Ві́ллі Бра́ндт (нім. Willy Brandt, ім'я при народженні Герберт-Ернст-Карл Фрам, нім. Herbert Ernst Karl Frahm; *18 грудня 1913, Любек — †8 жовтня 1992, Ункель на Рейні) — німецький та європейський політик — соціал-демократ, державний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1971) («На знак визнання конкретних ініціатив, що призвели ослаблення напруженості між Сходом і Заходом».).
Дитинство та молоді роки
Народився 1913 року на півночі Німеччині — у місті Любек. Мати — Марта Фрам (Martha Frahm) з батьком майбутнього Віллі Брандта — Йоном Мьоллером (John Möller) у шлюбі не була і син ніколи не знав свого батька. Він виріс у матері та діда.
В 1929 році ще юнаком він вступає до спілки Соціалістичної Робочої Молоді (Sozialistischen Arbeiter-Jugend, SAJ) а роком пізніше у Соціал-демократичну партію Німеччини (Sozialdemokratische Partei Deutschlands, SPD). В 1931 році він переходить до Соціалістичної Робочої партії, (Sozialistischen Arbeiterpartei Deutschlands, SAP), однієї з ліво-соціалістичної груп.
В 1932 році він складає випускні «Абітур»-іспити в гімназії Св. Йогана в Любеку. Що вважалася школою для дітей міської еліти (Höhere BürgerSchule).
Після приходу до влади у Німеччині нацистів у 1933 році соціал-демократичну партію було заборонено. Партія вирішує продовжити боротьбу проти націонал-соціалізму у підпіллі. В березні 1933 року Брандт отримує партійне завдання — організувати виїзд лідера SAP-партії Пауля Фреліха (Paul Frölich) в Осло (Норвегія). Однак Фреліха було перед виїздом заарештовано і Брандт бере на себе його завдання — організувати у Норвегії партійний осередок. Брандт через Данію потрапляє до Норвегії і розпочинає в Осло відвідувати штудію з історії. Там він очолює раду молодіжної спілки Соціалістичної Робочої партії та очолює заодно Комітет молодіжного союзу соціалістів (SAP-Jugendverbandes, SJVD). В 1934–1937 роках він заочно представляє Інтернаціональне Бюро революційних молодіжних організацій в «Лондонському бюро».
У 1934 році він бере собі псевдонім «Віллі Брандт», котрий з 1947 стає його офіційним ім'ям.
1937 року Брандт бере участь у громадянській війні в Іспанії.
Політична кар'єра
у самому стислому викладі:
бургомістр Західного Берліну (1957–1966),
міністр закордонних справ та заступник бундесканцлера ФРН (1966–1969),
бундесканцлер ФРН (1969–1974),
президент Соціалістичного Інтернаціоналу (1976–1992).
з 1979 член європейського парламенту
Його політика була спрямована на пом'якшення напруги між країнами східної і західної Європи. За внесок в поліпшення міжнародних відносин удостоєний Нобелівської премії Миру 10 грудня 1971. У 1977–1983 рр. був головою Незалежної комісії «Північ — Південь». Очолював фонд «Мир і розвиток». У 1987 році після відходу у відставку з поста голови СДПН вибраний почесним головою партії.
З серпня 1992 року стан здоров'я Брандта став сильно погіршуватися. Помер 8 жовтня 1992 року в 16:35.