Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

  Битва при Гавгамелах (Битва при Арбелах), 1 жовтня 331 до н. е.) — вирішальна битва між арміями Александра Македонського і перського царя Дарія III, після якої Перська імперія припинила своє існування.

Македонський цар Александр Великий вторгся в Азію через протоку Геллеспонт навесні 334 до н. е. Після розгрому перських сатрапів незабаром після вторгнення на річці Граник він оволодів всією Малою Азією, а потім через рік у битві при Іссі завдав нищівної поразки війську на чолі з перським царем Дарієм III. Дарій врятувався втечею вглиб своєї імперії, і поки він збирав нову армію з підвладних йому народів, Александр захопив Фінікію, Сирію і Єгипет. 

 

 

 

 

Александр не міг переслідувати Дарія, поки сильний флот персів загрожував у Середземному морі, а багато міст залишалися союзниками або васалами Дарія. Сам перський цар, схоже, не прагнув якнайшвидше відвоювати свої володіння, а взяв на озброєння скіфську ію — заманити ворога вглиб ворожої території, вимотати і добити. Пропозиції про мир та про розділ імперії, які Дарій посилав Александру, свідчили про невпевненість перського царя у власних силах. Але Александр не погоджувався, йому було мало половини імперії.

У 331 до н. е. Александр, убезпечивши і зміцнивши тил, повів македонську армію в центр Перської імперії. Перський сатрап Мазей міг перешкодити македонцям переправитися через Євфрат, але замість цього відійшов. На іншій великій річці, Тигрі, перси також не зробили спроби затримати Александра. Можливо, Дарій бажав виманити Олександра на рівнину, зручну для дій великих мас кавалерії.

Після форсування Тигра Александр знайшов перське військо на чолі з Дарієм на рівнині за 75 км на північний захід від містечка Арбели (сучасне місто Ербіль в Іракському Курдистані), відомого своїми стародавніми культами. Арбели розташовувалися на перетині ічних доріг, тут було зручно збирати загони з різних кінців Перської держави. Розташування місця битви, іменоване античними авторами як Гавгамелах, точно не встановлено. Плутарх наводить версію тлумачення Гавгамели:

«Назва це на місцевому діалекті означає «Верблюжий дім», оскыльки один із стародавніх царів, врятувавшись від ворогів на одногорбому верблюді, помістив його тут і призначив на його утримання доходи з декількох сіл»

Арріан повідомляє, що Гавгамели — це велике селище, розташоване біля річки Бумела.

На відміну від інших битв античності день битви точно визначений завдяки запису в астрономічному щоденнику, який вели жерці у Вавилоні. 1 жовтня 331 до н. е. відбулась битва при Гавгамелах, що поклала кінець більш ніж 200-річній Перській державі, що розкинулася від Егейського моря на заході до Індії на сході.

Сили супротивників

Згідно з Арріаном, Александр мав 7 тис. кінноти і близько 40 тис. піхоти.

Юстин називає чисельність військ Дарія: 100 000 кінноти і 400 000 піхоти. Ймовірно, ці цифри підраховані на основі слів самого Дарія перед битвою, що він виставив десять своїх солдат проти кожного македонця. Арріан посилається на слух, що у Дарія було 40 000 кінноти і мільйон піхоти, а також цілком реальні 200 серпоносних колісниць і 15 слонів (слони у битві не брали участь і були захоплені македонцями). Діодор і Плутарх також повторюють слух про мільйонне військо персів. І лише Курцій наводить відносно помірні цифри: у персів 45 000 кінноти і 200 000 піхоти.

Повністю броньовані вершники з північно-іранських племен, що іменуються античними авторами скіфами або массагетами, у битві при Гавгамелах

У центрі перського війська знаходився сам Дарій із загоном «родичів» (знатні вершники) і особистою гвардією з персів-одноплемінників, грецькі найманці-гопліти, за ними стояли легкоозброєні загони інших народів і інди з 15 слонами, а попереду лучники-марді і 50 колісниць.

На лівому крилі під командуванням Орсіні була зосереджена важка кавалерія з 2 тисяч массагетів (массагетами тут Арріан називає північно-іранські племена, їх вершники і коні були покриті бронею), 9000 кінних бактрійців і 5000 інших вершників, піхотні загони і сотня колісниць.

На правому крилі під командуванням Мазея були збудована Каппадокійська (область у Малій Азії) кіннота і 50 колісниць, також мідяни, парфяни, сирійці та інші воїни з центральних областей Перської імперії.

Побудова першої лінії македонської армії сильно не відрізнялося від попередніх битв. На правому крилі, очолюваному Александром, знаходилися 8 або 9 ескадронів гетайрів і корпус щитоносців. У центрі стояли 6 полків фаланги. Ліве крило під командуванням Парменіона складалося з фессалійської і грецької кінноти, яка якісно і кількісно не поступалася гетайрам. Попереду першої лінії у розсипному строю знаходилися лучники і метальники дротиків.

Щоб протистояти величезній армії персів на рівнині, Александр збудував другу лінію військ на обох флангах із завданням прикрити тил першої лінії. У другу лінію він поставив загони фракійців, іллірійців, греків і легку найману кавалерію. Частину фракійців призначив охороняти обоз, розміщений на пагорбі неподалік від війська. Александр був готовий битися в повному оточенні.

Хід битви

Хід битви описаний у Арріана, Курцій, Діодора, Плутарха і коротко у Юстина.

Коли протиборчі армії зустрілися на відстані близько 6 км, Александр дав відпочинок військам в укріпленому таборі. Перси, побоюючись раптової атаки Александра, напружено простояли день і ніч в повному озброєнні в чистому полі, так що до ранкового бою виявилися морально надламані втомою і страхом перед македонцями.

Битва почалася атакою серпоносних колісниць, на які Дарій покладав особливі надії. Македонці підготувалися до зустрічі з ними. Частина коней збожеволіла від крику і шуму, піднятого фалангітами, повернула назад і порізала свої ж війська. Інша частина коней і візників була перебита легкою піхотою македонців на підході до основного строю. Тих же коней, які зуміли увірватися у ряди фаланг, солдати вражали довгими списами в боки, або розступалися і пропускали в тил, де їх потім ловили. Лише небагатьом колісницям вдалося досягти своєї мети, за образним опису Діодора «серпи нерідко різали по шиях, посилаючи голови скакати по землі з ще розплющеними очима.»

Мазей зумів обійти лівий фланг македонців і потіснити їх кавалерію. Парменіон бився в оточенні з переважаючим противником. Близько 3 тисяч вершників Мазея прорвалися до обозу македонців, де зав'язався запеклий бій у відриві від основної битви. Перси грабували обоз, щоб відбити його, македонці обмеженими силами робили вилазки зі свого бойового строю.

На правому фланзі Александр робить тактичний маневр, який є незрозумілим для істориків. За словами Аррвана, Александр у ході битви пересунув праве крило ще правіше. Згідно з Полієном[15], Александр зробив цей маневр вимушено, щоб обійти місцевість, яку перси замінували залізними шипами проти коней. Невідомо, чи вів він підрозділи компактно, оголюючи правий фланг піхоти, або розтягував війська з фронту. У всякому разі сам він з гетайрами у зіткнення не вступав. Перси наполегливо намагалися обійти Александра праворуч, послали бактрійцев і скіфів (або массагетів), щоб видавити македонську кінноту на шипи.

Перську кавалерію зв'язала боєм кіннота з 2-ї лінії македонської армії. За словами Курція частина Бактрійської кінноти з крила, що протистоїть Александру, Дарій послав на допомогу своїм у бій за обоз. У результаті зосередження перських вершників на правому фланзі Александра та уходу бактрійцев до обозу, у передній лінії перського війська утворився розрив, куди Александр направив удар своїх гетайрів з частиною піхоти, що підтримувала. Удар був спрямований на царя Дарія.

У сутичці візничий Дарія був убитий дротиком, проте перси взяли його смерть за смерть перського царя. Паніка охопила їх ряди. Лівий фланг персів став розвалюватися і відступати. Побачивши це, Дарій почав тікати, після чого побігли і його війська, що знаходилися поруч. Через хмари пилу і велику територію битви перси правого крила не бачили втечі свого царя і продовжували тіснити Парменіона. Александр повернув гетайрів і вдарив по центру перського війська, щоб полегшити становище свого полководця. Незабаром, дізнавшись про Дарія, Мазей відступив у порядку, А Олександр відновив переслідування царя персів у бік Арбел.

Підсумки битви

За Арріаном Александр втратив 100 чоловік тільки серед гетайрів і половину кінського складу кавалерії гетайрів, тисячу коней[16]. Персів полягло за чутками до 30 000 чоловік, і ще більше взято у полон. Курцій збільшує число загиблих персів до 40 000 і оцінює втрати македонців у 300 осіб[17]. Діодор повідомляє про 500 загиблих у македонців та 90 000 у персів, велика кількість солдатів Александра, включаючи воєначальників, отримали поранення[18]. Невідомий автор папірусу[19] вказує втрати македонців у 200 вершників і 1000 піхотинців.

Сумнівно, щоб переможці підраховували трупи ворогів на полі бою; власні ж втрати спотворені невизначеністю з тим, кого враховували серед полеглих, чи тільки знатних македонців-гетайрів, або полеглих з Македонії, або всіх, включаючи греків і варварів у рядах армії Александра. Консервативний підхід дозволяє оцінити втрати армії Александра Македонського у 1200 осіб (з них 100 гетайрів); персів загинуло якщо і не 30 тисяч, то щонайменше у 10-20 разів більше, ніж у македонців.

Після битви при Гавгамелах Александру здався Вавилон та інші міста Перської імперії, причому перські вельможі присягають на вірність Александру, новому володарю Азії. Цар персів Дарій III тікав на схід, сподіваючись зібрати там армію, але був захоплений, а потім і убитий власним сатрапом Бессі.

Перська держава припинила своє існування.