| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
00:26 4 липня народилися... | |
 1546МУРАД III (MURAD III), султан Оттоманської імперії (1574-95), полководець.
Мура́д III (осман. مراد ثالث, тур. Üçüncü Murat) (4 липня 1546—15 січня 1595) — дванадцятий султан Османської імперії, син султана Селіма II і Нурбану, правив з 1574 по 1595 рік. Успадкував трон від свого батька Селіма II. За традицією, яка склалася у Османів, при вступі на трон наказав убити своїх 5 молодших братів. Мурад III майже не займався справами державними, а надавав перевагу розвагам у своєму гаремі. Саме при ньому вперше склалася така ситуація, коли велику роль у політиці держави стали відігравати фаворитки султана із гарему. Великий вплив на Мурада мала валіде Нурбану та дружина султана Сафіє. Придворні «клани», які очолювали ці жінки, плели інтриги, ворогували між собою та з багатьма державними чиновниками, добиваючись їх відставки, а то і страти. За Мурада III корупція при дворі стала нормою; збільшилася частка хабарництва та кумівства.
1578 року почалася чергова війна з Іраном. Існує легенда, що Мурад III задав питання своїм поплічникам: «Яка війна зі всіх, що відбувалися за Сулеймана I Кануні, була найвиснажливішою». Дізнавшись, що це була іранська кампанія, султан вирішив перевершити свого шанованого діда. І справді, маючи величезну технічну перевагу над супротивником, турецька армія добилася численних успіхів й перемог. Зокрема, 1579 року були окуповані Грузія і Вірменія, 1580 року — західне та південне узбережжя Каспійського моря. У 1585році були вщент розгромлені основні сили іранської армії й окупована територія сучасного Азербайджану. 1590 року було Османська імперія уклала Константинопольський мирний договір з Іраном. Згідно з цим документом, Порта зайняла велику частину сучасногоАзербайджану, все Закавказзя, Лурестан і Хузестан. Та були і негативні наслідки війни, незважаючи на значні територіальні надбання. Бойові дії привели до ослаблення османської армії, що винесла великі втрати, а також до підриву фінансів.
Мурад помер у ніч з 15 на 16 січня 1595 року в палаці Топкапі Констинтинополя.
1661
Іван Бутурлін, генерал, сподвижник ПЕТРА I.
1753
Жан-П'єр Франсуа Бланшар (Jean-Pierre BLANCHARD) (4.07.1753 - 7.03.1809), французький аеронавт, який першим перетнув Ла-Манш на повітряній кулі 7 січня 1785 разом з американцем Джоном Джеффріс.
1783
БЕНКЕНДОРФ Олександр Христофорович (4.07 (23.06) .1783 - 5.10 (23.09) .1844, Петербург), шеф жандармів.
Народився в сім'ї генерала від інфантерії з ризького дворянського роду Бенкендорфів. Згідно сімейної традиції він ще підлітком почав службу і в 1798 вступив до Семенівський полк. Був прапорщиком, унтер-офіцером, флігель-ад'ютантом, воював на Кавказі, в Пруссії, в Туреччині, в Німеччині, Голландії, Бельгії. Дослужився до генерал-лейтенанта, заслужив безліч орденів і золоту шпагу з рук государя. Проте всі ці заслуги перед Вітчизною забуті, і в пам'яті нащадків Олександр Христофорович постає як засновник III Відділення - політичного розшуку, шеф жандармів, згубник декабристів і гнобитель Пушкіна. Насправді це була людина добрий ("Обличчя його було зім'яте, стомлено, він мав оманливе добрий погляд, який часто належить людям ухильним і апатичним", - згадував Герцен), благодушний і вкрай розсіяний.
Подейкували, що граф іноді не міг згадати власне прізвище, не глянувши попередньо на свою візитну картку. Своїм обов'язком вважав він "спостерігати, щоб права громадян не могли бути порушені переважанням сильних осіб", а своїм підлеглим вселяв, що "немає заходи покаранню, якому піддасться чиновник, який застосує в зло своє звання".
 1790Джордж ЕВЕРЕСТ (George EVEREST) (4.07.1790 - 1.12.1866), англійський геодезист, який виконав топографічну зйомку території Індії і першим визначив висоту найвищої вершини світу Джомолунгми, яку також називають Еверестом на його честь.
Джордж Еверест народився 4 липня 1790 в Уельсі. У 16 років він закінчив військове училище і був направлений на службу в Індію. Там Еверест починає працювати в геодезичній службі і відправляється в експедицію на острів Ява, де перебуває з 1814 по 1816 роки. Згодом його знову переводять до Індії. З 1818 року він разом з Вільямом Лембтон займається геодезичної зйомкою Індії. Після довгих років роботи йому вдалося підняти індійську геодезію і картографію на новий рівень. Під його керівництвом були зафіксовані найвищі гірські вершини Гімалаїв, однак без вимірювання їх висоти. У 1843 році, вже будучи полковником, Джордж Еверест виходить у відставку і повертається до Англії. Там він обзаводиться родиною, в якій народилися 6 дітей. У 1861 році він отримує титул сера, а через рік стає віце-президентом Королівського Географічного Товариства. У 1852 році учневі Евересту - Ендрю Під вдалося визначити висоту зафіксованих Джорджем Еверестом гімалайських вершин. Він приходить до висновку, що один з цих гірських піків є найвищою точкою світу. А в 1865 році цій вершині було присвоєно ім'я Евересту на знак його географічних заслуг. Варто зауважити, що сам Еверест був проти цього. Проте його імениті колеги з Королівського географічного товариства, віце-президентом якого він був з 1862 року, наполягли на своєму. Видатний вчений помер 1 грудня 1866 і був похований в Грінвічі (Англія). Племінниця сера Джорджа Мері Еверест була дружиною знаменитого англійського математика Джорджа Буля і матір'ю письменниці Етель Ліліан Войнич.
 1807Джузеппе Гарібальді (Giuseppe GARIBALDI) - італійський патріот, італійський політичний діяч, один з лідерів руху за об'єднання Італії.
Джузеппе Гарібальді народився 4 липня 1807 року у Ніцці (Франція). Його батько Домініко Гарібальді був потомственим мореплавцем. Син пішов по стопах батька. Вже в 15 років він починає служити юнгою, а потім і матросом на торгових і військових судах. З юних років Джузеппе надихається ідеями рівності, братерства і рівноправності. У 1833 році він вступає в таємне революційне товариство «Молода Італія». У Марселі Гарібальді бере участь у підготовці повстання в П'ємонті, яке, однак, закінчилося нічим. Гарібальді довелося бігти, він був заочно засуджений до смертної кари. До 1848 року революціонер перебував у вигнанні. Весь цей час він активно боровся за незалежність південноамериканських республік. У 1842 році Гарібальді одружується на юній бразильянке Ганні Марії (Аніті) Рібейро да Сільа. У шлюбі у них народилося троє дітей. У 1848 році Джузеппе Гарібальді вирішує разом з родиною повернутися до Італії. Саме в цей час Італія була охоплена революційним рухом. Полум'яний революціонер бере найактивнішу участь у цьому русі. Разом із загоном волонтерів-«червоносорочечників» він веде військові дії в Альпах проти Австрії, якій П'ємонт оголосив війну. Гарібальді стає одним з вождів революційного крила Рісорджіменто. У 1849 році італійська революція була пригнічена. Гарібальді разом зі своїм загоном вирушає до Венеції, але в горах вони були оточені. Народний герой був узятий в полон і ув'язнений у фортецю в Генуї. Однак, у той час він був уже дуже популярний в народі, як символ справедливості і боротьби з нерівністю. Його арешт викликав бурю обурення. У підсумку, уряд звільнив його і вислав з П'ємонту спочатку в Північну Африку, а потім в Америку. Згодом Гарібальді брав участь у визвольних війнах проти Австрії. У 1860 році він очолює знаменитий похід «Тисячі», яка звільнила південь Італії. Це забезпечує перемогу Італійської революції в 1859-1860 роках. У 1862 і 1867 роках він намагався звільнити Рим від влади пап. Італійський патріот і партизан провів все своє життя в боротьбі за ідеї Воля і рівноправності. Його боротьба була присвячена в першу чергу незалежності і об'єднанню Італії. Джузеппе Гарібальді помер 2 червня 1882 на острові Капрера в Італії.
1815
Павло Андрійович ФЕДОТОВ (4.07 (22.06) .1815, Москва - 26 (14) .11.1852, Петербург), російський художник і живописець-жанрист, офіцер Фінляндського полку в Петербурзі, який захопився живописом після виходу у відставку. На думку радянських мистецтвознавців, став родоначальником критичного реалізму в російській живопису. Його творче життя виявилася дуже короткою. Він виявився причетним до справи петрашевців і, гнаний цензурою і пресою, впав у злидні і розпач. Від голоду став втрачати зір, часто впадав у депресії, мучився дикими мігренню і, нарешті, зійшов з розуму. Друзі визначили його в одну з приватних лікарень для душевностраждущіх, а государ виділив на його утримання 500 рублів. Незабаром через поганий догляд потрапив у розряд буйних, його перевели в іншу лікарню, де він помер ("Свіжий кавалер", "Сватання майора", "Розбірлива наречена", "Анкор, ще анкор!", "Вдовушка").
 1872Калвін Кулідж (Calvin COOLIDGE) (4.07.1872, Плімут, штат Вермонт - 5.01.1933, Нортхемптон, штат Массачусетс), 30-й президент США (1923-29), республіканець.
Джон Калвін Кулідж-молодший народився 4 липня 1872 року в Плімуті (штат Вермонт, США), в сім'ї фермера і крамаря. Він навчався в респектабельному коледжі Емерст, а з 1898 року працював адвокатом у Нортхемптон (штат Массачусетс). Одночасно з цим він почав політичну кар'єру спочатку в Нортхемптон, потім у Массачусетсі, ставши в 1919 році губернатором штату. Кулідж був консерватором, виступав за традиційні вимоги республіканців. Будучи губернатором, домігся національної популярності, жорстко і енергійно діючи проти страйкуючих поліцейських. Завдяки репутації захисника закону і порядку в 1920 році Кулідж був обраний на пост віце-президента. Після раптової смерті Гардінга в серпні 1923 він висунувся на пост президента. Нового президента до присяги привів його батько, який на той момент був мировим суддею, у своєму будинку в Плімуті. Кулідж присягнув на сімейної Біблії, і ця скромна церемонія була піднесена народу як «втілення сільській, здорової Америки». Після корупційних скандалів в адміністрації Гардінга президенту Кулідж на диво швидко вдалося відновити добре ім'я федерального уряду, головним чином, завдяки хорошим відносинам з пресою. Він був першим президентом, який використовував можливості ЗМІ, щоб донести до народу свою політику. Його дружина Грейс Анна Гудхью своїм шармом, сердечністю і товариськістю завоювала серця відвідувачів Білого дому. Час президентства Куліджа ознаменувалося економічним підйомом у країні. У внутрішній політиці він слідував курсом попередника, продовживши обмеження імміграції, збереження захисних мит в інтересах американської промисловості, державне регулювання кредитів для фермерів та приватизації суднобудування. У 1924 році Кулідж був знову обраний з великою перевагою голосів. Під час другого його президентського терміну в країні було прийнято низку законів, що стосувалися повітряного сполучення, радіомовлення та інших областей. Почалося зведення найбільшої в той час у світі греблі на річці Колорадо. Американські індіанці отримали права громадянства. Але були і негативні моменти, наприклад неконтрольоване зростання «великого бізнесу» і зростання спекулятивних операцій на біржі, які стали передумовою до Великого кризі 1929 року. Помітно погіршилися відносини між президентом і Конгресом. Президент не рахувався з інтересами фермерів і шахтарів, пасивно ставився до дискримінації чорних американців. Зовнішня політика Куліджа спиралася на економічну експансію і на чільне промислове та фінансове становище США у 20-х роках 20 століття. Американські інвестиції досягли до того часу 17 мільярдів доларів. Найбільш примітним результатом зовнішньої політики Калвіна Куліджа став пакт про відмову від війни 1928 року. Підписали його держави відмовлялися від війни як засобу національної політики, що тимчасово стабілізувало міжнародне становище. Адміністрація Куліджа офіційно визнала китайське національне уряд, який прийшов до влади в результаті революції, але зберегла неприязнь до СРСР. У серпні 1927 р. Калвін Кулідж відмовився від участі в нових виборах. Покинувши Білий дім, він оселився в Нортхемптон, писав мемуари і статті в газету. Помер Калвін Кулідж 5 січня 1933 в Нортхемптоне (штат Массачусетс, США) у віці 60 років від інфаркту.
"Немає ніякого права завдавати удару громадської безпеки ким завгодно, де завгодно, коли завгодно."
1914
Кетрін СКОТТ, чемпіонка Ірландії по репродуктивності, яка народила 24 дитини.
1918
Тауфа `ахау тупо IV, король Тонга (з 1965).
1921
Джерард ДЕБРЕ (Gerard DEBREU), франко-американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1983 року "за внесок у наше розуміння теорії загальної рівноваги і умов, при яких загальна рівновага існує в деякій абстрактній економіці"
1937
Королева Соня. Норвегія.
1954
Сергій Платонович КЛЮЄВ (4.07.1954 - 24.01.1983), воїн-афганець, капітан, зробив більше 200 бойових вильотів. Героїчно загинув на чужій землі.
Зі сторінки пам'яті:
КАПІТАН
КЛЮЄВ СЕРГІЙ ПЛАТОНОВИЧ
Командир вертольота авіаполку прикордонних військ, народився 4.07.1954 р. у м. Богданович Свердловської області. Росіянин. У Збройних Силах СРСР з 20.08.1971 р. Закінчив Сизранське ВВАУЛ в 1975 р.
Здійснив понад 200 бойових вильотів. 24.01.1983 р. брав участь у забезпеченні бойової операції, діючи в складних польотних умовах, проявивши високі професійні якості. Виконуючи завдання, загинув від кулі противника.
За мужність та відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
Похований у м. Мари Туркменської РСР.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
