П`ятниця, 29.03.2024, 03:54 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

23:39
20 грудня народилися...
1805 — Томас Грем, шотландський хімік, якого часто називають «батьком колоїдної хімії».
 
1876 
Волтер Сідні Адамс, американський астроном.
 
  Волтер Сідні Адамс (англ. Walter Sydney Adams; 20 грудня 1876 – 11 травня 1956) — американський астроном.
Життєпис
Родився в Антиохії (Сирія). У 1900 закінчив Чиказький університет, в 1900-1901 вчився в Мюнхенському університеті у К. Шварцшильда і X. Зелігера. Працював в Єркській обсерваторії (1901-1904), в обсерваторії Маунт-Вілсон (1904-1946, з 1923 — директор). Після відходу у відставку продовжував дослідження в Сонячній лабораторії ім. Дж.Е.Гейла в Пасадені.
Наукові роботи присвячені спектральному вивченню зірок, планет, Сонця, міжзоряного середовища. У 1913-1916 спільно з А. Кольшюттером встановив можливість визначення світимості зірки за відносними інтенсивностями певних ліній поглинання в її спектрі і розробив на основі цього ефекту метод спектральних параллаксів. Організував і очолив в обсерваторії Маунт-Вілсон обширні дослідження з визначення променевих швидкостей і спектральних параллаксів, а також зі спектральної класифікації зірок. Ним і його співробітниками були зміряні за допомогою 60- і 100-дюймових рефлекторів променеві швидкості більше 7000 зірок, класифіковані спектри кількох тисяч зірок і визначені їхні абсолютні величини. У 1914 досліджував безперервний спектр зірок з різними власними рухами і світимостями, в 1930 вивчив відносне зрушення ліній нейтральних і іонізованних атомів в спектрах зірок, в 1935, 1941 провів порівняння променевих швидкостей, що визначчалися за лініями різних елементів, а також за лініями з різними потенціалами іонізації. Виявив емісію водню у деяких M-карликів дуже низької світимості, у багатьох зірок класу пізніше G5 знайшов емісію в лініях H і K кальцію.
У 1925 на прохання А.С.Еддінгтона виконав дуже складне дослідження спектру білого карлика Сіріус B з метою виявлення гравітаційного червоного зсуву ліній, що передбачається загальною теорією відносності.
Відкрив велику кількість спектрально-подвійних зірок, вивчив спектри багатьох змінних і нових зірок. В результаті детального дослідження (1937-1956) спектру α Оріона виявив у цього холодного надгіганта оболонку, а також встановив наявність бурхливої активності в його нижній атмосфері.
У 1906-1908 визначив швидкість обертання Сонця, вимірюючи доплерівський зсув ліній на краю диска на різних широтах; досліджував відмінності в спектрі плям і незбудженого диска, в 1927-1928 спільно з Г.Н.Ресселом прокалібрував роуландівську шкалу інтенсивностей ліній сонячного спектру. У 1925-1934 спільно з Ч. Сент-Джоном і Т. Данемом зміряв кількість водяної пари і кисню в атмосфері Марса і ототожнив вуглекислий газ в атмосфері Венери. У 1935-1949 виявив лінії важких елементів, зокрема залоза, серед міжзоряних ліній поглинання в спектрах гарячих зірок і тим самим довів наявність цих елементів в хмарах міжзоряної речовини.
Член Національної АН США (1917) і низки академій наук і наукових товариств.
Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1917), Медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1918), ім. П.Ж.С.Жансена Французького астрономічного товариства (1926), Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1928), ім. П.Ж.С.Жансена Паризької АН (1935). Ім'я вченого носить астероїд головного поясу 3145 Волтер Адамс.
 
1901 
Роберт ван де Грааф, американський фізик, 
винахідник високовольтного електростатичного прискорювача.
 
  Електростати́чний генера́тор ван де Граа́фа — прискорювач заряджених частинок, генератор високої напруги.
Для створення високої постійної напруги в генераторі ван де Граафа використовуються електризація тертям. Таким методом можна досягнути напруги до кількох мегавольт. Значення напруги обмежене виникненням коронного розряду між сферичними електродами. Відповідно, енергія прискорених частинок обмежена кількома МеВами на одиницю заряду.
Зважаючи на невелике прискорення, електростатичний генератор дозволяє досліджувати тільки низькоенергетичні ядерні реакції. Однак він знайшов широке прикладне використання у фізиці твердого тіла, як прилад, що дозволяє вивчати приповерхневі шари речовини, проводити йонну імплантацію тощо.
Будова й принцип дії
   Схема генератора, див. пояснення в тексті
Простий генератор Ван де Граафа складається з діелектричної (шовкової або гумової) стрічки (4 і 5 на малюнку), що обертається на роликах 3 і 6, причому верхній ролик діелектричний, а нижній металевий і з'єднаний з землею. Один з кінців стрічки укладений у металеву сферу 1. Два електроди 2 і 7 у формі щіток знаходяться на невеликій відстані від стрічки зверху і знизу, причому електрод 2 з'єднаний з внутрішньою поверхнею сфери 1. Поблизу нижнього електрода повітря іонізується, утворюються позитивні іони під дією сили Кулона рухаються до заземленого 6 ролика й осідають на стрічці, завдяки чому частина стрічки, що рухається вгору, заряджається. Стрічка доставляє заряд всередину сфери 1, де він знімається щіткою 2 завдяки тому, що всі заряди виштовхуються на поверхню сфери і поле всередині сфери створюється тільки додатковим зарядом на стрічці. Таким чином на зовнішній поверхні сфери накопичується електричний заряд. Можливість отримання високої напруги обмежена коронним розрядом, що виникають при іонізації повітря навколо сфери.
Основний принцип роботи генератора випливає з законів розподілення заряду в провідниках. Заряд концентрується на зовнішній поверхні сфери. В середині сфери заряд відсутній. Саме це помагає стікати заряду з електризованої стрічки і накопичувати його на сфері. Тому генератор може працювати і без заземлення та додаткових джерел енергії. Стрічка може електризуватись від тертя, потім відавати заряд сфері. Звідси і різниця потенціалів на стріці, яка піднімається до сфери і опускається від неї, та на відповідних електродах.
Сучасні генератори Ван де Граафа замість стрічок використовують ланцюги, що складаються з металевих і пластикових ланок, що чергуються між собою.
Характеристики
Промислові електростатичні генератори дають струм до 100 мкА. Пучки іонів добре колімовані, енергія на виході може бути стабілізована з точністю до 10 кеВ.
Історія відкриття
Електростатичний генератор був винайдений в 1929 році в Прінстонському університеті американським фізиком Робертом ван де Граафом. Спочатку він інтенсивно використовувався в ядерній фізиці для вивчення ядерних реакцій, але доволі швидко інтерес фізиків змістився в бік вищих енергій, і генератор ван де Граафа втратив своє значення для переднього фронту ядерної фізики, хоча знайшов застосування в прикладній фізиці.
Тандемні генератори
Для підвищення енергії прискорених частинок удвічі використовуються танденмні генератори. В них зараджений позитивно сферичний електрод (кондуктор) розташований посередині резервура з високим тиском. Використовується джерело від'ємно заряджених іонів. Ці іони прискорюються, рухаючись із далекого кінця резервуара до додатньо зарядженого кондуктора. На кондукторі вони обдираються, втрачаючи електрони й перетворюючись на додатньо зарадяжені йони. Для обдирання негативних іонів їх пропускають через металічну фольгу або через канал з високою густиною газу. Утворені позитивні йони прискорюються ще раз, рухаючись до негативно зарядженого електрода.
 
1925 — Чекмак Вілор Петрович, боєць партизанского спротиву урумського (грецького) походження
 
1942 — Жан-Клод Тріше, голова Європейського центрального банку (з 2003 року).
 
1959 — Євген Червоненко, український підприємець, управлінець, державний, політичний і громадський діяч.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 687 | Додав: Vchutel | Теги: Євген Червоненко, шотландський хімік, Волтер Сідні Адамс, Роберт ван де Грааф, Жан-Клод Тріше, Томас Грем, Чекмак Вілор Петрович | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024