П`ятниця, 29.03.2024, 17:36 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

22:04
8 листопада - Дні історії
1090 — Митрополит Єфрем освятив Св. Михайлівський собор у Переяславі.
 
1519 — Ернан Кортес прибув до Теночтітлану.
 
  Ерна́н Корте́с (ісп. Hernán Cortés; *1485 — †2 грудня 1547) — іспанський конкістадор, який у 1519-1521 роках завоював Імперію ацтеків, установив у Мексиці іспанське панування і знищив цивілізацію ацтеків.
Ранні роки життя
Кортес народився в Медельїні, провінція Естремадура, королівство Кастилія. Він був єдиним сином Мартіна Кортеса (Martín Cortés) і Каталіни Пісарро Альтамірано (Catalina Pizarro Altamirano).
Кортес учився в Саламанці, але розчарував своїх батьків, повернувшись додому в 1501 у 17 років, замість того, щоб продовжити навчання і вивчити закони як його дідусь. Далі в нього був вибір між пошуком популярності та слави у війні в Італії і спробою пошукати щастя в іспанських колоніях Нового Світу.
Прибуття в Новий світ
Через низку затримок Кортес відправився в Новий Світ тільки в 1506. Він взяв участь у завоюванні Гаїті і Куби й одержав як винагороду велику ділянку землі та індійських рабів. В 1510 р. Кортес увійшов до загону Дієго Веласкеса, що вирушав на завоювання Куби. У загоні Кортес служив офіційним скарбником, котрий відповідав за оцінку і відправку до Іспанії королівської п'ятини. Веласкес виявляв прихильність до Кортеса, завдяки чому 26-річний конкістадор став вельми помітною фігурою в колонії. Вже тоді проявилися його лідерські якості і схильність до ризикованих дій. Експедиції на півострів Юкатан Франсіско Ернандеса де Кордоби в 1517 і Хуана де Гріхальви в 1518 повернулися на Кубу, принісши мало золота та багато розповідей про віддаленішу землю, де, за оповідками, було багато золота. Тоді Дієго Веласкес де Куельяр, губернатор Куби вирішив організувати нову, могутнішу військову експедицію, що повинна була завоювати країну, про яку розповідали Кордова і Гріхальва. Начальником експедиції він призначив свого племінника Кортеса. Кортес негайно продав або заклав свої землі, щоб купити кораблі й провізію. Офіційно експедиція відправлялася з метою досліджувати й торгувати з новими країнами на заході.
В останню мить губернатор Веласкес відмінив експедицію, але Кортес проігнорував його наказ і самовільно вийшов у море у лютому 1519.
  Завоювання Мексики
Кортес покинув Кубу з 11 кораблями, 553 солдатами і 15 кіньми. Каравели експедиції Кортеса потрапили в сильну бурю. Кораблі розкидало в різні боки, деякі були серйозно пошкоджені. Поступово вони все ж досягли збірного пункту — острова Косумель неподалік від Юкатана. Під час перебування на острові до іспанців приєднався їхній співвітчизник Херонімо де Агільяр, що потрапив у полон до індіанців після аварії корабля. Агільяр за ці роки навчився добре розмовляти мовою індіанців майя. Він також добре знав їхні вірування і звичаї. Примкнувши до експедиції Кортеса, він сильно їй допоміг.
У березні 1519 Кортес формально проголосив землі, на які прибув, власністю іспанської корони. Він зробив зупинку на Тринідаді для того, щоб найняти додаткових рекрутів і придбати коней. Після цього він вирушив до Табаско, де здобув перемогу в битві з індіанцями. Від переможених він отримав 20 дівчат[1], серед яких була Малінче, жінка, що відіграла значну роль у завоюванні Мексики. Малінче знала не тільки мову майя, але й мову ацтеків науатль, і завдяки цьому стала перекладачкою й радником. Від Малінче Кортес довідався про багату імперію ацтеків.
В липні 1519 Кортес встановив контроль над Веракрусом. До того часу він зовсім відмовився підпорядковуватися губернатору Куби Веласкесу й проголосив, що отримуватиме накази безпосередньо від короля Карла V. У Веракрузі Кортес зустрів племена, що платили данину правителю ацтеків Монтесумі II, і попросив їхнього сприяння в організації зустрічі з ацтеком. Монтесума відмомовлявся, але Кортес наполягав. Залишивши у Веракрузі сотню людей, в середині серпня 1519 Кортес вирушив на Теночтітлан. У нього було 600 вояків, 15 вершників, 15 гармат і сотні індіанських носіїв. Дорогою на столицю імперії ацтеків Кортес залучив до свого походу чимало індіанських племен, зокрема тлашкаланців, мешканців сучасного мексиканського штату Тлашкала, затятих ворогів ацтеків. В жовтні 1519 Кортес зі своїм загоном у супроводі 3 тис. тлашкаланців здійснив перехід до Чолули, другого за величиною міста центральної Мексики. У Чолулі загін Кортеса влаштував різню, вбивши тисячі неозброєних представників місцевої знаті, що зібралися на центральній площі, а потім спаливши частину міста.
Іспанці прибули в Теночтітлан із великою армією. 8 листопада 1519 їх мирно, за приписами традицій і дипломатичним кодексом, прийняв правитель ацтеків Монтесума II. Монтесума свідомо дозволив Кортесу увійти в серце своєї держави, сподіваючись довідатися про слабкості супротивника, щоб потім розчавити його. Він подарував іспанцям багато золота, що розпалило їхні апетити. Біограф Кортеса К. Дюверже писав з цього приводу:
„Золото предстало у всіх можливих варіантах: розкішні прикраси та ритуальні предмети свідчили про високий художній талант мексиканських золотарів, а масивний сонячний диск із золота ще більше розпалював апетити іспанців. Тут були кулони, щипчики, намиста, сережки, зливки, самородки, золотий пісок, насипаний у порожнисті стрижні цінних пір’їв, – словом усе, що могло розпалити уяву конкістадора”.
У листі до Карла V Кортес повідомив, що ацтеки сприймають його як посланця бога Кетцалькоатля, а можливо й як самого бога. Деякі сучасні історики заперечують це твердження. Проте, незабаром Кортес довідався про напад на іспанські сили на узбережжі, й вирішив захопити Монтесуму й тримати його заручнином у власному палаці, вимагаючи від правителя ацтеків присягнути Карлу V.
Тим часом, Веласкес послав у Мексику нову експедицію на чолі з Панфіліо де Варваесом. Новий загін, який налічував 1100 вояків, висадився на узбережжі Мексики в квітні 1520 із завданням виступити проти Кортеса. Кортес залишив загін із 200 іспанців у Теночтітлані, а з рештою пішов назустріч Нарваесу. Незважаючи на менші сили, йому вдалося отримати перемогу й переконати залишки загону Нарваеса приєднатися до нього. В столиці один із лейтенантів Кортеса, Педро де Альварадо влаштував різанину в головному храмі, що призвело до повстання індіанців. Керував повсталими племінник Монтесуми Куаутемок, який поклявся загинути але не допустити панування чужинців. Кортес швидко повернувся в Теночтітлан і запропонував укласти перемир'я, сподіваючись використати положення Монтесуми як заручника, але 1 липня розлючений натовп забив Монтесуму камінням. Кортес вирішив утікати в Тлашкалу. Іспанцям пощастило вислизнути в ніч, яка отримала назву Сумної, залишивши ар'єргард на смерть і втративши більшу частину награбованого багатства й артилерію.
Загін Кортеса крім людських втрат втратив більшість коней (залишилося 26 поранених коней). Майже всі воїни були поранені. Індіанські союзники іспанців, побачивши такий розгром, поховалися у своїх оселях, і з тривогою і страхом чекали подальшого розгортання подій. Жерці ацтеків з радістю передчували перемогу і взяття нових жертв. Для них знекровлені залишки загону іспанців здавався лише ласим жертовним шматком. Величезна армія ацтеків — близько 100000 чоловік чекала іспанців на полі біля селища Отумба. Битва, маленького загону поранених іспанців, з цією величезною армією відбулася і завдяки неймовірній мужності і вмілим діям двох десятків вершників, очолюваних Кортесом, закінчилася перемогою іспанців. Кортес в цьому бою прорвався крізь ряди ацтекських воїнів і вбив ацтекського головнокомандувача — Сіуака. Ця битва, для деморалізованих індіанців, союзників Кортеса, стала тим дивом, яке знову воскресило всі надії на звільнення від кривавого рабства ацтеків.
Отримавши перемогу в битві при Отумба, де вперше в Америці була використана кіннота, військо Кортеса добралося до Тлашкали, де вони були з почестями зустрінуті місцевими жителями. Їхні втрати загалом склали 870 вояків. Вони відпочивали і набиралися сил 22 дні. З Куби прибуло підкріплення, і Кортес взявся виправляти становище. У січні 1521 Кортес розкрив змову проти себе й повісив її керівника Вільяфану. На початку 1521 року він зібрав нову армію в яку ввійшли 600 іспанців, 25000 тлашкаланців. На озброєнні армії було 20 коней та 100 гармат. Підступивши до Теночтітлану і взявши його в облогу, іспанці розпочали війну на винищення. Вони підпорядкували собі міста союзників ацтеків і відрізали столицю від постачання. Лише в червні після боїв з перемінним успіхом Кортес зміг приступити до штурму.
Обложене місто протрималось понад 70 днів до 13 серпня 1521 року. У цей день іспанцям вдалося перехопити невелику флотилію, що відчалила від одного з міських кварталів. В одному з каное виявився правитель ацтеків тлатоані Куаутемок. «Він поклав руку на мій кинджал, просячи, щоб я вбив його», — писав Кортес. Але ватажку конкістадорів полонений правитель був потрібен як заручник. Іспанці дозволили беззбройним виснаженим ацтекам покинути зруйноване місто, домігшись від їхнього правителя відомостей про місцезнаходження захованих скарбів ацтеків. Завойовникам дісталося золото, оцінене в суму близько 130 тисяч іспанських золотих дукатів, але здобич здалася їм занадто скромною, і вони піддали бранця тортурам. Іспанці сподівалися вивідати у Куаутемока, де приховані інші коштовності, але не змогли домогтися більшого.
Уцілілі будівлі захопленого Теночтітлана були зруйновані, поховавши під собою тіла полеглих захисників. Після падіння, місто було знищене. На руїнах індіанської столиці згодом було засноване місто Мехіко. Ватажок конкістадорів повідомив імператору Карлу V про довгоочікувану перемогу. У своєму посланні він вказав, що в боях і в результаті голоду і епідемій загинуло 70 тисяч індіанців, більше половини населення міста. За твердженням завойовників, втрати їх союзників наближалися до 10 тисяч.
У війні проти іспанців загинуло понад 300 000 ацтеків. Нині в центрі Мехіко (Теночтітлану) стоїть пам'ятник останньому тлатоані Куаутемоку. 13 серпня національний день трауру у Мексиці. Врешті-решт, після захоплення 13 серпня 1521 в полон Куаутемока, правителя Теночтітлану, держава ацтеків зникла, й Корес оголосив місто іспанською власністю, перейменувавши його в Мехіко. З 1521 по 1524 Кортес був одноосібним правителем у завойованому місті
 
1620 — Битва на Білій Горі поблизу Праги.
1655 — московсько-козацьке військо після сплати викупу зняло облогу Львова.
1699 — Петро І видав перший указ про набір рекрутів, що стало початком створення регулярної російської армії.
1793 — Лувр відкрився для публіки.
1863 — У Києві відкрито міське відділення Російського музичного товариства.
1867 — Оперою Олексія Верстовського «Аскольдова могила» розпочав свій перший сезон постійний оперний театр у Києві (нині — Національна опера України).
1895 — Вільгельм Рентген винайшов X-промені під час дослідів з електрикою.
1909 — Відбулись установчі збори членів Київського товариства повітроплавання.
1917 — більшовики захопили Зимовий палац у Петрограді, II з'їзд Рад проголосив перемогу більшовицької революції.
1918 — У Пряшові закарпатські українці створили Руську народну раду.
1920 — Розпочалася Перекопсько-Чонгарська операція в Криму.
1923 — Гітлер здійснив невдалу спробу путчу в Мюнхені.
1927 — Закладено Дніпровську гідроелектростанцію потужністю 650 тис. кінських сил.
1927 — У Харкові відкрилася перша державна республіканська художня виставка «10 років Жовтню».
1935 — У Чернігові відкрито Літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського.
1939 — У Мюнхені тесля Георг Ельзер вчинив невдалий замах на життя Гітлера.
 
1943 
В СРСР засновані вищий військовий орден «Перемога» 
й солдатський орден Слави 1-го, 2-го та 3-го ступенів.
 
   Орден Слави для нагородження рядового та сержантського складу був заснований 8 листопада 1943 в один день з орденом «Перемога» - вищим з « полководницьких » орденів в СРСР.
  Орденом «Перемога » двічі були нагороджені І.В. Сталін, Г.К. Жуков, А.М. Василевський. У 1978 році в порушення статуту ордена їм був нагороджений генсек ЦК КПРС Л.І. Брежнєв.
  Орден Слави мав кілька особливостей, яких не було ні в якій іншій вітчизняної нагороди: це єдине бойове відміну, призначене для нагородження виключно солдатів і сержантів (в авіації також і молодших лейтенантів); це єдиний орден СРСР, який відрізнявся тільки за особисті заслуги і ніколи не видавався ні військовим частинам, ні підприємствам, ні організаціям. Статут ордена передбачав підвищення кавалерів всіх трьох ступенів у званні, що було винятком для радянської нагородної системи.
  Орден був заснований за ініціативою І.В. Сталіна. Він створювався як «солдатський орден», але в одному ряду з «полководницькими».
  Перше достовірно встановлене нагородження орденом Слави відбулося 13 листопада 1943 року, коли було підписано нагородження орденом III ступеня сапера В.С. Малишева. Наказ про нагородження орденом Слави II ступеня вперше був підписаний 10 грудня 1943; кавалерами стали сапери 10-ї армії Першого Білоруського фронту рядові С.І. Баранов та А.Г. Власов, до кінця війни отримали і I ступінь ордена.
  Перший указ про нагородження орденом Слави I ступеня був підписаний 22 липня 1944 року. Їм удостоїли сапера - єфрейтора М.Т. Пітеніка і помічника командира взводу старшого сержанта К.К. Шевченка. Нагородження орденом Слави тривало з листопада 1943 до літа 1945 року.
  У 1967 і 1975 роках були введені додаткові пільги повним кавалерам ордена Слави, зрівняти їх у правах з Героями Радянського Союзу. Зокрема, надавалося право призначення їм персональних пенсій союзного значення, великі житлові пільги, право безкоштовного проїзду та інше. Нинішнє законодавство Російської Федерації підтверджує всі ці права кавалерам ордена Слави трьох ступенів.
 
1943 — війська 1-го Українського фронту зайняли районні центри Київської області — Макарів та Бишів.
1975 — У Ризі на кораблі «Сторожевой» розпочалось антиурядове повстання.
1999 — Папа Римський Іван Павло II вперше в історії папства відвідав Грузію.
2004 — Президент Республіки Польща Квасневський Александр заявив, що демократія в Україні невпинно розвивається, про що свідчать українські президентські вибори.
 
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 658 | Додав: Vchutel | Теги: ДАТИ. події, Історія, Операція, угода, 8 листопада, війна, день | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024