<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">1535 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">Надруковано першу англомовну Біблію («Біблія короля Якова»).</font></div>
<div> </div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/O21-1048.jpg" /> Бі́блія (з грец. βιβλία — книги) — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт, що складаються з окремих книг, написаних різними авторами. Старий Заповіт написаний давньоєврейською мовою (біблійному івриті), за винятком деяких частин, написаних арамейською мовою. Новий Заповіт написаний на одному з діалектів старогрецької мови — койне.</font></div>
<div>
<div style="font-size: small;">Склад та структура Біблії[ред. код]</div>
<div style="font-size: small;"> </div>
<div style="font-size: small;">Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.</div>
<div style="font-size: small;"> </div>
<div><font size="1" style="font-size: 8pt;">Біблії Українського Біблійного Товариства</font></div>
<div style="font-size: small;"> </div>
<div style="font-size: small;">Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників іудаїзму, — священною лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма:</div>
<div style="font-size: small;">Тора (івр. תורה) — «Вчення» або «П'ятикнижжя Мойсеєве»;</div>
<div style="font-size: small;">Невіім (івр. נביאים) — «Пророки»; та</div>
<div style="font-size: small;">Кетувім (івр. כתובים) — «Писання».</div>
<div style="font-size: small;">Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (івр. תנ"ך), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (іудейського) Священного Тексту.</div>
<div style="font-size: small;">Залежно від згрупування біблейських текстів, іудейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.</div>
<div style="font-size: small;">Старий Заповіт</div>
<div style="font-size: small;">Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу складає близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:</div>
<div style="font-size: small;">«Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»</div>
<div style="font-size: small;">«Не рідніться з іншими (язичницькими) народами»</div>
<div style="font-size: small;">Структура Старого Завіту, яка складається з чотирьох головних груп:</div>
<div style="font-size: small;">Доісторичні книги</div>
<div style="font-size: small;">Історичні книги</div>
<div style="font-size: small;">Навчальні (поетичні) книги</div>
<div style="font-size: small;">Пророчі книги</div>
<div style="font-size: small;">Новий Заповіт</div>
<div style="font-size: small;">Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх (від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви) гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.</div>
<div style="font-size: small;">Окрім самої Євангелії у Новому Заповіті, є і інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших общини християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.</div>
<div style="font-size: small;">Остання книга Нового Заповіту: Об'явлення — символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю в якості Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто збудоване Богом; про знищення роспустниці, названою «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, провокуємі Божим ворогом — Дияволом.</div>
<div style="font-size: small;">Формування біблійного канону</div>
<div style="font-size: small;">Процес виникнення канону був складним і тривалим. Його можна поділити на два основних етапи:</div>
<div style="font-size: small;">Формування канону Старого Заповіту;</div>
<div style="font-size: small;">Формування канону Нового Заповіту.</div>
<div style="font-size: small;">Старий Заповіт[ред. код]</div>
<div style="font-size: small;">Більшість вчених вважає, що книги Старого Заповіту створювались або складались у період між 12-м та 2-м століттями до н.е, тобто до народження Ісуса Христа. Основою формування канону Старого Заповіту слугували перекладені з єврейської мови грецькі тексти Септуаґінти (2 ст. до н.е.), а пізніше латинський переклад Вульґати (4 ст. н.е.). Канон Старого Заповіту має деякі відмінності у різних християнських конфесій. Всі конфесії визнають єврейський канон, що містить 39 книг (т. зв. «протоканонічні книги»), православні та католицькі видання включають також одинадцять второканонічних книг, які деякими протестантськими організаціями вважаються апокрифами.</div>
<div style="font-size: small;">Новий Заповіт</div>
<div style="font-size: small;">Процес формування Новозавітнього канону полягав в об'єднанні книг, які Християни знайшли Богонатхненними для поклоніння й повчання в тій історичній ситуації, в якій вони жили, а також такими, що не суперечать Старому Заповіту.</div>
<div style="font-size: small;">Всупереч поширеній хибній думці Новозавітній канон не був швидкоруч створений на великому бюрократичному Церковному соборі, а швидше розвинувся протягом кількох століть, хоча це не говорить, що офіційні Собори і рішення взагалі не торкалися даного питання.</div>
<div style="font-size: small;">У той же час думка про існування повного і чіткого Новозавітнього канону із самого початку, тобто з часів Апостолів, не має історичного підґрунтя. Канон Нового Заповіту, як і Старого є результатом розвитку в процесі, що підсилювався полемікою зі скептиками, як всередині Церкви, так і за її межами.</div>
<div style="font-size: small;">У перші три століття Християнської Церкви, християни, схоже, не мали загальновизнаного Новозавітнього канону.</div>
<div style="font-size: small;">Новозавітній канон в сучасному вигляді вперше був викладений Афанасієм, єпископом Александрії, в 367 році в листі написаному церквам в Єгипті. До того часу канон став більш-менш сталим.</div>
<div style="font-size: small;">Таким чином, затвердження канону Вселенським Собором стало лише формальним його визнанням, а не створенням чи відбором книг, які можна було б до нього включити, бо сам Бог діяв через вірних йому людей, скеровуючи їх на всіх стадіях процесу з визначення священних книг, що в повній мірі викладають Його волю для людей.</div>
<div style="font-size: small;">Переклади Біблії та їх поширення</div>
<div style="font-size: small;">Перші переклади</div>
<div style="font-size: small;">Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283—247 до Р. Хр.) 72 єврейськими мудрецями, і тому цей переклад носить назву Септуаґінти — Семидесятки (Переклад семидесяти). Новий Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську (382—405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґати (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецького власне — «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III — початку IV століть.</div>
<div style="font-size: small;">Переклади Біблії українською мовою</div>
<div style="font-size: small;">Докладніше: Переклади Біблії українською мовою</div>
<div style="font-size: small;">До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцівському музеї в Москві, далі — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).</div>
<div style="font-size: small;">Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.</div>
<div style="font-size: small;">У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати Св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади св. Євангелії на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святої Євангелії — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Нагалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови на українську зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»</div>
<div style="font-size: small;">У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.</div>
<div style="font-size: small;">І не зважаючи на те, в катехізисі митрополита Петра Могили тексти св. Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська Православна Церква була підпорядкована Московській патріархії (1685 р.).</div>
<div style="font-size: small;">Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, і тому заборонено друк церковних книжок, що відрізнялися б будь-чим від московських.</div>
<div style="font-size: small;">А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковно-слов'янських текстів.</div>
<div style="font-size: small;">Але в XIX ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором Михайлом Максимовичем.</div>
<div style="font-size: small;">Дуже видатна праця 19-го ст. — переклад Євангелії й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російської Церкви і російській Академії Наук. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелії українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святої Євангелії побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував єпископ Подільський Парфеній.</div>
<div style="font-size: small;">У 1936 році Святий Синод Православної Церкви Польщі видав Євангелію, в тій же редакції, як велику Напрестольну.</div>
<div style="font-size: small;"> </div>
</div>
<div><font size="2">1582 </font></div>
<div><font size="2">Папа Римський Григорій XIII оголосив про проведення реформи календаря, яка мала за мету ліквідувати помилку в обчисленні дат: з моменту введення юліанського календаря до XVI століття «набігла» різниця в 10 днів порівняно з астрономічною датою. Згідно з нововведенням Папи, після 4 жовтня 1582 року одразу ж наступало 15 жовтня. Новий календар отримав назву «григоріанського».</font></div>
<div> </div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">1675 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">Голландський фізик Хрістіан Гюйґенс запатентував кишеньковий годинник</font></div>
<div> </div>
<div><font size="2" style="font-size: 10pt;"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/179px-Christiaan_Huygens-painting.jpeg" /> Христия́н Гю́йгенс (нід. Christiaan Huygens МФА: [ˈkrɪstijaːn ˈɦœy̯ɣə(n)s] Кри́стіян Го́йгус; 14 квітня 1629 — 8 липня 1695) — нідерландський фізик, механік, математик і астроном, винахідник маятникового годинника з анкерним обмежувачем, автор хвильової теорії світла, праць з оптики і теорії імовірності, відкривач кільця Сатурна і його супутника.</font></div>
<div>
<div><font size="2" style="font-size: 10pt;">Гюйгенс народився у Гаазі. Батько його Константин Гюйгенс (Хейгенс), був таємним радником принців Оранських, літератором, який мав хорошу освіту.</font></div>
<div><font size="2">Молодий Гюйгенс вивчав право і математику в Лейденському університеті, потім вирішив присвятити себе науці.</font></div>
<div><font size="2">У 1651 р. опублікував «Розмірковування про квадратуру гіперболи, еліпса і круга».</font></div>
<div><font size="2">Разом з братом він удосконалив телескоп, довівши його до 92-кратного збільшення, і, нарешті, зайнявся вивченням неба. Перша популярність прийшла до Гюйгенса, коли він відкрив кільця Сатурна (Галілео Галілей їх теж бачив, але не зміг зрозуміти, що це таке) і супутник цієї планети, Титан.</font></div>
<div><font size="2">У 1657 р. Гюйгенс отримав голландський патент на конструкцію маятникового годинника. В останні роки життя цей механізм намагався створити Галілей, але йому завадила прогресуюча сліпота. Годинник Гюйгенса реально працював й забезпечував чудову на той час точність ходу. Центральним елементом конструкції був придуманий Гюйгенсом анкер, який періодично підштовхував маятник і підтримував незатухаючі коливання. Сконструйований Гюйгенсом точний і недорогий годинник з маятником швидко отримав найширше поширення у світі.</font></div>
<div><font size="2">У 1665 р. на запрошення Жан-Батиста Кольбера оселився у Парижі та був прийнятий до членів Французької Академії наук. У 1666 р. на пропозицію Кольбера стає її першим президентом. Гюйгенс керував Академією 15 років.</font></div>
<div><font size="2">У 1673 р. під назвою «Маятниковий годинник» виходить виключно змістовна праця з кінематики прискореного руху. Ця книга було настільною у Ньютона, який завершив розпочату Галілеєм і продовжену Гюйгенсом побудову основ механіки.</font></div>
<div><font size="2">1681: у зв'язку з наміченого скасування Нантського едикту Гюйгенс, не бажаючи переходити в католицизм, повернувся в Голландію, де продовжив свої наукові дослідження.</font></div>
<div><font size="2">Ім'я Гюйгенса вшановане в астрономічних та інших назвах:</font></div>
<div><font size="2">кратер на Місяці;</font></div>
<div><font size="2">гора Mons Huygens на Місяці;</font></div>
<div><font size="2">кратер на Марсі;</font></div>
<div><font size="2">астероїд 2801 Huygens;</font></div>
<div><font size="2">європейський космічний зонд, який досліджував Титана;</font></div>
<div><font size="2">Huygens Laboratory: лабораторія в Лейденському університеті, Нідерланди.</font></div>
</div>
<div>
<div><font size="2" style="font-size: 10pt;"><img align="right" alt="" src="/avatar/Kalendar4/250px-Pocket_watch_with_chain.jpg" />Інші досягнення</font></div>
<div><font size="2">Відкриття теоретичним шляхом сплюснутості Землі біля полюсів, і також пояснення впливу відцентрової сили на напрям сили тяжіння й довжину секундного маятника на різних широтах.</font></div>
<div><font size="2">Рішення питання про зіткнення пружних тіл, одночасно з Валлісом і Реном.</font></div>
<div><font size="2">Один із розв'язків питання про рівноважну форму важкого однорідного ланцюга: (ланцюгова лінія).</font></div>
<div><font size="2">Винахід годинникової спіралі, що замінює маятник, вкрай важливий для навігації; перший годинник зі спіраллю був сконструйований у Парижі годинниковим майстром Тюре в 1674.</font></div>
<div><font size="2">У 1675 р. запатентував кишенькові годинник.</font></div>
<div><font size="2">Перший закликав вибрати всесвітню природну міру довжини, для якої запропонував 1/3 довжини маятника з періодом коливань 1 секунда (це приблизно 8 см).</font></div>
</div>
<div> </div>
<div><font size="2">1780 </font></div>
<div><font size="2">Після загибелі свого керівника члени експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука повернулися на батьківщину</font></div>
<div><font size="2">1812 (21 вересня за ст. ст.) — в Криму заклали Нікітський ботанічний сад</font></div>
<div><font size="2">1830 — у результаті повстання в Брюсселі проти нідерландського короля Вільгельма I Оранського було проголошено незалежність Бельгії</font></div>
<div><font size="2">1875 — декретом австро-угорського цісаря Франца-Йосифа I засновано університет у Чернівцях (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)</font></div>
<div><font size="2">1883 — вперше вирушив у рейс «Східний експрес», що з'єднав Туреччину з Європою</font></div>
<div><font size="2">1890 — у Львові створено Русько-Українську Радикальну Партію — першу українську політичну партію</font></div>
<div><font size="2">1900 — розпочала роботу Львівська опера, зараз — Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької.</font></div>
<div><font size="2">1904 — у Швеції створено футбольний клуб «Ґетеборґ»</font></div>
<div><font size="2">1910 — у Португалії скинуто королівську владу, країну проголошено республікою</font></div>
<div><font size="2">1911 — у Лондоні введено в дію перший у світі ескалатор</font></div>
<div><font size="2">1927 — у Брюсселі за ініціативою Міжнародної організації праці засновано Міжнародну асоціацію соціального забезпечення</font></div>
<div><font size="2">1937 — у газеті «Правда» з'явилася критична стаття, згідно з якою українську мову потрібно більше наблизити до російської (див. Харківський правопис)</font></div>
<div><font size="2">1941 — у ході Другої Світової війни німецькі війська зайняли місто Запоріжжя</font></div>
<div><font size="2">1947 — ЦК КП(б)У ухвалив рішення про створення 7 спеціальних оперативних груп для ліквідації членів Центрального та крайових проводів ОУН</font></div>
<div><font size="2">1948 — Рада Міністрів СРСР прийняла ухвалу про виселення сімей «бандитських і націоналістичних елементів»</font></div>
<div> </div>
<div style="text-align: center;"><span style="font-size: small; font-weight: bold;">1957 </span></div>
<div style="text-align: center;"><span style="font-size: small; font-weight: bold;">З космодрому Тюратам в Казахстані запущено перший у світі штучний супутник Землі під назвою «Супутник-1». ООН проголосив цей день Днем початку космічної ери людства</span></div>
<div> </div>
<div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/4070.jpg" /> Супутник , що став першим штучним небесним тілом, був виведений на орбіту 4 жовтня 1957 ракетою-носієм Р-7 з 5-го науково -дослідного полігону міністерства оборони СРСР, який отримав згодом відкрите найменування космодром Байконур.</font></div>
<div><font size="2"> Космічний апарат ПС-1 (найпростіший супутник -1 ) являв собою кулю діаметром 58 сантиметрів , важив 83,6 кілограма, був оснащений чотирма шнуром антенами довжиною 2,4 і 2,9 метра для передачі сигналів працюючих від батарейок передавачів.</font></div>
<div><font size="2"> Через 295 секунд після старту ПС-1 і центральний блок ракети вагою 7,5 тонни був виведений на еліптичну орбіту заввишки в апогеї 947 км, в перигеї 288 км. На 315 секунді після старту ШСЗ відокремився від другого ступеня ракети -носія , і відразу його позивні почув весь світ.</font></div>
<div><font size="2"> Супутник ПС-1 літав 92 дні, до 4 січня 1958 року народження, здійснивши 1440 обертів навколо Землі ( близько 60 мільйонів кілометрів) , а його радіопередавачі працювали протягом двох тижнів після старту.</font></div>
<div><font size="2"> США змогли повторити успіх СРСР лише 1 лютого 1958, запустивши з другої спроби супутник « Експлорер -1», масою в 10 разів менше першого ШСЗ.</font></div>
<div> </div>
<div><font size="2"> Над створенням штучного супутника Землі на чолі з основоположником практичної космонавтики С.П. Корольовим працювали вчені М.В. Келдиш , М.К. Тихонравов , Н.С. Лідоренко , В.І. Лапко , Б.С. Чекунов і багато інших</font></div>
</div>
<div> </div>
<div><font size="2">1958 — із Лондона до Нью-Йорку розпочалися перші регулярні трансатлантичні рейси реактивних літаків</font></div>
<div><font size="2">1965 — Папа Римський Павло VI видав буллу, якою зняв з євреїв звинувачення у смерті Ісуса Христа</font></div>
<div><font size="2">1968 — відбувся перший політ пасажирського літака Ту-154</font></div>
<div><font size="2">1989 — у Києво-Печерській лаврі відкрито духовну семінарію Руської Православної церкви</font></div>
<div><font size="2">1991 — лідери всіх республік СРСР, крім прибалтійських, підписали договір про економічне співробітництво</font></div>
<div><font size="2">1992 — Конфедерація народів Кавказу зажадала від Росії та Грузії визнання незалежності Чечні, Абхазії та Південної Осетії.</font></div>
<div><font size="2">1993 — після 10-годинної атаки урядові війська взяли штурмом будівлю Верховної Ради Росії. Були заарештовані лідери антиєльцинської опозиції.</font></div>
<div><font size="2">1994 — У Швейцарії спалили себе 48 членів секти «Орден Храму Сонця»</font></div>
<div><font size="2">2001 — англійські вчені розшифрували генетичний матеріал бактерії, що викликає чуму</font></div>
|
