| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
21:35 19 лютого -Дні історії | |
197
Розбиваючи останніх суперників за трон в битві біля Ліона,
римський імператор Септимій Север знову відновлює єдність імперії.
 Луцій Септимій Север (лат. Lucius Septimius Severus) (*11 квітня 146 — †4 лютого 211) — 21-й римський імператор з 9 квітня 193 до 4 лютого 211.Біографія
Септимій Север був вихідцем з римської провінції Африка. Народився у місті Лептіс Великий (лат. Leptis Magna). Його сестра ледве розмовляла латиною, тому, коли Север став імператором і вона прибула до брата, той просто вислав її з Риму, щоб вона не псувала імператорської репутації. Освіту Септимій Север отримував і вдома, й у Римі. Став сенатором завдяки зусиллям імператора Марка Аврелія. Пізніше Север отримав управління Бетікою, Сардинією і Сицилією. У 190 став консулом, у наступному році став командувачем придунайськими легіонами, розквартированими в Паннонії. Після вбивства імператора Пертінакса преторіанцями (193), Север був проголошений вірними йому військами імператором. Однак у Римі преторіанці буквально розіграли аукціон за імператорський трон і посадили на нього заможного римлянина Дідія Юліана. Север зараз же закликав до покійного Пертінакса і, наслідуючи приклад своїх попередників, додав до свого імені його ім'я (Imperator Lucius Septimius Severus Pertinax Augustus). Після цього він повів свої легіони на Італію, яка здалася Септимію без опору — виявилося, що в Юліана просто не вистачало грошей, щоб заплатити за престол, і він був скинутий Сенатом, після чого страчений. У боротьбі з самозванцем Юліаном Септимій Север спирався на підтримку двох інших конкурентів на престол, Песценнія Нігера в Сирії на сході і Клодія Септимія Альбіна в Британії на заході. Вступивши в Рим, Септимій Север був змушений повернути зброю проти своїх партнерів. У результаті Север розпустив небезпечних преторіанців, організувавши замість них гвардію з добірних солдатів різних легіонів, переважно з Дакії, Мезії та Іллірії. Аби знищити Нігера, що уклав договір з парфянами, Северус усиновив Альбіна в 194, зробивши його головнокомандувачем військами в Британії, Галлії та Іспанії і своїм співправителем. Нігер зазнав цілого ряду поразок і остаточно був розбитий при Іссі. Поки воєначальники Севера оточували залишки військ Нігера у Візантії (що здалися у 196 р.), сам імператор виступив проти Парфії й, повторивши похід Траяна, повернув Аравію і Месопотамію Римські імперії.
Щоб закріпити за своїм сімейством престолонаслідування, Север оголосив себе сином Марка Аврелія і братом Коммода, a своєму синові Бассіану Каракаллі дав ім'я Марка Аврелія Антоніна. Альбін був уже не потрібний імператору, тому був змушений за підтримки Сенату проголосити Севера позбавленим влади. Однак у битві при Лугдунумі (Ліоні) в лютому 197 року Север з 100-тисячною армією вщент розбив свого супротивника і став одноосібним правителем. Ліон було віддано на розграбування. Звільнившись від всіх суперників, імператор почав другий похід проти парфян, в ході якого він узяв Селевкію і Ктесіфон, столицю Аршакідів. 18-річне правління Септімія Севера ознаменувалося цілою низкою важливих внутрішніх реформ, що значно просунули вперед перехід від принципату до єдиновладдя. Головною опорою імператора була армія, тому її платню було збільшено, центуріони були зараховані до стану вершників, ветерани отримали різні привілеї, а солдатам було дозволено одружуватися під час служби. Народ імператор привертав до себе грандіозними іграми та подарунками.
Негативною стороною його правління було те, що права Сенату були порушені після повстання Альбіна. Крім того, було збільшено податки, що гнітюче діяло на економічну активність, посилилася мілітаризація держави. За часів Севера була зроблена перша топографічна зйомка Риму, фрагменти якої дійшли до нас. Він збільшив Рим і прикрасив його різними чудовими будівлями. Будучи провінціалом, Септимій був особливо прихильний до провінцій; його любов'ю користувалися переважно Дакія, Африка і Схід. Септимій Север намагався зрівняти Італію з іншими. Щоб уникнути небезпеки надто великого скупчення військ в одному місці, він розділив великі провінції на округи. У часи правління Септимія Севера відбувалися масові переслідування християн. Останню свою війну Север вів у Британії, де він переміг каледонців і відновив Адріанів вал. Однак місцевий клімат загострив його старі хвороби, і він помер у Йорку (Ебораку) в лютому 211 року. Септимія Севера було прираховано до богів; прах його був перевезений його синами в Рим.
356
Візантійський імператор КОСТЯНТИН повеліває закрити всі язичницькі храми в Римській імперії.
1199
Папа римський Інокентій III стверджує одіяння лицарів Тевтонського ордена - білу туніку з чорним хрестом
1509
Встановлюються дипломатичні відносини між Ганзейским союзом і Росією.
1618
Мадридським миром припиняється війна між Австрією і Венецією
1674
За Вестмінстерським світу Нью-Амстердам (нині Нью-Йорк) переходить від Данії до Англії.
1712
ПЕТРО I вінчається з Катериною.
1722
ПЕТРО I видає указ про висилку 20 тисяч козаків на будівництво Ладозького і Донського каналів.
1793
Видається указ КАТЕРИНИ II, що забороняє ввезення в Росію відомостей, журналів та інших творів з Франції.
1800
Наполеон Бонапарт проголошує себе першим консулом Франції.
 Внутрішня політика Наполеона Бонапарта в період КонсульстваПереворот 9 листопада 1799 р. привів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов'язаного з нею командного складу республіканської армії. У диктатурі правлячі кола країни вбачали захист як від спроб реставрації монархії, так і від демократичних прагнень народних мас. Захопивши владу, Бонапарт силою закріпив вигідні підприємницьким колам перетворення часів революції та скасував усі демократичні інститути та революційні завоювання. Він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру, а лише жорстко упорядкував новий лад і вжив заходів для його подальшого стабільного розвитку.
Перший консул зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Законодавча влада навмисно розподілялася між Державною радою, Трибунатом і Законодавчим корпусом, що дозволяло перщому консулові контролювати їх діяльність. Місцеве самоврядування було остаточно знищено, у департаментах порядкували ставленики першого консула - префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники.
Бонапарт встановив жорсткий поліцейський режим. Було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції.
Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни.
У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожит-тєвими, він здобув право затверджувати мирні договори і призначати собі наступника. Тоді ж було створено Консульську гвардію (в майбутньому -знамениту Стару гвардію Наполеона) і засновано нову державну відзнаку - орден Почесного легіону. Зміцнивши свою владу, в 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.
Документи свідчать
Органічний сенатус-консульт. 18 березня 1804 р.
Керівництво республікою доручається імператору, який отримує титул імператора французів.
Наполеон Бонапарт, теперішній перший консул республіки, є імператором французів.
Проте це не означало повернення до монархії XVIIIст. Згідно з рішенням Сенату, перший консул консул республіки проголошувався імператором французів, тобто ставав пожиттєвим монархом держави нібито за бажанням і згодою всієї французької нації. Це був початок становлення нової в історії Європи, вже не дворянської, а буржуазної, монархії.
Та поступово у Франції зникали останні залишки республіканізму. Термін "республіка" зникає із вжитку, скасовується революційний і відновлюється григоріанський календар, залежні від Франції республіки перетворюються на королівства. У 1808 р. було створено "імперське дворянство", вище військове командування та иновництво Франції здобуло гучні дворянські титули.
Кодекси Наполеона
Значну увагу імператор Наполеон І приділяв упорядкуванню старих і розробці нових норм права, що закріплювали буржуазні перетворення в країні та зміцнювали режим його особистої влади. У Франції було розроблено нові Торговельний, Карний і Цивільний кодекси. Останній, що набув чинності в 1807 p., мав особливо важливе значення, він згодом дістав назву Кодекс Наполеона. Цей збірник законів остаточно ліквідовував становий поділ суспільства та дворянські привілеї, стверджував принцип громадянського рівноправ'я, стояв на сторожі приватної власності і законодавчо закріплював свободу буржуазного підприємництва.
Документи свідчать
З Цивільного кодексу Наполеона «Про власність»
Власність - це право повним чином користуватися речами за власним розсудом так, щоб це користування не заборонялося законом та регламентом.
Ніхто не може бути змушений поступитися своєю власністю, якщо це не відбувається з причини суспільної користі та за справедливу й попередню винагороду.
Власність на майно, як рухоме, так і нерухоме, дає право на все, що це майно виробляє, а також на те, що природно або штучно поєднується в цьому майні в якості приєднання. Це право називається «правом приєднання».
Які суспільні верстви були особливо зацікавлені в прийнятті Цивільного кодексу?
Війни наполеонівської Франції в Європі
Захопивши владу, Бонапарт негайно відновив воєнні дії проти сил антифранцузької коаліції. Вдало скориставшись незгодами між союзниками і виходом з війни Росії, він вдруге вступає в Північну Італію і в 1800 р. завдає австрійцям нищівної поразки під Маренго. За Люневільським миром 1801 р. австрійці були знову змушені визнати загарбання французів у Бельгії, Німеччині та Італії, а в 1802 р. мир підписала й Англія. Остання зобов'язувалася залишити захоплені Єгипет і Мальту, а французи - не порушувати кордони в Європі.
Проте обидві сторони розглядали цей мир як тимчасову угоду. Англійці продовжували утримувати Мальту, а Франція здійснювала нові загарбання. Приводом для відновлення воєнних дій став розстріл за наказом Наполеона одного з родичів королівської династії Бурбонів. У 1805 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.
Вважаючи основним своїм суперником Велику Британію, Наполеон зосередив у Булоні, на березі Ла-Маншу, 130-тисячну армію, яку мали переправити через протоку 2300 плоскодонних суден. Успішній десантній операції заважав лише англійський флот. Незважаючи на кількісну перевагу французів та їхніх союзників - іспанців, адміралу Нельсону вдалося вщент розгромити франко-іспанський флот біля мису Трафальгар (Іспанія) у жовтні 1805 р. І хоча в цій битві знаменитий англійський флотоводець загинув, сподівання Наполеона на можливість висадки десанту в Англії було безнадійно поховано.
Дізнавшись про просування до східних кордонів Франції австрійської і російської армій, Наполеон блискавично переводить свої головні сили за Рейн, змушує капітулювати австрійську армію під Ульмом і невдовзі займає Відень. Вирішальна битва між французькою і об'єднаною австро-російською арміями сталася в Чехії біля селища Аустерліц у грудні 1805 р. Російський імператор Олександр І, всупереч порадам головнокомандувача М. Кутузова, вирішив дати бій за австрійським планом, складеним із значними прорахунками і помилками. У результаті союзники зазнали поразки, Австрія підписала з Францією принизливий мирний договір. Австрійські Габсбурги були змушені відмовитися від верховного суверенітету над німецькими державами і титулу імператорів Священної Римської імперії. З частини німецьких держав було утворено Рейнський союз під протекторатом Франції. Тоді ж французи встановили контроль над Венецією і західним узбережжям Адріатичного моря.
1804
Британський інженер Річард Тревітік демонструє на кінній чавунній Мертер-Тідвілской дорозі перший паровоз.
Він протягує вантаж в 10 тонн і 70 чоловік по десятімільной трасі.
Сам паровоз важить 5 тонн, і чавунні рейки не витримують такого навантаження і ламаються, що призведе до відмови від використання паровоза.
Пізніше Тревітік побудує паровоз з гладкими провідними колесами, який буде розвивати швидкість до 30 км / год. Не маючи підтримки, винахідник розориться і поїде до Південної Америки боротися проти іспанської монархії
1826
Адьюнктом-професор Лобачевський представляє в фізико-математичне відділення Казанського університету свій твір "Стислий виклад початків геометрії ..." Народжується неевклідова геометрія, яка переверне уявлення про простір.
1847
Професором Федором Іноземцева проводиться перша в Росії операція під загальним наркозом.
1856
Турецький султан гарантує свободу віросповідання християнам ..
1861
Маніфест Олександра II про скасування кріпосного права. Імператор підписує його гусячим пером, яке зберігатиметься як історична реліквія до 1917 в Московському історичному музеї.
1878
Американський винахідник Томас Алва Едісон патентує фонограф.
1905
Починається найбільше сухопутне бій російських військ з японськими (Мукденська битва). Російські війська під загрозою оточення залишать Мукден, відійдуть до Сипінгайскім позиціях, втративши 89 000 вбитими, пораненими і полоненими. Японці втратять 71 000 чоловік.
1915
Починається Дарданельська операція.
1915
Уряд Росії випускає перший внутрішній позику з терміном погашення 49 років і річним доходом 5 відсотків. Облігації на суму 500 млн. рублів і номіналом від 50 до 10 000 рублів передбачається погашати щорічними тиражами, починаючи з листопада 1916. Після революції облігації позики перетворяться на папір, придатну лише для обклеювання стін.
1938
Закінчує свою роботу перша в світі дрейфуючій наукової станції "Північний полюс-1", на якій з 21 травня 1937 зимували І.Д. Папаніна, Є.К. ФЕДОРОВ, П.П. Ширшов, Е.Т. Кренкель. До кінця експедиції крижина зменшилася до уламка розміром 50 на 30 метрів.
1942
Василю СТАЛІНУ (сина І. СТАЛІНА) присвоюється звання полковника.
1942
Президент США Ф. Рузвельт підписує наказ номер 9066 про приміщенні майже 120 тисяч американців японського походження в концтабори.
1942
Французька підводний човен «Сюркуф» затонула в Карибському морі
1945
У Бірмі відбувається наймасовіша крокодиляча атака. Крокодили з'їдають до тисячі японських солдатів, які намагаються врятуватися від англійців в болотах.
1949
Радянський Союз, а також Україна і Білорусія виходять зі складу Всесвітньої організації охорони здоров'я.
1949
Першим секретарем ЦК ЛКСМУ обирається В. Семичастний, майбутній глава КДБ.
1954
У ознаменування 300-річчя приєднання України до Росії Президією Верховної Ради РРФСР і УРСР засновуються рішення про передачу Кримської області до складу України.
1977
У своєму кабінеті раптово помирає британський міністр закордонних справ Ентоні КРОСЛЕНД.
1986
СРСР запускає в космос орбітальну станцію "Мир".
1986
З 1986 після введення заборони полювання на китів 19 лютого відзначається як Всесвітній день китів.
1987
США скасовують економічні санкції проти Польщі.
1992
Верховна Рада України затверджує тризуб як малий герб України.
1992
В зоопарку Атланти у віці 59 років і 5 місяців помирає найстаріший примат на Землі - шимпанзе Гамма.
1993
Джохар Дудаєв затверджує нову конституцію Чечні і оголошує про перенесення війни на територію Росії.
1993
Англійські дослідники Р. ФАЙНЕРС і М. Страуд стають першими людьми, котрі перетнули Антарктиду пішки.
1996
Сварка між президентом Біллом Клінтоном і Монікою Левінські під час Дня Президента
2000
На Великій Китайській стіні 3200 чоловік споруджують найбільшого китайського танцюючого дракона довжиною 3048 метрів.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
