П`ятниця, 29.03.2024, 02:28 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

22:33
17 липня народилися...
1787
Фрідріх КРУПП
/ Friedrich KRUPP /
(17.07.1787 - 8.10.1826),
Німецький промісловець, засновник дінастії.
 
 
 
1846
Микола Миклухо-Маклай - російський етнограф, антрополог, біолог і мандрівник.
Микола Миколайович Миклухо-Маклай народився (5) 17 липня 1846 в селі Різдвяному, поблизу міста Боровичі Новгородської губернії, в сім'ї інженера. У 1863 році він вступив до Петербурзького університету, звідки в 1864 за участь у студентському русі був виключений. Природно-наукову освіту продовжував в Гейдельберзькому (1864), Лейпцігському (1865) і Ієнськом (1866-1868) університетах. У 1866 році Геккель узяв 19-річного студента в якості асистента у велику наукову подорож. Мадейра, Тенеріфе, Гран Канарія, острів Ланцерот, Марокко, Гібралтар, Іспанія, Париж - таким був маршрут першої подорожі Миклухо-Маклая. У 1869 році, після відвідування узбережжя Червоного моря, Миклухо-Маклай повернувся до Росії. Під час наступних подорожей Миклухо-Маклай провів цінні географічні спостереження (описи рельєфу, вимір глибин моря, метеорологічні спостереження), багато з яких не втратили значення донині. З самого початку своєї роботи Миклухо-Маклай жваво цікавився культурою і побутом населення відвідуваних ним країн. Надалі він присвятив своє життя антропологічного і етнографічному вивченню корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії, островів Тихого океану. Два з половиною роки (в 1871, 1876 і 1883) він прожив на північно-східному березі Нової Гвінеї (нині берег Миклухо-Маклая), де завоював любов і довіру новогвінейців. Він лікував папуасів, давав їм корисні поради. Незабаром жителі селищ полюбили Миклухо-Маклая, називаючи «Тамо-рус» - «російська людина». Довгий час прожив він у хатині на березі океану. Тут він написав «Антропологічні нотатки про папуасів Берега Маклая у Новій Гвінеї». Наніс на карту архіпелаг Задоволених Людей і велику протоку, відкрив новий вид цукрового банана, коштовні плодові й олійні рослини. У 1882 році після дванадцяти років мандрівок Миклуха-Маклай повернувся в Петербург. Він став героєм дня. Газети і журнали повідомляли про його приїзд, викладали біографію. Вчені суспільства Москви і Петербурга влаштовували засідання на його честь. У листопаді 1882 Миклухо-Маклай зустрічався в Гатчині з Олександром III. Останні дні життя Миклухо-Маклай провів у Петербурзькій клініці Вілліє при Військово-медичної академії, де помер (2) 14 квітня 1888.
 
1856
Франц Олексійович Рубо - художник-панорамістів «Оборона Севастополя», «Бородінська битва».
 
1882 
Василь Тютюнник - український військовий діяч, полковник генштабу Армії УНР
Васи́ль Ники́форович Тютю́нник (17 липня 1890, хутір Куторжу (Куторжиха) за іншими відомостями в с. Єньках, Хорольський повіт, Полтавська губернія — †19 грудня 1919, Рівне) — український військовий діяч, полковник генерального штабу Армії УНР, командувач Дієвої Арміїї УНР в 1919 році.
У вузькопрофільних виданнях, присвячених історії України 1918–1920 років, систематично вказуються неправильні дані з біографії Тютюнника, зокрема, дата його народження — 1882 рік. Але, судячи із послужного списку російської армії, який зберігається в Москві в російському державному військово-історичному архіві, Василь Никифорович народився 17 липня 1890 року на хуторі Куторжу, що поблизу Хорола Полтавської губернії.(Киевские ведомости 14 грудня 2004 року).
Закінчив чотирикласне Хорольське міське училище.
Закінчив Тифліське юнкерське училище, служив офіцером піхотних частин російської армії, брав участь у російсько-японській та Першій світовій війнах. В 1917 — підполковник, командир батальйону 25-ї Сибірської стрілецької дивізії.
Від березня 1918 — в українській армії, помічник начальника відділу Генерального штабу. Знаходився на військовій службі і в період правління гетьмана Павла Скоропадського, одночасно будучи членом опозиційного Українського національного союзу і беручи участь у підготовці антигетьманського повстання, прибічником Симона Петлюри. З листопада 1918 був заступником начальника Генштабу — начальником оперативного відділу (у військах Директорії, що проголосила створення Української народної республіки (УНР)), брав участь у поході на Київ, який завершився скиненням гетьманської влади.
В кінці травня 1919, коли українська армія перебувала в скрутному становищі, ведучи одночасно бойові дії проти Червоної армії, Добровольчої армії, та польських військ, Тютюнник розробив план прориву військ УНР у напрямку Проскурова («Проскурівська операція»), яка почалася 1 червня 1919. В результаті її виконання вдалося відбити у Червоної армії Проскурів, Кам'янець-Подільський (в якому розмістились урядові органи УНР) і ряд інших.
Після успіху Проскурівської операції — начальник штабу армії УНР, а через місяць, в кінці липня — командувач армією. Генерал-хорунжий армії УНР. З серпня 1919, одночасно, — командувач Східною групою об'єднаної армії УНР і Галичини. В серпні 1919 військам під командуванням Тютюнника вдалося відбити у Червоної армії міста Вінниця і Жмеринка. В часі наступу Добровольчої армії в стані розгубленості у керівництві УНР знятий з посади командарма і відправлений головою дипломатичної місії до Європи. 10 листопада повертається на посаду командувача армії. Однак вже в листопаді 1919 вони зазнали поразки від білих військ генерала Антона Денікіна.
17 листопада — 22 листопада 1919 керував обороною Проскурова (нині Хмельницький) від білих військ. Захворів на тиф, від наслідків якого помер від розриву серця у Рівному.
Сучасники відмічають, що Тютюнник, плануючи операції, любив ризикувати. Був видатним полководцем УНР, виступав за ведення бойових дій до останньої можливості. На відміну від ряду інших українських воєначальників, не намагався конкурувати із Симоном Петлюрою.
 
На могилі генерала Тютюнника в Рівному в 1930-х роках на кошти учнів Рівненської української приватної гімназії було встановлено пам'ятник, реставрований 1992 року.
2001 року на будівлі Рівненського військового шпиталю, де помер Тютюнник, встановлено меморіальну дошку.
 
1920
Хуан Антоніо Самаранч - президент Міжнародного олімпійського комітету.
Хуа́н Анто́ніо Самара́нч-і-Торелло́ (ісп. Juan Antonio Samaranch i Torelló, кат. Joan Antoni Samaranch i Torelló — Жуа́н Анто́ні Самара́нк-і-Туральо́; 17 липня 1920, Барселона — † 21 квітня 2010, Барселона), — іспанський спортивний функціонер, політичний і громадський діяч, підприємець. Сьомий Президент МОК (1980—2001 рр.), обраний за внесок у міжнародний олімпійський рух довічним почесним президентом МОК.
Хуан Антоніо Самаранч народився 17 липня 1920 року в місті Барселона (Каталонія, Іспанія) у заможній родині.
Х.-А. Самаранч отримав престижну освіту в бізнес-школі Університету Наварри (IESE Business School).
Працюючи іспанським функціонером у сфері спорту, Самаранч неодноразово очолював національні делегації на різноманітних заходах, у тому числі і пов'язаних з олімпізмом. За диктатури Ф. Франко в 1966 році Самаранча було призначено на посаду Голови національного олімпійського комітету. У цьому ж (1966) році Х.-А. Самаранч став членом Міжнародного Олімпійського комітету, де впродовж наступних років зробив блискучу кар'єру.
У 1973—77 Х.-А. Самаранч очолює депутатський корпус Барселони.
У період з 1974 до 1978 рр. Самаранч обіймає посаду віце-президента МОК.
З 1977 до 1980 рр. Хуан Антоніо Самаранч є послом Іспанії в СРСР та за сумісництвом у Монголії.
По завершенні Московської Олімпіади (1980 рік) Хуана Антоніо Самаранча (як компромісну фігуру) обрано Президентом (7-им за ліком) МОК.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 571 | Додав: Vchutel | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024