| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
23:55 6 грудня - Дні історії | |
1240
Київ було захоплено та поруйновано військом монгольського хана Батия
 Бати́й (Бату-хан), (монг. Бату, Саїн, кит. 抜都 1201-1255) — монгольський хан і полководець, син хана Джучі, онук Чингісхана. Засновник Золотої Орди, автономного державного утворення у складі Монгольської імперії.Відомості
В тюркських мовах Бату означає «західний», тобто Бату-хан — західний хан. Батий був організатором походів монголів у Східну Європу у 1237-1243 роках.
У 1237-1238 роках його війська захопили Волзьку Булгарію. У 1238 році Батий здійснив завоювання земель руських князів: Рязанського та Володимировського князівств, зруйнувавши стару Рязань, Пронськ, Суздаль, Володимир на Клязьмі та Козельськ, що не хотіли підкорятися хану. Однак значна частина міст покорилася хану і не була зруйнована. У 1239 роках монголи побороли безпосередньо й Русь, узявши Переяслав і Чернігів. У грудні 1240 року Батий оволодів Києвом. У 1241 році, пройшовши через руські Галичину і Волинь, його військо вторглося до Польщі, Угорщини і Далмації. Проте — ослаблені тривалою боротьбою з руськими князівствами, монголи зазнали низку поразок у Чехії та Угорщині і 1242 року повернулися до берегів Волги.
Батий завершив похід на Захід у 1242 році, дізнавшись про смерть хана Угедея. Війська відійшли на Нижню Волгу, яка стала новим центром улусу Джучі. На землях від Іртиша до Дунаю виникла велика (монгольська) багатонаціональна держава — Золота Орда зі столицею Сарай-Бату (Палац Батия).
У 1243-1246 роках усі руські князі визнали залежність від правителів Золотої Орди і Монгольської імперії. Володимирський князь Ярослав Всеволодович був визнаний найстарішим в Руській землі, йому було передано розорений монголами в 1240 Київ. У 1246 Ярослав був викликаний в Каракорум і там отруєний. Михайло Чернігівський був убитий в Золотій орді (він відмовився пройти язичницький обряд поклоніння кущу, не зрадивши православну віру). Сини Ярослава - Андрій та Олександр також вирушили в Орду, а з неї в Каракорум і отримали там перший Володимирське князівство, а другий - Київ і Новгород (1249). Андрій прагнув протистояти монголам, уклавши союз з сильним князем Південної Русі - Данилом Романовичем Галицьким. Це призвело до ординського карального походу 1252. Татарське військо на чолі з Неврюєм розбило Ярославичів Андрія і Ярослава. Ярлик на Володимир рішенням Батия був переданий Олександру Невському.
У тестя і союзника Андрія - Данила Галицького відносини з Батиєм складалися по-іншому. Данило вигнав зі своїх міст ординських баскаків і завдав поразки ординського війська на чолі з Куремсою в 1254 .
На курултаї 1246 Каанен обрали Гуюка, давнього недруга Батия. Гуюк помер у 1248, і в 1251 четвертим великим ханом був обраний лояльний Батию Мунке (Менгу), учасник Європейської кампанії 1236-1242. Для його підтримки Батий прислав свого брата Берке з військами.
Батий мав сина Сартака, який став його наступником 1256 року. За деякими відомостями його сином був також Тихомир, предок відомого волошського роду Бессарабів, родоначальник багатьох молдавських і волошських господарів.
Слід також звернути увагу на те, що сини Батия Сартак і Тихомир, були християнами-несторіанами, племінник Петро Ординський став відомим православним святим і чудотворцем, дочка Сартака Феодора одружилася з руським князем з роду Рюриковичів — Глібом Васильковичем і стала таким чином родоначальницею багатьох відомих родів Московії і Російської імперії, а син Тихомира став родоначальником відомого роду господарів Молдавії — Бессарабів.
1492 — перша експедиція Колумба відкрила острів Гаїті
1637 — відбувся Кумейківський бій між козацьким і польсько-шляхетським військами, яким завершилось придушення Павлюка повстання
1741
Державний переворот в Росії, в результаті якого
імператрицею стала Єлизавета Петрівна, дочка Петра I.
 Єлизаве́та Петрі́вна (18 (29) грудня 1709 — 25 грудня 1761 (5 січня 1762)) — російська імператриця з 25 листопада 1741, дочка Петра I і Катерини I. Вступила на престол внаслідок палацового перевороту й усунення від влади російського імператора Івана VI Антоновича (царював номінально, бо йому йшов лише другий рік). У 1744 взяла шлюб з молодим співаком О.Розумовським. З початку 1750-х років фактичне керівництво внутрішньою політикою держави здійснював П. Шувалов, зовнішньою — О. Бестужев-Рюмін і М. Воронцов. Складність зовнішньополітичного становища Російської імперії (загострення відносин з Туреччиною і Прусією) і намагання у зв'язку з цим царського уряду залучити на свій бік козацьку старшину, привело до відновлення Єлизаветою Петрівною гетьманства. На Глухівській Раді 1750 гетьманом України було обрано К. Розумовського. За час правління Єлизаветою Петрівною було здійснено ряд економічних і фінансових реформ, засновано Московський університет (1755) і Академію мистецтв (1757). За її царювання Росія вела Семирічну війну 1756—1763.Життєпис
Єлизавета Петрівна народилася 18 грудня 1709 (за новим стилем — 29 грудня) в підмосковному селі Коломенському ще до укладення церковного шлюбу між її батьками царем Петром I і Мартою Скавронською (Катериною I).
Росла в Москві, їдучи влітку в Покровське, Преображенське, Ізмайловське або Олександрівську слободу. Батька в дитинстві бачила рідко. Коли мати їхала до Петербурга, вихованням майбутньої імператриці займалася сестра батька, царівна Наталія Олексіївна, чи сім'я сподвижника Петра I Олександра Меншикова.
Цесарівна вивчали танцям, музиці, вмінню одягатися, етиці, іноземним мовам.
У 14 років Єлизавету оголосили повнолітньою і стали підшукувати їй наречених. Петро I передбачав видати її за французького короля Людовіка XV. Цей план не здійснився, і Єлизавету почали сватати за другорядних німецьких князів, поки не зупинилися на принца голштинського Карла Августа. Але смерть нареченого скасувала цей шлюб. Так і не дочекавшись нареченого блакитних кровей, 24 річна красуня віддала серце придворному співаку Олексію Розумовському.
Розумовський, український козак, з 1731 був солістом імператорської капели. Коли Єлизавета Петрівна помітила його, вона випросила його в Катерини I. Коли Розумовський втратив свій голос, вона зробила його бандуристом, пізніше доручила йому керувати одним зі своїх маєтків, а потім і всім своїм двором. Є відомості, що наприкінці 1742 вона поєднувалася з ним таємним шлюбом в підмосковному селі Перові.
Ставши імператрицею, Єлизавета звела свого морганічного чоловіка в графську гідність, зробила фельдмаршалом і кавалером всіх орденів. Але Розумовський свідомо усунувся від участі в державному житті.
За описом сучасників, Єлизавета Петрівна була по-європейськи хороша собою. Висока на зріст (180 см), мала дещо рудувате волосся, виразні сіро-блакитні очі, правильної форми рота, здорові зуби. Іспанський посланник герцог де Лірна в 1728 році писав про цісарівну: «Принцеса Єлизавета така красуня, яких я рідко бачив. У неї дивний колір обличчя, прекрасні очі, чудова шия і незрівнянний стан. Вона високого зросту, надзвичайно жива, добре танцює і їздить верхи без найменшого страху. Вона не позбавлена розуму, граціозна і дуже кокетлива».
Під час правління своєї матері Катерини I і свого племінника Петра II Єлизавета вела веселе життя при дворі. При імператриці Анні Іванівні і правительці регентші Анні Леопольдівні її становище стало важким. Єлизавета Петрівна втратила блискуче положення при дворі і була вимушена майже весь час жити у своїй вотчині, Олександрівській слободі.
У ніч на 25 листопада 1741 за допомогою роти гвардійців Преображенського полку Єлизавета Петрівна здійснила палацовий переворот. Маленький імператор Іван VI і його родина були арештовані, фаворити колишньої імператриці були засуджені до страти, однак потім були помилувані і заслано до Сибіру.
У момент перевороту у Єлизавети Петрівни не було конкретної програми свого правління, але ідея воцаріння її на престолі підтримувалася простими городянами і низами гвардії через невдоволення засиллям іноземців при російському дворі.
Першим підписаним Єлизаветою Петрівною документом був маніфест, в якому доводилося, що після смерті Петра II вона — єдина законна спадкоємиця престолу. Коронаційні урочистості відбулися 25 квітня 1742 в Успенському соборі Московського Кремля. Імператриця сама поклала на себе корону.
Забезпечивши за собою владу, Єлизавета Петрівна поспішила нагородити людей, які сприяли вступу її на престол або взагалі були їй віддані, і скласти з них новий уряд. Гренадерська рота Преображенського полку отримала назву лейб-кампанії. Солдати не з дворян були зараховані в дворяни, капрали, сержанти і офіцери підвищені в чинах. Всім їм були подаровані землі переважно з конфіскованих в іноземців маєтностей.
Єлизавета Петрівна проголосила курс на повернення до спадщини Петра Великого. Указом від 12 грудня 1741 було наказано всі постанови петровського часу «наікрепчайше містити і по них неотменно надходити у всіх урядах нашої держави». Кабінет міністрів ліквідовувався. Відновлювався Сенат, Берг і Мануфактур колегії, Головний магістрат, провіантська колегія. Також в 1740-і роки була відновлена прокуратура. Поширені за Петра I кари за казнокрадство та хабарництво (страта, батіг, ліквідація майна) Єлизавета Петрівна замінила зниженням у чині, переводом на іншу службу і зрідка звільненням. Гуманізація суспільного життя в роки її правління проявилася у скасуванні смертної кари (1756), указах про будівництво інвалідних будинків і богаділень.
На відміну від батька, Єлизавета відводила велику роль в адміністративних справах та культурі не лише Петербургу, але Москві. Для всіх колегій і Сенату в Москві створювалися відділення; заснованому в 1755 році Московському університету в 1756 році було додано дві гімназії на Моховій вулиці. Тоді ж почала виходити газета «Московские відомости», а з 1760 року — перший московський журнал «Полезное увеселение».
Велику роль в правління Єлизавети Петрівни зіграли її фаворити. На початку 1750-х років країною практично керував молодий фаворит імператриці Петро Шувалов, з ім'ям якого пов'язана реалізація єлизаветинської ідеї про скасування внутрішніх митниць, що дало імпульс розвитку підприємництва і зовнішньої торгівлі (1753-1754). Сприяв розвитку і указ про заснування в 1754 році Позикового і Державного банків для дворян і купців.
Значне пожвавлення і піднесення економічного життя Росії в роки правління Єлизавети були викликані також адміністративною діяльністю канцлера Олексія Бестужева-Рюміна, одного з ініціаторів скликання Комісії об Уложенії в 1750-х роках, обер-прокурора Якова Шаховського, братів Михайла і Романа Воронцових.
З іменами Івана Шувалова і російського енциклопедиста Михайла Ломоносова пов'язане заснування Московського університету (1755), відкриття гімназій в Москві й Казані, з ім'ям Федора Волкова — становлення російського національного театру. У 1757 році була заснована Академія мистецтв у Петербурзі.
Відповідаючи запитам підтримуючих її соціальної верств, Єлизавета Петрівна дозволила дворянам, зобов'язаним за законом 1735 служити за військової або статській службі 25 років, брати пільгові довгострокові відпустки, які настільки вкоренились, що в 1756-1757 роках довелося вдатися до крутих заходів, щоб змусити офіцерів, які облаштувалися в маєтках, з'явитися в армію. Імператриця заохотила звичай записувати дітей в полки ще в дитинстві, так що задовго до повноліття вони могли досягати офіцерських чинів. Продовженням цих заходів було розпорядження про підготовку Маніфесту про вольності дворянства (був підписаний пізніше Катериною II), заохочення величезних витрат дворян на свої повсякденні потреби, зростання витрат на утримання двору.
Активною була і зовнішня політика Єлизавети. При вступі на престол Єлизавета застала Росію у війні зі Швецією. У ході російсько-шведської війни 1741-1743 років Росія одержала значну частину Фінляндії. Намагаючись протистояти збільшеною мощі Пруссії, Єлизавета відмовилася від традиційних відносин з Францією і уклала антипрусский союз з Австрією. Росія при Єлизаветі успішно брала участь у Семирічній війні. Після взяття Кенігсберга Єлизавета видала указ про приєднання Східної Пруссії до Росії на правах її провінції. Кульмінацією військової слави Росії при Єлизаветі стало взяття Берліна в 1760 році.
Сама Єлизавета Петрівна мала слабкості, які недешево обходилися державної скарбниці. Головною була пристрасть до нарядів. З дня свого сходження на престол вона не наділа двічі жодної сукні. Після смерті імператриці в її гардеробах залишилось 15 тисяч суконь, дві скрині шовкових панчох, тисячі пар туфель і більше сотні шматків французьких матерій. Її наряди склали основу текстильної колекції Державного історичного музею в Москві.
Єлизавета Петрівна померла 25 грудня 1761. Офіційним спадкоємцем престолу вона призначила свого племінника (сина сестри Анни) — Петра Федоровича.
Після смерті Єлизавети Петрівни з'явилося чимало самозванців, котрі іменували себе її дітьми від шлюбу з Розумовським. Найвідомішою фігурою з них стала так звана княжна Тараканова.
1768 — у Шотландії надруковано перше видання Britannica, всесвітньовідому та одну з найпопулярніших досі енциклопедій.
1869 — у Південній Африці відкрито кімберлітові трубки, поклади алмазів. Зараз регіон забезпечує 50% світового видобутку алмазів.
1877 — вийшов перший номер газети «Вашингтон пост»
1877 — винахідник Томас Едісон зробив на своєму новому фонографі найперший запис людського голосу, процитувавши слова дитячої пісеньки «Мері мала маленьке телятко»
1909 — відкритий Саратовський університет
1917 — парламент Фінляндії проголосив незалежність країни від Росії
1917 — в порту Галіфакса вибухнуло французьке судно «Монблан», навантажене боєприпасами. Загинуло близько 2000 чоловік
1919 — почався Перший Зимовий похід Дієвої Армії УНР.
1921 — підписаний Англо-ірландський договір, по якому рівно через рік (6 грудня 1922) Ірландія отримала незалежність
1941 — радянські війська з боями залишили районний центр Сталінської області Дебальцеве.
1943 — війська 2-го Українського фронту зайняли місто Олександрію Кіровоградської області.
1991 — вступила в силу нова конституція Болгарської республіки.
1991 — утворені Збройні сили України
1991 — незалежність України визнали Естонія і Куба.
1997 — військово-транспортний літак Ан-124 ВПС Росії впав на житловий будинок в Іркутську. Загинуло 72 людини
2000 — відкритий Унунгексій — хімічний елемент з атомним номером 116
2003 — засновано Львівський муніципальний духовий оркестр «Галицькі Сурми» (тоді — Оркестр ветеранів військово-оркестрової служби)
2008 — у Греції спалахнули масові заворушення через вбивство в Афінах поліцейським підлітка.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
