Сайт з предмета ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 
Четвер, 17.08.2017, 06:47

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід

МЕНЮ НАШОГО САЙТА
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1199]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [23]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?

Для нас це важливо
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 313

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2017 » Серпень » 5 » 5 серпня народилися...
23:47
5 серпня народилися...
1461 
Александер Ягеллончик - онук Ягайла, великий князь литовський, король Польщі
 
Олександр I Ягеллончик (пол. Aleksander Jagiellonczyk) (*5 серпня 1461 — †19 серпня 1506) — син Казимира IV Ягеллончика, великий князь литовський (з 1492), король Польщі (1501-1506), Володар Русі.
Повний титул: польською - Z łaski Bożej król Polski, a także ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej, wielki książę litewski, ruski, pruski oraz Chełmna, Elbląga i Pomorza, etc. pan i dziedzic.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Великий князь Русі, Прусії, земель Хелмна, Ельблонга, Помор'я та інших пан і володар.
Після обрання Великим князем Литовським був змушений погодитися на обмеження своїх прав великокнязівською радою. Обраний польським королем з метою відновлення унії Польщі і Литви (див. Кревська унія 1385).
У 1492-94 рр. — закінчив московсько—литовсько-руську війну (1487–1494 рр.). В результаті якої, одружився на дочці московського князя Івана ІІІ — Олені. Згідно з планом Каллімаха створюється антитурецька коаліція. З метою залучення до неї союзника турків, московського володаря Івана III, з його дочкою Оленою одружується Великий князь Литовський Олександр.
Князівна Олена Іванівна стала злим демоном у польській і литовсько-руській історії, втіленням азіатського підступництва московської політики. Російський історик Я. Лур'є пише: ""Служебница и девка" Івана III, як іменувала себе Олена Іванівна в листах до батька, виявилася чудовим дипломатом і політиком: перед чоловіком і його родиною вона робила вигляд, що слізно благає батька залишити "безвинний гнів" і не воювати з Олександром, а через своїх особистих слуг повідомляла в Москву про гоніння на віру, завдаваних від дядька-архієпископа і свекрухи, і радила поставити перед ними твердіші умови." І це королева - мати свого народу! Після смерті чоловіка Олена Іванівна продає усе своє майно і землі і намагається таємно, як іноземний резидент після успішно виконаного завдання, виїхати в Москву.
Король Олександр Ягеллончик був високоосвіченою людиною, пошановувачем наук і мистецтв. Він оточив себе освіченими і талановитими помічниками: Ян Ласький (майбутній знаменитий канцлер і гуманіст), Войцех із Брудзева (учитель Миколи Коперника), Еразм Теледо (заступник Миколи Гусовського), Якуб з Вільно, вихідці з Берестейщини Іван Сапіга, Федор (Федько) Янушкевич, Лев Боговитинович, Іван Микитинич і ін. Проблема з православ'ям королеви Олени підштовхувала Олександра Ягеллончика до введення унії у ВКЛ. Головною особою в переговорах з Римом став Іван Сапіга, але інтриги Олени Іванівни провалили і цю справу. В 1500-03 рр. брав участь у новій війни з Московським царством за українські землі. В ході бойових дій війська Александра Ягеллончика зазнали поразки від московської армії в битвах на р. Ведроші та під Мстиславцем. 1499 зміцнив союз Литви з Польським королівством (так звана Краківсько-Віленська унія).
За мирним договором, укладеним у 1505 у Москві, від Литви було відібрано Чернігово-Сіверську землю з м. Черніговом, Стародубом і Новгород-Сіверським.
У 1505 запровадив звіт законів — Радомську конституцію (Nihil Novi), яка обмежувала королівську владу на користь магнатів. Значний вплив на політику Александра Ягеллончика мали українські магнати на чолі з М. Глинським.
 
1802 
Нільс Генрік Абель - норвезький математик
 
Нільс Ге́нрік А́бель (норв. Niels Henrik Abel) (*5 серпня 1802 — †6 квітня 1829) — норвезький математик. Довів нерозв'язність в радикалах загальних алгебраїчних рівнянь 5-го і вищих степенів (1824). Знайшов функції, що не інтегруються за допомогою елементарних функцій; це привело Абеля до відкриття еліптичних і гіпереліптичних функцій. Дослідив інтеграли, названі на його честь абелевими. Інші важливі праці Абеля відносяться до теорії рядів.
Народився 5 серпня 1802 поблизу міста Ставангер, в сім’ї пастора. В 1821 році закінчив Кафедральну школу в Христіанії(зараз Осло) та вступив до університету Осло. Він був абсолютно позбавлений засобів існування, і спочатку стипендію йому виплачували професори з власних коштів. Потім він одержав державну стипендію, яка дозволила йому провести два роки за кордоном. У Норвегії були люди, котрі розуміли талановитість Абеля, але не було таких, хто міг би зрозуміти його роботи. В 1825 будучи в Німеччині Абель так і не наважився відвідати К. Гауса.
У 1826 році у Франції Абель з інтересом збирає математичні новини, користується кожною можливістю побачити П. Лапласа чи А. Лежандра, C. Пуассона чи О. Коші, але серйозних наукових контактів з великими математиками встановити не вдалося. Поданий в академію «Мемуар про один дуже загальний клас трансцендентних функцій» не було розглянуто, рукопис Абеля було виявлено лише через сто років (у скульптурі цю роботу підкреслювало друге повалене чудовисько). В цій праці йшлося про розгляд певного класу функцій, які пізніше отримали назву еліптичних і зіграли принципову роль в розвитку математичного аналізу. Абель не знав, що 30 років тому в цих питаннях далеко просунувся Гаус, але нічого не опублікував.
1827 року Абель повертається на батьківщину, і там з'ясовується, що для нього немає роботи. Він отримав тимчасову роботу замість професора, що поїхав в тривалу експедицію до Сибіру. Борги стають його постійними супутниками, але працездатність Абеля не зменшується. Він продовжує розвивати теорію еліптичних функцій, наближується до розуміння того, які рівняння розв'язуються в радикалах. Несподівано з'являється суперник — Карл Густав Якоб Якобі, який був на два роки молодший Абеля. Якобі публікує чудові результати в галузі, яку Абель вважав своєю власністю. І Абель працює ще інтенсивніше і нарешті повідомляє: «Я нокаутував Якобі».
Коли до робіт Абеля прийшло визнання, математики стали піклуватися про його долю. Французькі академіки-математики звертаються до шведського короля, що правив Норвегією, з проханням сприяти Абелю. Тим часом у Абеля швидко прогресує туберкульоз, і 6 квітня 1829 року він помер.
Пам’ятник
У Королівському парку в Осло стоїть скульптура казкового юнака, над двома переможеними чудовиськами; по цоколю йде напис «ABEL». Перше чудовисько символізує алгебраїчне рівняння 5-ї степені. Ще в останніх класах школи Абелю здалося, що він знайшов формулу для їх розв'язку, подібну до існуючих для рівнянь до 4-ї степені. Ніхто у провінційній Норвегії не зміг перевірити доведення. Але пізніше Абель сам знайшов в себе помилку, він уже знав, що корені неможливо виразити в радикалах. Тоді Абель не знав, що італійський математик П. Руффіні опублікував доведення цього твердження.
 
1821 
Александр Абаза - русский биржевик, промышленник, министр финансов (1880-81 гг.).  
1862 
Сергей Трубецкой - русский князь, философ, первый выборный ректор МГУ. 
1906 
Василий Леонтьев - американский экономист, автор метода "затраты-выпуск", Нобелевский лауреат. 
 
1905
Артем Мікоян - радянський авіаконструктор, академік
 
Мікоя́н Арте́м Іва́нович (вірм. Արտյոմ Հովհաննեսի Միկոյան * 23 липня (5 серпня) 1905 — † 9 грудня 1970 — радянський авіаконструктор. Генеральний конструктор дослідного конструкторського бюро «МіГ». Генерал-лейтенант інженерно-технічної служби. Двічі Герой Соціалістичної Праці. Молодший брат Анастаса Івановича Мікояна.
Народився 23 липня (5 серпня) 1905-го року у селі Санаін Тифліської губернії Російської імперії (нині в межах міста Алаверді, марз (область) Лорі, Вірменія) в родині бідного сільського теслі. З шести років почав випасати худобу. Читати і пистаи навчився у сільській школі.
1918-го року сім'я переїхала до Тифлісу (нині Тбілісі), де він почав учитись разом зі старшим братом Анастасом.
1923-го року переїхав до Ростова-на Дону, де вступив до технічного училища при машинобудівному заводі, працював токарем залізничної майстерні.
1924-го року під час т.зв. Ленінського призову (після смерті Леніна 21 січня 1924-го року) прийнятий кандидатом у члени РКП(б). Член ВКП(б)-КПРС з червня 1925-го року.
У листопаді 1925-го року переїхав до Москви, працював токарем на заводі «Динамо». На той час його старший брат посідав високі посади в партії і був близьким соратником Сталіна.
До 1928-го року працював на заводі, після цього був рекомендований на партійну роботу. 1928-30 служив у армії, був секретарем комітету комсомолу першого радянського танкового училища. Після повернення з армії працював у Москві на заводі «Компресор», був обраний секретарем партійного комітету заводу.
1931-го року за направленням партії почав навчання в Повітряно-військовій академії імені Жуковського. В академії зокрема вчили стрибати з парашутом і керувати літаком. 1935-го року разом з двома іншими слухачами академії збудував легкий літак «Октябрьонок» (рос. Октябрёнок, Жовтеня), що отримав схвалення Центрального аероклубу.
22 жовтня 1937-го року після захисту дипломного проекту отримав звання «військовий інженер-механік Військово-повітряних сил РСЧА».
Робота авіаконструктором
1937-го року після закінчення академії з червоним дипломом Мікояна призначили військовим представником на Державному авіаційному заводі імені № 1 Осоавіахіму (ГАЗ № 1, рос. Государственный авиационный завод №). 1938-го року призначений начальником бюро серійних винищувачів Конструкторського бюро Полікарпова.
У березні 1939-го року призначений начальником конструкторського бюро заводу, у грудні того ж року разом з Гуревичем очолив групу конструкторів — дослідно-конструкторське бюро заводу № 1 імені Осоавіахіму.
1940-го року Мікоян разом з Гуревичем створили «МіГ-1» — найшвидший серійний винищувач того часу, призначений для дій на великій висоті. перший політ відбувся 5 квітня 1940-го року.
Влітку 1940-го року створено «МіГ-3» (модифікацію «МіГ-1»), наприкінці року розпочато його виробництво. У 1940-41 роках «МіГ-3» будувався великими партіями і використовувався на початку німецько-радянської війни.
1940-го року Мікояна призначили головним конструктором заводу.
На початку 1941-го року Мікоян разом з групою радянських авіаконструкторів за відрядженням побував у Німеччині для ознайомлення з німецькою авіацією і авіабудівною промисловістю.
 
 
              «МіГ-3»
 
В серпні 1941-го року під час німецько-радянської війни КБ Мікояна і Гуревича було евакуйовано з Москви. У березні 1942-го року Мікояна призначили директором і головним конструктором дослідного заводу. У квітні КБ повернулось з евакуації.
Після війни в КБ було створено: «МіГ-9» — перший радянський літак з двома турбореактивними двигунами; «МіГ-15» — перший серійний радянський літак, що подолав звуковий бар'єр; «МіГ-17», що досягав швидкості звуку, «МіГ-19» — перший серійний радянський надзвуковий літак, «МіГ-12» зі швидкістю польоту, удвічі більшою за швидкість звуку.
«МіГ-21» (з трикутним крилом тонкого профілю і швидкістю польоту, що удвічі перевищує швидкість звуку). У 1956 році Мікоян був призначений генеральним конструктором КБ «МіГ», а останніми літаками, створеними під його керівництвом, сталі - винищувач «МіГ-23», перший в СРСР літак із змінною в польоті стреловидностью всього крила, і винищувач-перехоплювач «МіГ-25 »
із швидкістю польоту, в три рази перевищує швидкість звуку. Саме в цей період коротке слово «МіГ» міцно увійшло в лексикон льотчиків усього світу, а винищувачі цієї марки втілювали в собі останні досягнення авіаційної науки та матеріалознавства.
На літаках Мікояна було встановлено 55 світових рекордів.
 
Артем Іванович Мікоян помер 9 грудня 1970-го року після операції на серці. Похований на Новодівочому цвинтарі у Москві.
 
 
 
        Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 20 квітня 1956
Шість орденів Леніна — 31 грудня 1940, 1955, 1956, 1965
Орден Жовтневої Революції
Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни 1 ступеня
Два Ордена Червоної Зірки
Шість Сталінських премій — 1941, 1947, 1948, 1949, 1952, 1953
Ленінська премія — 1962
 
1930 
Ніл Армстронг - американський астронавт, перша людина на Місяці
 
Ніл О́лден А́рмстронг (англ. Neil Alden Armstrong; 5 серпня 1930, Вапаконета, штат Огайо, США — 25 серпня 2012) — американський військовий льотчик і астронавт. Командир «Аполона 11» (Apollo 11), який виконав політ на Місяць. Він — перший землянин, який ступив на Місяць (20-21 липня 1969) — сказавши: «Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства».
Дитинство та юність[ред.]
Ніл Армстронг народився в місті Вапаконета, штат Огайо, в сім'ї Стівена Армстронга (англ. Stephen Koenig Armstrong) та Віоли Енгел (англ. Viola Louise Engel). Таким чином, Ніл був шотландсько — німецького походження. Його батько працював фінансовим аудитором, а мати викладачем літератури в школі. Ніл був первістком у сімї і мав двох молодших сестер Джун (англ. June) та Дін (англ. Dean). Батько, Стівен Армстронг, працював на уряд штату, і після народження Ніла, сім'я часто переїжджала із міста в місто: вони встигли пожити в 20-и різних містах до того, як остаточно осіли у Вапаконеті, де Ніл зміг поступити у середню школу. До того часу Ніл вже був активним учасником руху бойскаутів Америки (Boy Scouts of America), де він в кінцевому рахунку досягне найвищого рангу «Eagle Scout». Будучи дорослим, він також отримає від них нагороди «Distinguished Eagle Scout Award» і «Silver Buffalo Award».
Ніл з дитинства захоплювався літаками. В шість років Ніл, вперше злетів на літаку: його батько замість недільної служби, взяв сина в кабіну літака, який за плату піднімав у повітря всіх бажаючих. Цим першим літаком був Ford Trimotor або «Бляшаний Гусак» — маленький пасажирський літак. З десятирічного віку Ніл підробляв (зістригав газони на місцевому цвинтарі), аби за отримані кошти купувати авіаційні журнали та моделі, яких в нього була повна кімната. Він, навіть, самостійно збудував модель турбіни літака. В старших класах Ніл почав проходити підготовку в міській авіашколі WFS. Він виявився здібним учнем і вже в п'ятнадцять років зміг отримати сертифікат пілота, навіть, перед тим, як зміг отримати водійські права. Копія одномоторного літака моделі Aeronca 7AC Champion, на якому він вперше самостійно піднявся в небо, зараз стоїть в Аерокосмічному музеї імені Ніла Армстронга, що був відкритий в 1972 році в Вапаконеті.
У 1947-му році Ніл почав вивчати авіаційну промисловість в Університеті Пердью (Purdue University), штат Індіана, де він вступив в студентські братства Phi Delta Theta і Kappa Kappa Psi. У своїй родині він став лише другою людиною, яка здобувала вищу освіту. Його також брали і в Массачусетський технологічний інститут, проте знайомий інженер (який там вчився) відрадив його від цього, кажучи, що за доброю освітою зовсім необов'язково далеко їхати. Його навчання в коледжі оплачувалось згідно з планом Холовея (Holloway Plan), де Ніл зобов'язувався після 2-х років навчання відслужити 3 роки у ВМС США, а наступні 2 роки навчатися вже після служби в армії. У перші два роки навчання Ніл отримував середні оцінки.
 
Військовий льотчик
У січні 1949 року Нілу довелося перервати навчання — його призвали у Військово-морські сили США. Він вступив у школу молодих льотчиків на авіабазі в Пенсаколі, Флорида. Поки він проходив навчання, розпочалася війна в Кореї. У 1950 році Ніл Армстронг став льотчиком ВМФ і був направлений до Кореї. У 1950–1952 роках він брав участь в Корейській війні, де проходив службу на славнозвісному авіаносці Essex. Ніл був пілотом реактивного палубного винищувача Grumman F9F Panther. Свої задачі він описував, як «знищення мостів, атаки потягів, враження танків та подібні речі». У вересні 1951 року його літак підбили із зенітної гармати. Літаку відірвало частину крила, і Армстронгу довелося катапультуватись. Він спустився на парашуті, на щастя першими його підібрали «свої».
Всього за роки служби Ніл здійснив 78 бойових вильотів та отримав три бойові нагороди: Медаль ВПС (США), за перші двадцять бойових вильотів, Золоту зірку за наступні двадцять та Медаль за службу в Кореї. 23 серпня 1952 року, у званні лейтенанта Ніл Арстронг покинув ВМС США.
Навчання у коледжі
Після закінчення свого трирічного контракту із ВМС США, Ніл повертається до Університету Пердью, де стає одним з найкращих студентів, маючи кінцевий бал 4.8 з 6.0. Навчаючись в інституті, Ніл захоплюється музикою: пише музикальні твори та бере участь в університетському оркестрі. В 1955 році Ніл отримує ступінь бакалавра з авіаційної інженерії.
В інституті Ніл знайомиться із своєю майбутньою дружиною — Джанет (Janet Elizabeth Shearon), що навчалась на економічному факультеті. Змолоду Ніл був дуже мовчазний та сором'язливий. Пізніше, його дружина про це розповідала в своєму інтерв'ю:
— Ніл — великий мовчун. Мовчання — це його звичайний спосіб спілкування. Якщо він киває головою, чи просто посміхається, — це вже жваве спілкування. Якщо він каже «так», то розмова набула активного характеру. Якщо він каже «ні», то це означає, що він завзято сперечається. Три роки йому знадобилось, аби запросити мене на перше побачення. Коли він зробив мені пропозицію, я одразу погодилась, оскільки боялась, що повторення цієї фрази доведеться чекати ще пару років!
Вони побрались 28 січня 1956 року в містечку Вілміт, Іллінойс.
 
Кар'єра в НАСА
У 1955 році Армстронг почав працювати в Лабораторії рухових установок ЛА ім. Льюїса (Flight Propulsion Laboratory) у Клівленді, Огайо. А через рік, в 1956 році, перейшов на роботу в належачій НАСА Станції вивчення високошвидкісних польотів (High-Speed Flight Station) на базі ВПС Едвардс (Edwards AFB) в Каліфорнії (в наш час — Льотно-дослідний центр ім. Драйдена, Dryden Flight Research Center). Брав участь у випробуваннях дослідних та експериментальних літаків F-100A і F-100C, F-101, F-104A, X-1B, X-5, F-105, F-106, B-47, KC-135.
У червні 1958 року Ніл був обраний для підготовки як астронавт в рамках реалізації командуванням ВПС програми MISS (Man In Space Soonest). Однак після того, як у серпні 1958 всі роботи з першого пілотованого польоту були віддані НАСА, програма була згорнута.
У жовтні 1958 року Ніл був включений в групу льотчиків, які готувалися до польотів на експериментальному літаку з ракетним двигуном North American X-15. У період з 30 листопада 1960 по 26 липня 1962 Армстронг виконав всім польотів на X-15. Найбільша висота, яку він зміг досягти, становила 63 246 м, і сталося це під час його шостого польоту 20 квітня 1962.
У квітні 1960 Армстронг був включений в секретну групу з семи астронавтів по військовій програмі Х-20 Dyna-Soar. Займався відпрацюванням посадочних операцій X-20 на спеціально обладнаних літаках-тренажерах F-102A і F5D. Однак влітку 1962 року, бачачи безперспективність даної програми і розраховуючи продовжити кар'єру астронавта в НАСА, пішов з числа пілотів Х-20.
У вересні 1962, пройшовши відбір із майже 250 кандидатів, Ніл Армстронг та Еліот Сі (Elliott See), стали першими цивільними пілотами, що були зараховані у другій набір астронавтів НАСА. Таким чином, він став допущеним до підготовки до польотів за програмами Джеміні та Apollo.
Перший орбітальний політ
Одразу після прийняття в групу астронавтів, Ніл приступив до тренувань і вже в серпні 1965 року дублював Гордона Купера (Leroy Gordon Cooper), командира Gemini-5.
16 березня 1966 року, як командир корабля Gemini 8, Ніл Армстронг разом із пілотом Девідом Скотом (David Randolph Scott) здійснив свій перший політ у космос. Їх очікувала тридобова місія, протягом якої вони мусили здійснити стиковку з безпілотною ракетою Agena, провести роз'єднання, здійснити вихід у відкритий космос, а також інші завдання.
Через сім годин після старту, вони вперше в історії здійснили ручну стиковку із ракетою. Проте незабаром, через збій в системі орієнтації космічного корабля, зв'язка апаратів втратила стійкість і стала швидко обертатись. В цей час астронавти пролітали над Індійським океаном і зв'язок із землею був відсутній, тому вони мусили покладатись лише на себе. Армстронг вручну включив двигуни системи орієнтації, і обертання призупинилось. Проте після вимкнення цих двигунів воно знову повернулось. Вирішивши, що причиною дестабілізації є Agena, Армстронг приймає рішення про роз'єднання із ракетою. Проте це рішення було помилковим, і корабель почав обертатись ще швидше, досягаючи швидкості 60 обертів за хвилину. Розуміючи небезпечність ситуації, Армстронг йде на ризик — запускає резервні двигуни, призначені для управління спуском корабля. Якби палива в резервних двигунах не вистачило для встановлення вірної орієнтації, корабель увійшов би в атмосферу під незапланованим кутом і згорів би дощенту. Проте, ризик виправдався — корабель стабілізувався, і Ніл повів його на вимушену посадку. Астронавти «приводнились» у Тихому океані, в тисячі кілометрів на південь від Японії, де через три години їх забрала рятувальна команда. Тривалість польоту склала 10 годин 41 хвилина 26 секунд.
Через аварійне припинення польоту та невиконання більшості запланованих на Gemini 8 завдань Армстронг почував себе пригніченим. В ході перевірки, контролери встановили, що екіпаж поступив, так, як мав поступити, і помилка виникла внаслідок того, що їх невірно навчали. Це призвело змін в плануванні польотів: систему із двох кораблів стали розглядати, як один апарат. Попри це, місію визнали успішною, оскільки основна мета — перша стиковка з безпілотною ракетою Agena — була виконана успішно.
Через два дня після повернення з Gemini-8, Армстронг був призначений резервним командиром для Gemini-11, що свідчило про довіру до нього з боку вищого керівництва. Проте програма підготовки до Gemini-11 відбувалась у стандартному режимі і 12 вересня 1966 року, місія відправилась із основною командою: Чарльзом Конрадом та Річардом Гордоном, тоді як Ніл відповідав за зв'язок із екіпажем.
 
Місячна подорож
Після чисельних успіхів СРСР в галузі підкорення космосу в США приймають рішення повернути собі статус технологічно найрозвиненішої держави. Засобом досягнення цієї мети була обрана космічна програма «Аполлон», яку прийняли в 1961 році. Програма Аполлон — програма пілотованих космічних польотів, з метою здійснення першої пілотованої висадки на Місяць.
9 січня 1969 року дирекція NASA офіційно оголосила, що політ із першим висадженням на поверхню Місяця здійснить екіпаж у складі: Ніла Армстронга, Базза Олдріна та Майкла Коллінза.
16 липня 1969 в 13 годин 32 хвилин за Гринвічем, Ніл Армстронг, як командир корабля «Аполлон-11» почав свій другий політ у космос, який увійшов назавжди в історію людства. На космодромі і в прилеглих районах за стартом спостерігало близько 1 млн чоловік, а телевізійну трансляцію старту дивилося близько 1 млрд мешканців планети з різних країн світу. Серед 5000 почесних гостей в Космічному центрі імені Кеннеді були присутні 36-й президент США Ліндон Джонсон, діючий віце-президент Спіро Агню та піонер німецького ракетобудування 75-річний Герман Оберт. На окремій трибуні розмістилось 3100 журналістів.
Після 75 годин польоту, корабель вийшов на навколомісячну орбіту, ще майже доба знадобилась на приведення орбіти до заданих параметрів та на перевірку всіх систем. Після цього Армстронг та Олдрін перейшли до місячного модуля «Eagle», а Коллінз залишився на борту основного корабля очікувати своїх товаришів.
Місячний модуль здійснив посадку в Море Спокою 20 липня в 20 годин 17 хвилин 42 секунди за Гринвічем. В момент посадки Армстронг передав: «Х'юстон, говорить База Спокою. „Орел" сів». Астронавти спершу виконали операції, які імітували старт з Місяця, щоб пересвідчитися у справності відповідних систем. Зовнішня бортова камера, яка була встановлена на місячному модулі, забезпечила пряму трансляцію виходу Армстронга на місячну поверхню.
21 липня 1969 року в 02 години 56 хвилин 20 секунд за Гринвічем Ніл Армстронг на очах мільйонів телеглядачів, які спостерігали висадку на Місяць у прямому ефірі, зістрибнув з останньої сходинки місячного посадкового модуля.
«That's one small step for a man, one giant leap for mankind», — вимовив він. («Це маленький крок для людини, великий стрибок для людства»).
Олдрін вийшов на поверхню Місяця через 15 хвилин після Армстронга. Олдрін випробував різні способи швидкого пересування на поверхні Місяця. Найдоцільнішою астронавти визнали звичайну ходьбу. Астронавти пройшлися по поверхні, зібрали зразки місячного ґрунту і встановили телевізійну камеру. Потім вони установили прапор США (Конгрес США до польоту відкинув пропозицію NASA встановити на Місяці прапор ООН замість національного), провели двохвилинний сеанс зв'язку з президентом Ніксоном, встановили на поверхні Місяця наукові прилади (сейсмометр і відбивач лазерного променя).
Після встановлення приладів Армстронг відправився на прогулянку до місця, що зараз відоме як Східний кратер, розташованого за 65 ярдів (59 м) на схід від місця висадки, здолавши найбільшу відстань за всю місію. Останнім завданням Армстронга було залишити невеличкий пакет з памятними речами в честь загиблих радянських та американських космонавтів: Юрія Гагаріна, Володимира Комарова, Вірджила Гріссома, Едварда Вайта і Роджера Чаффі. В кінці місії астронавти додатково зібрали зразки місячного ґрунту і повернулися на модуль.
При ресурсі автономної системи життєзабезпечення близько 4 годин, Олдрін пробув на поверхні Місяця більш ніж півтори години, Армстронг провів за межами космічного корабля 2 години 17 хвилин.
Старт з Місяця і повернення на Землю[ред.]
Після повернення до місячної кабіни астронавти склали непотрібні речі в мішок, розгерметизували кабіну і викинули мішок на поверхню Місяця. Надалі астронавти перевірили бортові системи, прийняли їжу і поспали близько 7 годин. Після ще одного прийняття їжі астронавтами, на 125-тій годині польотного часу відбувся старт з Місяця злітної ступені місячного модуля. Загальна тривалість перебування місячного модуля на поверхні Місяця : 21 година 36 хвилин.
На посадковій ступені, яка залишилася на Місяці закріплена табличка с вигравіруваною на ній мапою півкуль Землі і словами:
«Тут люди з планети Земля вперше ступили на Місяць. Липень 1969 р. нової ери. Ми прийшли з миром від імені всього Людства». Під цими словами вигравірувані підписи трьох астронавтів корабля «Аполлон-11» і президента Ніксона.
Команда Ніла Армстронга повернулась на Землю 24 липня 1969 року. Тривалість експедиції склала 8 діб 3 години 18 хвилин 35 секунд. Відсік екіпажу приводнився в Тихому океані приблизно за 20 км від авіаносця «Хорнет»
(CV-12) (англ. Hornet (CV-12)). Екіпаж підняли на борт вертольота і доставили на авіаносець через 63 хвилини після приводнення. Астронавти прямо з вертольота перейшли в карантинний фургон, де їх очікували лікар і технік.
На авіаносець для зустрічі астронавтів прибули президент Ніксон, директор NASA Томас Пейн, а також астронавт Френк Борман. Ніксон звернувся до астронавтів, які перебували в цей час у карантинному фургоні, з промовою-привітанням.
Астронавти знаходилися в карантині 18 днів. З першого ж дня перебування на Землі екіпаж почав звітувати про політ і одночасно проходив медичне обстеження. Ці обстеження, а також аналіз зразків місячних порід не виявили позаземних мікроорганізмів. Після одержання таких результатів карантин було знято.
13 серпня 1969 року відбулася урочиста зустріч астронавтів у Нью-Йорку, потім Чикаго і Лос-Анжелесі. 16 вересня відбувся прийом екіпажу «Аполлона-11» в Конгресі США. В цей день Конгрес затвердив нову державну нагороду США — Почесну медаль Конгресу за освоєння космосу. Після подорожі Америкою, астронавти відправились у 45-денне навколосвітнє турне «Великий стрибок». У травні 1970 року Армстронг відправився в СРСР, аби зробити доповідь на 13-й щорічній конференції Міжнародного Комітету з космічних досліджень. В Москві його приймав голова уряду Олексій Косигін.
Ніл став першою людиною із «Заходу», якій показали надзвуковий пасажирський літак Ту-144, а також зробили екскурсію у Центр підготовки космонавтів імені Гагаріна.
Незабаром після повернення на Землю Ніл Армстронг в своєму рідному Університеті Пердью оголосив, що вже більше ніколи не полетить в космос. В 1970 році Армстронг влаштувався заступником начальника відділу аеронавтики в Агентстві передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA). Проте, пропрацювавши лише рік, він звільняється звідти, як і із NASA вцілому.
В 1971 Ніл повертається в свій рідний штат Огайо, де працює професором на факультеті аерокосмічної техніки в Університеті Цинциннаті (University of Cincinnati). Там він пропрацював до 1979 року, відхиляючи будь-які звернення журналістів, прохання про автограф і т.п.
Після 8-ми років роботи в університеті Армстронг зайнявся приватним бізнесом. У 1980–1982 роках працював головою ради директорів компанії Cardwell International, Ltd в місті Лебанон (Lebanon), штат Огайо. У 1982–1992 був головою компанії Computing Technologies for Aviation, Inc., в місті Шарлоттсвілл (Charlottesville), штат Вірджинія. Одночасно з цим, з 1981 по 1999 рік Армстронг працював у раді директорів компанії Eaton Corp.
У 1986 році був заступником голови комісії, що розслідувала причини катастрофи шатла Challenger.
У 1999 році взяв участь в телевізійному проекті «BBC: Планети» в якості експерта.
У 2000 році Армстронг був обраний головою ради директорів компанії EDO Corp, яка виробляє електроніку і різні прилади для аерокосмічної та оборонної промисловості. Пішов у відставку з поста голови ради директорів у 2002 році.
Смерть
Помер 25 серпня 2012 року. За попередніми даними, причиною смерті стали ускладнення, що виникли після операції на коронарних артеріях, проведеної на початку серпня.
Особисте життя
Перша дружина — Джанет (Janet Elizabeth Shearon), з якою він познайомився ще в інституті і одружився 28 січня 1956 року. Після 38 років шлюбу, в 1994 році, Ніл розлучається із Джанет.
12 червня 1994 року Амстронг вдруге одружується на Керол Хелд Найт (Carol Held Knight), з якою він познайомився в 1992 році, на турнірі з гольфу. З 2002 року пара живе у власному будинку в містечку Лібанон, Огайо.
В Ніла Армстронга було троє дітей від першого шлюбу — Ерік, Карен та Марк. В липні 1961 року у Карен виявили рак головного мозку і 28 січня 1962 року вона помирає.
Відзнаки
Серед величезної кількості нагород Армстронга: Президентська медаль Свободи (The Presidential medal of Freedom) і Космічна медаль пошани конгресу США (Congressional Space Medal of Honor). У 2009 році Ніл Армстронг був нагороджений Золотою медаллю Конгресу США — вищою цивільною нагородою країни.
В честь Ніла Армстронга назвали кратер на Місяці та астероїд 6469 Армстронґ.
Його ім'я внесено до Зали слави американських астронавтів (US Astronaut Hall of Fame). Іменем Ніла Армстронга названо десятки шкіл по всій території США. По всьому світу існують вулиці чи інші місця, названі в честь Ніла Амстронга або його Місії на Аполло 11.
 
Цікаві факти
 
Одного разу Армстронгу сказали, що відсутність вітрів і дощів на Місяці навічно збереже залишені ним сліди. На це він відповів: «Я сподіваюся, в один прекрасний день хтось знову опиниться там і затопче їх».
В обстановці повної секретності, у Білому домі підготували сценарій на випадок, якщо події візьмуть трагічний оборот. Планувалося, що якщо астронавти не зможуть злетіти з Місяця, президент США Річард Ніксон виступить з телевізійною промовою з наступними словами: «Доля розпорядилася, щоб ці хлопці, які відправилися на Місяць з мирною метою — дослідити її, знайшли на ньому свій вічний спокій… Їх оплакують їх близькі, їх оплакує вся нація, їх оплакує все людство, їх оплакує мати-Земля, що зважилися послати двох своїх синів в невідомість…»
 
   Пам'ятник Нілу Армстронгу 
      в Університеті Пердью
 
В багатьох ісламських країнах існує міф, що, вийшовши на поверхню Місяця, Армстронг нібито почув фразу невідомою йому мовою. Центр управління у Х'юстоні повідомив йому, що на його каналах ніяких передач не було. І ось, уже повернувшись на Землю і перебуваючи в поїздці по Єгипту, він знову почув ту ж фразу. З'ясувавши, що так звучить заклик муедзина на молитву, Армстронг тут же став мусульманином. Не бажаючи нікого образити, Армстронг повідомив, що інформація про його перехід в іслам не відповідає дійсності.
Ніл Армстронг знімався в рекламі автомобілів Крайслер.
На честь Армстронга названо астероїд 6469 Армстронґ.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 374 | Додав: Vchutel | Теги: Артем Мікоян, Ніл Армстронг, Александр Абаза, Александер Ягеллончик, Нільс Генрік Абель, космосмонавт, Сергей Трубецкой, Ректор, Василий Леонтьев | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Друзі нашого сайту

Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів


Copyright MyCorp © 2017