15 » 15 вересня народилися...
23:13
15 вересня народилися...
1804 
Михайло Максимович український історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, 
перший ректор Київського університету.
 
   Миха́йло Олекса́ндрович Максимо́вич (*3 (15) вересня 1804, хутір Тимківщина, тепер у складі села Богуславець — †10 (22) листопада 1873) — український вчений-енциклопедист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет зі старшинського козацького роду на Полтавщині, перший ректор Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.
Народився на хуторі Тимківщина (тепер с. Богуславець Черкаської області).
У 1819 закінчив Новгород-Сіверську гімназію.
1823 р. закінчив Московський університет (словесний і природничий відділи філософського факультету, згодом ще й медичний). Залишився при університеті для науково-академічної праці, викладав ботаніку.
1833 р. одержав учений ступінь доктора й був іменований ординарним професором на кафедрі ботаніки Московського університету.
1834 р. у відкритому тоді Київському університеті Максимович дістав професуру російської словесності й був обраний першим ректором університету (до кінця 1835 р.).
Через поганий стан здоров'я пішов 1845 р. у відставку й решту життя присвятив винятково науково-літературній діяльності, яку провадив на своєму хуторі Михайлова Гора біля с. Прохорівки Золотоніського повіту, де й помер.
Максимович не раз намагався повернутися до активної науково-академічної діяльності, однак російське міністерство освіти, побоюючись українофільських поглядів Максимовича, усувало його від науково-академічної діяльності. Живучи в Україні, Максимович підтримував тісні творчі й особисті зв'язки з Т.Шевченком, П.Гулаком-Артемовським, Є.Гребінкою, М.Костомаровим, М.Щепкіним, А.Міцкевичем та ін. визначними діячами науки й культури. Незважаючи на великий науковий авторитет (Максимович був почесним членом кількох українських та російських університетів і багатьох наукових товариств), лише під кінець життя (1871 р.) його обрано членом-кореспондентом Російської Академії Наук з відділу російської мови та словесності.
Доробок
Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії. Його наукові праці в царині природознавства, опубліковані у 1820-х рр. — на початку 1830-х рр., не лише стояли на рівні тогочасної науки, але й прокладали для неї методологічні шляхи.
Як фольклорист Максимович видав 1827 р. у Москві «Малороссийские песни», 1834 р. — «Украинские народные песни» (третя збірка «Сборник украинских песен», ч.1 вийшла вже в Києві 1849 р.). Передмова Максимовича до видання 1827 р. була «свого роду літературним маніфестом, повним ентузіазму до народної української поезії» (Д.Дорошенко). Фольклорні видання Максимовича мали величезний вплив на українську фольклористику (також у Галичині). Вони викликали інтерес до українського фольклору не лише серед інших слов'янських народів (зокрема, росіян, поляків, чехів), а навіть в Англії й Америці.
Як мовознавець Максимович опублікував низку статей про класифікацію слов'янських мов (1838, 1845 і 1850), у яких широко користувався даними з української мови. У дискусії з М.Погодіним і П.Лавровським М. обстоював «старобытность» української мови. Максимович був автором етимологічного правопису «максимовчівки». Як літературознавець Максимович вивчав «Слово о полку Ігоревім», яке переклав українською мовою. Йому належить видання і дослідження найдавніших літературних пам'яток Київської Русі — «Руської Правди», «Повісті минулих літ». Був автором праці «История древней русской словесности» (1839 р.), про козацькі літописи, зокрема Грабянки тощо. Крім того, Максимович перекладав псалми українською мовою та написав низку віршів, у тому числі «Ой, як дуже за тобою тужила Вкраїна», присвячений Т.Шевченкові.
В історичних (як і в фольклорно-етнографічних) творах Максимович був прихильником панівного тоді романтизму та ідеї народності. Він обстоював генетичний зв'язок між княжою та козацько-гетьманською добами в історії України, яким він присвятив багато розвідок, статей, критичних заміток про джерела, літературу тощо. У статті «О мнимом запустении Украины» (1857 р.) та «Письмах» до М.Погодіна, Максимович довів безпідставність його гіпотези про «великоруське» населення Київщини за княжої доби. Численні праці Максимовича з історії княжої України, Києва та його пам'яток (зокрема, «Очерк Киева», 1847; «Письма о Киеве к М.Погодину», 1871 та ін.), з історії козаччини, гетьманщини й гайдамаччини (розвідки про гетьмана П.Сагайдачного, «История письма о казаках приднепровских», 1863–1865), «Письма о Б.Хмельницком», 1859, «Бубновская сотня», 1848–1849, про Гайдамаччину й Коліївщину тощо, мали особливе значення для дальшого розвитку української історіографії. В 1830–1834 рр. видав три випуски альманаху «Денница». В 1840 і 1841 у Києві та в 1850 у Москві видав історичний альманах «Киевлянин». У 1859 р. та у 1864 р. у Москві видав альманах «Украинец».
Максимович працював також у царині української археології та був автором першої в Україні археологічної праці з застосуванням типологічного методу («Украинские стрелы древнейших времен», 1868).
Наукові праці Максимовича в галузі природознавства («Про системи рослинного царства», 1827; «Основи ботаніки», тт. 1-2, 1828-31; «Роздуми про природу», 1831) дають підстави вважати вченого одним з основоположників вітчизняної ботаніки.
Твори
Праці природничого характеру «Главные основания зоологии», «Систематика растений», «Ботаника». видав у Москві збірку «Сборник малороссійських пісень»
Зелінська Н. "Видавнича справа та редагування: Постаті та джерела (XIX-перша третина ХХ ст.), Львів, видавництво «Світ» — 2003
Він був нащадком старшинського роду, природознавець, філософ, увійшов до числа найвидатніших українських вчених, його «Курс математики» був основним підручником кілька десятиліть в усій Російській імперії.
 
1830 
Порфіріо Діас, президент та диктатор Мексики (†2 липня 1915)
 
Порфі́ріо Ді́ас (повне ім'я: Хосе де ла Крус Порфіріо Діас Морі, ісп. José de la Cruz Porfirio Díaz Mori; *15 вересня 1830 — †2 липня 1915), мексиканський герой війни і президент Мексики (пізніше вважався диктатором), управляв Мексикою з 1876 до 1911 року (за винятком чотирьохрічного періоду).
 
1852 
Григорій Мачтет, російський письменник, революціонер (†1901).
 
1888 
Пилип Коновал — єдиний українець кавалер ордену Хрест Вікторії.
 
Пили́п Конова́л (*15 вересня, 1888, Кутківці, Подільська губернія, нині: Чемеровецький район Хмельницької області — †3 червня, 1959, Халл Квебек) — канадець українського походження, єдиний українець-кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені військовики з країн, підлеглих Британській короні.
Є покровителем Відділення 360 (Відділення Коновала) Королівського Канадського Легіону в Торонто.
«Just as the scar on Filip Konowal's face has not disappeared, so will never fade the fame of this former Canadian soldier of Ukrainian origin, whose name is written in letters of gold in the history of Canada and the First World War.
Як і не зник шрам на лиці Пилипа Коновала, так і не згасне слава цього загиблого канадського солдата українського походження: золотими літерами вписане його ім'я в історію Канади та Першої світової війни».
— George Salsky 11 February 1954 CBC Radio
                                                     Джордж Салскі 11 лютого 1954 Радіо CBC'
 
1941 
Мирослав Гермашевський, перший польський космонавт
1955 
Володимир Пилат — український дослідник та знавець бойових мистецтв, засновник стилю та Верховний Учитель Бойового Гопака
1984 
Принц Генрі, (Генрі Чарльз Альберт Девід Вінздор), син принцеси Діани і принца Чарльза, спадкоємець британської корони (3-й в черзі).
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 323 | Додав: Vchutel | Теги: Порфіріо Діас, Володимир Пилат, Мачтет, Принц Генрі, Гермашевський, Михайло Максимович, бойовий гопак, Коновал, президент | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Друзі нашого сайту

Календар

Архів записів


Copyright MyCorp © 2017