| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
22:40 26 листопада народилися... | |
1844
Олександр Боровиковський, український фольклорист, спеціаліст з цивільного права і процесу.
1876
Віктор Курманович, військовий діяч, генерал-четар УГА,
в квітні 1945 заарештований радянськими спецслужбами у Відні.
Помер у одеській тюрмі 18.10.1945.
 Ві́ктор Курмано́вич (* 26 листопада 1876 — † 18 жовтня 1945) — генерал-чотар УГА, командир групи «Жовква», потім — групи «Південь» і І корпусу УГА.Життєпис
Народився 26 листопада 1876 року в селі Велика Вільшаниця Золочівського повіту на Львівщині в сім'ї священика Йосипа Курмановича.
Батько віддав сина після закінчення п'ятого класу в гімназії до кадетської школи у Львові, звідки був скерований на навчання у військову академію. Після її закінчення він одержав призначення в Генеральний Штаб австрійської армії.
В час Першої світової війни попав у російський полон, проте в тюрмі він був не довго. Його обміняли за офіцера російської армії, що був в австрійському полоні. Після полону він опинився на передовій, в окопах, які стали ледь не його домівкою на довгі роки війни.
Він пройшов шлях від офіцера австро-угорської армії до генерала Галицької армії. Після розвалу Австро-Угорської імперії він вже в рядах ЗУНР і в другій половині листопада 1918 р. полковник Курманович прибув до Тернополя (де був осідок Державного Секретаріату Військових справ) (військовий міністр) і йому наказано очолити північне крило вже українсько-польського фронту. Від грудня 1918 командував групою «Північ»: — сокальська, угнівська, белзька, равська, яворівська та янівська «партизанські» групи об'єдналися у військове з'єднання «Північ», встановивши український контроль над територією північніше Львова — Янова — Яворова, західніше Рави-Руської — Белза — Сокаля і до Волині. Пізніше він був підвищений у званні до генерала-четаря Галицької армії. Від лютого 1919 р. — державний секретар військових справ УНР.
Кінцем квітня — початком травня 1919 року Головнокомандувач Галицької армії М. Омелянович-Павленко та начальник штабу В. Курманович подали рапорти про свою відставку, одначе Президент ЗОУНР Є.Петрушевич її не прийняв.
11 серпня 1919 для спільних дій об'єднаних сил українських армій сформовано Штаб Головного отамана (ШГО), який об'єднав штаб Дієвої армії та Начальну команду Галицької армії; начальником штабу став генерал М.Юнаків, квартирмейстером — представника УГА генерал В.Курманович, начальником оперативного відділу — референт Є.Петрушевича з військових питань, підполковник К.Долежаль.На початку 1920 р. УГА перестала існувати. Після ліквідації табору інтернованих частин УГА 1923 p. генерал поселився у Відні.
У міжвоєнні роки В. Курманович брав активну участь у громадсько-політичному житті української еміграції, діяльності військових організацій. Він тісно співпрацював з УВО і ОУН полковника Є. Коновальця, обирався членом Проводу Українських Націоналістів, заступником голови Української Національної Організації в Німеччині, був організатором багатьох заходів військової еміграції.
Генерал Курманович в центрі у військовому однострої. Саскатун, Канада. 1930-і роки.
У роки Другої світової війни генерал був одним з активних організаторів створення української дивізії «Галичина».
Після закінчення Другої світової війни, у 1945 році радянська спецслужба заарештувала В. Курмановича і завезла до тюрми в місті Одеса.
Помер 18 жовтня 1945 в Одесі у лікарні внутрішньої тюрми НКВС.
1888
Іван Разенков, російський фізіолог, академік АН СРСР. Лауреат Державної премії СРСР (1947).
1894
Норберт Вінер, відомий американський математик, засновник кібернетики († 1964)
 Но́рберт Ві́нер (англ. Norbert Wiener; *26 листопада 1894, Колумбія, Міссурі — †19 березня 1964, Стокгольм) — американський математик-теоретик і прикладний математик.Творець основ кібернетики, пов'язаних із теорією інформації та теорією керування («батько кібернетики»). Праці з теорії імовірностей та ін.
Життєпис
Норберт Вінер народився в єврейській сім'ї. Батьки матері, Берти Кан, були вихідцями з Німеччини. Батько науковця, Лео Вінер (1862–1939), вивчав медицину у Варшаві і інженерну справу в Берліні, а після переїзду в США став у результаті професором на кафедрі слов'янських мов і літератури в гарвардському університеті.
В 4 роки Вінер вже був допущений до батьківської бібліотеки, а в 7 років написав свій перший науковий трактат по дарвінізму. Норберт отримав домашню освіту й не навчався в загальній середній школі. Проте в 11 років від народження він вступив до престижного Тафт-колледжу, який закінчив з відзнакою вже через три роки отримавши ступінь бакалавра мистецтв.
В 18 років Норберта Вінера зараховано доктором наук за фахом «математична логіка» в корнельському і гарвардському університетах. У дев'ятнадцятирічному віці доктор Вінер був запрошений на кафедру математики массачусетського технологічного інституту.
В 1913 році молодий Вінер починає свою подорож Європою, слухає лекції Б. Рассела і Г. Харді в Кембріджі і Д. Гільберта в Геттінгені. Після початку війни він повертається до Америки. Під час навчання в Европі майбутньому «батьку кібернетики» довелося спробувати свої сили в ролі журналіста біляуніверситетської газети, випробувати себе на педагогічному терені, прослужити пару місяців інженером на заводі.
В 1915 році він намагався потрапити на фронт, але не пройшов медкомісію через поганий зір.
З 1919 року Вінер стає викладачем кафедри математики массачусетського технологічного інституту.
В 20-30 роках він знов відвідує Європу. В теорії радіаційної рівноваги зірок з'являється рівняння Вінера-Хопфа. Він читає курс лекцій в пекінському університеті Цинхуа. Серед його знайомих — Н. Бор, М. Борн, Ж. Адамар та інші відомі науковці.
В 1926 році одружився на Маргарет Енгерман.
Перед другою світовою війною Вінер став професором Гарвардського, Корнельського, Колумбійського, Браунівського, Геттінгенського університетів, отримав у власне неподільне володіння кафедру в Массачусетському інституті, написав сотні статей по теорії ймовірностей і статистиці, по рядах і інтегралам Фурье, по теорії потенціалу і теорії чисел, по узагальненому гармонійному аналізу.
Під час Другої світової війни, на яку професор бути покликаний за власним бажанням, він працює над математичним апаратом для систем наведення зенітного вогню (детерміновані і стохастичні моделі по організації і управлінню американськими силами протиповітряної оборони). Він розробив нову дієву ймовірнісну модель управління силами ППО.
«Кібернетика» Вінера побачила світ в 1948 році. Повна назва головної книги Вінера виглядає таким чином «Кібернетика, або управління і зв'язок в тварині і машині».
За декілька місяців до смерті Норберт Вінер був удостоєний Золотої Медалі Науковця, вищої нагороди для людини науки в Америці. На урочистих зборах, присвячених цій події, президент Джонсон вимовив: «ваш внесок в науку на подив універсальний, ваш погляд завжди був абсолютно оригінальним, ви приголомшливе втілення симбіозу чистого математика і прикладного науковця». При цих словах Вінера дістав носову хустинку і зворушливо вишмаркався.
Норберт Вінер помер 18 березня 1964 року в Стокгольмі.
Нагороди
Отримав п'ять наукових нагород (у тому числі і Національну премію в області науки, вручену йому президентом США) і три почесні докторські ступені.
Публікації
Наукові
Я — математик
Художні
Написав дві книги про своє життя: «Колишній вундеркінд» (англ. Ex-Prodigy: My Childhood and Youth. MIT Press,1953.) і «Я — математик» (англ. I am a Mathematician. MIT Press, 1956.), які містять цікаві відомості про становлення Вінера як ученого.
Голова (англ. The Brain. Tech Engineering News, 1952), фантастичне оповідання, видане під псевдонімом В. Норберт.
Спокусник (англ. The Tempter. Random House, 1959), роман.
1898 — Карл Циглер, німецький хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1963 р. разом з Дж. Натта).
1910 — Богдан Рудницький, український вчений, мовознавець, громадський діяч.
1963 — Дмитро Табачник, український політичний та державний діяч, історик.
1963 — Андій Шкіль, український політичний та державний діяч, Народний депутат України.
1965 — Сергій Квіт, доктор філологічних наук, професор. Ректор Києво-Могилянської Академії (з липня 2007).
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
