П`ятниця, 29.03.2024, 10:21 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

21:31
19 вересня - Дні історії
1356 
В ході Столітньої війни англійці на чолі з принцом Уельським Едвардом розбили французів 
в битві при Пуатьє і взяли в полон французького короля Іоана II Доброго
 
Битва при Пуатьє — велика битва, що відбулась 19 вересня 1356 року між англійською армією Едуарда Чорного Принца й французькими військами короля Іоанна II Доброго під час Столітньої війни.
Передісторія
10 вересня 1355 року французький король Іоанн II і наваррський король Карл II уклали угоду, що являла потенційну загрозу англійським інтересам. Через це англійський король Едвард III доручив своєму сину Едуарду, принцу Уельському (згодом став відомим під прізвиськом Чорний Принц) здійснити глибокий рейд (шеваше, фр. chevauchée) у землі південно-західної Франції. Едуард, принц Уельський — герой битви при Кресі — склав план пройти з Бордо через французьке королівство, з'єднавшись на Луарі з військами герцога Ланкастерського. У липні він вирушив на Париж. Англійський загін виступив на північ з англійської бази в Аквітанії. Не зустрічаючи серйозного опору, англійські війська спалили безліч міст та вийшли до берегів Луари до Тура. Англійці не зуміли захопити фортецю. Спроби спалити місто теж провалились через сильну зливу. Затримкою Едуарда під Туром скористався французький король Іоанн, який виступив проти нечисленних англійських військ. Іоанн сконцентрував більшу частину своїх військ у Шартрі, на північ від обложеного Тура. З метою домогтись максимальної швидкості пересування Іоанн розпустив свою низькокваліфіковану піхоту загальною чисельністю 15-20 тис. чоловік. Отримавши відомості про наближення французьких військ, Едуард наказав відступати. Едуард, якого переслідував французький король, з військами відступав на південь. Французи наздогнали англійців у кількох милях на південний захід Пуатьє.
Склад сторін і розташування перед боєм
Англійська та французька армії
Незважаючи на усі відмінності, армії Англії та Франції мали немало спільних рис як в озброєнні та обладнанні, так і в організації й комплектуванні військ. Армії включали до свого складу професійних важкоозброєних воїнів (лицарі, сквайри тощо), стрільців (лучники й арбалетники) та загони піхотинців. Значну частину піхоти, зокрема стрільців, було посаджено на коней для надання військам більшої мобільності, однак в бою вони діяли, як правило, у пішому строю.
До складу англійських військ, окрім власне англійських частин, входили загони з Гасконі, зокрема, вершники й арбалетники. Армія налічувала близько 7 тисяч чоловік. Найбільший контингент складали важкі вершники, яких підтримував нечисленний (1000 чоловік) загін лучників, арбалетників та інших піших солдат.
Склад французьких військ був значною мірою визначений системою комплектування лицарського ополчення на письмовій чи усній контрактній основі. Така система, на відміну від аналогічної англійської, відрізнялась значною безсистемністю та неорганізованістю. Зокрема, була відсутня система постійної сплати грошей солдатам. Окрім лицарів, до складу французької армії входили напівбандитські піші формування так званих бригантів (фр. brigantes), що включали до свого складу різні роди піших військ. У складі французьких військ значне місце посідала піхота, що зазвичай переважала за чисельністю кавалерію утричі або у чотири рази [2]. Французькі арбалетники, які довели свою неефективність у боях з англійцями, не залучались до участі в кампаніях, у зв'язку з чим у складі французької армії залишався контингент прославлених генуезьких арбалетників.
Диспозиція битви
Французький король Іоанн II Добрий, зібравши армію до 50 тис. чоловік, швидко з'явився на Луарі. У його війську було чотири сини короля, понад 20 герцогів й до 20 тис. важкої кінноти. Англійці не знали про наближення французів, тому, під час відступання англійської армії, французи опинились попереду неї й відрізали їй шлях. Малочисельність англійського війська, якого було не більше 10 тис., змусила Едуарда вагатись, і він запропонував французам стати до мирних перемовин, пообіцявши повернути усі завоювання й 7 років не воювати. Пропозиції було відкинути: французи надто вірили в перемогу.
Військо французів зайняло рівнину, англійське — висоти в полях Мопертюї, у двох льє від Пуатьє. Місцевість, де розташувались англійські війська, була перерізана чагарниками, виноградниками, парканами. Едуард уміло розставив стрільців у чагарниках, помістивши їх і перед виходом дороги на рівнину. Праворуч на пагорбі було приховано загін вершників.
Король Іоанн, відмовившись від традиційної тактики атаки важкою кавалерією, що показала свою повну неефективність у битві при Кресі, наказав своїй важкій кінноті спішитись, залишивши верхи тільки загін елітної лицарської кінноти кількістю 500 чоловік. Їхнім завданням було розсіяти англійських лучників на початку битви. Приготувавшись битись пішими, французькі лицарі укоротили свої списи і зняли шпори. Сам король, спішившись, озброївся важкою сокирою й надягнув білосніжне сюрко. Такі самі сюрко надягнули ще 19 французьких лицарів з метою заплутати англійців.
Хід битви
Перед боєм
Вранці перед боєм в англо-гасконських військах відслужили месу, багатьох воїнів було посвячено у лицарі, після чого принц Едуард віддав свої останні інструкції. За його наказом було заборонено брати полонених до того часу, поки англійці не здобудуть рішучу перемогу. Принц наказав своїм воїнам утримуватись від спокуси полювання за іменитими полоненими, за яких могли дати багатий викуп.
Перша атака
На початку битви англійці під командуванням графа Ворріка симулювали відступ на своєму лівому фланзі. Невідомо, чи було це зроблено навмисне для провокування французької кінноти чи ж це було наслідком полонення англійських розвідників. Як би то не було, це спричинило поспішну атаку французьких лицарів маршала Одреєма проти англійських стрільців, які прикривали відхід своїх військ на лівому фланзі. Із наближенням французів більша частина військ Ворріка розвернулась і рушила назустріч французам. У той самий час командувач іншим французьким флангом маршал Клермонт, не згідний з діями Одреєма, також був змушений почати атаку силами французької кінноти й німецьких союзників. Помилкові висновки Одреєма, який вважав, що все англійське військо тікає, здійснили катастрофічний вплив на подальший хід воєнних дій для французької сторони.
Однак англійці очікували на це й почали обстріл супротивника. На лівому фланзі англійські лучники під командою графа Оксфорда, які захищали основні сили Ворріка, розташовувались у болотяній місцевості, що була непрохідною для важкої кінноти. Тому лицарі були змушені атакувати основні сили лівого флангу англійців, що відступав, минаючи позиції ворожих стрільців. Бельгійський літописець Жан Фруассар пише, що французька броня була невразливою для англійських стріл, які або ковзали бронею, або руйнувались від зіткнення. Англійська версія битви вказує на те, що їхні стріли довели здатність пробивати більшу частину броні того періоду. Подальші події показали правоту Фруассара. Перші англійські залпи не мали ніякого ефекту. Однак із наближенням французів стрільці мали можливість вести вогонь по флангу лицарського війська. Броня на конях була слабшою з боків та ззаду, таким чином лучники, що знаходились у стороні від кінноти, стріляли по конях з флангів. Це було відомим методом зупинення атаки кінноти, оскільки кінь, що падає, часто руйнував єдність строю ворога. Результати були нищівними. Коні, яких також вражали з боків, починали панікувати, скидаючи з сідел лицарів та змушуючи їх тікати. Французька кіннота маршала Одреєма зазнала тяжких втрат, перш ніж досягла позицій англійських воїнів. Атака деморалізованих та послаблених французьких лицарів була відбита англійцями.
Тим часом упевнений у відступі англійців маршал Клермонт атакував англійські позиції графа Солсбері. Цю атаку було підготовлено більш ретельно: на допомогу кінноті позаду нападників рухались загони спішених лицарів. Лицарі були змушені рухатись схилом крізь розлами у паркані під обстрілом англійських лучників, які розташовувались на безпечних позиціях позаду канав та під прикриттям пагорбів. Багато важкоозброєних французьких дворян завдяки вазі своїх обладунків та кінської броні змогли проламати паркан і продовжити атаку. Невдовзі до місця бою надійшли підкріплення, і англо-гасконці завдяки значній чисельній перевазі змогли відкинути французів. Клермонт і безліч французів загинули.
Атака Дофіна
Ця атака супроводжувалась наступом піхоти Дофіна, який брав участь у битві, але відступив для перегрупування. Атака спішених французьких лицарів почалась перш, ніж французьке командування дізналось про розгром маршала Клермонта. Лицарі, що відступали, та їхні коні внесли певну долю безладу до лав піхоти, яка наступала. Незважаючи на гарне озброєння, лицарі просувались повільно й були ідеальними мішенями для англійських стрільців, однак більшість із них досягли паркану, що був сильно пошкоджений після минулої сутички. Це значно полегшило просування французів. Зав'язалась запекла битва, що тривала кілька годин і завершилась тільки із прибуттям підкріплень, надісланих принцом Едуардом. В бою було втрачено штандарт Дофіна, який захопили англійці. В решті решт французькі командири, усвідомлюючи безперспективність подальшої боротьби, наказали відступати.
Атака герцога Орлеанського
Наступна лінія піхоти під керівництвом герцога Орлеанського, дізнавшись, що люди Дофіна зазнали невдачі, запанікувала й почала відступати, хоча багато воїнів стали до бою з англійцями. Вся армія на чолі з королем змішалась. Англійські лучники були поза зоною обстрілу французьких стрільців. Бій тривав, але Чорний принц мав резерв у лісі, який був здатний напасти на французів з флангів і тилу. Після короткої паузи принц наказав воїнам у резерві сісти верхи й атакувати французів. Останні остерігались оточення і спробували втекти.
Остання атака й полонення короля
Однак король Іоанн II свято вірив у те, що його участь могла кардинально змінити перебіг битви на користь співвітчизників, тому на чолі свого загону кинувся в атаку на англійців, що наступали. На фланзі королівський загін прикривали загони арбалетників під прикриттям великих щитів-павезе. Незважаючи на значну перевагу супротивника, загін короля був найбільш боєздатною та дисциплінованою частиною війська, окрім того, англійці та гасконці були сильно виснажені тривалим боєм. До того ж вони були немало здивовані раптовою атакою противника, що здавався розбитим. Навіть Чорний Принц був вражений несподіваним нападом короля.
Англійські лучники зав'язали перестрілку з французькими арбалетниками, однак через дефіцит стріл і гарних обладунків супротивника ця перестрілка була безрезультатною для англійців. Завдяки цьому французи атакували англійців практично у повному складу. Однак Едуард умілим фланговим маневром зумів непомітно помістити гасконський загін позаду лівого флангу французів, після чого наказав кінноті атакувати короля. Після того, як англійські лучники використали останні стріли, принц віддав наказ про загальний наступ піхоти. Лучники повикидали луки та приєднались до нападників. Потім гасконський загін, що розташовувався в тилу французів, завдав супротивнику удару. Французькі порядки змішались. Нечисленний і розгублений королівський загін був відкинутий на південь. Лучники довершили розгром французів. Король Іоанн II Добрий хоробро бився, але був узятий у полон, разом із молодшим сином Філіпом (у подальшому герцог Бургундський Філіп II).
Підсумки
Загинув весь цвіт французького лицарства. Серед убитих були герцог П’єр I де Бурбон, коннетабль Франції Готьє VI де Брієнн, єпископ шалонський, 16 баронів, 2426 лицарів; разом убито 8 тис., а 5 тис. перебито під час втечі. 24 травня 1357 року полоненого короля урочисто привезли до Лондона. З Францією було укладено перемир'я на 2 роки. Викуп за короля дорівнював 2 річним прибуткам королівства [3]. Було узято величезну здобич. Франція спохмурніла. Намісником короля стає дофін Карл V Мудрий.
Невдачі у війні та гніт викупу привів простий народ Франції до серії заколотів, відомих як Жакерія. Сама ж битва, як і битва при Кресі показала, що тактика і стратегія можуть бути важливішими за кількісну та якісну перевагу.
 
1618 
Початок облоги Пльзеня
1478 
Леонардо да Вінчі завершив роботу над картиною «Мона Ліза»
1559 
Біля берегів Флориди затонули п'ять іспанських кораблів, біля 600 людей загинули
1648 
В Квебеці Жаком Бойдоном (Jaceques Boisdon) відкрита перша в Канаді таверна
1654 
В Квебеці зареєстровано перший в Канаді шлюб (11-літня М. Седільо (Marguerite Sedillot) вийшла заміж за Ж. Обушо (Jean Aubucho))
1673 
Почалось селянське повстання на Слобожанщині
1710 
Війська Петра I захопили Корелу
1777 
В першій битві при Саратозі англійська армія зазнала поразки від американських військ
1783 
Французькі брати Монгольф'є, у присутності короля Людовіка XVI, запустили першу повітряну кулю з тваринами на борту (вівця, півень і качка)
1790 
Російський письменник Олександр Радищев відправлений у заслання до Сибіру за свій твір «Путешествие из Петербурга в Москву»
1841 
Збудована перша міжнародна залізниця (Страсбург-Базель)
1851 
У США вийшов перший примірник газети New-York Daily Times. Шість років по тому видання перемінило свою назву на сучасну — New York Times
1864 
В США запатентовані відкидні сидіння в автомобілях
1888 
В бельгійському курорті Спа відбувся перший в історії конкурс краси. Переможницею була визнана 18-літня креолка з Гваделупи Берта Сукаре (англ. Bertha Soucaret)
1891 
До Канади прибули перші українські переселенці
1920 
До Дубна й Луцька вступили частини 3-ї польської армії, до Тернополя — одночасно частини 6-ї польської армії та Дієвої армії УНР. Олександрівку (нині Запоріжжя) захопили війська Врангеля
1939 
Радянські війська захопили Вільнюс
1941 
Німецькі війська увійшли до Києва, залишеного радянськими військами. Оточені підрозділи продовжували опір ще приблизно тиждень після падіння міста. У німецький полон у цій операції потрапили 665 тис. осіб (дані Курта фон Тіппельскірка)
1944 
СРСР, Велика Британія та Фінляндія підписали мирну угоду, за якою до складу СРСР передано території Петсамо, Салла та Карельський перешийок
1945 
До Північної Кореї з сибірського табору повернувся майбутній вождь Кім Ір Сен
1982 
Професор Університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман запропонував використовувати смайлик (на основі двокрапки, дефісу й дужки) як вияв емоції у спілкуванні в мережі
1983 
Сент-Кіттс і Невіс отримав повну незалежність
1985 
Землетрус в Мехіко, в результаті підземних поштовхів силою 8,1 балів за шкалою Ріхтера загинули близько 9000 чоловік, десятки будівель були повністю зруйновані
1991 
Поновила роботу Києво-Могилянська академія
2006 
У Таїланді відбувся військовий переворот
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 646 | Додав: Vchutel | Теги: повітряна куля, угода, академія, війна.перемога, сидіння авто, незалежність, Врангель, перешийок, переворот, Землетрус | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024