Сайт з предмета ЗАХИСТ ВІТЧИЗНИ 
Вівторок, 23.10.2018, 17:56

Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід

МЕНЮ НАШОГО САЙТА
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1202]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [23]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?

Для нас це важливо
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 338

Форма входу

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » 2018 » Жовтень » 7 » 7 жовтня - Дні історії
18:33
7 жовтня - Дні історії
1765 
Міхал Клеофас Огінський, польський композитор і державний діяч
 
  Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; *7 жовтня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — †15 жовтня 1833, Флоренція) — білоруський та польський композитор, державний діяч Речі Посполитої і Росії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.
Надзвичайний королівський посол в Нідерландах (1790—1791).
В 1794 році — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.
Після ослаблення надій на відновлення незалежності і оголошеної амністії в 1802 році повернувся до Росії і поселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусії). У 1807 році зустрічається з Наполеоном в Італії.
У 1810 році переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою. У 1810—1812 рр. був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.
У 1817 році переїхав у Вільно. У 1823 році здоров'я, що похитнулося, змушує його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.
Поховали Огінського у Флоренції, в церкві ранцисканців Санта Кроче, де також поховані архітектор Леон Баттіста Альберті (15 ст.), скульптор Мікеланджело (16 ст.), Ніколя Макіавеллі, композитор Джоакіно Россіні (19 ст.).
Творчість
Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, у тому числі полонеза Аудіо «Прощання з батьківщиною»опис файлу (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п’єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.
Іноді Огінському також приписують авторство «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький).
 
1885 
Нільс (Генрік Давид) Бор, данський фізик-теоретик, творець першої квантової теорії будови атома, лауреат Нобелівської премії з фізики (1922; †1962).
 
 
  Нільс Ге́нрик Дави́д Бор (дан. Niels Henrik David Bohr, [nels ˈb̥oɐ̯ˀ]; 7 жовтня 1885, Копенгаген — 18 листопада 1962, Копенгаген) — данський фізик-теоретик і громадський діяч, один з творців сучасної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1922). Член Данського королівського товариства (1917) та його президент від 1939. Був членом більш ніж 20 академій наук світу.
Відомий як творець першої квантової теорії атома й активний учасник розробки основ квантової механіки. Зробив значний внесок у розвиток теорії атомного ядра та ядерних реакцій, процесів взаємодії елементарних частинок з середовищем.
Нільс Бор народився в родині професора фізіології Копенгагенського університету Християна Бора (1858–1911) і Еллен Адлер (1860–1930). Батьки Бора одружилися 1881 року.
Батька Нільса Бора вдвічі висували кандидатом на Нобелівську премію з фізіології і медицини. Мати була донькою впливового та вельми заможного єврейського банкіра і парламентаря-ліберала Давида Баруха Адлера (1826–1878, данськ.) і Дженні Рафаел (1830–1902) із британської єврейської банкірської династії Raphael Raphael & sons
1 серпня 1912 в Копенгагені Нільс Бор одружився із Маргарет Норлунд, сестрою близького друга його брата Гаральда — Нільса Еріка Норлунда, з якою Нільс Бор познайомився 1909 року.
Усього у Нільса і Маргарет було шестеро дітей (один син, Християн, загинув у юному віці). Один з них, Оге Бор, також став видатним фізиком, лауреатом Нобелівської премії (1975).
Брат Нільса Бора Гаральд був відомим математиком.
Пам'ять
З 1965 року Копенгагенський інститут теоретичної фізики носить назву «інститут Нільса Бора». Варто відзначити, що після смерті його засновника і беззмінного керівника Інститут очолював Оге Бор (до 1970).
У 1963 та 1985 роках в Данії були випущені марки із зображенням Нільса Бора.
105-й елемент таблиці Менделєєва (Дубній), відкритий в 1970, до 1997 року у СРСР та Росії був відомий як нільсборій. В цьому ж році було затверджено назву борій для 107-го елемента, відкритого в 1981.
Ім'я Бора носить астероїд 3948, відкритий 1985 року.
У 1997 Данський національний банк випустив в обіг банкноту номіналом 500 крон з зображенням Нільса Бора.
У 1998 році в світ вийшла п'єса «Копенгаген» англійського драматурга Майкла Фрейна, присвячена історичній зустрічі Бора і Гейзенберга.
Нагороди
Нобелівська премія з фізики (1922)
Медаль Маттеуччі (1923)
Медаль імені Макса Планка (1930)
Медаль Коплі (1938)
Орден Слона (1947)
Премія «За мирний атом» (1957)
Почесні наукові ступені Кембриджського, Манчестерського, Оксфордського, Единбурзького, Сорбоннського, Прінстонського, Гарвардського університетів, університету Макгілла, Рокфеллеровського центру та ін.
 
 
1900 
Гіммлер Генріх, рейхсфюрер СС (з 1929), керівник каральних органів нацистської Німеччини.
 
  Ге́нріх (Гайнріх) Гі́ммлер (нім. Heinrich Himmler; *7 жовтня 1900, Мюнхен — †23 травня 1945), один із головних політичних та військових діячів нацистської Німеччини, рейхсфюрер СС.
Дитинство і юність
Народився 7 жовтня 1900 року в Мюнхені у сім'ї баварського вчителя, таємного радника по відомству освіти Ґебгарда Гіммлера. Крім нього в родині було ще двоє братів: старший Ґебгард і молодший Ернст. Згідно з сімейною легендою, брати Г. Гіммлера були технократами, далекими від політики, однак у 2005 році його внучата племінниця Катрін Гіммлер випустила книгу про нього і його братів із жорсткою критикою нацизму, де показала, що це далеко не так.
Своє ім'я отримав на честь покровителя сім'ї Віттельсбахського принца Генріха (Гайнріха), шкільним учителем котрого був Гіммлер-старший. Принц погодився стати хрещеним батьком і опікуном свого тезки.
Маючи такого знатного покровителя, Гіммлер із дитинства мріяв про те, що стане полководцем переможної армії. Спочатку він хотів вступити на службу у військово-морський флот, але його не взяли через короткозорість. Тоді він вирішив служити у сухопутних військах. Щоб Гіммлер зміг піти на службу, його батько звернувся по допомогу до своїх високопоставлених покровителів. Незабаром було отримано позитивну відповідь Управління двору:
Банкірський дім «І. Н. Оберндерфер», Сальваторштрассе, 18, уповноважений перерахувати вам 1000 райхсмарок з 5%-воєнної позики. Прийміть цю суму як дар вашому синові Гайнріху від його хрещеного батька — що раптово пішов від нас його королівської високості принца Гайнріха.
Наприкінці 1917 року Гіммлер був зарахований в 11-й піхотний полк «Фон дер Танн». Після піврічної початкової підготовки в Реґенсбурґу проходив навчання у школі підпрапорщиків у Фрайзінґу (з 15 червня до 15 вересня), потім, з 15 вересня до 1 жовтня — на кулеметних курсах в Байройтi, а через два місяці демобілізувався. Попри те, що Гіммлер не зміг узяти участь у бойових діях, згодом він розповідав про свої «фронтові подвиги».
Кар'єра
Збирався стати професійним офіцером, але після закінчення військового училища на фронт не потрапив, адже на той час 1-а світова війна вже скінчилася. Гіммлер вступив до одного з найчисельніших підрозділів «Корпусу добровольців». Потім учився на сільськогосподарському факультеті Мюнхенського технічного інституту, де зблизився з націоналістично налаштованими ветеранами 1-ї світової війни. Під час «Пивного путчу» 1923 року Гіммлер був прапороносцем, ніс т. зв. «бойовий стяг райху». Деякий час він був секретарем Ґреґора Штрассера — лідера соціалістичного крила нацистської партії. У серпні 1925 року Гіммлер вступив у відновлену Гітлером НСДАП і був призначений ґауляйтером Баварії. У 1928 року Гіммлер одружився зі старшою за нього на сім років дочкою прусського землевласника Марґарет Боден.
6 січня 1929 року за розпорядженням Гітлера Гіммлер став райхсфюрером СС. Створюючи свій «чорний орден», він намагався зробити його продовжувачем середньовічних традицій рицарства, надавши йому відповідних атрибутів: срібні персні з зображенням черепа, почесні мечі, рунічну символіку і т. д. Розробив містичний ритуал вступу до СС, присвоєння чергових звань і навіть рекомендації членам СС одружуватися зі «зразковими» жінками. Згідно з інструкцією, вони повинні були мати «нордичні» риси обличчя, добре знати історію, володіти іноземними мовами, уміти їздити верхи, плавати, керувати автомобілем, стріляти з пістолета. Крім того, вони зобов'язані були зразково вести домашнє господарство, уміти готувати. Після відповідного іспиту кандидатка у дружини члена СС отримувала диплом. Гіммлер уважав, що керівні кадри НСДАП і СС повинні мати можливість покинути своїх дружин і обрати нових згідно зі згаданим еталоном.
Як Гітлер, так і Гіммлер були однієї думки про те, що після війни слід запровадити легалізоване двоєженство задля стимулювання народжуваності. Гіммлер говорив: «Якщо та гарна кров, яка лежить в основі нашого народу, не примножуватиметься, то ми не зможемо встановити панування над світом… Народ, який має у середньому по чотири сина у сім'ї, може зважитися на війну, адже якщо двоє загинуть, то двоє продовжать свій рід. Натомість керівники, які мають одного або двох синів, при прийнятті будь-якого рішення вагатимуться. На це ми не можемо піти».
З 1931 року Гіммлер займався створенням власної секретної служби — СД, на чолі якої він поставив Райнгарда Гайдріха. У 1933 році Гіммлер був призначений керівником поліції Мюнхена. За наказом Гітлера він створив перший концентраційний табір у Дахау. 20 квітня 1934 Ґерінґ призначив Гіммлера шефом прусського ґестапо. 17 червня 1936 Гітлер підписав декрет, яким Гіммлер призначався верховним керівником усіх служб німецької поліції — як воєнізованих, так і цивільних, котрі відтепер переходили під його контроль. Під орудою Гіммлера також створювалися війська СС.
4 жовтня 1943 року у місті Познань Гіммлер виголосив промову перед найвищими офіцерами СС, в якій, зокрема, звучали сентенції антислов'янського змісту та заклики до жорстокого ставлення щодо населення окупованих територій. Ця промова була введена як звинувачувальний документ 1919-PS під час засідань Нюрнберзького трибуналу та наступних судових процесів щодо злочинів, скоєних функціонерами Третього Райху. Автентичність її не раз підтверджували як підсудні, так і свідки під час судових дебатів. Початок повного тексту промови Гіммлера перед вищими офіцерами СС — на 110-й сторінці 29-го тому матеріалів Нюрнберзького процесу.
Із 1943 року Гіммлер замість Фріка стає імперським міністром внутрішніх справ, а після провалу Липневої змови 1944 року — командувачем Резервної армії. Починаючи з літа 1943 року, з огляду на очевидну близьку поразку Німеччини, Гіммлер через своїх довірених осіб почав здійснювати контакти з представниками західних спецслужб із метою укладання сепаратного миру. Гітлер, дізнавшись про це напередодні краху Третього Райху, виключив Гіммлера з НСДАП як зрадника, позбавивши його усіх чинів і посад. Покинувши райхсканцелярію, Гіммлер вирушив до данського кордону, де збирався загубитися в натовпі біженців.
Зранку 23 травня 1945 року (за іншими даними — 21 травня) на мосту Бервеверде біля Люнебурґа був затриманий англійською військовою поліцією і разом з іншими підозрюваними направлений у табір № 031. Після трьох днів допитів він зізнався, що є райхсфюрером СС та зажадав зустрічі з фельдмаршалом Б. Монтґомері. Під час повторного обшуку покінчив життя самогубством, розкусивши сховану в роті ампулу з ціанистим калієм. Труп Гіммлера кремовано, а попіл розвіяно в лісі поблизу Люнебурґа.
 
1901 — Едґар Обер де ла Рю, швейцарський географ, геолог, фотограф та мандрівник
 
1932 — Нейко Євген Михайлович, фундатор прикарпатської школи терапевтів, академік АМН України
 
1953 — Іван Михайлович Забіяка, український історик, журналіст, науковець, громадський діяч
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 297 | Додав: Vchutel | Теги: рейхсфюрер СС, Гіммлер Генріх, Нільс (Генрік Давид) Бор, Іван Михайлович Забіяка, Едґар Обер де ла Рю, Нейко Євген Михайлович, Міхал Клеофас Огінський | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук

Друзі нашого сайту

Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів


Copyright MyCorp © 2018