| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
21:02 1 січня народилися... | |
1701
Василь Григорович-Барський, український мандрівник, вчений-орієнталіст, письменник
 Васи́ль Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський (Ба́рський, *1 (12) січня 1701, Літковичі — †7 (18) жовтня 1747, Київ) — український православний письменник та мандрівник.Біографія
Народився у заможній літківській купецькій родині. Близько 1715 року сім'я перебралася до Києва. Батько займався торгівлею, а також був старостою соборної подільської церкви Успіння Богородиці Пирогощі. Бажаючи вчитися, таємно від батька Василь пішов до ректора Теофана Прокоповича і вступив у Києво-Могилянську академію. У 1723 році через хворобу був змушений полишити навчання і відправитися на лікування до Львова. Там вступив до класу риторики єзуїтської академії.
У 1724 році рушив у мандри, які тривали 24 роки. Відвідав Пешт, Відень, Барі, Рим, Венецію, Корфу, гору Афон. У 1726 році дістався Палестини. Побував у Єрусалимі, на Синайській горі, Кіпрі.
Вісім місяців Василь Григорович-Барський прожив в Єгипті, при дворі олександрійського патріарха. У 1729—1731 роках мешкав у Тріполі (Сирія). Тут він вивчав грецьку мову. У 1734 році прийняв монашеський постриг та шість років провів на острові Патмос, де продовжив вивчення грецької мови та літератури.
У 1741 році — у зв'язку зі смертю батька — вирішив повернутися додому. Проте у травні 1743 року за наказом імператриці Катерини ІІ Василь Григорович-Барський отримав місце священика при російському посольстві в Константинополі. Протягом 1744—1746 років перебував на Афоні, де отримав доступ до всіх православних бібліотек та монастирів.
У 1747 році Василь Григорович-Барський повернувся до Києва, де невдовзі помер.
Творча спадщина[
Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рік
Листи до рідних
1752 — Бетсі Росс, американська швачка, яка в 1776 році пошила перший американський прапор — на замовлення трьох членів Континентального конгресу — майбутнього першого президента Джорджа Вашингтона, землевласника Роберта Морріса і полковника Джорджа Росса, дядька її покійного чоловіка
1823 — Петефі Шандор, угорський поет, публіцист, революційний діяч словацького походження († 31 липня 1849 р.)
1832 — Іван Вишнеградський, російський вчений-винахідник, один із основоположників теорії автоматичного регулювання, почесний член Петербурзької Академії наук, професор Петербурзького технологічного інституту, міністр фінансів
1857 — Ерастов Степан, український письменник і громадсько-політичний діяч на Кубані († 13 квітня 1933)
1863 — П'єр де Кубертен, французький громадський діяч, ініціатор відродження давньогрецьких Олімпійських змагань
1895 — Едгар Гувер, американський криміналіст, адвокат, державний діяч, засновник ФБР
1907 — Леонід Брежнєв, радянський політичний і державний діяч, уродженець Дніпродзержинська Дніпропетровської області
1909
Бандера Степан Андрійович, український політик, голова проводу ОУН в 1940–1959 роках
 Степа́н Андрі́йович Банде́ра (* 1 січня 1909, Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області — † 15 жовтня 1959, Мюнхен, ФРН) — видатний український політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився.
Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
1916 — Василь Хома, голова обласного проводу ОУН Житомирщини 1941 року.
1949 — Борис Тарасюк, український політик і дипломат, міністр закордонних справ України в урядах Валерія Пустовойтенка, Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича
1956 — Крістін Лагард, французький політик
1960 — Юрій Шайгородський, український політолог, соціальний психолог
1960 — Олександр Шлапак, український політик і управлінець
1969 -
Валерій Хорошковський,
український підприємець і управлінець, політичний діяч, медіа-магнат
український підприємець і управлінець, політичний діяч, медіа-магнат | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
