Ленуар Етьєн, винахідник двигуна внутрішнього згоряння.
Жан Жозеф Етьєн Ленуар (фр. Jean Joseph Étienne Lenoir; * 12 січня 1822, Мюссі-ла-Віль, провінція Люксембург, Бельгія, з 1839 року входить до Бельгії — † 7 серпня 1900, Ла-Варенн-Сент-Ілер, район в Сен-Мор-де-Фоссе біля Парижа, Франція) — французький винахідник (80 патентів) та підприємець. Ленуар був відзначений Орденом Почесного легіону й одержав французьке громадянство.
Двигун Ленуара
У 1859 році Ленуар винайшов газовий двигун, відомий зараз як двигун Ленуара. Двигун було продемонстровано 23 січня 1860 року у присутності близько 20 осіб. 1863 року Ленуар сконструював автомобіль на газовому моторі, 1866 року він сконструював моторний човен. Авто Ленуара проїхало 9-и кілометрову трасу з Парижа до Жонвіль-ле-Пон за 3 години. Загалом було зібрано близько 400 моторів Ленуара.
Двотактний газовий двигун був менш громіздким і важким у порівнянні з паровими, простішим в управлінні, при запуску не вимагав тривалої підготовки (розігрівання котла), а в стаціонарному режимі працював повністю автоматично, тоді як для роботи парової машини потрібна постійна участь кочегара. З цих причин газовий двигун відразу привернув до себе увагу споживачів.
Проте після появи у продажу чотиритактного двигуна внутрішнього згоряння конструкції Ніколауса Отто (принцип дії якого широко використовується і сьогодні), двигун Ленуара швидко втрачає свої позиції на ринку, і, зрештою, витісняється двигуном Отто.
Двигун Ленуара значно поступався конкуренту в термічному ККД, крім того, порівняно з іншими поршневими двигунами внутрішнього згоряння у нього була вкрай низька потужність, що знімається з одиниці робочого об'єму циліндра. Двигун з 18-літровим циліндром розвивав потужність всього 2 кінські сили. Ці недоліки були спричинені відсутністю в двигуні Ленуара стиску паливної суміші перед запалюванням. Рівний за потужністю двигун Отто (в циклі якого був передбачений спеціальний такт стиснення) важив у кілька разів менше, і був набагато компактнішим.
Навіть очевидні переваги двигуна Ленуара — відносно малий шум (внаслідок вихлопу практично при атмосферному тиску), і низький рівень вібрацій (внаслідок більш рівномірного розподілу робочих ходів по циклу), не допомогли йому витримати конкуренцію.
У технічній термодинаміці робочий процес двигуна Ленуара описується циклом Ленуара.
1893
Герман Герінг, діяч Третього Рейху.
Ге́рман Вільге́льм Ге́рінг (нім. Аудіо Hermann Wilhelm Göringопис файлу(читається німецькою як Герман Вільгельм Ґьорінґ) ; * 12 січня 1893, Розенгейм, Баварія — † 15 жовтня 1946, Нюрнберг, Бізонія) — німецький політичний, державний і військовий діяч часів Третього Рейху, рейхсміністр авіації, рейхсмаршал (1940). Президент Рейхстагу, міністр-президент та рейхсштатгальтер Пруссії. Кавалер Pour le Mérite (1918), Великого (1940) та Лицарського хрестів Залізного хреста (1939).
Найближчий соратник Адольфа Гітлера, так званий «наці номер два», другий після Гітлера військовий і економічний керівник Третього рейху. Один з головних військових злочинців нацистської Німеччини. Брав участь у 1-ій світовій війні, був асом-льотчиком. З 1922 член Націонал-соціалістичної партії і керівник СА (штурмових загонів). Будучи політичним уповноваженим Гітлера (з 1930) і головою рейхстагу (з серпня 1932), грав активну роль у встановленні нацистської диктатури в 1933, після чого став імперським міністром авіації і головою Пруссії. Головнокомандувач військово-повітряними силами (з 1935), власник одного з найбільших німецьких промислових концернів «Герінг», який був створений в результаті пограбування гітлерівцями окупованих країн. Один з організаторів нацистського терору в Німеччині та на окупованих Німеччиною територіях.