| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
20:49 21 серпня - Дні історії | |
1192
У Японії влада імператора змінилася владою сьогуна - головнокомандувача.
1552
Російський цар Іван Грозний від перебіжчиків отримав план оборони Казані.
1627
У Києві випущено перший словник української мови «Лексікон славеноросскій і імен толкованіє» Памви Беринди.
1652
Син гетьмана Богдана Хмельницького — Тимофій одружився на дочці молдавського правителя Василя Лупула, що стало приводом для відновлення союзу Молдавії з Україною.
1653
Військо Георгія Штефана підійшло до Сучави і спробувало з наскоку взяти козацький табір Тимоша Хмельницького під стінами фортеці, почалася облога Сучави.
Ти́міш (Тимофі́й) Хмельни́цький (16 вересня 1632 — 15 вересня 1653) — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького. В джерелах також зустрічається як Тіміш (Тимош) Хмельниченко.
У лютому-березні 1648 внаслідок переговорів гетьмана Богдана Хмельницького з Кримським ханом Ісламом-Гіреєм III і укладення угоди про спільну боротьбу проти Польщі Тимош залишили заручником у Бахчисараї. З 1648 Тимош був чигиринським сотником і разом з батьком брав участь у походах української армії в Галичину, Зборівській битві 1649, Берестецькій битві 1651, Батозькій битві 1652, під час яких відзначився відвагою і хоробрістю. Після здобуття українськими військами столиці Молдови Ясс укладено українсько-молдовський союз, для зміцнення якого Тимофій одружився з дочкою Василя Лупула — Розандою.
Згідно з джерелами Тиміш був низького росту, рудий та мав на обличчі ластовиння. Цей шлюб - дуже важливий факт, оскільки завдяки цьому шлюбу родина Хмельницьких породичалась з найвпливовішими вельможними родинами тогочасної Східної і Центральної Європи - Радзивіллами (Іван Радзивілл був одружений з сестрою Розанди), з Конецпольськими, Жолкевськими, Вишневецькими, Збаразькими, та іншими значними родами Речі Посполитої і отже Богдан Хмельницький в певному розумінні став на одному суспільному рівні з ними.
На думку відомого українського історика Я.Дашкевича:
«Шлюб Тимоша з Розандою (Роксандою), дочкою молдавського господаря Василя Лупу, мабуть, албанця за національністю — шлюб, вимушений збройною рукою в Яссах 1652 р., — свідчить про династичні плани цілком переконливо. Далекоглядна політична комбінація цього шлюбу полягає не лише у претендуванні Тимоша на молдавський престол, але і способі поєднання — шляхом посвоячення — з фактичним правителем Литви, литовським великим гетьманом Янушем Радвилою (Радивилом), що 1645 р. одружився із старшою сестрою Розанди Оленою»
Союз України з Молдовою викликав занепокоєння у трансільванського князя Юрія II Ракоці і волоського господаря Матея Бесараба, які, об'єднавшись із загонами претендента на молдовський престол канцлера (логофета) Стефана Георгіцу, розпочали війну проти Лупула. У квітні 1653 об'єднані сили противників Василя Лупула захопили Ясси і посадили на молдовський престол Георгіцу. На допомогу Лупулу прийшла українська армія на чолі з Хмельницьким, яка 1-2 травня 1653 розгромила загони Стефана Георгіцу під Яссами. Намагаючись зміцнити успіх, Хмельницький розпочав наступ на Волощину, проте 17 травня зазнав поразки у битві під Финтою і змушений відступити. Намагаючись допомогти своєму тестеві, загони якого було оточено об'єднаними волосько-польськими силами у Сучавській фортеці (тепер Румунія), Тиміш на чолі 9-тисячним козацьким загоном 10 серпня прорвався до міста.
У першій декаді серпня гетьман Богдан відправив до Молдови новий козацький корпус на чолі із своїм старшим сином та зятем Васіле Лупу Тимошем Хмельницьким.
17 чи 18 серпня козаки увійшли до Сучави. Тиміш проводив свій марш кількома колоннами, пустошачи країну з метою спровокувати Штефана відійти від Сучави, а також не даючи можливість точно локалізувати напрямок походу своїх головних сил. В результаті Штефан зняв облогу і Тиміш зміг увійти до Сучави, практично не зустрівши опору (блокуючий загін у 500 вояків, залишений Штефаном, було легко розбито).
21 серпня військо Георгія Штефана підійшло до Сучави і спробувало з наскоку взяти козацький табір під стінами фортеці. Ця спроба повністю провалилася, оскільки за кілька днів, що пройшли від приходу до Сучави, козаки зуміли звести сильні укріплення; почалася облога фортеці. Татари (2 тисячі), що прийшли із Тимошем, поставили умову, щоб вийти з табору, поки в них ще є коні.
Після початку облоги Тиміш послав листа до Богдана Хмельницького, прохаючи про допомогу. 29 серпня Хмельницький одержав тривожного листа від сина, який просив підкріплення. Проте, маючи в Чигирині тільки 10 тисяч вояків (інші полки збиралися під Білою Церквою), перед загрозою наступу поляків не наважився відправити до Сучави великі сили (кілька тисяч козаків не могли врятувати ситуації). Тому відписав Тимошу, що наразі не може надіслати підкріплення й радив оборонятися. Джерела свідчать, що після цього гетьман тричі розсилав універсали старшикам з наказом збиратися на допомогу обложеним у Сучаві, але вони не хотіли його виконувати. У другій декаді вересня в Рашкові зібралися лише два полки козаків.
До найтяжчих боїв дійшло 10-12 вересня, коли козаки спробували прорвати облогу. До такої дієвості, скоріше за все, спричинилося те, що в фортеці стала даватися взнаки блокада − закінчувалися харчі, порох, ставало сутужно з водою. Крім того, козаки могли вирішити, що прибулий у першій декаді вересня загін Денгоффа є лише авангардом більшого війська.
Тиміш сформував ударну групу, що налічувала до 5 тисяч вояків, і спрямував головний удар на позиції семигородців. Вдалося козакам вдертися на вали і навіть захопити кілька гармат, але у ході контратаки козаків було відкинуто. Це спричинилося до певного замішання серед козаків, тому командування облогою вирішило використати цей момент для генерального штурму.
Штурм розпочався 11 вересня пополудні і тривав 3 години. Свіжим драгунам Денгоффа вдалося вдертися на козацькі вали, але звідти їх вибили оборонці. Козаки не вживали вогнепальної зброї − схоже на те, що порох у них закінчувався. Нападники зазнали дуже великих втрат: 1 500 молдован, волохів і семигородців, 800 поляків. Очевидці писали про те, що польські трупи повністю заповнили вал перед козацькими шанцями. У польських драгунів залишився живим лише один капітан, а всі інші офіцери загинули. Почалися сварки між поляками та їхніми союзниками щодо того, хто ж винен у поразці штурму.
Козакам не вдалося використати свій великий успіх. Хоча наступної ночі вони спробували знищити блокгауз перед польськими шанцями, і майже досягли успіху, атакувавши його несподівано у темряві, оборонці змогли протриматися (відбиваючись у тому числі ручними гранатами) до підходу своєї кінноти, що відігнала козаків до їхнього табору.
12 вересня 1653 під час захисту фортеці спочатку Тимоша було під час гарматного обстрілу поранено у стегно коло пахвини. Під час інспектування козацьких шанців вороже ядро вдарило у гармату, коло якої він стояв, розтрощило лафет і поранило козацького командира. Інший варіант загибелі Хмельниченка каже, що козак-перебіжчик вказав обложцям на зелений намет Тимоша. Туди було націлено гармату, яка влучила ядром у якусь скриню, уламками якої поранено Тимоша (тому вороги казали, що він помер не вояцькою смертю, а мужицькою − «від кия»). Почалася гангрена, від якої 15 вересня 1653 року він і помер. Після смерті Тимофія сучавський гарнізон під керівництвом колишнього полковника І. Федоренка продовжував оборону фортеці й змусив противника 19 жовтня укласти почесні умови перемир'я, за яким козаки в повному озброєнні вийшли із Сучави і забрали з собою тіло Тимофія. 22 жовтня скорботний кортеж прибув до Чигирина. 27 грудня 1653 (за іншими даними - 30 грудня) Тимофія поховали у церкві в Суботові.
1698
Петро I з Великим посольством прибув до Лондона.
1810
Наполеонівський маршал Жан Бернадот обраний королівським принцом Швеції.
1841
Запатентовані підйомні жалюзі.
1860
У Британській Колумбії (Канада) знайдено золото.
1877
Розпочалася п'ятимісячна героїчна оборона перевалу Шипки силами російсько-болгарських військ проти турецьких військ Сулеймана-паші.
1888
William Seward Burroughs запатентував лічильну машину.
1902
Заснований "Кадилак", відділення концерну "Дженерал Моторс" з випуску легкових автомобілів класу "люкс". Звучну назву дано в пам'ять про Антуана да Ла Мотт Кадилаку, засновника міста Детрит.
1911
З Лувру (Париж) викрадено картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» («Джоконда»),
яку було знайдено лише через два роки в Італії.
 Після смерті Леонардо да Вінчі його знаменита «Джоконда» була придбана французьким королем Франциском I і залишалася в королівській колекції. З 1793 року картину поміщена в Центральному Музеї Мистецтв у Луврі. Мона Ліза завжди залишалася в Луврі як одне з надбань національної колекції. 21 серпня 1911 картина була викрадена працівником Лувру, італійським майстром по дзеркалах Вінченцо Перуджей. Пропажа виявилася лише наступного дня, після чого музей був закритий, і почалися пошуки. Через пресу викрадачеві були обіцяні винагороду і повна таємниця, так як існувало побоювання, що, не знайшовши можливості продати цей шедевр, злочинець може його знищити.
Відповіді на цю заяву не послідувало. Тільки через 2 роки викрадач запропонував купити картину власнику однієї з художніх галерей в Італії, той зв'язався з поліцією, і злочинець був заарештований. На допиті Перуджі зізнався, що вкрав картину, тому що хотів повернути на батьківщину національне надбання. Суд засудив його до одного року в'язниці.
У двадцятому сторіччі знаменита картина Леонардо да Вінчі майже не покидала Лувр, побувавши в 1963 році в США і в 1974 році в Японії. По дорозі з Японії до Франції картина була виставлена в музеї ім. А.С. Пушкіна в Москві. Поїздки тільки закріпили успіх і славу картини.
1914
Російський льотчик Я. Нагурський у пошуках експедиції Г. Сєдова здійснив на літаку «Фарман» перший у світі політ в Арктику.
1917
Ленін у супроводі трьох охоронців покинув курінь у Розливі.
1922
У Москві почала діяти перша широкомовна радіостанція.
1924
Радянський полярний льотчик Б. Чухновський уперше у світі провів розвідку криги в районі Нової Землі, Баренцева та Карського морів.
1932
У Венеції відбувся перший міжнародний кінофестиваль.
1937
СРСР і Китай підписали Договір про ненапад.
РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли ухвалу «Про невідкладні заходи з відновлення господарства в районах, визволених від німецької окупації».
1940
У садибі Койоакан біля Мехіко скоєно замах
на відомого політичного і військового діяча Росії та СРСР Льва Троцького
 Лев Троцький, член Центрального комітету Російської комуністичної партії більшовиків, був в 1917 році керівником Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів, а також одним з лідерів Жовтневої революції в Росії. У першому радянському уряді - Раді народних комісарів - він спочатку став наркомом у закордонних справах (1917-1918), а потім аж до 1925 року був наркомом з військових справ і головою Реввійськради Республіки.
Один з творців Червоної Армії, Троцький особисто керував її діями на багатьох фронтах громадянської війни, будучи одним з «архітекторів» вирішальних перемог над білогвардійцями. З кінця 1923 - початку 1924 він виступає проти розпочатої бюрократизації партії в СРСР і вступає у найгостріший конфлікт з Генсеком ЦК Йосипом Сталіним, вже зосереджує у своїх руках партійну і державну владу.
У 1924 році погляди Троцького були оголошені Сталіним «дрібнобуржуазним ухилом» в РКП (б). Згодом його неухильно відтісняли від керівної військової та політичної роботи.
У 1927 році найгостріша боротьба між Сталіним і Троцьким досягла кульмінації. В результаті останній був виключений з партії і в 1929 році висланий за кордон, де, тим не менш, продовжував політичну діяльність та літературно-публіцистичну боротьбу зі сталінізмом.
У 1930-х роках Сталін доручив НКВД підготувати і здійснити вбивство Троцького, який знайшов притулок в Мексиці. Кілька замахів і нальотів, в тому числі обстріл укріпленої садиби Троцького в Койоакані, виявилися невдалими.
Тоді агенту НКВД - іспанському комуністу Рамону Меркадеру було наказано проникнути в будинок Троцького і вбити його. Ставши коханцем однієї з соратниць знаменитого політемігранта, він, після особистого знайомства і декількох нешкідливих зустрічей зі своєю жертвою, зумів 21 серпня 1940 проникнути до нього в кабінет і завдати смертельного удару льодорубом в голову.
1942
Прапор зі свастикою встановлений на вершині Ельбрусу.
1943
У СРСР створено одинадцять перших Суворовських училищ.
1944
У Вашингтоні відкрилася міжнародна конференція, яка підготовила пропозиції, що лягли в основу Статуту Організації Об'єднаних Націй.
1957
Здійснено запуск першої радянської міжконтинентальної балістичної ракети Р-7
 Роботи над створенням ракети Р-7 і всього технологічного обладнання, необхідного для підготовки та проведення її запусків, велися під керівництвом Генерального конструктора радянської ракетної техніки Сергія Корольова - видатного вченого і творця найкращих у світі ракетно-космічних систем. Проект будівництва Р-7 представляв собою одну з найбільших інженерно-технічних програм, коли-небудь здійснювалися в Радянському Союзі. Його реалізація сприяла подальшому розвитку багатьох галузей науки і техніки, пов'язаних з ракетобудуванням.
21 серпня 1957 з космодрому Байконур (Казахстан) відбувся перший вдалий запуск Р-7, що мала також кодовий шифр «виріб 8К718». Ракета успішно пройшла заданий маршрут, а її головна частина, що імітує ядерну боєголовку, точно потрапила в задану ціль на півострові Камчатка. Паралельно з Р-7 йшли розробки іншого бойового ракетного комплексу Р-7А, що володіє більшою дальністю польоту, удосконаленою системою управління, більш надійними двигунами і полегшеної бойовою частиною. Згодом численні модифікації ракети Р-7А виводили на навколоземні орбіти космічні кораблі і апарати різного призначення, в тому числі різні космічні станції. Саме ця так звана «сімка» та її наземне обладнання стали основою для створення базових модифікацій ракетно-космічних комплексів типу «Восток», «Восход», «Союз» і «Блискавка».
1965
Румунія проголошена соціалістичною державою.
1968
Країни Варшавського Договору ввели війська в Чехословаччину для придушення «Празької весни».
 З приходом до керівництва Комуністичною партією Чехословаччини Олександра Дубчека Чехословаччина почала демонструвати все більшу незалежність від СРСР. Перший секретар ЦК і його соратники висунули програму політичних реформ, метою яких стало будівництво в країні т.зв. «Соціалізму з людським обличчям».
У Чехословаччині була істотно ослаблена цензура, дозволені вільні дискусії, почалося створення багатопартійної системи. Було заявлено про прагнення забезпечити повну свободу слова, зборів і пересувань, встановити суворий контроль над діяльністю органів безпеки, полегшити можливість організації приватних підприємств і знизити державний контроль над виробництвом. Крім того, планувалася федералізація держави і розширення повноважень органів влади суб'єктів ЧССР - Чехії та Словаччини.
Ці дії розглядалися керівництвом СРСР і ряду соцкраїн як загроза партійно-адміністративній системі Радянського Союзу і країн Східної та Центральної Європи, а також цілісності та безпеки «радянського блоку».
23 березня 1968 на з'їзді комуністичних партій в Дрездені прозвучала критика реформ в Чехословаччині. 4 травня Брежнєв прийняв делегацію на чолі з Дубчеком в Москві, де гостро критикував положення в ЧССР.
21 серпня 1968 з метою придушення процесу ліберально-демократичних реформ в Чехословаччину були введені війська країн Варшавського Договору - СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР і Польщі.
Вторгнення сталося напередодні з'їзду Компартії Чехословаччини, на якому реформи повинні були отримати рішучу підтримку. З'їзд партії все-таки був проведений, і його учасники висловили підтримку початим реформам, але це вже не мало ніякого значення.
Введення військ надовго поклало край будь-яким ілюзіям жителів Чехословаччини щодо можливого реформування соціалізму як системи.
1981
Вченими вперше повідомлено про загрозу глобального потепління на Землі.
1986
СРСР офіційно оголосив про те, що катастрофа на Чорнобильській АЕС викликана недбалістю персоналу.
1990
Парламент Молдови оголосив поза законом національні формування гагаузів.
1991
У Москві зазнав поразки серпневий путч ГКЧП
 У ніч на 21 серпня 1991 року, близько години ночі, танкова колона зі складу військ, введених до Москви за наказом ГКЧП рушила до лінії оборони біля Білого дому. Близько 20 машин вже прорвали барикади на Новому Арбаті. У цей момент в тунелі, блокованому вісьмома БМП, загинули троє захисників Білого дому - Дмитро Комарь, Володимир Усов та Ілля Кричевський. Вранці 21 серпня розпочався виведення військ з Москви. О 11 годині 30 хвилин 21 серпня почалася надзвичайна сесія Верховної Ради РРФСР, яка доручила прем'єр-міністру РРФСР Силаєву і віце-президенту РРФСР Руцкой відправитися до президента СРСР Михайлу Горбачову і звільнити його від ізоляції. Майже в цей же час члени ГКЧП теж вилетіли у Форос (Крим). 22 серпня на літаку ТУ-134 російського керівництва Горбачов з сім'єю повернувся до Москви.
Під час серпневого путчу загинули
троє захисників Білого дому -
Дмитро Комарь, Володимир Усов та Ілля Кричевський
За наказом президента СРСР змовники були заарештовані. 22 серпня 1991 Горбачов виступив по телебаченню із зверненням до радянського народу: «... державний переворот провалився. Змовники прорахувалися. Вони недооцінили головного - те, що народ за ці, нехай дуже важкі роки, став іншим. Він вдихнув повітря свободи, і вже нікому цього у нього не відняти ».
Згодом, 23 лютого 1994 року по амністії, оголошеної Державною Думою, засуджені члени ГКЧП були випущені на свободу.
1996
Заснована відзнака Президента України — орден «За мужність».
На Київській універсальній біржі відбулися перші торги в гривні з ф'ючерсних контрактів.
2005
Блаженніший Любомир Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький» і переніс осідок до Києва.
2011
У місті Олевськ на Житомирщині було відкрито пам'ятний знак на честь 70-річчя від створення Олевської республіки.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
