| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
00:27 23 січня - Дні історії | |
1482
У Болоньї (Італія) була вперше надрукована священна єврейська книга Тора.
 То́ра (івр. תּוֹרָה — тора́, досл. «вчення, закон»), Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Прихильники документарної гіпотези вважають, що Тора була створена об'єднанням декількох незалежних джерел (документів), які були написані різними авторами протягом VIII—III ст.ст. до н.е.Тора складається з наступних книг:
Перша книга Мойсея: Берешит (Буття) Друга книга Мойсея: Шмот (Вихід)
Третя книга Мойсея: Ваїкра (Левит) Четверта книга Мойсея: Бемідбар (Числа)
П'ята книга Мойсея: Дварим (Повторення закону або Второзаконня)
Сувій Тори з указкою-ядом,
музей Великої синагоги,
Володава, Польща
Майже на кожний тиждень єврейського року заздалегідь визначено розділ Тори, який читають та вивчають у синагозі. Хумаш складається з 54 розділів. Таким чином, протягом року його прочитують весь. Річний цикл починається й закінчується в день свята Сімхат Тора.
Публічне читання Тори в синагозі є важливою іудейською заповіддю. Воно відбувається щопонеділка, щочетверга та щосуботи під час ранкової молитви, а також у дні єврейських свят. Так наприклад, 12 жовтня 2009 року — за єврейським календарем є днем 24 Тішрея 5770 року — другий день тижня, коли читають і вивчають розділ «Браха».
Походження П'ятикнижжя
Відповідно до традиційних поглядів, П'ятикнижжя, тобто власне Тора у вузькому сенсі, являє собою єдиний документ Божественного одкровення, від початку до кінця записаного самим Мойсеєм. Винятком є останні вісім віршів Второзаконня (де розповідається про смерть Мойсея), щодо яких існують дві думки: перша — і ці вірші також були продиктовані Богом та записані Мойсеєм, друга — вони були дописані Ісусом Навином (Иехошуа бін Нуном).
У Чис 12:6-8 вказується, що спосіб, яким Бог спілкувався з Мойсеєм, відмінний від того, яким усі інші пророки отримували Його одкровення: інших пророків у таку мить залишали людські почуття, і лише Мойсеєві одкровення було дано, коли він перебував у повній свідомості, « устами до уст... та явно, а не в ворожіннях ...», більше того, « і говорив Господь з Мойсеєм віч-на-віч, як говорить хто з другом своїм ».
На думку дослідників Второзаконня ототожнюється з «Книгою Тори», знайденою в Єрусалимському храмі 622 року до н. е.. за царювання Йосії (Іошіяху), що описано в 4Цар 22; чотири інші книги П'ятикнижжя було канонізовано за часів Ездри (Езри) та Неємії (Нехеміі). «Книга Тори (Масовий) », введена Езрою на додаток до Второзаконня, мабуть, містила також тексти, відомі нам з книги Левіт та книги Чисел.
Традиційний іудаїзм відкидає історико-критичний погляд на П'ятикнижжя та науково-філологічний аналіз тексту. Масоретський текст вважається єдиною авторитетною та авторизованою версією П'ятикнижжя (хоча й припускається, що до цього тексту могли потрапити незначні описки). Про встановлення законовчителями панівного прочитання розповідає мідраш: « У Храмі було знайдено три сувої; в одному з них було написано так: [...], а в двох інших — так: [...]; законовчителі відкинули прочитання, яке було в одному сувоЇ та прийняли прочитання, яке траплялося в двох, і, врешті-решт, єдиний приголосний текст було передано в храмові архіви ». Особлива колегія, що складалася на храмовому змісті, періодично перевіряла текст. З великою старанністю та любов'ю до своєї справи покоління переписувачів дбали про точне відтворенні оригіналу. Щоб уникнути можливих помилок під час копіювання тексту було розроблено детальні правила для переписувача (Софрім). Дослідження біблійних текстів, виявлених серед сувоїв Мертвого моря, які на тисячу років старше стандартного Масоретського тексту, встановленого в X столітті Аароном Бен-Ашером, підтвердило його акуратність та показало неправомірність численних «поправок», запропонованих за останні два століття.
Вчені-біблеїсти розглядають П'ятикнижжя як результат кількох редакцій з використанням різних літературних джерел. Використання літературних джерел в процесі створення сучасного тексту П'ятикнижжя найбільш наочно в Чис 21:14 — 15, де наводиться цитата з «сувою воєн Йахве», а також у Побут. 5 яка призводить «сувій генеалогії Адама».
Інші ознаки композитної структури П'ятикнижжя з погляду біблійної критики є такими:
Повтори. В оповіданнях П'ятикнижжя є близько 25 випадків, коли одна історія розповідається в двох і більше версіях, наприклад, 1 М. 12:10 — 20, 20:1-18, також 26:6-11. Часто різні версії розповіді суперечать одна одній у дрібницях. Приблизно в 50 випадках закон дається в двох (і більше версіях), причому одна з версій розширює або переглядає іншу, наприклад, Лев 11:1 — 47 та Втор 14:3 — 20.
Термінологія. У різних частинах П'ятикнижжя послідовно вживаються різні терміни для деяких назв, імен і загальних понять, причому якщо історія повторюється двічі, то в першому варіанті вживається набір одних термінів, а в другому варіанті — набір інших.
Зв'язність оповідання. Частини тексту, виділені за повторами та термінологією часто являють собою більш чітку розповідь, ніж у вихідному тексті П'ятикнижжя.
Теологічна концепція. Частини П'ятикнижжя, виділені за допомогою повторів та різної термінології, мають відмінні теологічні концепції. Ці відмінності стосуються концепції бога, стосунків між богом та людьми, а також свободи волі й етичних ідеалів.
Найвідомішою теорією походження П'ятикнижжя є Документальна гіпотеза, висунута німецькими вченими в XIX столітті. Документарна гіпотеза припускає 4 джерела-документа, об'єднані внаслідок трьох редакцій. Стародавні епічні джерела Йахвіст та Елогіст, записані в період Царств були об'єднані після падіння Північного Царства. Згодом до отриманого документу було додано третій документ — книга Второзаконня. Останнім було додано Жрецький Кодекс. Внаслідок цього додавання текст П'ятикнижжя набув сучасної форми. Останню редакцію відносять до періоду після вавилонського полону. Існують і радикальніші гіпотези проходження П'ятикнижжя. Наприклад, так звані мінімалісти, стверджують, що тексти Біблії написано в елліністичний період. Одним з аргументів їх є той факт, що археологічні розкопки не підтверджують фактів, викладених у книгах Ездри та Неємії, на яких ґрунтується багато висновків Документальної теорії. Наприклад, згідно з Біблією, Неємія відновив Єрусалим та відбудував міську стіну, що сталося приблизно в 5 ст до н. е.. Однак, відповідно до розкопок, Єрусалим у перський період являв собою невелике село розміром 150*250 метрів з населенням не більше 400 осіб, без яких-небудь укріплень, а міська стіна, приписувана Неємії, побудована лише у 2 ст до н.е. Крім того, немає ніяких позабіблійних згадок про Ездри та Неємії. На цій підставі мінімалісти роблять висновок, що Ездра та Неємія є вигаданими персонажами, а книги, названі їх іменами, написано набагато пізніше.
1556
У китайській провінції Шенсі стався землетрус, який вважається найбільшим за кількістю жертв — загинуло близько 830 тисяч людей.
1579 — Підписана Утрехтська унія — військово-політичний союз семи провінцій Північних Нідерландів проти Іспанії.
1593 — почалася польсько-козацька битва під П'яткою.
1755 — Єлизавета Петрівна підписала указ «Про заснування Московського університету». Оскільки це відбулося в день святої Тетяни, то російські студети й святкують «Тетянин день» як День студента
1895
Вперше у світі людина ступила на берег Антарктиди
 Першими людьми, увидевшими берега одягненої в крижаний панцир Антарктиди, були учасники російської кругосвітньої експедиції 1819-1821 років під командуванням Ф.Ф. Беллінсгаузена і М.П. Лазарєва. Сталося це 27 січня 1820, коли парусні кораблі «Восток » і « Мирний» на 2 ° 35 ' з. д. досягли широти 69 ° 28 '. Ця дата увійшла в історію географічної науки як день найбільшого географічного відкриття 19 століття - відкриття Антарктиди. Однак, висадка на береги Антарктиди відбулася лише через кілька десятиліть.
Першими людьми, хто висадився на землю шостий частини світу, називають членів норвезької експедиції. Це сталося 23 січня 1895. Першими на землю Антарктиди вступили капітан норвезького промислового судна «Антарктик» Крістенсен і пасажир цього судна, теж норвежець, викладач природничих наук Карлстен Борхгревінк. Він, власне, і вмовив капітана спустити на воду шлюпку і пристати до берега.
Картина І.Айвазовського
«Крижані гори» (1870)
Більше того, він зібрав там зразки мінералів, побачив і описав антарктичний лишайник, а у воді помітив медузу.
Одним з чудес , які спостерігали члени екіпажу на новому материку , було полярне сяйво.
Через кілька років Борхгревінк повернувся в Антарктиду , але вже в ролі керівника великої експедиції на судні «Південний хрест» ( 1898-1900 ) .
Джерело: http://www.calend.ru/event/5677/
© Calend.ru
1912 — У Гаазі підписана Міжнародна опіумна конвенція — перша міжнародна домовленість про контроль наркотичних речовин.
1950 — Ізраїльський кнесет (парламент) всупереч рішенню ООН про виділення Єрусалима в самостійну адміністративну одиницю, проголосив його західну частину столицею держави.
1960
Швейцарець Жак Пікар і американець Дональд Волш на батискафі «Трієст» спустились на дно Маріанської западини, досягши рекордної глибини занурення — 10 915 метрів.
 Людство завжди цікавило питання : «Що знаходиться на дні океану?». Перші спроби опуститися на морське дно робив ще Олександр Македонський, використовуючи для занурення скляну посудину. Водолазний костюм був придуманий набагато пізніше. В 1690 Галлей створив перший апарат у вигляді дзвону без дна. У такій дзвін містився тільки один водолаз, який отримував повітря, що йде по трубах.
З водолазного обладнання нам найбільше знаком металевий шолом водолазного костюма А.Зібе. Починаючи з 1837 року і донині він працює на глибинах не більше 60 м.
Великий внесок у дослідження світових глибин вніс Жак Ів Кусто. Спільно з Е.Ганьяном він розробив акваланг, при зануренні з яким водолаз отримав свободу рухів і більше можливостей для проведення спостережень.
Тиск води на великих глибинах змусило зайнятися розробкою підводних апаратів. Можна відзначити спробу О.Бертона і У.Біба в районі Бермудських островів опуститися в батисфері на глибину 425 м (1930 рік).
Рекорд глибинного занурення в батискафі «Трієст» поставили 23 січня 1960 вчений Ж.Пікар і лейтенант Д.Уолш, що спустилися на дно Маріанської западини. Прилади зафіксували рекордну глибину - 11 521 метр. Згодом цифра була скоригована - 10918 м. На дні дослідники несподівано зустріли плоских риб розміром до 30 см, схожих на камбалу .
Джерело: http://www.calend.ru/event/4602/
© Calend.ru
1964 — У Медичному центрі університету штату Місісіпі дванадцять лікарів під керівництвом доктора Джеймса Харді трансплантували серце шимпанзе 64-річному пацієнту, який прожив близько місяця після операції, так і не прийшовши до тями.
1973 — виверження вулкану Ельдфетль на острові Геймаей, Ісландія.
1992 — у Києві пройшов І Конгрес українців колишнього Радянського Союзу.
1992 — Україна встановила дипломатичні відносини з В'єтнамом.
2002 — 18-річний Руслан Пономарьов з Краматорська достроково став наймолодшим в історії чемпіоном світу з шахів за версією ФІДЕ.
2005 — Інавгурація третього Президента України Віктора Ющенка.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
