| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
00:56 29 листопада народилися... | |
1427
Казимир IV Ягеллончик, Великий князь Литовський, король Польський († 1492)
 Казимир IV Ягеллончик (пол. Kazimierz IV Jagiellończyk) (30 листопада 1427 — 7 червня 1492) — великий князь литовський (з 1440) і король Польщі (з 1447), пан і спадкоємець Русі (Руського королівства).Повний титул: польською - Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Прусії, Хелмна, Ельблонга та Помор'я.
Біографія
Народився у м. Кракові. Син Ягайла і руської княжни Софії Гольшанської.
В 1447 р. Казимир IV Ягеллончик, намагаючись зміцнити королівську владу шляхом послаблення політичної ролі магнатів, видав загальноземський привілей, який значно розширював права шляхти, у тім числі української (Нешавські статути 1454 р.).
Проводив політику остаточної ліквідації залишків автономії українських земель. У 1452 р. скасував Волинське, а в 1470 р. (фактично — 1471 р.) — Київське князівство і перетворив їх на литовські провінції.
За правління Казимира IV Ягеллончика, за сприяння київського князя Семена Олельковича та митрополита Григорія II Болгариновича, був здійснений остаточний поділ Київської митрополії на Київську (з осідком у Києві; охоплювала 10 українсько-білоруських єпархій та існувала до 1686 р.) та Московську (з 1589 р. — патріархія).
За Казимира IV Ягеллончика було укладено в 1468 р. збірник тогочасних законів — Судебник великого князя Казимира. У 1454-1466 рр. завоював Східне Помор'я з Гданськом, володіння Тевтонського Ордену, та поставив у васальну залежність Східну Прусію з її столицею Кенігсбергом (суч. Калінінград, Росія).
Казимир IV Ягеллончик, проводячи активну зовнішню політику, домігся утвердження свого сина Владислава на чеському (1471) та угорському (1490) престолах. У 1481 р. Казимир IV Ягеллончик викрив спробу підготовки повстання проти його влади з боку українських князів М. Олельковича, І. Гольшанського та Ф. Більського.
За Казимира розпочалась московсько—литовсько-руська війна (1487–1494 рр.). Крім того, війська Казимира IV Ягеллончика жорстоко придушили повстання Мухи 1490-1492 рр.
Сім'я
Казимир був одружений на Єлизаветі, доньці імператора Священної римської імперії Альбрехта II. Вони мали шістьох синів:
Владислав II Ягелончик (1456-1516), король Чехії і Угорщини;
Казимир Святий (1458-1484), намісник отця в Литві, помер молодим в 1484 р., канонізований;
Ян I Ольбрахт (1459-1501), успадковував отцеві як король Польщі;
Олександр I Ягеллончик (1461-1506), успадковував отцеві як великий князь литовський, після смерті Яна Ольбрахта також король Польщі;
Сигізмунд I Старий (1467-1548), після смерті Александра став королем Польщі і великим князем литовським.
Фридерик Ягеллончик (1468-1503), єпископ краківський і пізніше єпископ і архієпископ гнезнінський
Казимир і Єлизавета також мали сімох дочок:
Ядвіґа Ягеллонка (1457-1502), дружина Георга Багатого, баварського князя
Софія Ягеллонка (1464-1512), дружина Фрідріха Гогенцоллерна, бранденбурзького курфюрста
Єлизавета (1465-1466)
Єлизавета II (1472-1480)
Анна Ягеллонка (1476-1503), дружина Богуслава X Великого, поморського князя
Барбара Ягеллонка (1478-1534)
Єлизавета III (1483-1517)
1656 — Едмонд Галлей, англійський астроном і геофізик
1803 — Крістіан Доплер (Christian Doppler), австрійський фізик, математик, астроном; теоретично пояснив залежність частоти звукових і світлових коливань від швидкості руху джерела випромінювання і спостерігача (ефект Доплера, 1842) (помер 1853).
1874 — Антоніо Еґаш Моніш (Antonio Egas Moniz), португальський невропатолог, засновник сучасної психохірургії, лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології (1949) за впровадження хірургічного методу лікування шизофренії (лоботомія) (помер 1955).
1932
Жак Ширак (Jacques Chirac), французький політик — мер Парижа (1977–1986),
прем'єр-міністр Франції (1974–1976, 1986–1988), президент Франції (з 1995 р.).
 Жак Рене́ Шира́к (фр. Jacques René Chirac; *29 листопада 1932, Париж) — французький політик, 22-й президент Франції (з 1995 по 16 травня 2007).Жак Ширак народився у родині банківського службовця. Навчався в ліцеї Карно і Людовика Великого, три місяці пропрацював на транспортному судні. Служив у французькій армії, в 1956-1957 роках брав участь в Алжирській війні і був поранений. У молодості поділяв комуністичні ідеї, був розповсюджувачем газети «Юманіте». Вищу освіту здобув у найпрестижніших навчальних закладах Франції - Інституті політичних досліджень і Національній школі адміністрації (1957). Після закінчення навчання почав кар'єру державного службовця (аудитор Рахункової палати, 1959), у 1962 обраний муніципальним радником в Сент-Фереолі, звідки родом його родина. У 1962-1967 роках прцював в апараті уряду при прем'єр міністрі Помпіду. У 1967 був обраний депутатом Національних зборів. При президенті В. Жискар д'Естені займав посаду прем'єр-міністра. Незабаром зайнявся політичною діяльністю - 1974 — генеральний секретар голлістської партії «Союз демократів на захист Республіки»; 1976 — голова партії Об'єднання на захист Республіки. У 1977 році був обраний мером Парижа. У 1986-1988 Жак Ширак знову прем'єр міністр. Ширак відкидав як політичні принципи "жискарівців" (центристів), так і радикальний реформізм лівих.
Був обраний президентом 1995 року й переобраний 2002-го. Його поточний термін закінчився 2007 року. Як президент Франції також є спів-принцем Андорри і великим магістром Легіону Честі. Католик.
Протягом своєї кар'єри займав посади міністра сільського господарства (1972), прем'єр-міністра (1974—1976, 1986—1988), мера Парижа (1977—1995).
Підтримував зниження податків, припинення цінового контролю, приватизацію, суворіше покарання злочинності й тероризму. Намагався зробити економічну політику більш соціально відповідальною, і був обраний президентом (1995) після проведення кампанії під гаслом зцілення «соціальної тріщини» (фр. fracture sociale). Його економічна політика включала елементи як підвищення, так і послаблення державного контролю. Його позиція щодо проблем Євросоюзу змінювалася від євроскептицизму до гарячої підтримки інтеграції. Зокрема, він є одним із супротивників прийняття України до ЄС.
Одружений з Бернадетою Шодрон де Курсель (1956), з якою має двох дочок, Лоренс і Клоду (остання активно допомагає йому у питаннях зв'язків із громадськістю). 1979 року подружжя Шираків неформально удочерили нелегальну іммігрантку Ан Дао Траксель (на той час 21-річну).
1947 — Петра Келлі, німецький політик, засновниця Партії Зелених Німеччини (померла 1992).
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
