| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
21:54 15 січня - Дні історії | |
1582
Укладено Ям -Запольський мирний договір
 Цей мирний договір, також відомий як Ям-Запольський світ 1582, був укладений між Російським царством і Річчю Посполитою 15 січня 1582 в селі Ківерова Гора, поблизу Запольського Яма, в містечку недалеко від Пскова. Цей документ, в числі інших дипломатичних актів , підводив підсумки Лівонської війни (1558-1583) і проголошував перемир'я між двома державами строком на 10 років. По суті однією з цілей Росії в Лівонській війні було бажання пробитися до необхідних їй берегів Балтійського моря. Після того, як в 1560 році Лівонський орден розпався, то більша частина його територій була захоплена Польсько- Литовською державою і Швецією, які вступили у війну з Росією.
" Стефан Баторій під Псковом "
( Картина Я.Матейко , 1872 )
Але московської дипломатії довгий час вдавалося запобігати боротьбу з обома супротивниками відразу - чергуючи військові дії з перемир'ями, тим самим підтримувалася і боєздатність військ, і їх військові успіхи.
Але ситуація змінилася наприкінці 1570-х років, коли на польський престол був обраний видатний полководець Стефан Баторій. Він врегулював відносини зі Швецією та Туреччиною, отримав допомогу Бранденбурга і пішов у похід проти Росії, досягнувши в результаті значних військових успіхів. Однак за стільки років війни сили і Руської держави, і самій Речі Посполитої були вельми виснажені. До того ж загарбницькі плани Баторія були зірвані самовідданої обороною Пскова в 1581 році. Все це змусило Баторія та Івана Грозного піти на мирні переговори, але при посереднику.
Так переговори про укладення миру в селі Ківерова Гора, поблизу Запольського Яма, почалися 13 грудня 1581. Посередником і головуючим у переговорах виступив Антоній Поссевіно, представник папи Григорія XIII, який, проте, зайняв явно пропольську позицію. Послами з боку Речі Посполитої виступили - воєвода Януш Збаразький, князь Альбрехт Радзивілл і Михайло Гарабурда, а Російська держава представляли князь Дмитро Єлецький і воєвода Роман Олферьев.
Головні суперечки сторін розгорнулися через Лівонії, де росіяни хотіли зберегти за собою завойовані території, а Баторій - навпаки повернути. Поссевіно ж, зацікавлений у поширенні католицтва на Лівонію, фактично підтримав поляків. У підсумку, Іван Грозний, спрямовуючи свої сили в основному на боротьбу зі шведами, погодився поступитися Речі Посполитої Лівонію. Зі свого боку Баторій, переконавшись у безнадійності спроб взяти Псков, теж пішов на поступки, але його вимогу про виплату великої грошової контрибуції російськими послами було відкинуто.
В результаті Ям-Запольський мирний договір був підписаний, і за його умовами Росія відмовлялася від відвойованого Полоцька в Речі Посполитої і своїх придбань у Лівонії (а це кілька міст з усім майном, їм належить, і з волостями при цих фортецях). Взаємини поляки зобов'язалися повернути захоплені російські міста: Великі Луки, Невель, Заволочье, Холм ( виняток становив місто Велиж, що залишився у поляків), з усім майном і волостями, і все псковські передмістя. Також, згідно з угодою, строком на 10 років припинялися військові дії з обох сторін, і держави обмінювалися полоненими. Взаємна передача фортець і обмін полоненими повинні були відбутися протягом 8 тижнів.
Хоча згадки про спірні ливонских територіях в Ям-Запольської мирному договорі були виключені, так як Росія мала намір добиватися приєднання Нарви, завойованої шведами, але польська сторона в спеціальній заяві підкреслила свої претензії на шведські придбання в Лівонії.
І хоча Ям-Запольський світ не розв'язав основних протиріч між Російським царством і Річчю Посполитою в Прибалтиці, але дав Росії час на перепочинок і можливість підготуватися до війни зі Швецією. Боротьба за Прибалтику відновилася вже після смерті Івана Грозного.
Джерело: http://www.calend.ru/event/7249/
© Calend.ru
1700 — Петро I велів дворянам змінити довгий та незручний одяг на європейські костюми.
1776
У Львові вийшов перший примірник «Gazette de Leopol»,
першого відомого періодичного видання на території України.
 «Gazette de Leopol» (укр. «Львівська газета») — перше відоме періодичне видання на території України. Виходила у Львові французькою мовою впродовж 1776 року.Газета була тижневиком, і хоча виходила не суворо регулярно, за рік з'явилося 52 числа. Зберігся лише перший річник газети, з чого припускають, що вона виходила не більше року. Нині фотокопії примірників газети зберігають у Відділі рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського університету.
Історія
Перший номер вийшов у світ 15 січня 1776 року, а останній — 19 грудня того ж року. Газету видавали в друкарні Антона Піллера. Про її видавця і власника відомо мало, його прізвище було Оссуді (chevalier Ossoudi), ймовірно, він походив із львівського шляхетського гуртка, який ще 1774 року звертався до центрального австрійського уряду за дозволом видавати газету. Симон Наріжний відзначає, що ця газета «була подібна до старіших від неї «Gazette de Varsovie» (з 1758 p.) і «Gazette de Vienne» (з 1759 p.)».
Формат
«Газета» мала формат 23 на 18 см та обсяг 4 сторінки. До окремих чисел (усього таких було 15) випускали додатки по 2-4 сторінки стандартного формату газети. Вони були двох типів: «Supplements» («Додатки») i «Les annonces» («Оголошення»); у додатках першого типу містилися повідомлення й новини, такі ж, як і в основній частині газети, другий тип додатків містив різного роду рекламні оголошення. Зберігся один цілий додаток італійською мовою (економічного змісту).
У заголовку газети було зображено герб Австрії (двоголовий орел) з квітами обабіч. Гаслом газети було латинське «Sub umbra alarum tuarum» («У затінку твоїх крил»), яке, написане на стрічці, утримував орел у своїх кігтях.
Газета мала своє рекламне бюро, розміщене в центрі міста на площі навпроти митної контори. Його діяльність була істотною складовою діяльності видання: майже в кожному числі друкувалося багато приватних оголошень.
Завдання
Перше число починалося відразу інформаційним повідомленням і не містило програми видання чи звернення до читачів. Але в додатку до першого числа «Газети», що мав назву «Les Annonces publiques de la Ville de Leopol et de ses environs» («Прилюдні оголошення з міста Львова та його околиць»), на самому початку було надруковано виклад завдань видання та запрошення до співпраці в ньому зацікавлених осіб. Зокрема було запропоновано подавати інформацію та оголошення, які можуть бути цікавими або корисними іншим громадянам (нові винаходи, продаж/купівля майна, пошук роботи, оголошення про заплановані події). У зверненні до вельмож містилася пропозиція інформувати публіку через газету про всі незвичайні події, що відбуваються в їхніх родинах.
Зміст
«Gazette de Leopol» головно інформувала своїх читачів про політичні новини в країнах Європи. Повідомлення з приватного життя траплялися рідко. Число повідомлень у кожному номері газети залежно від обсягу новин могло коливатися від двох до десяти. Своїм обсягом вони відповідають телеграмам і хронікерським новинам у теперішніх газетах. Географія повідомлень охоплювала весь тодішній культурний світ. Найімовірніше джерело походження повідомлень — передруки з тогочасних французьких або переклади з німецьких газет.
Повідомлень зі Львова налічується 12. Зокрема це опис Львівських контрактів (ярмарку) того часу (№ 5), описи різноманітних святкових подій, як, наприклад, іменин цісаря Йосифа II (№ 13 від 28 березня) чи коронації образу Матері Божої у львівській катедрі (додаток до № 20 від 16 травня).
Були також повідомлення, що стосувалося життя Великої України (всього три). Перше з них з Москви інформувало про призначення графа Румянцева генерал-губернатором України (№ 2 від 12 січня). Друге — про перенесення ним своєї резиденції з Глухова до Києва (№ 4 від 24 січня). Трете являло собою розгорнутий нарис про плавання на Чорному морі й освоювання його узбережжя Росією для торгівлі (№ 40 від 3 жовтня).
Бібліографічний відділ складався з оповісток друкаря А. Піллера про книжки, які надходили у продаж до його книгарні. Покупцям пропонували книжки найрізноманітнішого змісту переважно французькою, а також латинською, німецькою та польською мовами.
1790 — У Франції запроваджено новий адміністративний поділ. Країну розділяють на 83 департаменти
1797 — Джон Етерінгтон з Лондона вперше в Англії почав продаж у своєму магазині нового типу головного убору — циліндра.
1892 — У газеті «Triangle» в місті Спрінґсфілд, штат Масачусетс, де виникла гра баскетбол, автор гри доктор Джеймс Нейсміт вперше опублікував 13 правил її проведення.
1907 — Доктор Лі де Форест, визнаний у світі як «батько радіо і дід телебачення», запатентував трьохелектродну вакуумну трубку, пристрій, котрий дав змогу перетворити радіо на практично використовуваний пристрій передачі голосу та музики.
1919 — Після провалу збройного комуністичного повстання в Берліні, урядові війська схопили і без суду стратили ініціаторів повстання, засновників німецької Компартії 48-річних Карла Лібкнехта і Розу Люксембург.
1943 — У штаті Вірджинія (США) завершили будівництво Пентагону — найбільшої офісної споруди у світі, в якому базується Міністерство оборони США.
1945 — відділи НКВС штурмували «бандерівську столицю» — містечко Космач. У ході бою загинув командир дивізії ВВ НКВС Герой Радянського Союзу полковник М. Дергачов; Березівською сотнею керував Мирослав Симчич.
1951 — Західнонімецький суд виніс вирок у справі Ільзе Кох, дружини коменданта концентраційного табору Бухенвальд, звинуваченої у знущаннях та вбивствах в'язнів і прозваної за свою надмірну жорстокість «бухенвальдською відьмою». Її було засуджено до пожиттєвого терміну ув'язнення. У 1967 році Ільзе Кох наклала на себе руки, повісившись на мотузці, сплетеній із простирадл.
1970 — 28-річний полковник Муаммар Каддафі, котрий прийшов до влади в Лівії в 1969 в результаті військового перевороту і повалення влади короля Ідріса, проголошений прем'єр-міністром країни.
1986 — У радянських газетах опубліковано заяву Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова, у якій проголошено «програму поетапної ліквідації до 2000 року всіх видів ядерних озброєнь».
1992 — Бернерс-Лі Тім, «батько World Wide Web», випустив веб-браузер — програму, яка дає можливість переглядати ресурси інтернету.
1992 — Європейська спільнота визнала незалежність Хорватії та Словенії, колишніх югославських республік, які перебували у федерації з 1918 року.
1992 — Президією Верховної Ради України затверджено музичну редакцію Державного гімну України, автором якої є Михайло Вербицький
1992 — Ямайка і Австрія визнали незалежність України.
1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з Грецією.
1993 — У США на телеканалі NBC вийшла в ефір остання (2137 серія) «Санта-Барбари».
1994 — У результаті проведеного в Туркменистані референдуму повноваження голови республіки Сапармурата Ніязова продовжені з п'яти до десяти років.
1994 — за нез'ясованих обставинах безвісти зник український політик Михайло Бойчишин.
2001 — Почав працювати сайт Вікіпедія.
2006 — Вперше Президентом Чилі стала жінка — Мішель Бачелет.
2009 — Екіпаж американського аеробуса А-320 зміг врятувати від загибелі 146 пасажирів, посадивши літак із зупиненими двигунами на воду річки Гудзон посеред Нью-Йорка. Двигуни аеробуса відмовили внаслідок зіткнення зі зграєю гусей на висоті 850 м після зльоту з аеропорту «Ла Гуардія».
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
