Сайт з предмета ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 
П`ятниця, 21.07.2017, 21:55

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід

МЕНЮ НАШОГО САЙТА
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1199]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [23]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?

Для нас це важливо
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 310

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2017 » Липень » 16 » 16 липня - Дні історії
21:53
16 липня - Дні історії
622 
Хіджра (мандри) Мухаммеда з Мекки до Медіни. Точка відліку мусульманського календаря. Початок поширення ісламу.
 
1054
Відбувся розкол Християнської Церкви, в результаті якого остаточно відокремилися: римо-католицька церква на Заході і православна на Сході
 
У 1054 році римський папа Лев IX послав до Константинополя своїх послів-легатів на чолі з кардиналом Гумбертом для вирішення конфлікту, початок якому було покладено закриттям в 1053 латинських церков у Константинополі. Однак знайти шлях до примирення не вдалося, і 16 липня 1054 в соборі Святої Софії папські легати оголосили про позбавлення влади Константинопольського патріарха Михайла Кіруларія і його відлучення від Церкви. У відповідь на це 20 липня патріарх зрадив анафемі папу і його легатів. Розкол мав безліч передумов і причин, корениться в обрядових, догматичних і етичних відмінності між західною і східною Церквами. Різними були мови богослужіння: латинь у Західній церкви і грецький - у східній. Крім того, мали місце майнові спори, а також пряма боротьба папи римського і константинопольського патріарха за першість серед інших християнських первосвящеників. Покинувши Константинополь, папські легати відправилися в Рим окружним шляхом, щоб оповістити про відлучення Михайла Кіруларія інших східних патріархів. Серед інших міст вони відвідали Київ, де зустрілися з давньоруськими кліриками і були прийняті при княжому дворі. При цьому російська Церква зберегла відданість православ'ю. 
Церковний розкол не подоланий до цих пір, хоча в 1965 році за рішенням римського папи і константинопольського патріарха взаємні прокльони були зняті.
 
1748
Михайло Ломоносов вперше сформулював «загальний природний закон» - закон збереження матерії
Вчений-енциклопедист (фізик і астроном, історик і філолог) Михайло Васильович Ломоносов був також видатним хіміком свого часу. У Санкт-Петербурзької академії наук він офіційно займав посаду професора хімії. Ця наука, що показує, як «з декількох взятих тел породжуються нові», вела до пізнання внутрішньої структури матерії. Тривалий час Ломоносов домагався відкриття при академії спеціальної хімічної лабораторії, без якої було неможливе проведення навіть елементарних наукових дослідів. Завдяки його наполегливості, лабораторія, зрештою, була створена, і, таким чином, виникла база для здійснення епохального наукового відкриття - «загального природного закону», відомого також як «закон збереження матерії». Його обгрунтування було вперше дано в листі Ломоносова від 16 липня 1748, адресованому великому математику Леонарду Ейлера. Там, зокрема, говорилося: «Не всі зустрічаються в природі зміни відбуваються так, що якщо до чого-небудь щось додалося, то це віднімається у чогось іншого. Так, скільки матерії додається до якого-небудь тілу, стільки ж втрачається у іншого, скільки годин я витрачаю на сон, стільки ж забираю у неспання і т.д. Так як це загальний закон природи, то він поширюється і на правила руху: тіло, яке своїм поштовхом збуджує інше до руху, стільки ж втрачає від свого руху, скільки повідомляє іншому їм рушити ». Відкритий Ломоносовим закон отримав більш повне обгрунтування в його роботах: «Про ставлення кількості матерії і ваги» (1758) та в "Роздумах про твердість і рідини тіл» (1760). Обидві ці роботи були опубліковані латинською мовою, і, отже, отримали популярність за межами Росії. Але усвідомити значення відкриття, зробленого Ломоносовим, багато вчених тих років так і не змогли.
 
1790
Конгрес США ухвалив виділити спеціальну територію для будівництва нової столиці країни - Вашингтона
Після переможної війни жителів британських колоній Північної Америки за незалежність від Англії і проголошення США, нова країна мала кілька тимчасових столиць. Останніми з них були Нью-Йорк і Філадельфія. Там працювали президент і уряд, а також проводилися засідання Конгресу. Однак обраний в 1789 році перший президент США Джордж Вашингтон вважав, що не слід оголошувати столицею жоден з адміністративних центрів тодішніх Штатів. Він не хотів, щоб той чи інший штат вважав себе «столичним» і претендував таким чином на першість і особливий статус у федеративній державі. Тому за наполяганням Вашингтона 16 липня 1790 Конгрес прийняв рішення заснувати новий столичний місто біля річки Потомак, на території особливого «Федерального округу Колумбія», утвореного на землях, вимежеванних у пограниччя штатів Вірджинії і Меріленда. Перший президент не був у захваті від ідеї найменування міста на свою честь і завжди називав його просто «центром федерації». Проте, через рік після смерті Джорджа Вашингтона, однойменне місто став офіційною столицею США. 1 листопада 1800 тут, у ще недобудованому будинку президентської резиденції, влаштувався другий з американських президентів - Джон Адамс. Збудований з сірувато-білого піщанику особняк настільки контрастував з сусідніми краснокирпічной будівлями, що його вже з 1809 року стали називати Білим домом. У 1902 році президент Теодор Рузвельт затвердив цю назву, в якості офіційного найменування резиденції глави виконавчої влади США.
 
1945
На полігоні в Лос-Аламосі був проведений перший в світі ядерний вибух
На початку 1940-х років в США були розроблені фізичні принципи здійснення ядерного вибуху (т.зв. «Манхеттенський проект»). 16 липня 1945 в США, на полігоні поблизу Лос-Аламоса (інша назва - Аламогордо, штат Нью-Мексико) був вироблений наземний вибух першого в світі атомного пристрою. Спалах від нього виднілася на відстані 290 км, а звук був чутний на відстані до 160 км. У процесі підготовки ядерного випробування на полігоні була побудована 30-метрова вежа. 12 липня почалася збірка ураново-плутонієвого атомного заряду, потужність якого становила 20-22 кілотонн. 14 липня майже готове ядерне пристрій (без детонаторів) підняли на вершину вежі. У ніч на 15 липня на ньому встановили детонатори. А 16 липня в 5:29:45 установка була підірвана. У серпні 1945 року дві потужні атомні бомби були скинуті на японські міста Хіросіма і Нагасакі. У результаті атомного бомбардування в Хіросімі було вбито і поранено більше 140 тисяч осіб, в Нагасакі - близько 75 тисяч. Самі міста перетворилися на попіл. Вперше за всю історію людства було застосовано ядерну зброю. Тоді це не викликалося військовою необхідністю. Керівництво США переслідувало політичні цілі - продемонструвати свою силу для страхання СССР. Незабаром ядерна зброя була створена і в СРСР групою вчених фізиків на чолі з академіком Ігорем Курчатовим.
 
1950  
Фінал чемпіонату світу з футболу в Бразилії зібрав на стадіоні "Маракана" 199854 глядача - рекорд для спортивних змагань. Тоді збірна Уругваю завдала поразки господарям з рахунком 2:1. Весь стадіон ридав, а уряд Уругваю проголосило 16 липня національним святом.
 
1965
Урочисто відкрито тунель під найвищою горою Західної Європи - Монбланом
16 липня 1965 за участю президентів Франції та Італії Шарля де Голля і Джузеппе Сарагат відбулося урочисте відкриття тунелю під Монбланом - найвищою вершиною Альп (4807 м), який пов'язав два курортних центру: Курмайор в Італії та Шамоні у Франції. Тунель будувався вісім років. Його довжина склала 11,6 кілометра, а ширина - 8,6 метра. Він розташований на висоті 1 кілометра 274 метрів з французької сторони і 1 кілометра 381 метри з італійської. Висота скелі над тунелем перевищує два кілометри. До 1999 року тунель вже не відповідав нормам безпеки. Це призвело до трагедії. 24 березня 1999 там загорілася вантажівка, в результаті чого інші машини виявилися замкнутими в море вогню. Температура в тунелі досягла тоді 1000 градусів - плавилася сталева арматура кріплень і на що потрапили в пастку автомобілі з пасажирами падали розпечені шматки бетонних блоків. Ті, кому пощастило не постраждати від пожежі, задихалися від отруйних газів, що виділялися в результаті горіння бензину, масел і різних вантажів. Система відеоспостереження відразу ж вийшла з ладу, тому до місця трагедії рятувальники і пожежники змогли пробитися тільки до ночі. В результаті цієї катастрофи загинули більше 40 людей. Ця катастрофа отримала назву «Апокаліпсис в серці Монблану». Після неї тунель був закритий на ремонт і переобладнання. Через три роки в березні 2002 року він знову відкрився для експлуатації. Тепер тунель оснащений численними телекамерами і спеціальними нішами-притулками, де можна сховатися у разі надзвичайної події, але, тим не менш, періодично вводиться заборона на рух в тунелі вантажних машин.
 
1973 
У місті Шевченко на півострові Мангишлак стала до ладу перша в світі промислова атомна електростанція на швидких нейтронах.
1987 
Британська авіакомпанія "Брітіш еруейз" придбала за 237 мільйонів фунтів стерлінгів британську авіакомпанію "Брітіш Каледоніан".
1989 
Створено Азербайджанський Народний Фронт.
 
1990 
Україна прийняла Декларацію про державний суверенітет.
Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Міжнаціональна напруга в азійських і кавказьких республіках подекуди виплеснулася у криваві міжетнічні сутички. 11 березня 1990 року Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності. На вулицях українських міст Українська Міжпартійна Асамблея вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.
 
 
 
Зал засідань Верховної Ради УРСР під час ухвалення
Декларації про держаний суверенітет України.
 
12 червня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР, основною метою якої був перерозподіл владних повноважень і власності від союзного центру до республіки. Перебуваючи під тиском суспільних настроїв, XXVIII з'їзд КПУ прийняв резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР» (16 липня 1990р.). Оскільки більшість у Верховній Раді УРСР формально складали комуністи, депутати Верховної Ради УРСР прийняли Декларацію на виконання резолюції з'їзду.
Проте Декларація про державний суверенітет України далеко випередила декларації Росії і комуністів. По-перше, це фактично була програма побудови незалежної держави. По-друге, Декларація надала поштовх і напрямок процесу утворення національних держав на теренах падаючої комуністичної імперії. За місяць Верховна рада Білоруської РСР прийняла декларацію про суверенітет республіки, яка повторювала тези української декларації про побудову самостійної держави.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Однак це не означало революційної зміни поглядів комуністів. Заключним в Декларації стало положення про те, що принципи Декларації про суверенітет України будуть використані для укладення нового союзного договору.
День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. За відсутності інших ритуалів у першу річницю прийняття Декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам'ятників Леніну, які обов'язково були у центрі кожного міста.
У преамбулі Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
Одним з головних положень Декларації було положення про громадянство. Проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять». Громадяни всіх національностей становлять народ України.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. У документі підкреслювалося намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а при необхідності ввести власну грошову одиницю.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Україна проголошувала свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не буде брати участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
В суспільстві Декларація була сприйнята неоднозначно. Українська Міжпартійна Асамблея, яка вже вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки, сприйняла її як пропагандистський акт КПУ.
В п. І Декларації УРСР подана як «суверенна національна держава», хоч за чинною в той час конституцією вона була союзною республікою з обмеженим суверенітетом. Зокрема, вона не мала власних збройних сил, не мала дипломатичних стосунків з країнами поза радянським блоком, не мала права самостійно визначати соціальний лад. За офіційною ідеологією вона була інтернаціональним утворенням. Для конституювання УРСР як держави їй бракувало своїх громадян і суверенної влади.
Якщо Четвертий Універсал Центральної Ради проголосив Українську Народну Республіку державою українського народу, то в Декларації український народ посідає маргінальне становище. Він згадується окремо від «всіх національностей, що проживають на території Республіки». Якщо «всім національностям» Декларація гарантує вільний національно-культурний розвиток, то українцям УРСР лише «забезпечує національно-культурне відродження». Але гарантії вільного розвитку не передбачено.
Єдиним джерелом влади в УРСР Декларація проголосила народ України. А народ України визначений як громадяни республіки всіх національностей. На час прийняття Декларації Конституція УРСР була чинною. Отже, УРСР не мала свого громадянства. Її територію всуціль заселяли громадяни СРСР, відтак народу України не існувало. Джерелом влади при прийнятті Декларації була КПУ, але не як самостійна партія, а як регіональний підрозділ КПРС.
Проте прийнятий документ не одержав статусу конституційного акту. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Причиною цього стало відсутність
 у Верховної Ради УРСР повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу,
 тобто на проголошення незалежності Української РСР. Відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, 
тільки народ Української РСР, як володар всієї повноти влади в республіці, мав право приймати таке рішення на референдумі. Діючі норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду Української РСР провести республіканський референдум.
Декларація про державний суверенітет України стала основою для «Акту проголошення незалежності України». 24 серпня 1991 Верховна Рада Української РСР фактично вдруге проголосила Україну незалежною демократичною державою, прийнявши «Акт проголошення незалежності України», підтриманий всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. Декларація представляла собою правовий фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.
27 липня 1990 р. Сенат Республіки Польща прийняв ухвалу з приводу проголошення Україною власного державного суверенітету. В цьому документі, зокрема, відзначається: «Поляки, які свободу і незалежність Вітчизни вважають своїми основними цінностями, цілком розуміють той переломний момент в історії України, – сусіда, з яким бажають жити як рівні і близькі собі народи, а також розвивати співпрацю у всьому...»
 
 
                                                                                                                                               Поштова марка в честь прийняття                                                                                                                            Декларації про державний суверенітет України
1990 
Відкрито останній супутник Сатурна - Пан.
1992 
Верховна Рада Російської Федерації ухвалила постанову "Про реабілітацію козацтва".
2002
У центрі Вашингтона відкрився унікальний музей, присвячений історії міжнародного шпигунства.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 289 | Додав: Vchutel | Теги: Хіджра, розкол Християнської Церкви, полыгон, Маракана, закон збереження матерії, ядерний вибух, тунель, вашингтон, Мухаммед, Монблан | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Друзі нашого сайту

Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Архів записів


Copyright MyCorp © 2017