| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
21:22 28 травня народилися... | |
 1660
Ге́орг I
(28 травня 1660 — †11 травня 1727) —
король Великої Британі та Ірландії (з 1714 р.),
перший представник Ганноверської династії.
 1738 Жозеф Іньяс Гільйотен народився 270 років тому – 28 травня 1738 року, в родині провінційного адвоката, що мав 13 дітей. З того часу травень став доленосним для француза...
Жозеф навчався богослов’я у школі єзуїтів, а потім – медицини в Паризькому університеті, став членом масонської ложі Дев’яти Сестер. Як відомий захисник парижан 1789 року Гільйотен обраний членом Національної асамблеї. Першим його гучним вчинком на цій посаді стала вимога... надати депутатам зручніші крісла й добре провітрювані приміщення для роботи. Водночас Гільйотен опікується життям бідноти і сиріт, організовує й очолює Комітет охорони здоров’я, а ще – пропонує у разі засудження злочинців до страти виконувати вирок однаково: відтинанням голови "простим механізмом", незалежно від статусу засудженого. Пропозиція для Франції була по-справжньому революційна, бо досі тут дворянам відтинали голови мечем, єретиків спалювали, шахраїв вішали, а фальшивомонетників варили живцем у казані. Очевидно, саме ця пропозиція і дала в народі назву "гільйотина" машині, до створення якої вчений не був причетний. Саме на цьому етапі і почала працювати фатальність травня для доктора Гільйотена... Перше обговорення змін у питанні страти французів-злочинців у Асамблеї відбулося 30 травня 1791 року, а вже 17 травня наступного року нову машину для страти (її ще ніхто не називав гільйотиною) випробували спочатку на живих вівцях, а потім на трупах людей. 25 травня 1792 року король Людовік XVI підписав закон, яким новий пристрій визнано універсальним для страти. Наступного року під ножем цієї машини впали голови майже всієї королівської родини – цей пристрій став одним із символів французької революції. Спочатку машина мала кілька імен, зокрема "луїзетта" – від імені лікаря Антуана Луї, що безпосередньо її розробляв. Та потім всі інші назви, окрім "гільйотини", забулися. Незважаючи на привселюдні протести Жозефа Гільйотена, вона так і закріпилася за жахливим знаряддям убивства. Протягом 1793–1794 років десятки тисяч парижан склали голови під гільйотиною революційного терору. За іронією долі, ледве уникнув страти і сам Гільйотен. Коли ж гільйотина відсікла голову й ідеолога терору Робесп’єра, в Парижі стало тихіше, й доктора Гільйотена призначили лікарем військового шпиталю. 11 травня 1801 року Жозефа обрали головою Комітету з вакцинації, і зусиллями доктора вдалося здолати страшну хворобу – віспу. 10 травня 1803 року затверджено новий закон, що мав удосконалити систему медичної освіти – у своїй основі він мав більшість ідей Гільйотена. Лікаря визнає Європа – він буває на особистих аудієнціях у Папи Римського й імператора Наполеона Бонапарта. З 1805 року примусове щеплення від віспи стає обов’язковим для наполеонівської армії і цивільного населення. Сам Наполеон, подаючи приклад французам, 11 травня 1811 року робить щеплення своєму синові... Та все життя рятівника людського здоров’я переслідувала тінь страшної машини-"тезки". Потривожила навіть після смерті: коли Гільйотен помер 26 травня 1814 року, по Франції поповзли чутки, що його стратили на гільйотині. За іронією долі, в місті Ліон стратили людину на прізвище Гільйотен – в народі одразу ж вирішили, що це той самий доктор, котрий нібито вигадав це страхітливе знаряддя... Підготував: Олександр БРАВАДА
Джерело: Прес-Центр 1759 Уїльям Пітт молодший - прем'єр-міністр Великобританії в 1783-1801 рр.. Помер в 1806 році
 1884 Едвард Бенеш - президент ЧехословаччиниЕдвард Бенеш народився 28 травня 1884 в Кожлани (Центральна Чехія), в сім'ї небагатого селянина. З 1896 по 1904 роки навчався в гімназії в Виноградах, після чого відразу вступив до Вільну школу політичних і соціальних наук в Сорбонні, а після навчався в Берліні. У 1908 році він отримав ступінь доктора права. Роком пізніше в Празі захистив дисертацію на ступінь доктора філософії. Після початку Першої світової війни взяв активну участь в організації внутрішнього антиавстрійського руху - так званої «чеської мафії». 1 вересня 1915 під загрозою арешту Бенеш виїхав в еміграцію, де став одним з найближчих співробітників керівника закордонного руху за незалежність Чехословаччини Т.Г. Масарика. Організував курс популяризаторських лекцій про чехів і словаків у Сорбонні, публікував статті у французьких газетах і брошури з обгрунтуванням вимоги незалежності Чехословаччини від Австро-Угорщини. Едвард Бенеш грав також важливу роль у внутрішній політиці, будучи однією з опор «Граду» - політичних сил, близьких до президента Масарика. У 1921-1922 роках Бенеш був прем'єр-міністром. А з 1926 року - в керівництві Чехословацької національно-соціалістичної партії, впливової сили, яка підтримувала «Град» (президентську адміністрацію). Після відставки президента Масарика 18 грудня 1935 був обраний другим президентом Чехословаччини. У вересні 1938 року, як глава держави і верховний головнокомандувач, прийняв умови Мюнхенської угоди, за яким території Чехословаччини, населені судетськими німцями, передавалися Німеччині, і 5 жовтня пішов у відставку. Покинув країну, жив у Лондоні, потім у Сполучених Штатах як приватна особа. Висловив протест керівників демократичних держав після окупації чеських земель Німеччиною в березні 1939 року. Після початку Другої світової війни Бенеш повернувся до активної політичної діяльності. У 1940 році він створив у Лондоні уряд Чехословаччини у вигнанні і очолив його в ранзі президента. Його метою стало відновлення незалежності Чехословаччини і її «версальських» кордонів. І до 1942 року йому вдалося домогтися визнання існування Чехословаччини та анулювання Мюнхенської угоди всіма державами антигітлерівської коаліції, в тому числі СРСР. Будучи керівником закордонного чехословацького Опору, Бенеш також координував дії чехословацьких підрозділів, що билися на фронтах у складі союзних армій, а також підтримував зв'язок з внутрішнім Опором на території Чехії. У 1943 році він підписав договір про дружбу і союзних відносинах з Радянським Союзом, який предзнаменовало нову зовнішньополітичну орієнтацію Чехословаччини. 16 травня 1945 Едвард Бенеш повернувся в звільнену Прагу, де був захоплено зустрінутий населенням. У післявоєнній Чехословаччині Бенеш був найпопулярнішим політиком. Під час політичної кризи в лютому 1948 року Бенеша поступився тиску комуністів і прийняв відставку. Він покинув Прагу і жив на своїй віллі в містечку Сезімово Усті (Південна Чехія), лише зрідка приїжджаючи до столиці. 3 вересня 1948 Едвард Бенеш помер, був похований у Сезімово Усті.
1911 Альфред Нір - фізик, один з розробників атомної бомби. Помер в 1994 році
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
