П`ятниця, 19.04.2024, 16:45 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

21:15
15 січня - Свята
День народження Вікіпедії 
 
  Вікіпедія (англ. Wikipedia) - універсальна енциклопедія, що вільно розповсюджується у всесвітній мережі Інтернет. Статті енциклопедії створюються на багатьох мовах світу колективною працею добровільних авторів. Одним з основних достоїнств Вікіпедії є можливість представити інформацію рідною мовою, зберігаючи її цінність в аспекті культурної приналежності. 
  Надбання людства За обсягом відомостей і тематичним охопленням Вікіпедія вважається найповнішою енциклопедією з коли-небудь створювалися в історії людства. Кожен користувач інтернету може зайти на сайт Вікіпедії, знайти і прочитати будь-яку статтю. При виявленні помилок або браку інформації можна, натиснувши кнопку «редагувати», виправити ці помилки, додати нову інформацію або, написавши нову статтю, внести її на сайт. Так зазвичай поповнюються розділи, з'являються нові статті, розвивається енциклопедія. Знання кожної людини стають надбанням усіх. 
  Трохи історії Прародителем Вікіпедії прийнято вважати Нупедії (Nupedia) - проект енциклопедії англійською мовою, який реалізує принципи свободи інформації. Статті Нупедії писали вчені і люди з академічного середовища, а засновниками були Ларрі Сенгер (Larry Sanger) і Джиммі Вейлз (Jimmy Wales). 
  Щоб прискорити поповнення енциклопедії, 15 січня 2001 Вейлз та Сенгер відкрили сайт «Вікіпедія». З тих пір брати участь у редагуванні енциклопедії міг будь-який користувач Всесвітньої мережі. 
  Вікіпедія отримала свою назву від використовуваної для її реалізації технології «вікі». У перекладі з гавайської мови вікі означає «швидко». 
  У травні 2001 року були запущені мовні розділи Вікіпедії: російська, німецька, шведська, французька, італійська, іспанська, португальська, есперанто, каталонська, іврит, японський, а трохи пізніше - арабська та угорську. Зараз у Вікіпедії налічується більше 260 мовних розділів. 
  Обсяг Вікіпедії неухильно зростає. Енциклопедія набирає популярність у користувачів Мережі, входячи до десятки найбільш відвідуваних інтернет-ресурсів світу. 
  Тут панує демократія Рішення про зміст статті Вікіпедії приймається авторами. Кожна стаття має дві сторінки - безпосередньо статтю і обговорення до неї. На сторінці обговорення можна вносити критичні зауваження про статтю, якщо хтось не хоче самостійно редагувати статтю. Багато учасників самі вносять зміни. 
  Політика Вікіпедії та правила участі в її створенні визначаються співтовариством. Рішення приймаються на основі згоди. Іншими словами, кожен учасник, висловлюючи думку, представляє і відповідні аргументи. Далі учасники розглядають аргументи один одного, в результаті хтось може змінити свою думку. У підсумку, досягнувши консенсусу, приймається остаточне рішення. 
  Зі швидкістю думки Завдяки технології вікі, інформація тут з'являється і оновлюється швидко. Оперативні відомості з цікавить вас ви отримуєте миттєво, також миттєво ви можете поділитися наявними у вас знаннями з усім світом. 
  Довіряй, але перевіряй Вікіпедія не є первинним джерелом. Якщо в якійсь статті викладено факт, то має бути вказано його достовірне джерело. А якщо першоджерело не вказано - то факт можуть і видалити. А можуть і не видалити. Читач повинен розуміти і аналізувати те, що якщо є факти, але не вказано, звідки вони взяті, не варто особливо їм довіряти. Має сенс перевірити подібну інформацію за іншими джерелами. 
   Ру.Вікіпедія: більше великого Сьогодні російськомовна Вікіпедія містить понад 600 тисяч статей. Це в шість разів більше, ніж містить Велика радянська енциклопедія (Вікіпедія). У 2010 році спільнота учасників російської Вікіпедії було нагороджено премією «РОТОР» в номінації «Інтернет-спільнота року». 
  Факти вирішують все Основний принцип статей Вікіпедії - нейтральна точка зору. У текстах не повинно бути перекосів - емоційних оцінок, відстоювання суб'єктивної думки. Тільки факти. Звичайно, коли число учасників, які дотримуються певної точки зору домінує, «чаша ваг» може переважити в сторону більшості. Але в такому випадку будь-який учасник може поставити під сумнів нейтральність статті, мотивувавши свою думку. У подібному випадку всі учасники повинні спробувати привести проблемну статтю до нейтрального увазі. 
  Читачі та письменники В основному сторінки Вікіпедії відкривають люди двох типів - одні поповнюють енциклопедію, а інші - свої знання. Енциклопедію поповнюють ентузіасти, використовують - всі інші. Людині, що читає статті Вікіпедії, необхідно звертати увагу на різні позначки, що зустрічаються в текстах. Наприклад, «потрібен джерело» або «це твердження викликає сумнів». У таких випадках, може бути, варто зазирнути на сторінку обговорення, тому що деколи в тексті може прослизнути неточність. А в разі стійкого сумніви слід звіритися з тією ж Вікіпедія ... Втім, чутки про масову недостовірності відомостей Вікіпедії сильно перебільшені. 
  Міфи і реальність Науковий журнал Nature («Природа»), вирішивши розвіяти популярний міф про недостовірність статей Вікіпедії, запропонував фахівцям вивчити 42 статті, вибраних з Вікіпедії та з Британніки. Джерело статей навмисно не вказувався. У результаті вивчення було виявлено 8 серйозних помилок, причому, половина з них припала на Вікіпедію і стільки ж на Британнику. У Росії подібних експериментів не проводилося. Може бути, хтось зважиться зробити перший крок?
 
День міжнародного визнання Хорватії 
 
   15 січня відзначається в Хорватії як День міжнародного визнання Хорватії. У цей день в 1992 році Республіку Хорватію, тоді ще одну з югославських республік, міжнародно визнали 12 країн Європейського союзу. Того ж дня до них приєдналися Австрія, Болгарія, Канада, Угорщина, Мальта, Польща і Швейцарія.
  Першою країною, що визнала Хорватію, стала Ісландія, яка ще 19 грудня 1991 прийняла відповідне рішення. 13 січня Хорватію визнав Ватикан, а 14 січня - Сан -Марино.
  Ще восени 1991 року Республіку Хорватію визнали також і країни, які самі тоді ще не були визнані: Словенія, Литва, Україна, Латвія та Естонія.
  До кінця січня 1992 Хорватію визнали ще сім держав: Фінляндія, Румунія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Парагвай і Болівія. Першою азіатською країною, що визнала Хорватію, не рахуючи Туреччини, став Іран, а африканської - Єгипет. 22 травня 1992 Хорватія була прийнята в ООН, а до цього моменту була визнана ще і Росією, Японією, США, Ізраїлем і Китаєм.
  З тих пір Хорватія має 48 посольств, шість постійних місій в різних міжнародних організаціях, 23 консульства і підтримує дипломатичні відносини більш ніж з 120 країнами світу.
День утворення Слідчого комітету Росії
 
15 січня 2011 вступив в силу Федеральний закон «Про Слідчому комітеті Російської Федерації», підписаний 28 грудня 2010. Це стало приводом внести в календар ще одну святкову дату.
Як повідомлялося в пояснювальній записці до законопроекту, функціонування Слідчого комітету поза системою прокуратури створить необхідні умови для більш ефективної роботи як органів прокуратури, так і слідчих органів. Ідея була не нова: вперше відокремити слідче відомство від інших державних структур вирішив Петро I. Імператор здійснив судову реформу, розділивши кримінальний процес на дві стадії: попереднє розслідування і судовий розгляд.
У 1713 році в Росії з'явилися перші спеціалізовані слідчі органи. Ними стали майорські слідчі канцелярії, які підпорядковувалися безпосередньо Петру I і розбирали справи про найбільш небезпечні діяння. До них належали проступки, що посягають на основи державності: хабарництво, казнокрадство, службові підробки, шахрайство. Слідчі органи, залежні тільки від імператора, могли залишатися неупередженими і об'єктивними навіть щодо високопосадовців. Так, на початку 18 століття увагу слідчих канцелярій залучили 11 з 23 російських сенаторів.
Втім, відразу ж після смерті Петра I незалежні слідчі органи скасували, а попереднє слідство стали розглядати як рядову процесуальну процедуру досудового провадження. З 1723 до 1860 роки розслідування злочинів займалися неспеціалізовані органи: поліцмейстерская канцелярія, розшукової наказ, нижні земські суди, управи благочиння. Так в Росії склалася адміністративна модель організації слідчого апарату.
У 19 столітті стали зрозумілі недоліки такої системи, головним з яких стало зростання корупції. У ході судової реформи 1860 Олександр II спробував знайти нові способи організації попереднього слідства, проте повернення до петровської моделі навіть не розглядалося. У підсумку було прийнято рішення вивести слідчі органи зі складу поліції і передати їх судам. У цей період в 44 губерніях країни з'явилося 993 судових слідчого. Судова модель, закладена Олександром II, пізніше лягла в основу системи військових слідчих, які складалися при військово-окружних судах.
Після 1917 року слідчі підрозділи з'явилися практично при всіх правоохоронних органах. Це було пов'язано з бажанням нової влади зробити юстицію одним з інструментів класової боротьби.
У 1927 році в Московській губернії судових слідчих перевели до органів прокуратури. Експеримент був визнаний успішним, і в 1928 році колегія Наркомату юстиції ухвалила передати слідчий апарат в повне розпорядження прокуратури. А в 1929 році і військові слідчі перейшли в підпорядкування військової прокуратури. У 1938-1939 роках слідчі підрозділи були засновані також в органах держбезпеки і міліції, підвідомчих в той час НКВД СРСР. У 1963 році слідчі органи з'явилися і в Міністерстві охорони громадського порядку (пізніше воно стало Міністерством внутрішніх справ).
У 2007 році Слідчий комітет при прокуратурі РФ став відносно самостійним відомством, проте все ще входив до системи органів прокуратури. Закон 2011 повернув модель розвитку слідчих органів до ідеї Петра I. Цей документ встановив, що керівництво діяльністю комітету здійснює глава держави. В даний час Слідчий комітет Російської Федерації не входить в структуру жодного з органів державної влади.
Таким чином, сьогодні працівники Слідчого комітету можуть відсвяткувати свого роду «день незалежності». У кожному разі, це свято - гарний привід підбити підсумки роботи і відзначити відзначилися співробітників відомства.
 
Джерело: http://www.calend.ru/holidays/0/0/1771/
© Calend.ru
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 665 | Додав: Vchutel | Теги: Міжнародний, вікіпедія, комітет, росія, Хорватія, визнання, Слідчий, день, народження, утворення | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024