| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
23:05 19 серпня народилися... | |
232
Марк Анній Флоріан, римський імператор.
 Марк Анній Флоріан (лат. Marcus Annius Florianus, 232 — † 276 біля Тарса) — римський імператор (червень — вересень 276 року)Біографія
Про Флоріана відомо небагато. Своїм братом, імператором Марком Клавдієм Тацитом призначений префектом преторіанської гвардії. Брати разом бились проти готів у Малій Азії. Тацит помер на двохсотий день свого правління.
Антонініан Флоріана, якого коронує Геркулес.
Владу у квітні 276 року самовільно захопив Флоріан. Проти цієї дії не було спротиву ні сенату ні легіонів на заході. Він виступає знову проти готів. Однак легіони що розташовані в Іллірії (Східна Адріатика), висунули свою кандидатуру імператора — полководця Проба. Знову було почалася громадянська війна. Флоріан пішов проти Проба. Багато солдатів перебігли від Флоріана до суперника. Але війні швидко прийшов кінець через несподівану смерть Флоріана: він начебто наклав на себе руки розрізавши собі вени, але найімовірніше по 88 днях свого правління він був убитий своїми ж легіонерами. Відомості про Флоріана, як і про інших імператорів цього смутного періоду, не цілком надійні і часто суперечливі.
1643
Василь Голіцин - російський боярин, глава Посольського наказу (1682-89 рр..), Намісник Новгородський.
1646
Джон Флемстид - англійський астроном, творець і перший директор Грінвічської обсерваторії.
1761
Андреян Захаров - російський архітектор (будинок Адміралтейства в Петербурзі, собор у Кронштадті).
1808
Джеймс Несміт - англійський винахідник парового молота.
1830
Юліус Лотар Мейєр - німецький хімік
 Юліус Лотар Мейєр народився 19 серпня 1830 в маленькому містечку Фарелі в провінції Ольденбург, в сім'ї лікаря. Володіючи слабким здоров'ям, середню школу він зміг закінчити тільки до двадцяти одного року. Після школи за прикладом свого батька Мейєр став вивчати медицину, і в 1854 році отримав ступінь доктора в Вюрцбургском університеті. Після університету Мейєр працював у лабораторії Р.Бунзена в Гейдельберзі, де вивчав газовий обмін в організмі людини. У своїх роботах «Гази крові» і «Про дію газоподібної окису вуглецю на кров» Мейєр показав, що при диханні кисень сполучається з гемоглобіном крові; окис вуглецю, володіючи великим спорідненістю до гемоглобіну, перешкоджає його з'єднанню з киснем.
У 1859 році він захистив, як дисертацію на право читання лекцій, історико-критичну роботу «Хімічні теорії від Бертолле до Берцеліуса». З 1860 Мейєр став займатися головним чином тією областю хімії, яка згодом була названа фізичної хімією.
У 1860 році Мейєр взяв участь у Міжнародному конгресі хіміків у Карлсруе, на якому обговорювалися визначення основних понять хімії. На цьому конгресі брав участь і Д.І. Менделєєв. Там було вирішено чітко розмежувати поняття «атом», «молекула» і «еквівалент». У результаті цього була в основному вирішена проблема атомних мас, що відкрило дорогу для систематизації хімічних елементів і створення періодичного закону.
У 1864 році Мейєр опублікував роботу «Сучасні теорії хімії», в якій привів свою першу таблицю, в якій 42 елемента (з 63) були розміщені у відповідності з їх валентності і атомними масами. У 1870 році в «Анналах хімії та фармації» з'явилася стаття Мейєра «Природа хімічних елементів як функція їх атомної ваги». Підставою для проведеної Мейєром систематизації стало співвідношення між атомними вагами і атомними обсягами елементів, що має вигляд періодичної функції.
Лондонське королівське товариство в 1882 році присудило золоті медалі імені Деві спільно Менделєєву і Мейеру з формулюванням «За відкриття періодичних співвідношень атомних ваг».
Помер Юліус Лотар Мейєр 11 квітня 1895 у Тюбінгені (Німеччина).
 1871Орвелл Райт, один з братів Райтів, співвинахідник аероплану.
Брати Вілбер та Орвілл Райт (англ. Wilbur Wright (1867–1912) та англ. Orville Wright (1871–1948) — американські авіаконструктори, льотчики, піонери авіації.
Вілбер, народився 16 квітня 1867 біля Ньюкасла в Індіані, а Орвілл — 19 серпня 1871 у Дейтоні, штат Огайо. Їхній батько був єпископом і через його роботу родині доводилося часто переїжджати, аж поки в 1884 вони не влаштувалися в Дейтоні. Навчання в школі ніколи не було для братів особливо важливим, а вищу освіту вони так і не одержали. У школі почали робити повітряних зміїв, яких продавали.
В 1892 відкрили крамницю із продажу велосипедів, потім ремонтну майстерню, а в 1895 — власне виробництво велосипедів.
В 1900 вони почали експериментувати зі своїм першим планером у Кітті-Хоук, а в 1901 випробували другий планер. В 1902 році приступилися до створення першого моторного аероплана, двигун для якого зібрали самі. Маса двигуна — 77 кг, швидкість обертання вала — 1200 про/хв, потужність 12 кінських сил.
17 грудня 1903 зробили перший в історії пілотований політ на моторному аероплані «Флайєр-1». Дальність першого польоту (пілотом був Орвілл) склала 37 метрів. Апарат пробув у повітрі 12 секунд. У той же день уже Вілбер протримався в повітрі 59 секунд і подолав 260 метрів.
У наступні два роки продовжували вдосконалювати конструкцію аероплана й зробили більше 200 польотів. 22 травня 1906 одержали патент на свій винахід. В 1909 Брати створили компанію «Райт», що займалась виробництвом літаків та підготовкою пілотів.
Брати надали суттєву підтримку становленню і розвитку Співтовариства Автомобільних Інженерів SAE (нині — SAE International), яке на їх честь запровадило «Медаль Братів Райт», якою нагороджували авторів кращих науково-технічних публікацій на авіаційну тематику.
30 травня 1912 у Дейтоні вмер від черевного тифу Вілбер Райт. Орвілл помер 30 січня 1948 у Дейтоні. Після його смерті перший моторний аероплан «Флайєр-1» надійшов як експонат у Смітсонівський інститут у Вашингтоні.
 1924 Віллард Бойл, американський фізик канадського походження, лауреат Нобелівської премії
з фізики за 2009 «за розробку оптичних напівпровідникових сенсорів»
Віллард Бойл (англ. Willard Boyle, 19 серпня 1924 — 7 травня 2011) — американський фізик канадського походження, лауреат Нобелівської премії з фізикиза 2009 рік. Розділив половину премії з Джорджем Смітом «за розробку оптичних напівпровідникових сенсорів — ПЗС-матриць». Другу половину отримав Чарльз Као.
1946
Білл Клінтон, президент США
 Вільям Джефферсон «Білл» Клінтон (англ. William Jefferson "Bill" Clinton, МФА: [ˈbɪl ˈklɪntən]; нар. 19 серпня 1946, Хоуп Арканзас як Вільям Джефферсон Блайт ІІІ) — 42-й Президент Сполучених Штатів Америки з 1993 до 2001 рр. Він також був губернатором штату Арканзас протягом 12 років. Білл Клінтон — третій наймолодший президент США після Теодора Рузвельта та Джона Кеннеді.Вільям Джефферсон Блайт ІІІ народився 19 серпня 1946 року у місті Хоуп, штат Арканзас. Його батько, Вільям Джефферсон Блайт молодший (1918–1946), був комівояжером по продажу обладнання. Мати, Вірджинія Делл Кесседі (1923–1994), закінчивши школу, поїхала вчитися на медсестру-анестезіолога у Шривпорт, штат Луїзіана, де й познайомилася із Вільямом. І в 1943 році вони одружилися, після чого Вільяма було призвано до армії і відправлено у Єгипет на Другу світову війну. Закінчив службу він вже в Італії в грудні 1945. Коли він повернувся, вони з Вірджинією ненадовго переїхали до Чикаго і зібралися придбати будинок у Хоупі, поряд з її батьками, але 17 травня 1946 року, повертаючись із Чикаго в Хоуп, Вільям загинув в автокатастрофі. Вірджинія була його четвертою дружиною, а Білл третьою дитиною. В батька залишилось ще двоє дітей від двох попередніх шлюбів, які жили у родинах своїх матерів: син — Генрі Леон 1938 р.н. та дочка Шарон Лі 1941 р.н.
Мати Білла після народження дитини повернулась в Шривпорт вчитися, і перші роки виховання дитини було покладено на бабусю й дідуся — Елдриджа й Едіт Кесседі. У них була власна лавка бакалійних товарів, де вони, всупереч звичаям сегрегації, обслуговували, в тому числі в кредит, усіх жителів міста незалежно від кольору шкіри. Бабуся і дідусь прищеплювали таке відношення до людей і онуку: терпимість, рівність, політкоректність — з усіма цими поняттями Білл познайомився, будучи ще маленькою дитиною. Коли Біллу було 4 роки, мати вийшла заміж за торговця автомобілями Роджера Клінтона. В 1953 році сімейство переїхало до міста Хот Спрингс, Арканзас, а в 1956 у Білла народився брат Роджер Клінтон. Білл взяв прізвище вітчима, коли йому було 15 років.
У школі Клінтон був одним із кращих учнів і керівником джаз-бенда, де він грав на саксофоні. У липні 1963 року Білл у складі делегації від національної юнацької організації брав участь у зустрічі із Дж. Кеннеді, де удостоївся рукостискання президента, після чого він вирішив присвятити життя публічній діяльності і політиці. Після закінчення школи по черзі вчився в університеті Джорджтаун і Вашингтоні, Оксфорді, Єлі. Не зважаючи на те, що сім'я Білла за американськими мірками належала до середнього класу, грошей на освіту в престижному університеті у його батьків не було, а вітчим вже серйозно до того часу страждав алкоголізмом, і Білл справлявся самотужки: отримував підвищену стипендію, працював на трьох роботах одночасно. У Єльському університеті, який він закінчив в 1973 році, він познайомився з Гілларі Родем, на якій 11 жовтня 1975 року одружився. Після закінчення університету Білл недовго викладав у юридичному інституті Арканзаського університета в Файттвіллі. Його дружина Гілларі Клінтон незабаром після нього зайнялася викладацькою діяльністю у тому ж університеті.
Політична кар'єра
Допрезидентський період
Свою політичну кар'єру Білл почав у штаті Арканзас, коли він невдало балотувався на посаду депутата в Палату Представників Конгресу США у 1974 році. Пізніше він балотувався і був вибраний на посаду губернатора штату Арканзас, ставши наймолодшим губернатором штату. Однак у 1980 р. він зазнав поразки і не був переобраний. Попри це, у 1982 р. його знову обрано губернатором штату. У 1992 р. Клінтон успішно балотувався на посаду президента США від Демократичної партії і виграв вибори, випередивши свого найближчого конкурента з Республіканської партії Джорджа Буша — старшого. У 1992 році журнал «Тайм» назвав Клінтона «людиною року».
Період на посаді Президента
У своїй першій інавгураційній промові Білл Клінтон оголосив курс на оновлення Америки, якій належить очолювати світ після колапсу Радянського Союзу.
Президентство Клінтона припало на той час, коли в світі відбувалися суттєві зміни, спричинені розвалом СРСР і кінцем Холодної війни. Міжнародні обставини позначилися на внутрішньополітичному курсі Клінтона, який отримав назву «світове лідерство» («велика стратегія») і зводився до глобального політичного, економічного та військового впливу США. Президент намагався підтримувати конструктивні відносини з пострадянськими країнами, спрямовані на поширення демократії та ринкової економіки. Саме він висунув тезу перетворення НАТО на політичну організацію та розширення її на Схід, хоча за це зазнав критики як серед американської, так і світової, громадськості. Його адміністрація вживала заходів для урегулювання війни в Югославії та на Близькому Сході. Під час його президентства у березні — травні 1999 року США разом із НАТО брали участь у війні проти Сербії через конфлікт у Косово (операція «Союзницька сила»). Також за його участю були підписані історичні угоди між Ізраїлем та Організацією Визволення Палестини (вересень 1993 рік, Вашингтон). У 1994 році Клінтон став ініціатором підписання ізраїльсько-йорданської мирної угоди, а в листопаді 1995 року — Дейтонських угод щодо врегулювання конфліктів у Боснії та Герцеговині. У період його Президенства США брали участь в інтеграційних процесах Амекриканського континенту, кінцевою метою яких було створення якомога більшої кількості зон вільної торгівлі. Проте миротворчі місії Президента виявилися безуспішними, за що він зазнав критики: місія морської піхоти в Сомалі 1994 року, операції в Гаїті, Камбоджі, Афганістані. Клінтон був ініціатором розв'язання конфліктів на Корейському півострові, в Північній Ірландії, Кубі, неодноразово наголошував на необхідності стратегічного партнерства з Ізраїлем. У 1998–1999 р. спалахнув конфлікт у Перській затоці з Іраком у зв'язку з намаганням С. Хуссейна порушити накладені у 1991 році санкції. Американська авіація піддала бомбардуванню оборонні об'єкти Іраку. Клінтон припинив програму СОІ, розпочату Рейганом, та започаткував розробку нової програми ПРО. Важливе значення приділялося боротьбі з тероризмом. Було зменшено кількість армії, проте здійснено заходи щодо збільшення її мобільності та боєготовності, що дало змогу закріпити військову гегемонію США. З метою покращення відносин з КНР у травні 1998 року Президент здійснив туди візит. Вагоме місце у зовнішній політиці США посідали відносини з РФ. У березні 1997 року на зустрічі Клінтона з Президентом Росії Єльциним у Гельсінкі було прийнято рішення про підписання документу, який би визначив суть співробітництва між НАТО та Росією, що було зроблено у травні того ж року. У липні 1997 року на саміті лідерів НАТО в Мадриді було прийнято рішення про вступ до НАТО Польщі, Чехії та Угорщини.
У внутрішній політиці під час його правління у США почався один з найдовших періодів економічного зросту та стабільності. Внутрішньополітичний курс Клінтона мав назву «відродження Америки» і зводився до зростання державного регулювання економіки, надання федеральним органам влади більших повноважень для реалізації економічної політики. Його президентство ознаменувало собою завершення «неоконсервативної хвилі» (1981–1992), пов'язаної з періодом попередніх президентів Р. Рейгана та Дж. Буша-старшого, коли відбувався процес зведення до мінімуму державного регулювання економіки. Здійснювалося стимулювання інвестицій у будівництво шосейних доріг, комунальний благоустрій, енергозбереження, підтримку молоді і т. д., надавалися податкові пільги підприємствам, що створювали нові робочі місця. У зв'язку з новою міжнародною обстановкою, Клінтон скоротив військові витрати. Паралельно здійснювалося скорочення витрат на малоефективні програми за рахунок збільшення урядових доходів, що допомогло скоротити дефіцит державного бюджету, і досягти профіциту. Здійснювалося підвищення податків, хоча в період передвиборчої кампанії Клінтон обіцяв їх зменшити. Відбулися деякі зміни у побуті Білого дому, зокрема Клінтон скоротив кількість його працівників, а також ліквідував безплатне харчування для них. Проводилася боротьба з наркоманією та злочинністю. Вагоме місце у внутрішній політиці Клінтона посідали соціальні видатки, проте реалізація соціальних реформ Клінтона була значно ускладнена республіканською більшістю конгресу, адже на виборах 1996 року перемогли республіканці. Проте, після переобрання Клінтона у 1998 році на другий термін, між Президентом та конгресом намітився компроміс: Клінтон погодився взяти курс на зменшення податків, чого вимагав конгрес, а останній, в свою чергу, змушений був затвердити соціальні перетворення Президента. До останніх належали розширення комп'ютеризації та інтернетизації суспільства, захист навколишнього середовища, будівництво житла, збільшення навчання від 12 до 14 років, включаючи середню школу та дворічні коледжі, Закон про безплатну медичну допомогу для непрацездатних та людей похилого віку. Період 1993–2000 рр. характеризувався посиленням впливу «середнього класу» — соціальної опори Клінтона. Його президентство також було відмічене скандалом з позашлюбними відносинами з практиканткою Білого Дому Монікою Левінскі. У 1998 році в результаті цього скандалу і слідства, що за ним слідувало, він був підданий процедурі імпічменту за лжесвідчення та перешкоджання слідству. Процедура імпічменту була винесена Палатою Представників США, а пізніше Сенат США виправдав його звинувачення і йому було дозволено закінчити другій термін на посту президента США. Ці події увійшли в історію під назвою «Монікагейт» і стали третім найбільшим політичним скандалом в історії США (після «Вотергейта» Р. Ніксона та «Іран-контрас» Р. Рейгана).
Щодо відносин з Україною у період Клінтона, то вони були неоднозначними. Так, почавши з підтримки України та проголошення стратегічного партнерства, його адміністрація поступово істотно змінила свій курс і почала відверто використовувати Україну як розмінну карту у грі з РФ. 1993 р. Президент підписав Договір про подальше скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2), до якого приєдналися Україна й Казахстан. 3-7 березня 1994 року під час візиту Президента України Л. Кравчука до США Клінтон підписав «Спільну заяву про розвиток дружби й співробітництва між двома країнами», а 11-12 травня 1995 року вже Клінтон за запрошенням Л. Кучми відвідав Україну, підписав Спільну заяву та деякі інші документи. Політичне значення цього візиту для обох країн полягало в тому, що це був перший державний візит Президента США до України. 20-22 лютого 1996 року Клінтон приймав Кучму з робочим візитом, а в червні 2000 р. Президента США знову можна було побачити у Києві. Цей візит запам'ятався також тим, що Клінтон цитував Т. Шевченка, заявляючи «Борітеся — поборете». Проте, події, що передували цим, свідчать про обережну політику адміністрації Клінтона щодо України. Остання підтримала курс Дж. Буша-старшого на скоординоване з Росією ядерне роззброєння України, що було реалізовано 14 січня 1994 року, коли в Москві Президенти США, РФ та України підписали заяву «Про ліквідацію ядерної зброї на території України». 8 лютого 1994 року з ініціативи Клінтона представники України підписали документи, що стосувалися участі у програмі НАТО «Партнерство заради миру». У липні 1997 року на саміті лідерів НАТО в Мадриді Клінтон став одним з ініціаторів підписання Хартії особливого партнерства з Україною, проте саме Президент США став ініціатором того, щоб хартія Україна-НАТО не була підписана в такому вигляді, який би найбільше відповідав інтересам України. Саме США відіграли провідну роль в істотному обмеженні зовнішнього фінансування України, перед тим призвичаївши її до регулярності цих процесів.
Постпрезидентський період
Після закінчення його терміну в Білому Домі Білл Клінтон займався благодійною діяльністю та виступав з промовами в багатьох навчальних закладах та для загальної аудиторії. Він також є засновником Фундації Вільяма Клінтона, яка займається гуманітарною допомогою на міжнародній арені і піклується вдосконаленням системи профілактики та лікування СНІДу та проблемою глобального потепління. Останнім часом Білл Клінтон активно допомагав своїй дружині Гілларі Родем Клінтон в її намірі балотуватися на пост президента США у 2008 році. В разі обрання його дружини він міг би повернутися знову у Білий Дім та стати першим в історії США Першим Джентльменом.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
