П`ятниця, 29.03.2024, 07:50 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

21:53
31 жовтня народилися...
1705 
Климент XIV, папа римський (1769–1774 рр.). Розпустив орден єзуїтів.
 
1853 
Кибальчич Микола Іванович — революціонер, винахідник.
 
   Мико́ла Іва́нович Киба́льчич (* 19 (31) жовтня 1853, Короп Чернігівської області - † 3 (15) квітня 1881) — винахідник і революціонер-народник українського походження. Автор схеми першого у світі реактивного літального апарата. Страчений за замах на імператора Олександра II.
Біографія
Народився Микола Іванович Кибальчич 25 червня 1853 року в місті Коропі, сьогодні Чернігівська область, у родині священика. Підліток пішов на серйозний конфлікт із батьком-священиком, покинув духовну семінарію у Чернігові і вступив до гімназії Новгорода-Сіверського. Там же хлопчик і захопився хімією, за що навіть одержав прізвисько Миколка-піротехнік. Щоб читати технічну літературу, він самотужки вивчив англійську мову. Кибальчич був одним із кращих учнів гімназії. Закінчивши зі срібною медаллю навчання, хлопець обрав для себе шлях вивчення точних наук. Це привело його спочатку в Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1871—1873 р.). Не закінчивши його, він перейшов у Медико-хірургічну академію. Тут Кибальчич і познайомився з народовольцями та їхніми ідеями. У 1875 році за зберігання нелегальної літератури був заарештований і майже три роки провів у Лук'янівській в'язниці у Києві, після чого його випустили під нагляд поліції.
Ще за часів навчання у Новогрод-Сіверській гімназії та спілкуючись з своїм дядьком, Микола Іванович познайомився із народницькими ідеями. В умовах заборони продовжити освіту він обрав шлях революціонера-підпільника. Народники належно оцінили здібності екс-студента. Згодом Кибальчич працює і в підпільних друкарнях, і у так званих «пекельних лабораторіях», де виготовляли вибухівку і зброю для терористичних актів. Там і проявився його неабиякий талант хіміка і винахідника. Микола навчився у домашніх умовах робити нітрогліцерин і динаміт. Навіть більше — він поліпшив їх якість. Динаміт Кибальчича за своїми характеристиками перевершував динаміт його винахідника — шведа Нобеля. Крім того, він створив рецепт унікальної фарби для підпільних друкарень народовольців.
Кибальчич також написав одну з найважливіших в народовольчій публіцистиці теоретичну статтю — «Политическая революция и экономический вопрос» (газ. «Народная воля», 5 лютого 1881 року).
На імператора Олександра II «Визволителя» терористи-народовольці здійснили шість замахів. Увійшовши до складу терористичної групи Андрія Желябова, Кибальчич проаналізував помилки попередніх замахів і вирішив створити бомбу, якій би не було рівних. Царські генерали пізніше назвуть її справжнім дивом і новим словом у вибухотехніці. По суті, вона стала прообразом сучасної гранати. Подібних зразків у той час техніка Європи ще не знала.
Під час останнього замаху на царя 1 березня 1881 року вирішальну роль зіграла «забійна сила» бомби, створеної Кибальчичем. Однак після цього прожити на свободі талановитому винахіднику вдалося недовго — його заарештували через сімнадцять днів після теракту. У камері, за кілька днів до страти, Микола розробив проект реактивного літального апарата. У проекті Кибальчич розглянув пристрій порохового ракетного двигуна, керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарата тощо. Схему унікального апарата арештант надряпав уламком гудзика на стіні каземату… Миколі Кибальчичу вдалося передати папери з розробленим проектом адвокату. Однак їх вилучила царська «охранка», долучила їх до справи і відправила у спецархіви таємної канцелярії. Тут вони пролежали до перемоги Жовтневої революції. Вперше було опубліковано в 1918 році в журналі «Былое», № 4-5. В проекті Кибальчич обґрунтував вибір робочого тіла і джерела енергії апарата, висунув ідею про можливість застосування броньованого пороху для реактивного двигуна і про необхідність забезпечення програмованого режиму горіння пороху, розробив пристрої для подачі палива і регулювання, способи запалювання. Подачу порохових шашок в камеру згорання Кибальчич планував забезпечувати за допомогою автоматичних годинникових механізмів. Досліджуючи питання щодо стійкісті польоту, Кибальчич зазначив, що стабілізація апарата може проводитися як відповідним розподілом мас, так і за допомогою крил-стабілізаторів. В проекті досліджене питання про гальмування апарата при спуску. В кінці пояснювальної записки Кибальчич виказав думку про те, що успіх у вирішенні проблеми залежить від вибору співвідношення між масою корисного вантажу, габаритами порохових шашок і геометричними розмірами камери згорання двигунів. Розвиток ракетотехніки було відкинуто назад майже на тридцять років.
Значно пізніше до принципів ракетобудування самотужки прийде вчитель з Калуги — Костянтин Ціолковський. Тож можна лише уявити, як би розвивалася техніка, коли б Кибальчич спрямував свій талант у мирне русло. Цікаво, в якому тоді році людина змогла б здійснити політ у космос?
Кибальчич був відданий до суду разом з Желябовим, Перовською, Рисаковим та Михайловим і страчений 3 квітня 1881 року.
Із матеріалів «Дела о совершенном 1 марта 1881 года злодеянии, жертвой коего пал в бозе почивший император Александр II»:
Звати мене — Микола Іванович Кибальчич. Від народження маю — 27 років, віри — православної. Походження і національність- син священика, росіянин.
Звання — був студентом Інституту інженерів шляхів сполучення.
Рідним «царевбивці» Кибальчича було запропоновано змінити прізвище, однак вони відмовилися. Сім'я терориста зазнала шквалу репресій. Усіх юнаків з їхньої родини виключили з навчальних закладів і відправили в солдати. Через півроку, не витримавши потрясіння і переслідувань, померли сестра і брат народовольця. Буря не обійшла і земляків Кибальчича: указом сина убитого царя містечку Короп було заборонено розбудовуватися, а самим коропчанам наказано побудувати церкву і все життя замолювати гріх земляка.
Вшанування пам'яті
Ім'ям Кибальчича названо кратер на зворотному боці Місяця, а також вулиці в Києві, Москві, Житомирі та Калузі. На батьківщині (у Коропі) встановлено пам'ятник та відкрито краєзнавчий музей, який розташовується у реконструйованому будинку, де проживав Кибальчич. Також ім'ям Кибальчича названий житловий масив у Києві.
 
 
1886 
Безручко Марко Данилович — український військовий діяч, голова штабу Корпусу Січових Стрільців, начальник штабу Армії УНР
 
1895
Ліддел Гарт - англійський військовий історик і теоретик
 
  Ліддел Гарт Ліддел Гарт ( Безіл Генрі ) народився в Парижі 31 жовтня 1895 . Ліддел - це дівоче прізвище його матері , він став використовувати її як частину свого прізвища з 1921 року. Він здобув освіту в Кембриджі.
  Служив офіцером у британській армії під час Першої світової війни , був свідком позиційної війни. Брав участь у битві на Соммі , був відзначений за хоробрість.
  У наступні кілька років він розмірковував про причини високих людських втрат і розробляв принципи, що лежать в основі хорошої стратегії , принципи , які , за його словами , ігнорувалися усіма воєначальниками Першої світової війни.
  Ліддел Гарт стверджував , що не слід застосовувати жорстку стратегію потужних прямих ударів або фіксованих оборонних позицій . Замість цього слід використовувати мобільні підрозділи , що пересуваються і діють відповідно з доктриною непрямих дій .
  До своїх висновків він дійшов, вивчаючи методи і перемоги великих стратегів минулого ( особливо Сунь Цзи , Наполеона і Велізарія ) . Він вважав , що непрямі дії - загальний елемент у стратегії тих , кого він вивчав . Ліддел Гарт також стверджував , що стратегія непрямих дій може бути застосована і в бізнесі , і в людських відносинах .
  Він почав публікувати свої теорії в 1920- х роках в популярній пресі , а згодом виявив , що його або схожі розробки були покладені нацистською Німеччиною в основу тактики бліцкригу . Пішовши за станом здоров'я у 1927 році у відставку , продовжив кар'єру як письменник.
  Спочатку Гарт був військовим і спортивним оглядачем у різних англійських газетах , а потім став публікувати військові нариси та біографії різних військових діячів - Сципіона Африканського , генерала Вільяма Шермана , Томаса Лоуренса і лругіх . Незабаром після Другої світової війни він взяв інтерв'ю у багатьох німецьких генералів і опублікував їх у книгах « Інша сторона пагорба » і «Німецькі генерали розповідають » , а також обробив вцілілі щоденники фельдмаршала Роммеля і опублікував їх в 1953 році як псевдомемуари під назвою «Записки Роммеля » .
  Його роботи мали великий вплив на розвиток механізованої війни в 20 столітті , а також на теорію стратегії в цілому . У 1966 році Гарт був посвячений у лицарі .
  Помер Ліддел Гарт 29 січня 1970 в Марлоу (Великобританія).
 
1936 
Попов Гаврило Харитонович, колишній мер Москви.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 541 | Додав: Vchutel | Теги: Безручко Марко Данилович, Климент XIV, винахідник, Кибальчич Микола Іванович, революціонер, мер Москви, папа римський, Попов Гаврило Харитонович | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024