П`ятниця, 29.03.2024, 13:06 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

20:20
16 листопада - Дні історії
1582 
Іван IV Грозний убив свого сина.
 
   Іван IV Грозний (рос. Иван (Иоанн) IV Грозный) (* 25 серпня 1530 — † 18 березня 1584) — московський самодержець; титулувався як великий князь Московський і всєя Русі (1533–1547 рр.), Великий государ, Божиєю милістю цар і великий князь всєя Русі (з 16 січня 1547 р. до 18 березня 1584 р., крім 1575–1576 рр., коли «великим князем всєя Русі» номінально був Симеон Бекбулатович). Син Великого князя московського Василя III та Олени Василівни Глинської. Увійшов в історію Росії як дуже суперечлива особистість: з одного боку — як реформатор і талановитий публіцист, автор блискучих літературних «послань» до різних діячів, а з іншого — як жорстокий тиран і людина з хворобливою психікою.
З кінця 1540-х років правив за участю Вибраної ради. За його правління почали скликати Земські собори, укладений Судебник 1550 року. Проведені реформи суду та управління, зокрема впроваджені елементи самоврядування на місцевому рівні (Губна, Земська і інші реформи). 1565 року. Після зради князя Курбського, запроваджена опричнина (комплекс адміністративних і військових заходів для посилення царської влади та знищення опозиції). При Іванові IV встановлені торгівельні зв'язки із Англією (1553), заснована перша друкарня у Москві. Підкорені Казанське (1552) та Астраханське (1556) ханства. У 1558–1583 роках велася Лівонська війна за вихід до Балтійського моря і вперта боротьба проти протекторату кримського хана — нащадка золотоординських ханів із династії Чингізідів — Девлет I Ґерая (Московсько-кримська війна 1571–1572). Після несподіваної перемоги у Молодинській битві (1572) Московська держава здобула фактичну незалежнісь та укріпила за собою права на Казанське та Астраханське ханства, а також розпочала приєднання Сибірського царства (1581). Внутрішня політика Івана IV, після смуги невдач під час Лівонської війни, набула репресивного характеру щодо боярства і торгової верхівки. Багаторічна виснажлива війна на декілька фронтів призвела до посилення податкового тягара і селянської залежності.
Біографія
Після смерті батька трирічний Іван залишився під опікою матері, яка померла 1538 року, коли йому виповнилося лише 8 років. Іван зростав в обстановці палацових переворотів, боротьби за владу ворогуючих між собою боярських родів Шуйських та Бельских. Вбивства, інтриги і насильство, що оточували його, сприяли розвитку його підозрілості, мстивості й жорстокості. Схильність знущатися над живими істотами проявилася у Івана вже в дитинстві, і щонайближчі схвалювали це. Одними із сильних юнацьких вражень царя були «велика пожежа» і Московське повстання 1547. Після вбивства одного з Глинських, родича царя, бунтівники з'явилися у селі Воробйовому, де сховався великий князь, і зажадали видачі інших Глинських. З великими труднощами вдалося умовити натовп розійтися, переконавши його, що їх у Воробйовому немає. Ледве небезпека минула, цар наказав заарештувати головних змовників і стратити їх.
Улюбленою ідеєю царя, усвідомленою вже в юності, стала думка про необмежену самодержавну владу. 16 січня 1547 в Успенському соборі Московського Кремля відбулося урочисте вінчання на царство великого князя Івана IV. На нього були покладені знаки царської гідності: хрест Животворящого Дерева, барми і шапка Мономаха. Царський титул дозволяв зайняти поважнішу позицію у дипломатичних зносинах із Західною Європою. Великокнязівський титул перекладали як «принц» чи навіть «великий герцог». Титул же «цар» або зовсім не перекладали, або перекладали як «імператор». Російський самодержець тим самим ставав врівень з єдиним у Європі імператором Священної Римської імперії.
Від 1549 разом з Вибраною радою (А. Ф. Адашев, митрополит Макарій, А. М. Курбський, протопоп Сильвестр) Іван IV провів ряд реформ, спрямованих на централізацію держави: Земську реформу, Губну реформу, перебудову армії. 1550 року прийнято новий Судебник Івана IV. 1549 року скликано перший Земський собор, 1551 — Стоглавий собор, що прийняв збірник рішень про церковне життя «Стоглав».
У 1550–1551 Іван Грозний особисто брав участь у Казанський походах. 1552 року була підкорена Казань, потім Астраханське ханство (1556), в залежність від російського царя потрапили сибірський хан Єдігер і Ногай Великий. Від 1553 встановлюються торговельні відносини з Англією. 1558 Іван IV розпочав Лівонську війну за оволодіння узбережжям Балтійського моря. Спочатку військові дії розвивалися успішно для Москви. До 1560 армія Лівонського ордена була остаточно розгромлена, а сам Орден перестав існувати. Тим часом у внутрішньому становищі країни відбулися серйозні зміни. Близько 1560 цар порвав з діячами Вибраної ради і наклав на них різні опали. На думку деяких істориків, Сильвестр і Адашев, розуміючи, що Лівонська війна не обіцяє Росії успіху, безуспішно радили царю піти на угоду з ворогом. 1563 року російські війська оволоділи Полоцьком, на той час великою литовською фортецею. Цар особливо пишався цією перемогою, здобутою вже після розриву з Вибраною радою. Проте вже 1564 Росія зазнала серйозної поразки. Цар став шукати «винних», почалися опали і страти.
Іван IV дедалі більше переймався думкою про встановлення особистої диктатури. 1565 року він оголосив про введення в країні опричнини. Країна ділилася на дві частини: території, що не входили до опричнини, називалися Земщина, кожен опричник приносив клятву на вірність цареві і зобов'язувався не спілкуватися з земськими. Опричники вдягалися в чорний одяг, подібний до чернечого. Кінні опричники мали особливі знаки відмінності, до сідел чіплялися похмурі символи епохи: мітла — щоб вимітати зраду, і собачі голови — щоб вигризати зраду. За допомогою опричників, які були звільнені від судової відповідальності, Іван IV насильно конфісковував боярські вотчини, передаючи їх дворянам-опричникам. Страти і опали супроводжувалися терором і розбоєм серед населення. Значною подією опричнини був новгородський погром у січні-лютому 1570, приводом до якого стала підозра у бажанні Новгорода відійти до Литви. Цар особисто керував походом. Були пограбовані всі міста на шляху від Москви до Новгорода. Під час цього походу в грудні 1569 Малюта Скуратов задушив у тверському Отроч монастирі митрополита Пилипа, що намагався протистояти царю. Вважається, що число жертв у Новгороді, де тоді проживало не більше 30 тисяч чоловік, досягло 10-15 тисяч. Більшість істориків вважають, що 1572 року цар скасував опричнину. Свою роль відіграв напад на Москву 1571 року кримського хана Девлет-Гірея, що його опричницьке військо не змогло зупинити; були підпалені будівлі, вогонь перекинувся на Китай-город і Кремль.
Поділ країни згубно позначився на економіці держави. Величезне число земель було зруйноване і спустошене. 1581 року, з метою запобігти запустінню земель Іван запровадив заповідні літа — тимчасову заборону селянам йти від своїх господарів у Юріїв день, що сприяло утвердженню в Росії кріпосницьких відносин. Лівонська війна завершилася повною невдачею і втратою земель, що належали Московській державі. Об'єктивні підсумки царювання Іван Грозний міг побачити вже за життя: це був провал усіх внутрішньо- та зовнішньополітичних починань. Від 1578 цар перестав страчувати. Майже в цей же час він наказав скласти синодики (поминальні списки) страчених і розіслати по монастирях вклади на поминання їх душ; у заповіті 1579 каявся у скоєному.
Періоди покаяння і молитви змінювалися страшними нападами люті. Під час одного з таких нападів 9 листопада 1582 в Олександрійській слободі, заміської резиденції, цар випадково вбив свого сина Івана Івановича, потрапивши палицею із залізним наконечником йому в скроню. Смерть спадкоємця привела царя у відчай, оскільки інший його син, Федір Іванович, був нездатний керувати країною. Іван Грозний відправив в монастир великий внесок на поминання душі сина, навіть сам думав піти у монастир.
Точно невідома кількість дружин Івана Грозного, але, ймовірно, він був одружений вісім разів. Не рахуючи дітей, померлих у дитинстві, у нього було троє синів. Від першого шлюбу з Анастасією Захар'їною-Кошкіною народилося двоє синів, Іван і Федір. Другою дружиною була дочка Кабардинського князя Марія Темрюківна. Третьою — Марфа Собакіна, несподівано померла через три тижні після весілля. За церковними правилами одружитися більше трьох разів заборонялося. У травні 1572 був скликаний церковний собор, щоб дозволити четвертий шлюб — з Ганною Колтовською. Але в тому ж році вона була пострижена в черниці. П'ятої дружиною стала в 1575 Анна Васильчикова, померла в 1579, шостий, ймовірно, Василина Мелентьєва. Останній шлюб був укладений восени 1580 з Марією Нагою. 19 листопада 1582 народився третій син царя — Дмитро Іванович, який загинув у 1591 в Угличі.
Іван IV увійшов в історію не лише як тиран. Він був одним з найосвіченіших людей свого часу, мав феноменальну пам'ять, богословську ерудицією. Він автор численних послань (в тому числі до Курбського), музики і тексту служби свята Володимирської Богоматері, канону Архангелу Михаїлу. Цар сприяв організації книгодрукування в Москві і будівництва храму Василя Блаженного на Красній площі. На початку 2000-х рр. навіть обговорювалася ідея канонізації царя, однак вона зустріла спротив тодішнього патріарха Московського і Всєя Русі Алексія ІІ з огляду на те, що від царя постраждало багато церковників, в тому числі митрополит Пилип ІІ (Количев). Сам Алексій II назвав намагання прихильників канонізації Івана Грозного канонізувати царя "спробами псевдоревнителів Православ'я канонізувати тиранів і авантюристів
 
1632 — Битва під Лютценом 1632 одна з найбільших битв тридцятирічної війни, між шведськими військами під проводом Густава ІІ Адольфа і габсбурзькими частинами на чолі з Альбрехтом Валленштайном.
1700 — Прусія — раніше курфюрство у складі Священної Римської Імперії германської нації — проголошено королівством.
1848 — У Лондоні дав останній концерт Фредерик Шопен.
1895 — «Кінематограф» братів Люм'єр показали у Сорбонні.
1917 — в колишньому ханському палаці у Бахчисараї відкрито Національний музей.
1918 — Угорщину, яка до цього була частиною Австро-Угорської Імперії, проголошено республікою.
1918 — проголошено закон ЗУНР «Про адміністрацію».
1933 — СРСР та США встановили дипломатичні відносини.
1941 — відступом радянських військ із Керчі завершилася Кримська оборонна операція.
1943 — радянські війська зайняли районний центр Чоповичі Житомирської області.
1944 — По мосту через Керченську затоку пішов перший потяг. Цей міст було збудовано за рішенням Ставки Верховного Главнокомандування СРСР за 150 діб, за кресленнями Німецького головнокомандування, яке власне й планувало Керченський міст. Міст проіснував усього три місяці, бо взимку був зруйнований льодовими брилами та сильним штормом.
1967 — Розпочався I Світовий конгрес Вільних українців у Нью-Йорку. (Тривав 16—19.11).
1994 — Відповідно до Указу Президента № 667/94, від 11.11.94 почав щорічно відзначатися День працівників радіо, телебачення та зв'язку.
2002 — Президент Кучма підписав указ про відставку уряду Анатолія Кінаха і направив до Верховної Ради представлення на згоду призначити новим прем'єром голову Донецької обладміністрації Віктора Януковича.
2010 — заручини принца Вільяма та Кейт.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 656 | Додав: Vchutel | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024