| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
20:39 17 грудня - Дні історії | |
1538
Папа Римський Павло III відлучив від Церкви англійського короля Генріха VIII.
1668
На старшинській раді в Новгороді-Сіверському
Дем'ян Многогрішний обраний «сіверським гетьманом».
 Дем'я́н Гнатович Многогрі́шний (1631–1703) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1669–1672). Син Гната Многогрішного.Біографія
Дем'ян (Демко) Гнатович Многогрішний (Ігнатович) народився 1631 року у місті Коропі (нині Чернігівська область) і походив з козацької родини. Брав активну участь у Національно-визвольній війні 1648–1657 років. У 1665–1669 роках він став чернігівським полковником. У 1668 році Дем'ян Многогрішний як противник Андрусівського перемир'я взяв участь у антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом Івана Брюховецького. Підтримував політику гетьмана Петра Дорошенка. У 1668 році Петро Дорошенко призначив Дем'яна Многогрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням Григорія Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від Петра Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковських налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича) примусили Дем'яна Многогрішного піти на переговори з царським урядом. 17 грудня 1668 року на старшинській раді в Новгороді-Сіверському Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом». За словами літописця, за козацьким звичаєм Многогрішний довго відмовлявся від булави, «як стара дівка від хорошого жениха». Нарешті, від імені всієї старшини він присягнув на вірність Москві. Тоді повернулися звідти Максаківський ігумен Ширкович та обозний Петро Забіла, яких посилала торік старшина просити в царя вибачення за зраду Брюховецького. Посли привезли грамоту прощення й дозвіл вибрати нового гетьмана, бо Дорошенко, як гетьман Правобережжя за Андрусівською угодою 1667 року, яка поділила Україну між Польщею й Росією, не міг слухати двох господарів.
З березня 1669 року в Глухові генеральна рада знову вибрала гетьманом Дем'яна Многогрішного, і він присягнув на вірність цареві. Переговори між московським урядом і Дем'яном Многогрішним завершилися укладенням Глухівських статей 1669 року.
Глухівські статті
Внутрішня політика
Дем'ян Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України:
домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир'я, залишався у складі Лівобережжя;
спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово ослаблюючи політичну роль козацької старшини;
вів таємні переговори з Петром Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.
Така політика викликала незадоволення як частини старшинської верхівки, так і московського уряду. У ніч з 12 на 13 березня 1672 року у Батурині козацька старшина (Петра Забіла, Івана Самойловича, Карпа Мокрієвича, Родіона Дмитрашко-Райчи) за підтримки начальника московської залоги заарештувала Дем'яна Многогрішного й видала його представникам царського уряду.
Подальша доля Многогрішного
Гетьмана привезли до Москви, де в середині квітня 1672 року над ним розпочався суд. Його звинуватили в державній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку згодом замінили на довічне заслання. Разом з родиною і товаришами ніжинським полковником Матвієм Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем гетьмана вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутському острозі.
Згодом він був переведений до Селенгінська, а 1688 року Дем'яна Многогрішного звільнили. Сталося це за надзвичайних обставин: протягом одинадцяти (за іншими відомостями — тринадцяти) тижнів Селенгінськ осаджували монголи, чиї війська значно перебільшували чисельність селенгінського гарнізону. Колишній гетьман, якого утримували в селенгінській острожній в'язниці, став одним з керівників оборони міста, особисто брав участь у вилазках та сутичках, а у вирішальний момент очолив зведений загін стрільців, козаків та засланців. Настала кривава битва, яка закінчилася перемогою оборонців міста. Долина під Селенгінськом, де відбувалася битва, й досі має назву Убиєнної. Цікаво відзначити, що аналогічна історія трапилася з його братом Василем, ув'язненим у Красноярську.
1689 року Дем'ян Многогрішний брав участь у переговорах царського посла Ф. Головіна (майбутнього графа) з Китаєм, які завершилися підписанням Нерчинського договору.
Після від'їзду Головіна Многогрішний кілька років правив Селенгінськом та належними до нього землями у чині «приказної людини». 1691 року в одній із сутичок з монголами загинув його син Петро; тоді ж помер другий син, Яків. Дочка Олена вийшла заміж за сина козачого голови Панаса Бейтона (захисника Албазіна в 1685–1687 роках), а онука — за священика Селенгінської Спаської церкви.
У 1696 році колишній гетьман постригся в ченці.
Помер в Селенгінську 1703. Плиту з могили гетьмана бачив у Старому Селенгінську декабрист Михайло Бестужев; про це він писав у своїх спогадах. Плиту вправлено в підлогу того ж таки Спаського собору. Пізніше, за радянської влади, собор було пограбовано, а могилу гетьмана втрачено.
У культурі
Героєм твору «Тигролови» Івана Багряного є Григорій Многогрішний — вигаданий нащадок Дем'яна, подібно до свого славетного пращура засуджений на заслання до Сибіру.
1777
Франція визнала незалежність англійських колоній в Північній Америці (майбутніх Сполучених Штатів Америки).
1788 — Під час російсько-турецької війни (1787–1791) російські війська під командуванням князя Григорія Потьомкіна штурмом оволоділи турецькою фортецею Очаків.
1790 — У Мексиці знайшли камінь з календарем ацтеків.
1872 — у приміщенні школи сестер Ліндфорс (вул. Фундуклеївська, 21) відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві — «Чорноморці» (автор — М.Лисенко; постановник — М.Старицький, він же — автор лібрето за мотивами твору Я.Кухаренка).
1885 — французький уряд оголосив про встановленя свого протекторату над Мадаґаскаром, колонізація якого почалась у XVII столітті.
1895 — У США запатентували машину для виробництва шпагату.
1897 — На Харківському паровозобудівному заводі збудували перший український паровоз.
1903 — Орвілл Райт здійснив перший у світі політ на літаку, важчому за повітря, сконструйованому ним разом зі своїм братом Вілбером. Політ тривав 12 секунд.
1917 — Українська Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Ради Народних Комісарів, в якій зазначалося, що уряд радянської Росії «визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії… зараз же, без обмеження та безумовно». Водночас до Центральної Ради було висунуто ультимативні вимоги пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння Червоної гвардії.
1917 — Розпочав роботу Всеукраїнський з'їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів, який підтримав Українську Центральну Раду. 20 грудня з'їзд відкинув ультиматум петроградської Ради Народних Комісарів, що стало приводом для українсько-більшовицької війни
1920 — летовище Схіпхол в Амстердамі почали використовувати для прийому літаків цивільної авіації (нині — головний аеропорт Голландії)
1957 — США провели перше успішне випробування міжконтинентальної балістичної ракети «Атлас».
1984 — Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію «Про неприпустимість політики державного тероризму та будь-яких дій держав, які спрямовані на підрив суспільно-політичного устрою в інших суверенних державах».
1986 — У Кембріджському шпиталі вперше в історії медицини здійснено одночасну пересадку серця, печінки та легенів.
1989 — На телеканалі Fox (США) відбулась прем'єра мультсеріалу «Сімпсони».
1990 — У Москві почався IV з'їзд народних депутатів СРСР, у перший же день якого прозвучала вимога відставки президента Михайла Горбачова.
1991 — Міністерство юстиції України зареєструвало Міжнародний фонд «Відродження» — українську частину Мережі фундацій Сороса.
1992 — Депутати Федеральних зборів Чехо-Словаччини ухвалили постанову про припинення з 1 січня 1993 року існування Чехо-Словацької Федеративної Республіки й утворення держав-спадкоємниць — Чехії та Словаччини.
1992 — У Вашингтоні, Оттаві та Мехіко підписано Угоду про Північноамериканську зону вільної торгівлі — (NAFTA).
1996 — У столиці Перу Лімі члени ліванського Революційного руху Тупак Амару захопили в заручники 490 високопоставлених гостей посла Японії і погрожували їх убити. Лише через 5 місяців поліція визволила заручників і знищила терористів.
1998 — США і Велика Британія завдали авіаційні удари по Іраку під приводом відмови того співпрацювати зі спеціальною комісією ООН з питання контролю над іракським озброєнням. Таке ускладнення міжнародної ситуації дозволило відкласти призначене на наступний день голосування в Конгресі США щодо імпічменту президента Білла Клінтона.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
