| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
22:16 20 жовтня народилися... | |
1350
Дмитро Донський великий князь Московський і Володимирський (1368-1389)
 Дмитро (або Димитрій) Іванович Донський, син Івана II, народився ( 12 ) 20 жовтня 1350 в Москві. Його батько помер рано, і Дмитро став Великим князем володимирським і московським на десятому році життя, з 1359 роки, під опікунством Митрополита Алексія. За князювання Дмитра Донського Москва затвердила своє керівне становище в російських землях. Спираючись на зрослу міць Московського князівства, Дмитро Донський подолав опір суперників у боротьбі за велике князювання Суздальській-нижегородського, рязанського і тверського князів.
При ньому в 1367 році був побудований перший кам'яний кремль в Москві, в 1368 і 1370 роках його війська відбили нападу на Москву литовського князя Ольгерда. Під час війни з Твер'ю Дмитро Донський в 1375 році примусив тверського князя до визнання свого старшинства і союзу у боротьбі із Золотою Ордою.
Він був міцний, високий, плечистий і тілистий, мав чорну бороду і волосся, привабливий погляд. Житіє повідомляє, що Дмитро відрізнявся благочестям, незлобивістю та невинністю.
У 1376 Московське князівство затвердило свій вплив у Болгарії Волзько-Камськой, в 1378 його рать розбила під Скорніщевом рязанського князя. Дмитро Донський першим з московських князів очолив збройну боротьбу народу проти татар: у 1378 на річці Вожа було розгромлено татарське військо Бегича, а в 1380 році Дмитро Донський на чолі об'єднаних російських сил розбив у Куликовській битві війська татарського темника Мамая, за що був прозваний Донським.
За князювання Дмитра Донського Москва затвердила своє керівне становище в російських землях. Дмитро Донський вперше передав велике князювання синові Василю I без санкції Золотої Орди.
Дмитро помер рано - на 39-му році життя, (19) 27 травня 1389. Похований в Архангельському соборі в Москві. Канонізований Російською православною церквою в 1988 році, його пам'ять шанується 1 червня.
1632
Крістофер Рен, англійський математик, астроном, архітектор
 Сер Крістофер Рен (англ. Christopher Wren; *20 жовтня 1632 — †26 лютого 1723) — англійський архітектор, найвидатніший представник англійського класицизму, математик і астроном. Архітектор собору Святого Павла в Лондоні 1675–1710 роках, а також багатьох лондонських церков (всього 53), включаючи Сент Брайд, Фліт Стріт і Сент Мері-ле-Боу, Чіпсайд; Королівської біржі, будинку Мальборо, театру Шелдоніан, Оксфорд. Його наукові праці високо цінували Ісаак Ньютон і Блез Паскаль. Рен став одним із засновників Лондонського королівського товариства і в 1680–1682 роках був його президентом.Життєпис
Народився в містечку Іст-Нойл в Вілтширі в родині настоятеля Віндзорського абатства. Вчився у школі святого Павла в Лондоні, а потім між 1649 та 1653 роками вивчав математику в Уодем-коледжі в Оксфорді. В 1652 році поступив на посаду викладача астрономії в Грешем-коледж, а в 1657 році став там професором, в 1659 році перейшов викладачем до Оксфорда, а в 1661 став професором і там. З 1660 року член, а в 1680–1682 роках[1] — президент Лондонського королівського товариства.
В молодості Рен був вченим який займався багатьма науками анатомією, фізикою, астрономією та математикою до якої проявляв неабиякі здібності. Архітектурою зацікавився лише в 1660-і роки.
В 1665–1666 роках з освітньою метою здійснив єдину в житті мандрівку за кордон до Франції де цікавився місцевою архітектурою. У Франції і познайомився з італійським архітектором Дж. Берніні, що бажав отримати замовлення на добудову палацу Лувр. Особливо Рена зацікавили купольні церкви Парижу та околиць, адже на той час в Англії не було жодної церкви з куполом. Враження від цих мандрів та знайомства справили сильний вплив на його творчість. Також на нього вплинули малюнки, дереворити та архітектурні трактати Ініго Джонса. Деякі принципи, на які Рен спирався він описував і їх можна відновити за збереженими записами.
Перші замовлення Рен отримав завдяки зв'язкам в університетських та церковних колах — театр Шелдона в Лондоні, капела Пемброк-коледжа в Кембріджі (1663–1665) та декілька будівель для Еммнанюел-коледжу. Будівельний бум в Лондоні після величезної пожежі у 1666 році. Тоді згоріло 87 церков, в тому числі й старий собор святого Павла, та тринадцять тисяч будинків. Спочатку Рена запросили як консультанта для перебудови собору святого Павла в Лондоні. Він розробив власний план реконструкції міста, який однак було здійснено лише частково, через протидію приватних осіб власників окремих ділянок. Утім, згідно з планом деякі вулиці таки були роширені, було побудовано частину з запланованих Реном кам'яних та цегляних будинків, а сам архітектор отримав замовлення на відбудову 52 місцевих церков. При цьому Рен для різних церков використовував різні архітектурні рішення, тобто його роботи були індивідуальними. Зазначимо, що на той час не існувало канонічного, традиційного типу англіканської церкви. Бо старі церкви Лондона були ще середньовічні католицькі храми. Тож Рен мав і міг творити наново. Більшість ділянок для церков були неправильної форми, тож кожна з них мала будуватися за спеціальним планом. Деякі з церков відрізнялися бароковою пишністю: наприклад Сент-Стефан в Урлбруці, церква Христа на Ньюґейт-стріт, Сент-Брайд на Фліт-стріт, Сент-Джеймс на Гарлі-Хілл, Сент-Ведаст на Фостер-лейн. За вимагами обставини Рен використовував і пізньоготичні елементи, хоч і не любив відхилятися від уподобаного ним бароко, прикладами є Сент-Мері Олдермері чи Крайст-Чьоч-коледж в Оксфорді (Башта Тома).
Для перебудови собору святого Павла яка тривала з 1675 по 1711 роки Рен зробив кілька проектів, за одним з яких зробили великий дерев'яний макет. Остаточний план дуже нагадував структуру старого середньовічного собору, але у внутрішньому інтер'єрі архітектору вдалося досягти просторової єдності головного нефу з середохрестям. Величезний купол висотою 111 метрів має своєрідну конструкцію та складається з трьох оболонок. При цьому він дуже гармонійний та узгоджується з іншими частинами будівлі. Загальна вартість будівництва склала 739 тисяч фунтів — величезна сума для того часу.
Окрім спорудження церков Рен виконував приватні замовлення одним з яких було створення нової бібліотеки Трініті-коледжу (1676–1684) в Кембріджі.
В 1669 році Рен був призначений головним наглядачем королівських будівель. На цій посаді він отримав кілька важливих державних замовлень, наприклад будівництво шпиталів в районах Челсі та Грінвіч та кількох будівель, що увійшли в палацові комплекси Кенсінгтонського та Хемптон-Корт палаців.
Рен встиг побувати на службі в п'яти королів і залишив держну службу лише в 1718 році.
Помер 26 лютого 1723 року в Хемпто-Корті. Був похований у крипті собору Святого Павла. Над його могилою розташований латинський напис: «Якщо шукаєш пам'ятник, озирнись навколо». Хоча у ІІ світову війну багато пам'ятників та приміщень було зруйновано, собор Святого Павла дивним чином не постраждав при бомбардуваннях. Ідеї Рена розвивали архітектори наступного покоління, наприклад Н. Хоксмор та Дж. Гіббсом. Доробок майстра справив помітний вплив на розвиток церковної архітектури в Європі та США.
3062 Рен — астероїд, названий на честь архітектора
1891
Джеймс Чедвік, англійський фізик
 Дже́ймс Че́двік (англ. Sir James Chadwick; *20 жовтня 1891, Чешир — †24 липня 1974) — англійський фізик, лауреат Нобелівської премії (1935) за відкриття нейтрона (1932).Биографія
Народився в Чеширі в Англії 20 жовтня 1891 року. Батько — Джозеф Чедвік, мати — Анна Марі Нолес. Навчався в Манчестерській Вищій школі, пізніше у Манчестерському і Кембриджському університетах. У 1913 році працював разом із Гансом Гейгером в Політехнічному Університеті у Берліні. Він також працював із Ернестом Резерфордом в Німеччині. На початку І світової війни його було кинуто до табору для цивільних, поки за нього не заступилася лабораторія Гейгера.
Дослідження в Кембриджі
Після війни фізик повернувся до Кембриджу, де працював з Резерфордом. Великою заслугою Чедвіка є відкриття ним в 1932 році нейтрона при опромінюванні берилієвої мішені потоком альфа-часток.
У Ліверпулі
Чедвік став професором фізики у Ліверпульському університеті в 1935 році.
Друга світова війна
У 1943—1945 очолював групу англійських учених, що працювали в Лос-Аламоській лабораторії (США) над проектом атомної бомби (Манхеттенський проект).
Повернення до Кембриджу
Після війни знову повернувся в Кембридж. Помер там же 24 липня 1974 року.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
