Сайт з предмета ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 
Понеділок, 24.07.2017, 01:52

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід

МЕНЮ НАШОГО САЙТА
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1199]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [23]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?

Для нас це важливо
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 310

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2017 » Березень » 1 » 1 березня народилися...
00:09
1 березня народилися...

 1456

 

 ВЛАДИСЛАВ II Ягеллончик, 

 

 король Чехії (1471-1516)

 і Угорщині (1490-1516).

1545 
Томас Бодлі (Thomas Bodley), англійський дипломат і засновник Bodleian Library в Оксфорді (†1612).
 
1737

БАЖЕНОВ Василь Іванович (1737 - 13.08.1799), російський архітектор. До цього дня стоять, і ще довго стояти будуть, його Дім Пашкова (головне стару будівлю Румянцевской бібліотеки в Москві) або Михайлівський, інакше Інженерний замок в Санкт-Петербурзі.

 

 

1760 
Каміль Демулен (Lucie-Simplice-Camille-Benoist Desmoulins), 
діяч Великої французької революції (†1794).
 
  Люсі Семпліс Каміль Бенуа Демулен (фр. Lucie-Simplice-Camille-Benoist Desmoulins; 2 березня 1760, Монпельє — 5 квітня 1794, Париж) — французький революціонер, діяч Французької революції. Депутат Конвенту, боровся проти жирондистів. Прихильник Дантона.
Біография
Освіту отримав у парижскому лицеї Людовика Великого, де бу товаришем Максиміліана Робесп'єра та проникся повагою до античного республиканского духу. В 1785 році став адвокатом при парламенті. Не дивлячись на явне заїканння, був прекрасным оратором.
12 липня 1789 року, коли вістка про відставку Неккера викликало хвилювання в Парижі, Демулен звернувся в Пале-Роялі до натовпу, закликаючи його до зброї; він перший прикріпив до свого капелюха зелену ленту (колір надії). Цей заклик дав перший поштовх до знищення Бастилії. У трактаті «Ля Франс лібр» ( La France libre), виданому в половині липня та поміченому «першим роком свободи», Демулен вимагав проголошення республіки. З осені 1789 до серпня 1791 року Демулен видавав збірку запальних памфлетів під заголовком «Революції Франції та Брабанта» (Les Révolutions de France et de Brabant).
29 грудня 1790 р. одружився на Люсіль Ларідон-Дюплессі; свідками реєстрації шлюбу були, зокрема, Робесп'єр, Петіон, Бріссо и Луї-Себастьян Мерсьє.
Став засновником клубу кордельєрів, Демулен особисто керував передмістями та зайняв посаду секретаря при міністрі юстиції Дантоне. У званні депутата від міста Парижа, Демулен належав у конвенті до партії Гори, але не грав впливової ролі внаслідок надмірної довірливості та нестійкості, з якою він почергово слідував за усіма вождями революції, від Мірабо и до Робесп'єра. у процесі Людовика XVI стояв за страту короля; в памфлеті «Уривок з історії Революції» (Fragment de l’histoire de la Révolution) наклепом сприяв загибелі жирондістів; але під час боротьби Комітета суспільного спасіння проти эбертистів Демулен став видавати журнал «Льо вьє кордельє» ( Le Vieux Cordelier, грудень 1793), де почав закликати до милосердя; тоді Робесп'єр перестав підтримувати його. Демулен бу засуджений революційним трибуналом та страчений разом з Дантоном.
Свідчить кат Шарль Анрі Сансон: Коли Демулен взійшов на ешафот, то зупинився переді мною і спитав, чи хочу зробити йому останню послугу: я не мав часу відповісти йому, але по моєму обличчу він зрозумів, що може на мене розраховувати; він просив меня взяти у нього медальйон та віднести його матері дружини, господині Дюплесі. Він плакав, кажучи ці слова, і я відчував, що і у меня навертаються сльози. В цей час піднімали ніж, вразивший Франсуа Шабо; Демулен подивився на окривавлене лезо та сказав впівголоса: «Моя нагорода, моя нагорода». Подивившись на небо, він дав відвести себе на лаву, голосно викрикнув: «Люсіль!», і ніж впав.
Його дружину, Люсіль Демулен, гільйотинували через тиждень — 13 квітня 1794.
Демулен також був масоном, та входив у велику масонську ложу «Дев'ять Сестер»

 

 

 
1845
Федір Аполлонович Піроцький (1845 - 12.03.1898), російський винахідник в області електротехніки. Провів досліди з передачі електроенергії на відстань до 1 кілометра; першим в Росії провів на гілці Сестрорецьку залізниці випробування вагона, що приводиться в рух електродвигуном, причому струмопроводів служили ізольовані від землі рейки, по яких котився вагон.
 
1858 
Тутковський Павло Аполлонович, український геолог, географ, академік.
 
 
  Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української (з 1919 року) і Білоруської (з 1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка (з 1923 року).
Біографія
Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої.
Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 році за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 році. На першому курсі він зустрічає О. Д. Багалій, яка згодом стала його дружиною. В 1881 році в них народилась дочка, майбутня писсьменниця Ольга Сно. Молода сім'я не мала коштів на існування і Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім'ї. В той же час продовжував із зацікавленістю працювати в університетській лабораторії. Разом із своїм вчителем і наставником К. Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника.
По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 роки. Це дає йому змогу утримувати свою велику сім'ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович зріс і сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геологічні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою. В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.
В 1904 році П. А. Тутковський прийняв пропозицію куратора Київського навчального округу і став інспектором народних училищ Луцького повіту Волинської губернії. В Луцьку він продовжує польові роботи, розпочаті ще в 1900 році як позаштатний працівник геологічного комітету. Проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ — Ковель, що тоді проектувалася. В 1909 році він з усією родиною переїздить до Житомира, де призначається директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов'язаний з Товариством дослідників Волині. Найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906–1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікує його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обирає Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Особливе місце в колі краєзнавчих інтересів посідала унікальна пам'ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни». Краєзнавчу тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводить дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздить на засідання Товариства дослідників Волині. У Житомирі П. А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський бере участь в розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні матеріали займають у музеї видатне місце.
За пропозицією професорів Д. М. Анучина і О. П. Павлова Тутковський подав до Московського університету працю про викопні пустелі північної півкулі. Докторська дисертація «Викопні пустелі північної півкулі» захищена при Московському університеті в 1911 році на вчене звання доктора географії. Рада фізико-математичного факультету Казанського університету присудила Тутковському ступінь доктора мінералогії та геогнозії. З 1913 року викладає в Університеті святого Володимира, обіймає посаду приват-доцента географії, з 1914 року — професор кафедри географії, читає лекції з фізичної географії.
У 1917 році створив при Київському університеті Географічний інститут. Один із основоположників Української Академії Наук, українських інститутів. Обраний 1919 року головою фізико-математичного відділу УАН.
У травні 1920 очолює секцію науки Українського Громадського Комітету — керівник В. Прокопович.
У 1924–1926 роках керівник науково-дослідної кафедри геології при УАН. Яка була реорганізована 1926 року в Інститут геологічних наук УАН, перший директор інституту стає Павло Аполлонович. Створення національної наукової термінології Тутковський вважав одиним з нарізних каменів відродження української культури. Він був одним з ініціаторів і організаторів видання «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури». 12 вересня 1921 року в знак визнання його заслуг РНК УСРР прийняла постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», серед трьох інших достойників, Тутковському дозволено видання за державний кошт наукових праць; звільнено від сплати державних податків; заборонено реквізиції та ущільнення помешкання, яке він займав; матеріально забезпечено, а у випадку смерті — членів родини поза категоріальною довічною ставкою заробітку.
У 1923 році Павло Тутковський видає укладений ним «Словник геологічної термінології». У 1924 році збувається мрія вченого про створення Геологічного музею при Інституті геологічних наук УАН в Києві. Не можна не згадати й про участь П. Тутковського в організації бібліотеки Академії наук, інституту наукової мови.
Наприкінці 1920-х років вченому прикріпили ярлик «націоналіста», крамольного вченого не раз викликали в ДПУ. Врятувала від ГУЛАГу вченого смерть, що сталася 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 1, місце 14).
Науковий доробок
Монографічні праці стосуються переважно Волині й Полісся, зокрема «Краткий географический очерк истории центрального и южного Полесья» (1910); «Зональность ландшафтов и почв в Волынской губернии» («Почвоведение», 1910, ч. 3); «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни» (1923).
Чимало праць Тутковського присвячені палеогеографії четвертинного періоду; він розвинув учення про материкове зледеніння антропогену та про зв'язок стадій зледеніння з епохами українського лесу й довів його еолове походження: «К вопросу о способе образования лесса» («Землеведение», 1899, кн. 1-2); «До питань про вік поверхів лесу та похованих ґрунтів України» («Праці Українського Науково-Дослідного Геологічного Інституту», 1931, т. 4).
Синтетичний характер мають праці Тутковського «Природна районізація України» (1922) і класична на той час праця «Краєвиди України в зв'язку з природою та людністю» (1924).
Тутковський дав перший україномовний довідник «Загальне землезнавство» (1927), перший «Словник геологічної термінології» (1923); він автор статей про географію як науку і з дидактики географії; також з економіки, зокрема, сільського господарства України; автор низки статей з географії України в «Енциклопедичному Словнику Брокгауза і Єфрона».
Вшанування пам'яті
У 2007 році Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені П. А. Тутковського, яка вручається Відділенням наук про Землю НАН України за видатні наукові роботи в галузі геології, географії, океанології, геоекології, кліматології та метеорології.
Наукові праці
Сфера наукових досліджень: палеонтологія, історична та динамічна геологія, мінералогія, петрографія, гідрогеологія та ін. Автор теорії еолового походження лесу, один із засновників мікропалеонтологічного вивчення осадових гірських порід. Внесок Тутковського в науку різнобічний. Він працював практично у всіх галузях науки про Землю. Автор понад 300 наукових праць, присвячених питанням мінералогії, петрографії, палеонтології, стратиграфії, ґрунтознавству, регіональній і динамічній геології, четвертинним відкладам і проблемам четвертинного періоду, геоморфології, фізичній географії, етнографії та етнології, гідрогеології, корисним копалинам, крає- і ландшафтознавству. Автор першого українського словника геологічної термінології. Основні праці:
(рос.) Ископаемые пустыни Северного полушария: Монография. 1909. Книги 1-4.
Загальне землезнавство: Монографія. 1927.
До питань про вік поверхів лесу та похованих ґрунтів України: Монографія. 1931.
Зональность ландшафтов и почв в Волинской губернии. 1910.
Природна районізація України. 1922.
Словник геологічної термінології. 1923.
Мінералогія. 1926.
Загальне землезнавство. 1927.
 
 
1870 
Ежен Мішель Антоніаді, французький астроном
 
1885  
Ольгерд-Іполит Бочковський, чесько-український соціолог та публіцист, один із провідних європейських фахівців з теорії нації та національних відносин першої половини 20 століття.
 
1880
Ісаак Шенберг (1.03.1880, Пінськ - 25.01.1963), англійський винахідник однієї з перших систем телебачення високої чіткості (1936). За свої заслуги в галузі телебачення в 1962 був зведений у лицарське достоїнство.

 
1897
Костянтин Володимирович Чибісов (1897 - 31.12.1988), фізико-хімік, член-кореспондент АН СРСР.
 
1918 
Жуан Гуларт, 27-й президент Бразилії, очолював країну у 1961–1965 роках.
 
1922 
Іцхак Рабін, ізраїльський політик, прем'єр-міністр Ізраїлю в 1974–1977, 1994–1995 роках.
 
1923 
Володимир Гельфанд, український радянський публіцист, учасник Другої світової війни, відомий своїм фронтовим щоденником.
 
 
1929 
Анатолій Свідзинський, український вчений, професор, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри теоретичної фізики й астрономії, перший ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки.
 
1931 
Любомир Пиріг, український вчений-медик, академік, доктор медичних наук, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри нефрології Київської медичної академії післядипломної освіти імені Петра Шупика, президент Світової федерації українських лікарських товариств.
 
 
1943 — Володимир Середа, український громадський діяч, голова об'єднання товариств депортованих українців «Закерзоння», голова товариства «Надсяння».
 
 
1956 
Даля Грибаускайте, литовський політик, міністр фінансів у 2001–2004 роках, президент Литви з 2009 року.
 
1965 
В'ячеслав Шапошник, український політик, голова Сумської обласної ради у 2006–2009 роках.
 
1988 
Максим Чайка, український студент, активіст молодіжної патріотичної організації «СіЧ», був вбитий членами проросійської організації в Одесі, ймовірно через політичні переконання.
 
1997 
Олексій Руденко, переможець Всеукраїнської олімпіади з історії (2013), Міжнародної олімпіади з історії (2013), "Надія року" (2014), Найкраща людина всесвіту
 
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 1026 | Додав: Vchutel | Теги: ВЛАДИСЛАВ II Ягеллончик, БАЖЕНОВ Василь Іванович, Костянтин Володимирович Чибісов, Ісаак Шенберг, Федір Аполлонович Піроцький | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Друзі нашого сайту

Календар

Архів записів


Copyright MyCorp © 2017