| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
23:12 22 грудня народилися... | |
1744
Данило Самойлович (Сушковський) (†1804), український і російський медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства.
Першим довів можливість протичумного щеплення.
 Данило Самійлович Самойлович (справжнє прізвище — Сушковський; народився 22 грудня 1744, село Янівка (Тепер село Іванівка Чернігівського району Чернігівської області) — 20 лютого 1805, Миколаїв) — український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Був військовим лікарем діючої армії в російсько-турецькій війні ,який згодом понад 20 років працював головним лікарем Катеринославського намісництва.Першим довів можливість протичумного щеплення.Біографія
Народився в родині священика о. Самійла Сушковського.
Перші знання отримав у Чернігівському колеґіумі.
1756—1761 — навчався у Київській академії, при вступі до якої змінив своє справжнє прізвище на Самойлович.
1761—1765 — навчався у Петербурзькій адміралтейській шпитальній школі, куди був спеціально відібраний зі студентів Київської академії одним із професорів школи.
1767 — отримав звання лікаря; очолив першу в Росії жіночу венерологічну лікарню.
1768—1770 — перебував на театрі бойових дій російсько-турецької війни 1768—1774 рр.. Як полковий лікар досягнув значного зниження захворюваності та смертності особового складу.
1770—1771 — разом з колегою і співвітчизником Петром Погорецьким добровільно взяв участь у боротьбі з епідемією чуми в Москві, був членом протичумної комісії та завідувачем чумними шпиталями.
1776 року на власні кошти виїхав на навчання до Страсбурзького, а згодом — до Лейденського університету, де 1780 року захистив докторську дисертацію Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et… sectionem Caesareum (Трактат про розтинання лонного зрощення та про кесарів розтин), яка була перевидана двічі. Самойлович першим із лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не лише докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці.
Він опублікував у Парижі декілька своїх розвідок, у яких висунув деякі нові пропозиції у сфері профілактики, діагностики та лікування чуми.
За свої досягнення Самойлович був обраний членом Паризької, Марсельської, Тулузької, Діжонської, Мангеймської, Турінської, Падуанської та інших (загалом 13-ти) хірургічних академій, а також Російської медичної колегії. Продовжував свою діяльність на Заході до 1783 року.
1784—1799 — керував боротьбою проти чуми в Кременчуці, Єлісаветграді, Одесі та в Криму (за енергійні заходи з ліквідації чуми 1785 року отримав чин колезького радника).
У липні 1784 року заснував «Собрание медицинское в Херсоне», яке було першим медичним науковим товариством в Україні (і навіть у всій Російській імперії).
1787—1789 — керівник Богоявленського військового шпиталю.
Кінець 1789 р. — виконував обов'язки губернського лікаря Катеринославського намісництва та Таврійської області.
1793—1799 — обіймав посаду головного лікаря карантинів півдня України.
З 1800 р. — інспектор Чорноморської лікарської управи.
Значення наукової діяльності Самойловича
Самойлович першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув міазматичну теорію походження цієї хвороби і довів контагіозність чуми (тобто, що зараження чумою відбувається при безпосередньому контакті з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою вакциною, заклав основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума — інфекційна хвороба, він уже 1771 року пропонував різні засоби дезінфекції речей хворих на чуму, зокрема одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання чумою.
У Херсоні та Кременчуці 1784 року Самойлович з успіхом використав свою систему протиепідемічних заходів, внаслідок чого кількість тих, хто одужав, досягла небувалого для тих часів рівня, що викликало широкий інтерес і захоплені відгуки у світовій медичній пресі. У Кременчуці вперше в світовій практиці він започаткував деякі епідеміологічні експерименти, якими спростував думку про можливість зараження чумою через повітря.
Одним із перших у Європі широко практикував розтини померлих від чуми, здійснив першу в Росії (а, можливо, і в Європі) спробу виявити збудника чуми, існування якого передбачав.
Разом з іншими українськими вченими-медиками (О. Шумлянським, С. Андрієвським, П. Шумлянським, М. Тереховським та іншими) опрацював методику, навчальні програми та плани для медичних шкіл.
Вшанування пам'яті
Зібрання вибраних творів Самойловича вийшло в 1949—1952 рр. в Москві (там же — і бібліографія праць).
Д. Самойлович проголошений почесним громадянином міста Херсона.
1995 року на студії «Київнаукфільм» знято документальну стрічку «Він врятував нас від чуми» (15'23"; режисер і автор сценарію Юрій Тищенко, оператор Світлана Нові)
1856
Френк Біллінґс Келлоґ, американський юрист, дипломат, державний діяч,
лауреат Нобелівської премії миру († 1937).
 Френк Біллінґс Келлоґ (англ. Frank Billings Kellogg, 22 грудня, 1856, Потсдам, штат Нью-Йорк — 21 грудня, 1937, Сент-Пол, Міннесота) — американський державний діяч, 45-й Державний секретар США, лауреат Нобелівської премії миру 1929 року, «За підготовку Паризького пакту».Біографія
Народився в Потсдамі (штат Нью-Йорк) в сім'ї Абігейла Біллінґса Келлоґа та Ази Фарнсфорт Келлоґ. Коли хлопчикові було дев'ять років, сім'я переїхала на захід і влаштувалася на фермі поблизу Елджіна (штат Міннесота). Працював на фермі, потім відправився до Рочестер, штат Міннесота, де продовжив працювати клерком у юридичній конторі та вивчав право. У 1877 році склав іспити і був допущений у колегію адвокатів.
У 1882–1887 обирався на посаду окружного прокурора. У 1886 році одружувався на Кларі Кук. Придбав популярність ведучи справи проти монополій, зокрема його найвідомішою його справою була Standard Oil Co. of New Jersey v. United States, 221 U.S. 1 (1911). Після її у спіху у 1912 був вибраний головою Американської асоціації адвокатів.
У 1916 році був вибраний у сенат США, проте переобрання у 1922 році не добився. У 1923 році був направлений президентом Гардінгом на 5-у Панамериканську конференцію в Сантьяго (Чилі). У 1923–1925 посол США у Великобританії.
Нобелівська премія миру
У 1925 році був призначений президентом Куліджем Державним секретарем США. На цій посаді понад усе прославився підписанням Пакту Бріана—Келлоґа, за що в 1929 році був нагороджений Нобелівською премією миру на підставі: «За підготовку Пакту Бріана—Келлога, учасники якого погодились вирішувати всі конфлікти мирним шляхом і виключили війну як інструмент національної політики.»
Об'єкти, названі на честь Келлоґа
Вантажний корабель класу Ліберті SS Frank B. Kellogg був названий на його честь.
1872 — Каміль Ґерен, французький учений, один із творців протитуберкульозної вакцини († 1961).
1961 — Юрій Маленченко, російський космонавт українського походження (уродженець Світловодська Кіровоградської області)..
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
