714
Піпін ІІІ Короткий, франкський король, засновник династії Каролінгів.
1501
Джироламо Кардано, італійський фізик, математик, філософ
Джирола́мо Карда́но (*24 вересня 1501, Павія — 21 вересня 1576, Рим) — італійський фізик, математик, філософ, винахідник карданного механізму, автор формули для розв'язку кубічних рівнянь (1545).
Біографія
Народився в Павії 24 вересня 1501 року. Син Фаціо Кардано, відомого адвоката, згадуваного Леонардо да Вінчі. 1526 року Джероламо закінчив Падуанський університет. Повернувся до Мілана, читав лекції з математики. Практикував у провінції, 1539 року прийнятий до Колегії лікарів.
У вільний час Кардано складав гороскопи живих і мертвих (його послугами як астролога користувався сам Папа Римський), тлумачив сни. Книга Кардано «Про тонкі матерії» (De subtilitate rerum) служила популярним підручником зі статики і гідростатики протягом всього XVII століття. Відомі міркування Кардано про створення вічного двигуна, про відмінність між електричним і магнітним тяжінням. Учений здійснював експериментальні дослідження і конструював різні механізми (зокрема, вал, який тепер називається карданним). Кардано був пристрасним любителем азартних ігор. «Побічним продуктом» його любові до гри в кістки стала книга «Про азартні ігри» (De Ludo alea, 1563), що містить основи теорії ймовірності, формулювання закону великих чисел, деякі питання комбінаторики. Праця Кардано «Велике мистецтво» (Ars magna, 1545) став наріжним каменем сучасної алгебри. У ній зроблено першу спробу внести систему до вивчення рівнянь, здійснено деякі операції з уявними числами. У цій же роботі було вперше опубліковано способи розв'язку рівнянь третього і четвертого ступенів (розв'язок рівняння четвертого ступеня було знайдено учнем Кардано — Лодовіко Феррарі). Це було чи найпершою публікацією математичного методу, невідомого раніше ні грекам, ні арабам. Публікація Ars magna викликала знамениту тяжбу Кардано щодо пріоритету в розв'язку цієї задачі з Нікколо Тарталья, лектором з Венеції. Спосіб розв'зку кубічних рівнянь було знайдено Сципіоном дель Ферро з Болоньї ще 1515 року. 1535 року Тарталья незалежно від нього винайшов свій метод і повідомив про нього Кардано, узявши з останнього клятву зберегти відкриття в таємниці. Проте Кардано опублікував у своїй книзі все, що було йому відомо про кубічні рівняння, заявивши, що знав про зміст роботи Ферро і це звільняє його від усіх зобов'язань стосовно Тартальї. 1546 року Тарталья звинуватив Кардано у віроломстві. Тяжба скінчилася після публічного диспуту 1548 року, на якому інтереси Кардано захищав Феррарі.
1562 року Кардано було призначено професором до Болоньї, де 1570 року його заарештувала інквізиція за публікацію гороскопу Ісуса Христа. Останок життя Кардано мешкав у Римі, намагаючись здобути прощення.
На схилі життя він писав у автобіографії:
«Мета, до якої я прагнув, полягала в увічненні мого імені, оскільки я міг цього досягти, а зовсім не в багатстві або неробстві, не в почестях, не на високих посадах, не у владі»
Помер Кардано в Римі 21 вересня 1576.
За легендою, Кардано передбачив день своєї смерті і, щоб довести правоту у той день скінчив життя самогубством. Він залишив записку:
«Хоч і неправда, але чудово придумано!»
Незважаючи на численність творів Кардано, у науці найбільш відома формула його імені, яку відкрив не він.
1583
Альбрехт Валленштайн, герцог Фридландський та Мекленбурзький
А́льбрехт Венцель Ойзебіус фон Ва́льдштейн, відоміший як Валленштейн (нім. Albrecht Wenzel Eusebius von Waldstein, чеськ. Albrecht z Valdštejna; *24 вересня 1583 — †25 лютого 1634) — герцог Фридландський та Мекленбурзький, князь Саганський, генералісимус, один з головнокомандувачів військ Священної Римської Імперії під час Тридцятилітньої війни (1618—1648).
Походження
Народився в родині дрібного шляхтича в Германічах у Чехії. Закінчив єзуїтський колегіум в Оломоуці. В 1599 розпочав навчання в лютеранському університеті в Альдорфі, затим в університетах Болоньї і Павії. Після завершення навчання вступив до армії Рудольфа II в Угорщині, служив під керівництвом Джорджіо Басти. У 1606 році повернувся до Чехії і одружився з Лукрецією Нікоші фон Ландек, підстаркуватою, проте дуже багатою вдовою. Після її смерті 1614 року успадкував маєтки в Моравії. Спадщина дозволила йому створити і екіпірувати кавалерійський загін у 200 шабель, з яким він у 1617 році найнявся на службу до герцога Штірії, майбутнього короля Чехії і імператора Фердинанда II Габсбурга, який саме воював з Венецією. Того ж року він знову одружується, його дружиною стає Ізабелла Катерина — дочка графа Гарраха.
Початок кар'єри
Від самого початку тридцятирічної війни Валленштейн виступив на боці імператора. Після захоплення його маєтків повстанцями, втікає до Відня, забравши з собою значну суму грошей.
Самостійно організував загін важко озброєної кавалерії і під командування Бюкуа вирізнився в битвах проти загонів графа Мансфельда і армії Бетлена Габора в Моравії. Після битви на Білій Горі повернув собі маєтки і зайняв частину земель протестантських дворян. Його нові володіння охопили значну територію в північній Чехії. Вони були названі Фрідландом. Після серії воєнних перемог в 1622—1625 роках Валленштейн отримав титул герцога Фрідландського.
Створення армії.
В 1626 Валленштейн запропонував імператору Фердинанду утворення армії, яка буде боротись з протестантами в Священній Римській Імперії і стала б противагою до армії Католицької Ліги, на чолі з графом Тіллі.
При цьому армія не потребувала фінансування від імператора — Валленштейн запропонував фінансувати її за рахунок контрибуцій з захоплених територій. Цивільне населення під загрозою використання військової сили примушували сплачувати величезні суми, за які власне і утримувались загони Валленштейна. Його військові загони перебували на самофінансуванні, чи як тоді говорили: «війна годувала війну». Репутація вдалого полководця дозволила йому швидко зібрати 30 000 солдат, а за короткий період часу наростити армію до 50 000.
Вже наступного року армія Валленштейна і армія Тіллі вели війну проти протестантських загонів Мансфельда. Після розгрому Мансфельда в битві при Дессау Валленштейн в 1627 очистив Сілезію. Викупив в імператора князівство Саган. Далі прилучився до Тіллі, який саме воював з Крістіаном IV Данським, за що отримав князівство Мекленбург. Його попередні власники були вигнані за допомогу данському королю.
В 1628 Валленштейна спіткала невдача — йому не вдалося оволодіти Штральзундом, який отримав допомогу від шведів і данців. Імперські війська не змогли закріпитись на побережжі Балтики. Валленштейну ще вдалося нанести датчанам поразку в битві під Волгастом 12 серпня 1628 року, але ситуація почала змінюватись на гірше для прихильників імператора. Після оголошення Фердинандом II едикту про реституцію до війни вступила Швеція.
Опала
Перемоги Валенштейна і реквізиції його армії створили йому безліч ворогів. Імператор запідозрив його в планах захоплення влади над Священною Римською Імперією, а його радники радили чим швидше прибрати Валленштейна з армії. У вересні 1630 року імператор підписав відповідний наказ, Валленштейн передав армію під командування Тіллі, і виїхав в свої маєтки у Фрідланд.
Вже невдовзі імператор змушений був просити допомоги у Валленштейна. Перемоги Густава II Адольфа над Тіллі під Брейтенфельдом у 1631 році, і в битві на Рейні в 1632 році, захоплення Мюнхена і практично всієї Чехії, загибель Тіллі, все це вимагало рішучих дій. Імператор звернувся по допомогу до Валленштейна.
Повернення
На весні 1632 року Валленштейн організував нову армію, вибив загони саксонців з Чехії і рушив проти шведів. Йому вдалось на якийсь час заблокувати армію Густава Адольфа в Нюрнберзі, але вже в листопаді імперська армія Валленштейна програла битву під Лютценом. Валленштейн відійшов зимувати в Чехію.
Під час кампанії 1633 року Валленштейн намагався не вести активних бойових дій. Вже в той час вів переговори про перехід на бік протестантів, вважаючи Едикт про реституцію помилкою Фердинанда.
Валленштейн ставив за мету добитись миру в імперії в інтересах єдності усіх німців. До своїх планів намагався втягнути Саксонію, Бранденбург, Швецію і Францію, проте розуміння з їх боку не знайшов. В тій ситуації побоюючись втратити вплив при імператорському дворі, активізував бойові дії і в листопаді 1633 року завдав шведам і саксонцям поразки в битві під Стенау. І знову вступив в переговори з протестантами. В грудні знову перейшов на зимівлю в Чехію. Тимчасом у Відні росли побоювання, що Валленштейн зрадить, і імператор шукав способів як його позбутися. Сам Валленштейн, усвідомлюючи небезпеку почувався доволі впевнено, переконаний у відданості армії.
Загибель
24 січня 1634 імператор підписав таємний указ яким усував Валленштейна від командування, а 18 лютого звинуватив його у зраді. Укази було опубліковано в Празі. Втративши командування над армією, Валленштейн 23 лютого з відданими офіцерами тікає в Егер (нині місто Хеб, Чехія), сподіваючись зустріти там шведів. Проте вони не пішли з ним на переговори. Після прибуття в Егер Валленштейна зарубали підкуплені офіцери особистої охорони.
Тіло Валленштейна спочатку поховали в Штрібрі, в 1636 році перепоховали в костелі в Вальдицях, а в 1785 року ще раз перепоховане в Мніхових Градищах (чеськ. Mnichovo Hradiště).
Під час Другої світової в складі німецької армії воювала дивізія Waffen-SS Wallenstein.
Нині одна з дивізій чеської армії носить ім'я Valdštejn.
1739
Григорій Потьомкін, російський державний діяч.
1749
Йосип Михайлович де Рібас (Жозеп де Рíбас і Бойонс, Хосе де Рібас і Бойонс, Осип Михайлович Дерібас) — перший градоначальник Одеси, російський адмірал, за походженням каталонець
1801
Михайло Остроградський, український математик і механік.
1821
Гуго Шмайссер, конструктор піхотної зброї.
1905
Северо Очоа, іспано-американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1959 року
1911
Костянтин Черненко, Генеральний секретар ЦК КПРС.
1913
Лоуренс Г'ю Аллер, американський астроном
1937
Ярослав Калакура, український історик
1952
Юрій Богуцький, український політик і державний діяч.
|