ДЛЯ повного перегляду - Скачайте архів Вступ. З моменту свого народження людина вступає у нескінченні різноманітні зв'язки і відносини зі світом. Поступово в процесі свого розвитку її прояви набувають особливостей, обумовлених генетичною заданістю та соціальним оточенням. Такі індивідуальні прояви з часом закріплюються в психіці людини і виступають як цілісне подання людини світу, тобто, як її поведінка. Ця поведінка підкріплюється оцінкою оточення, досвідом спілкування і характеризується вибором, який детерміновано не тільки мотивом і метою, а й тією роллю, яку особистість виконує в певній групі, її статусом, рівнем домагань, позицією, ціннісними орієнтаціями і регулюється також певними соціальними обставинами, що склалися в конкретній групі, суспільстві. Таким чином, поведінка виступає як деяка, відносно узгоджена і послідовна, сукупність вчинків особистості. У кожній конкретній ситуації спілкування ця сукупність вчинків становить певну лінію поведінки. Людина може мати кілька стереотипів поведінки. До того ж, поведінка особистості в різних соціальних групах різна. Це залежить від тих людей, з якими особистість вступає у спілкування, і від її власних індивідуально-психологічних особливостей. Проте, у кожній соціальній групі або в окремому колективі існують свої стереотипні вимоги до поведінки особистості, невиконання яких робить неможливим її нормальне функціонування. Сім’я це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави - В. О. Сухомлинський У кожного народу своя особлива національна система виховання... Народ без народності - тіло без душі... Почуття народності таке сильне в кожному, що при загальній загибелі всього святого і благородного воно гине останнім - К. Д. Ушинський. Кажуть, що коли міцна родина - сильна й держава. Від фізичного й морального здоров я сім'ї, охорони материнства і дитинства, піклування про сиріт, вдів, калік, старих, знедолених залежить духовне благополуччя народу. І горе тій нації, яка дозволяє занапастити сім'ю. Сім'я - невтомна плекальниця високої духовності та гуманізму, національного духу, характеру, свідомості та високого почуття належності до народу, патріотизму. Родовід вихователів йде від матері, батька, сім'ї. Зусиллями кожного народу впродовж багатовікової історії створена власна національна виховна система, наділена як загальнолюдськими здобутками, так і самобутніми творчими знахідками. Важливим вважалося виховання у дітей почуття патріотизму. Не сумніваючись юнак захищав свою домівку, а відтак і - Батьківщину. Духом любові до своєї землі пронизана історія нашої держави, літературні і пісенні джерела. Велике значення мало і, хочеться вірити, що зараз має - формування патріотичних почуттів у сім'ї, в процесі сімейного спілкування. Вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовність до трудового і військового подвигу в ім'я процвітання своєї держави (які б політичні зміни не відбувалися). Важливими є дні вшанування пам'яті померлих, загиблих родичів і захисників Вітчизни. У ході підготовки і відзначень таких,як історична пам'ять, зміцнюється безперервність гуманістичних традицій народу.
|