| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
23:55 9 грудня - народилися... | |
1748
Клод-Луї Бертолле, французький хімік,
вперше використав хлор для відбілювання паперу та тканини.
 Клод Луї Бертолле (фр. Claude Louis Berthollet, *9 грудня 1748, Таллуар (Савойя) — † 6 листопада 1822, Аркей) — французький хімік, засновник вчення про хімічну рівновагу, член Паризької академії наук. Розробив разом з А. Лавуазьє нову хімічну номенклатуру. Визначив склад аміаку, природного газу, синильної кислоти, сірководню. Відкрив (1785) хлорат калію, названий згодом бертолетовою сіллю.За життя Бертолле мав славу безпринципного та честолюбного придворного, він навіть не вступився за свого друга та колегу Лавуазьє коли того засудили до смертної кари, однак як талановитий вчений він зробив помітний внесок в хімічну науку.
Життєпис
Народився в Савойському герцогстві у Таллуарі поблизу Агнесі. Отримав медичну освіту в Туринському університеті де в 1770 році отримав ступінь доктора медицини. Почав працювати практикуючим лікарем та аптекарем. Під час роботи в аптеці захопився хімією. В 1772 році переїхав до Парижа аби продовжити освіту. В столиці Франції працював лейб-медиком при дворі герцога Орлеанського. Відвідував лекції в Паризькому університеті та вивчав хімію та отримав місце помічника в університетській лабораторії. У 1780 році був обраний членом Академії наук. В 1784 був призначений комісаром (інспектором) державних фарбувальних майстерень. 30 квітня 1789 став членом Королівського товариства. В 1792 році Клод Бертолле став комісаром монетного двору. З 1794 року — професор хімії в Нормальній та Політехнічній школах.
Під час революції займався організацією виробництва селітри, сталі та інших військових матеріалів.
В 1796 році був представником наполеонівської місії в Італії, а в 1798–1799 роках брав участь в Єгипетському поході Наполеона де контролював підготовку хімічної сировини до вивозу у Францію.
Наполеон високо цінував Клода Бертоле й осипав його почестями. В 1804 році був призначений сенатором округа Монпельє, а в 1805 році вчений отримав титул графа. Однак незважаючи на усе це в 1814 році Бертоле як член сенату голосував за відставку Наполеона. В часи реставрації він не лише зберіг своє положення та привілеї але й отримав титул пера.
Наукова діяльність
З експериментальних робіт вченого найважливіші пов'язані з вивченням хлору. Бертоле використав на практиці відкриті Шеєле відбілюючі властивості хлору для вибілювання тканин, воску та паперу (1785). Хлорне вибілювання незабаром витіснило інші способи. Вивчаючи дію хлору на різні речовини Бертоле отримав солі хлоратної та гіпохлоритної кислот серед яких був і хлорат калію, названий пізніше на честь вченого бертоллетовою сіллю, вибухову речовину яку можна було викоростовувати замість селітри при виробництві пороху.
В 1785 році був першим хіміком який підтримав антифлогістичні погляди Лавуазьє.
В 1786 році він встанови склад синильної кислоти, а потім і сірководню (1788). Також Бертолле першим встановив склад аміаку.
В 1786–1787 роках разом з Морво, Лавуазьє та Фуркруа розробляв нову хімічну номенклатуру та в заснуванні (1789) хімічного журналу «Анналь де шимі» (фр. «Annales de chimie»), який існує і досі.
В 1788 році Бертолле відкрив нітрид срібла. Описав метод окислювально-відновлювального титрування (1787).
Спостерігаючи під час єгипетської експедиції умови утворення солі в соляних озерах він прийшов до висновку, що напрямок хімічних реакцій залежить від маси речовин їх фізичних властивостей (леткість, розчинність, пружність), а також умов перебігу реакцій. Це привело його до ідеї хімічної спорідненості яку Бертолле вважав пропорційною масам реагуючих речовин. Свої уявлення про хімічну спорідненість вчений виклав в книжці «Дослідження хімічної статики» (Essai de statique chimique, 1803). Провівши багато дослідів Бертолле показав, що реакції не йдуть до кінця в одному напрямку. Існує і зворотний процес, тому між вихідною та отримуваною речовинами встановлюється стійкий стан який Бертолле назвав рівновагою. Пізніше ця ідея отримала математичне втілення як закон діючих мас і стала основою вчення про динамічну рівновагу.
В 1800–1808 роках вів тривалу дискусію з Прустом щодо можливої несталості складу сполук та змінності сил хімічної взаємодії атомів в сполуках. Ця полеміка закінчилася поразкою Бертолле. Однак ідеї змінності сил хімічного зв'язку отримали розвиток в роботах Бутлерова в середині XIX століття, а сполуки змінного складу були відкриті у ХХ столітті Курнаковим і названі на честь Клода «бертолідами». За словами Курнакова сучасна хімія конденсованого стану багато в чому «базується на законах передбачених Бертолле».
12750 Бертолле — астероїд, названий на честь хіміка.
1842
Петро Кропоткін - російський анархіст , географ , історик
 Петро Олексійович Кропоткін народився (27 листопада) 9 грудня 1842 в Москві, в дворянській сім'ї. Його батько був генералом. Хлопчик закінчив Московську гімназію і Пажеського корпусу. У 1862 році в званні офіцера Кропоткін добровільно йде в армію і служить в Сибіру, в Амурському казачьм війську. По службі Петру доводиться багато роз'їжджати по Східному Сибіру, він збирає багато географічних і етнографічних матеріалів. Свої спостереження Кропоткін публікує у вигляді заміток в газетах «Російський вісник», «Московские ведомости» , «Записки для читання».
Кропоткін брав участь у підготовці проекту тюремної реформи і швидко розчарувався в існуючій системі. У 1867 році Петро Кропоткін звільняється з військової служби і переїжджає з родиною до Петербурга. Тут він взявся за навчання на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького Імператорського університету і одночасно почав працювати в Міністерстві внутрішніх справ, у відділі статистики.
Кропоткін продовжив обробляти свої географічні матеріали. За свій звіт, присвячений Олекмінськ - Вітемской експедиції, отримав золоту медаль і став членом Російського географічного товариства.
Своїм головним внеском у науку Кропоткін називав створення атласу гірської Азії. У 1872 році географ їде до Європи і набирає Юрську федерацію Першого Інтернаціоналу. Повернувшись до Росії, Кропоткін одночасно з географічної діяльністю починає займатися політикою, відвідує гурток Великого суспільства пропаганди, веде революційну агітацію.
Блискучі заслуги Кропоткіна в галузі науки не врятували його від арешту за приналежність до революціонерів. Втім, у висновку йому створили умови для роботи. Тут він написав свою книгу «Дослідження про льодовиковий період». Через два роки Кропоткін втік з в'язниці і з країни.
До самої революції 1917 року він прожив у Європі. Спочатку - в Швейцарії, не перестаючи активно трудитися на політичному поприщі: брав участь у конгресах і зборах європейських анархістів. У 1879 році анархіст почав видавати газету французькою мовою - «Бунтівник».
У 1881 році Кропоткіна виганяють з Швейцарії, і він змушений оселитися у Франції, де був заарештований після вибуху в Ліоні. Суд засудив бунтівника до п'ятирічного терміну, але, відсидівши близько половини, він вийшов на свободу. Після цього Кропоткін з родиною виїхав до Англії.
Після революції 1917 року Кропоткін повернувся до Росії. Він відповів відмовою на пропозицію Керенського стати міністром, відмовився і від усіх запропонованих йому привілеїв.
Літній анархіст Петро Олексійович Кропоткін оселився в Дмитрові, де і помер 8 лютого 1921.
1861 — Євген Чикаленко, український громадський і культурний діяч, меценат, теоретик і практик сільського господарства.
1876 — Михайло Глібовицький, український письменник і громадський діяч.
1915 — Володимир Ярема (Дмитрий), Патріарх Київський і всієї України (УАПЦ).
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
