<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">382 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">Римський імператор Феодосій I виділив землі Фракії для поселення вестготів.</font></div>
<div> </div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/Theodosius-1-.jpg" /> Феодосій І Великий (лат. Flavius Theodosius I, 347—395) — римський імператор на сході (379—394) та останній єдиний римський імператор (394—395) після того як він об'єднав східну та західну частини імперії. Після його смерті в Мілані, схід і захід імперії розділилися остаточно. Народився в Іспанії у сім'ї вищого військового службовця. Феодосій надав візіготам незалежність на римській території за угодою 382 року, а вони зобов'язалися підсилювати римську армію. Благовійний і православний християнин, він впровадив в імперії християнство у 381 році, проголосивши його єдиною легальною релігією, закриваючи язичницькі храми і забороняючи жертвопринесення.</font></div>
<div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Фра́кія (Тракія, грец. Θράκη, лат. Thracia, тур. Trakya) — історична область, що визначалася стародавніми греками, як країна, яка займала частину нинішнього Балканського півострова, від північного узбережжя Егейского моря (включаючи Македонію) і Пропонтиду до Дунаю, причому до неї нерідко відносили і Скіфію. Пізніше межу власне Фракії складала на заході річка Места і гірський ланцюг Родоп, на півночі — гірський ланцюг Гем, на сході — Чорне море і Фракійська протока, на півдні — Пропонтида, Геллеспонт і Егейське море.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>У давнину була заселена в основному фракійцями, за іменем яких і одержала свою назву. На морському узбережжі в античні часи розташовувалися грецькі поселення. У класичну добу існувало потужна союзницька держава фракійських племен — Одриське царство, назване за найбільш могутнім племенем одрисів.</font></div>
<div>
<div style="font-size: 10pt;"> </div>
<div style="font-size: 10pt;"><font><img align="right" alt="" src="/avatar/Kalendar4/220px-Visigoth_migrations.jpg" /> Вестготи (візіго́ти) (лат. Visigothi, Wisigothi, Vesi, Visi, Wesi, або Wisi) — відгалуження готів.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Вестготи вперше з’явилися в історії як окреме плем’я в році 268, коли вторглися до Римської Імперії на Балканський півострів. Вестготи пройшли через римські провінції Паннонію (Pannonia) та Іллірію (Illyricum) — і навіть загрожували самій Італії. Але влітку вестготам було завдано поразки в битві на місці сучасного італійсько-словенського кордону, а у вересні були розбиті у битві під Найсусом (Naissus).</font></div>
<div style="text-align: right;"> </div>
<div style="text-align: center;"><font><font size="2" style="font-size: 8pt;"> Розселення</font></font></div>
<div style="font-size: 10pt;"> </div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Протягом наступних 3 років їх було витіснено за Дунай імператорами Клавдієм II і Авреліаном. Проте вони залишилися в колишній римській провінції Дакія, яку Авреліан покинув 271 р.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Під тиском гунів 376 року перейшли Дунай, прохаючи римського імператора Валента надати їм місця для поселення. Їм надано місце у Нижній Мезії, але, незадоволені визиском римського чиновництва, вони підняли бунт. У битві під Адріанополем вестготи розбили армію Валента, убивши його.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Імператор Феодосій І залагодив конфлікт, але після його смерті 395 року, коли Римську імперію було розділено між його синами на Східну і Західну, вестготи, користуючись непевністю ситуації, почали грабіжницькі походи, спочатку у Грецію, а у 410 році, очолювані Аларіхом, на Рим, який істотно пограбували. Далі вони пішли у Південну Галлію, де створили своє власне Тулузьке королівство, в яке входила територія Галлії на південь від Луари і вся Іспанія.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>У 451 році брали участь у битві на Каталаунських полях проти гунів у війську римського намісника Галлії Аеція.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>Розбиті королем франків Хлодвігом у 507 році, залишили на його користь південну Галлію і відійшли у Іспанію.</font></div>
<div style="font-size: 10pt;"><font>711 року після битви при Гвадалете вестготське королівство було знищене арабами.</font></div>
</div>
<div style="font-size: 10pt;"> </div>
</div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">1533 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">Жителі села під Віттенбергом (Німеччина) продали все майно у зв'язку з прогнозованим проповідником М.Штихелем кінцем світу.</font></div>
<div> </div>
<div><font size="2">Кінець світу — поширений релігійний фразеологізм, що означає спрогнозовану або уявну загрозу припинення існування всіх людей, цивілізацій, людства, Землі або Всесвіту цілком. У більш вузькому сенсі — знищення всього живого.</font></div>
<div>
<div><font size="2">У науковому сенсі</font></div>
<div><font size="2">Космологічному, стосовно долі Всесвіту</font></div>
<div><font size="2">Згідно з теорією Великого вибуху Всесвіт виник близько 13,7 млрд років тому з гравітаційної сингулярності і по сьогоднішній день перебуває в процесі постійного розширення, яке спостерігається астрономами, як космологічний червоний зсув частот випромінювання далеких галактик. Подальша еволюція залежить від вимірюваного експериментально параметра — середньої густини речовини в сучасному Всесвіті. Якщо густина не перевищує певного (відомого з теорії) критичного значення (Ω<1), Всесвіт буде розширятися вічно, в протилежному випадку (Ω>1) розширення зміниться стисненням, і Всесвіт повернеться до стану сингулярності. Останні експерементальні дані показують, що експерементальний параметр близький до критичного, і в якому руслі розвиватиметься космологічний процес передбачити на даному етапі розвитку науки неможливо.</font></div>
<div><font size="2">У випадку (Ω>1) космологічний кінець світу представлятиме собою грандіозний колапс всієї маси речовини Всесвіту у гравітаційну сингулярність, в іншому випадку (Ω≤1) на Всесвіт очікуватиме або теплова смерть, що означатиме поступове перетворення всієї речовини Всесвіту на фотони, або Великий розрив, що означатиме неможливість жодних фізичних взаємодій через зменшення горизонту подій до нескінченно малої величини, що матиме місце при наближенні швидкості розбігання галактик до світлової.</font></div>
<div><font size="2">Термін настання космологічного кінця Всесвіту, залежно від різних параметрів — ~1010 млрд років.</font></div>
<div><font size="2">Астрономічному, стосовно планети Земля</font></div>
<div><font size="2">За астрономічними підрахунками через ~5 млрд років Сонце перетвориться на червоного гіганта та вірогідно поглине Землю. Інші гіпотези стверджують, що через ~1,1 млрд років збільшення випромінювання Сонця на 10% може призвести до випалювання земної атмосфери, а збільшення випромінювання Сонця на 40% через ~3,5 млрд років — до випаровування океанів. Також існує вірогідність через ~3,5 млрд років зіткнення нашої галактики з галактикою Андромеди, що може призвести до руйнування багатьох планетних систем, зокрема й сонячної.</font></div>
<div><font size="2">Не виключена ймовірність зіткнення Землі з великим астероїдом, що також може призвести до глобальної катастрофи та вимирання людства. Так, наприклад падіння астероїда діаметром понад 10 км 65 млн років тому ймовірно було причиною вимирання динозаврів. До глобальних катастроф може призвести навіть падіння астероїда діаметром ~1 км, а цілком вірогідно — діаметром 3-10 км. Астероїди діаметром ~1 км падають на Землю приблизно раз на півмільйона років.</font></div>
<div><font size="2">В релігійному (есхатологічному) сенсі</font></div>
<div><font size="2">Есхатологія, тобто система поглядів та уявлень про «кінець світу», спокутуванні та загробного життя властива багатьом релігіям та міфологіям, зокрема:</font></div>
<div><font size="2">Християнстві — див. Апокаліпсис</font></div>
<div><font size="2">Германо-скандинавській міфології — див. Раґнарьок</font></div>
<div><font size="2">У міфології українського та інших слов'янських народів — див. Слов'янська есхатологія</font></div>
<div><font size="2">Очікування кінця світу, що не були здійснені</font></div>
<div><font size="2">1656 — очікувався Х.Колумбом</font></div>
<div><font size="2">1666 — що включав т.зв. число диявола</font></div>
<div><font size="2">1900 — сектою «Братья и сестры красной смерти»</font></div>
<div><font size="2">1915 — очікував засновник релігійної течії «Свідки Єгови» Чарльз Рассел</font></div>
<div><font size="2">1988 — аерокосмічний спеціаліст Едгар Уізенант</font></div>
<div><font size="2">11 серпня 2002 — румунський ієромонах Арсеніє</font></div>
<div><font size="2">липень 1999 — приписують Нострадамусу</font></div>
<div><font size="2">27 грудня 2004 року</font></div>
<div><font size="2">6 червня 2006 — Дата 06.06.06 — включав т.зв. число диявола</font></div>
<div><font size="2">20-21 грудня 2012 у зв'язку з кінцевою датою 5125-річного циклу в одному з різновидів календарів майя, який називають довгим рахунком</font></div>
<div><font size="2">Поточні очікування кінця світу</font></div>
<div><font size="2">2014 — астрономічне очікування </font></div>
<div><font size="2">2160 — астрономічне очікування </font></div>
<div><font size="2">Недавно вчені знайшли ще давніші таблички майя. Ці таблички вказують, що до кінця світу залишалося не 13 періодів (т.з.бактунів), що мали закінчитися у 2012 році, а 17.</font></div>
<div> </div>
</div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">1621 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">Перемога війська під проводом П.Сагайдачного під Хотином.</font></div>
<div> </div>
<div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/khotinska_bitva_1621.jpg" /> Хотинська битва 1621</font></div>
<div><font size="2">Організація та підготовка до війни</font></div>
<div><font size="2">Після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила у небезпечне становище. Для допомоги у боротьбі з турецьким султаном Османом ІІ, польський уряд звернувся до козаків. 28 лютого королівський посланець Б.Обалковський прибув на Січ та розпочав переговори із козацькою старшиною, вручивши королівську коругву та 40 000 злотих. Проте, запорожці не дали чіткої відповіді, вказавши на необхідність визнання нововисвячених православних ієрархів з боку королівської влади.</font></div>
<div><font size="2">15—17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва (урочище між Білою Церквою і Ржищевом) зібралася загальна рада реєстрового і нереєстрового козацтва. Участь в ній взяли також православне духовенство та польські посланці. Річ Посполита пообіцяла платню козакам, а також поступки у релігійному питанні. Рада обрала гетьманом представника нереєстрових козаків Якова Бородавку та прийняла пропозицію польського сейму взяти участь у війні проти Османської імперії. Одночасно було сформоване посольство до польського короля, очолив його Петро Сагайдачний, який мав великий авторитет у Варшаві.</font></div>
<div><font size="2">Після ради козацьке військо (чисельністю понад 41000 запорожців і кілька сотень донських козаків) вирушило в похід до польської фортеці Хотин, куди вже прямувала 150-тисячна турецька армія на чолі з Османом ІІ. В період 20—31 липня Конашевич-Сагайдачний разом із посольством прийняв у Варшаві гнєзненський архієпископ В. Гембіцький, а також Сигізмунд III Ваза. Про його діяльність свідчить у своєму листі католицький єпископ Франческо Чіріолі :</font></div>
<div><font size="2">«Серед католиків, зокрема й церковників, не бракує впливових осіб, які прихильні до членів козацького посольства (з огляду на теперішню загрозу війни з турками). А згаданий Сагайдачний відверто заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо їхні вимоги не будуть вислухані. З другого боку, багато хто з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, а й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не битимуться проти турків, і тому говорять, що в даний момент необхідно піти на поступки, щоб вони лишилися вдоволеними.»</font></div>
<div><font size="2">В результаті дипломатичних переговорів Петро Сагайдачний домігся від польського уряду задоволення вимог козаків: скасування посади старшого над козаками від польського уряду; визнання влади обраного козацькою радою гетьмана над усією Україною; скасування сеймової постанови щодо обмеження козацьких прав і вольностей; свободи українців щодо віросповідання.</font></div>
<div><font size="2">З Варшави Сагайдачний вирушив до польського табору поблизу Хотина, де його з великими почестями прийняв головнокомандувач польської армії Карл Ходкевич. Проте козацького війська там не було, з невідомих причин Яків Бородавка затримався, а потім більшу частину війська зосередив у Могилеві, а інших розіслав по Україні. Після обговорення військових планів із польським командуванням, Сагайдачний у супроводі трьох корогв польських вершників вирушив назустріч козакам. По дорозі до козаків Сагайдачний потрапив у турецьку засідку. Під час втечі він був поранений у руку, але йому вдалося врятуватися. Незважаючи на поранення, Сагайдачний перебрався на другий берег Дністра та дістався козацького війська. 25 серпня, по прибутті Сагайдачного, під Могилевом відбулася козацька рада, де замість Якова Борадавки гетьманом обирають Петра Сагайдачного. Старий гетьман був звинувачений у тактичних прорахунках, що призвели до загибелі кількох козацьких загонів та ув'язнений і ,за однією з версій, через деякий час страчений за рішенням козацької військової ради. Після отримання булави перед Сагайдачним постала задача: незважаючи на перешкоди османського війська, з'єднатися із польським військом. Гетьман впорався із цим завданням і 1 вересня, уникнувши переслідування, із малими втратами підійшов до Хотина й отаборився у долині Дністра. В вересні розпочалися активні бойові дії.</font></div>
<div><font size="2">Перебіг битви</font></div>
<div><font size="2">Під час Хотинської війни виразно проявився військовий хист гетьмана Сагайдачного. Згідно із польським планом, козацькі війська тримали оборону долини Дністра. Запорозькі полки очолювали полковники Іван Зишкар, Богдан Конша, Тимофій Федорович, Федір Білобородько, Адам Підгірський, Сидір Чорний (Семакович), Іван Гардзея[51].</font></div>
<div><font size="2">Перші незначні сутички під Хотином розпочались ще 30 серпня, коли 5-тисячний татарський загін напав на польських лісовчиків. Однак лише 2 вересня почали підходити основні загони Османа ІІ. Не чекаючи на прибуття всіх військ, султан вирішив концентрованим ударом розгромити запорозький табір. Проте масова атака турецького війська була відбита козацькою вогнепальною зброєю та артилерією. Це розлютило турецького султана і він, обіцяючи, що нічого не їстиме, допоки не знищать козаків, відправив свої добірні війська. Тим часом на допомогу запорожцям підійшли німецькі найманці. Разом вони тримали оборону до самих сутінок. Вже в перший день боїв військо Османа ІІ зазнало відчутних втрат, зокрема загинув бейлербей Боснії — Гусейн-паша.</font></div>
<div><font size="2">Вранці 3 вересня султан видає наказ розгромити запорожців. Звертаючись до свого війська, він сказав: «Якщо не розіб'ємо козаків, нас матимуть за ляхів» (тобто зганьблять себе, як воїнів). Турецька армія розпочала атаку з активного артилерійського та вогнепального обстрілу. Проте при підступі до табору запорожці зустріли ворога вогнем, і завдяки організації швидкого перегрупування свого війська Сагайдачний не тільки зупинив атаку ворога, але й організував стрімку контратаку. Військо Османа ІІ втратило під час бою від десяти до двадцяти тисяч чоловік. Наступного дня султан знову надав наказ брати запорозький табір та особисто зайняв командний пункт, розташований на г. Городище. Турецькі підрозділи тричі намагались взяти штурмом козацький табір, проте кожного разу невдало. Вже ввечері, витримавши артилерійський обстріл, козаки організовують успішну контратаку, увірвавшись до табору Османа ІІ. Вбиваючи солдатів та руйнуючи їхні намети, козаки спричинили паніку у турецькому війську. Розуміючи, що настав переломний момент у війні, Сагайдачний відправляє гінця до Яна Ходкевича з проханням вивести всі війська до атаки. Але старий гетьман побоявся відправити військо на підтримку запорожцям, посилаючись на пізню годину. Отримавши відмову, козаки повернулись до свого табору із багатою здобиччю, перед тим поруйнувавши турецьку артилерію. За свідченням очевидців, під час атаки загинуло близько 15 000 ворогів.</font></div>
<div><font size="2">Після трьох днів безперервних штурмів турецьке командування змушене було взяти перепочинок. З 7 вересня турецькі війська знову повернулись до штурмових дій, проте вже із значно меншою інтенсивністю. Переконавшись, що оборонців Хотина не взяти лобовими атаками, турецьке командування взялось за методичну організацію облоги польсько-українських військ. 14 вересня до Османа ІІ підійшло кількатисячне підкріплення на чолі з бейлербеєм Буди Каракаш-пашою, що мав у турків славу неперевершеного полководця. Каракаш-паша заявив султану, що, якщо отримає у розпорядження яничар, то за дві години розіб'є ворога. Отримавши інформацію від перебіжчиків, Каракаш-паша приймає рішення вдарити по найслабкішій ділянці оборони — польсько-литовському табору. Наступного дня він повів 27-тисячну армію, проте завдяки героїчній обороні захисників, штурм був відбитий, а сам Каракаш-паша смертельно поранений. Після отримання цієї звістки турецький султан втратив надію на швидку перемогу у війні.</font></div>
<div><font size="2">Зважаючи на чисельну перевагу турецького війська у живій силі та артилерії, Сагайдачний приймає рішення розпочати нічну війну, яка не лише завдавала значних втрат противнику, але й підривала його моральний дух. Нічні рейди козаки почали проводити ще на початку місяця, однак наймасштабніші та найефективніші операції припали на другу половину вересня. В ніч з 18 на 19 вересня 8-тисячне козацьке військо вдарило по правому флангу османського табору. Козаки встигнули винищити декілька тисяч ворогів перед тим, як турецькі війська почали оговтуватись, при цьому самі повернулись майже без жодних втрат. В ніч з 21 на 22 вересня запорожці знову вирушили на нічну вилазку та вбили щонайменше тисячу ворогів, при цьому їм вдалось знищити турецьких головнокомандувачів Черкес-пашу, Тогаднджи-пашу, а колишній великий візир Гусейн-паша заледве врятувався втечею. В ніч з 23 на 24 вересня запорожці переправились на лівий берег Дністра і знищили розташований там турецький табір, де було вбито близько тисячі ворогів.</font></div>
<div><font size="2">24 вересня помирає польсько-литовський головнокомандувач Ян Ходкевич. Турецьке командування вирішило, що ця новина деморалізує оборонців Хотина, і почало готувати нову масштабну атаку. 25 вересня турецькі війська проводять безуспішну атаку по всій лінії фронту, проте основна підготовка велась до запланованого на 28 вересня генерального штурму.</font></div>
<div><font size="2">Зважаючи на те що війна почала набувати затяжного характеру, 28 вересня 1621 року султан Осман ІІ розпочав загальний наступ. Генеральний штурм розпочався після багатогодинного гарматного обстрілу. Турецькі війська розпочали одночасну атаку польських-литовських загонів та козацького табору. Проте, попри значну підтримку з боку артилерії, змучені війною та розпорошені на декілька напрямків турецькі війська не виявили великої енергії та волі до перемоги. Турецькі підрозділи, що штурмували козацький табір, намагалися оточити його з флангів, проте Сагайдачний, виснаживши ворога, організував контратаку, що завдала значних втрат супротивнику. Протягом дня турецькі війська провели ще декілька атак, однак зазнавши значних втрат (від однієї до кільканадцяти тисяч вояків) вкотре змушені були відступити.</font></div>
<div><font size="2">Хотинський мирний договір. Наслідки війни</font></div>
<div><font size="2">Меч дарований Гетьману Петру Конашевичу Владиславом Ваза після Хотинської битви</font></div>
<div><font size="2">29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 9 жовтня 1621 року. Вранці 10 жовтня армія Османа ІІ покинула свої позиції. За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків. Кордон між Річчю Посполитою та Туреччиною встановлювався по річці Дністер; Туреччині і Кримському ханству заборонялось здійснювати набіги на українські та польські землі; запорожцям заборонялось здійснювати походи на Крим і Туреччину.</font></div>
<div><font size="2">11 жовтня Станіслав Журавинський та Яків Собеський взяли участь на козацькій раді, де доповіли про укладений польсько-турецький договір. У ніч з 11 на 12 жовтня все козацьке військо таємно перебралось на лівий берег Дністра та стали під Брагою. Звідтам запорожці попрямували до Кам'янця, де 17 жовтня королевич Владислав подякував усім учасникам боїв під Хотином і оголосив про розпуск польсько-литовського війська.</font></div>
<div><font size="2">Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення. Ця битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином привів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади. Вже навесні 1622 року проти Османа ІІ спалахнув військовий заколот, у результаті котрого він був задушений, а на трон повернувся його дядько Мустафа I.</font></div>
<div> </div>
</div>
<div style="text-align: left;"><font size="2">1762 — У Кремлі коронована на царство Катерина II.</font></div>
<div style="text-align: left;"><font size="2">1812 — У Криму закладений Нікітський ботанічний сад.</font></div>
<div style="text-align: left;"><font size="2">1863 — Президент США А.Лінкольн оголосив кожен останній четвер листопада Днем подяки.</font></div>
<div style="text-align: left;"><font size="2">1866 — За Віденським договором Австрія віддала Італії Венецію.</font></div>
<div style="text-align: left;"><font size="2">1875 — У Цинцинатті відкритий перший в Америці жидівський коледж.</font></div>
<div style="text-align: left;"> </div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">1906 </font></div>
<div style="text-align: center;"><font size="2">Міжнародним сигналом лиха був затверджений сигнал SOS (раніше діяв сигнал CQD).</font></div>
<div style="text-align: left;"> </div>
<div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/4061.jpg" /> Цього дня в Беpлине відбулася Моpская конфеpенции за участю пpедставітелей 29 госудаpств , утвеpдівшая новий сигнал лиха на моpе - SOS.</font></div>
<div><font size="2"> Ще до винаходу на початку 1890- х радіо , на морських судах вже застосовувалося безліч різних візуальних і аудіосигналів лиха. Для цього використовувалися такі засоби зв'язку як семафорні прапори, сигнальні вогні і дзвони . Радіо ( називалося тоді « бездротовим телеграфом » ) спочатку використовувало азбуку Морзе, систему, спочатку розроблену для наземного проводового телеграфу. Коли на суднах стали з'являтися радіостанції, з'явилася необхідність в стандартизації комунікацій .</font></div>
<div><font size="2"> Спочатку запропонований сигнал складався з букв CQD - перші дві букви означали стандартний виклик всіх радіостанцій, а остання - D - була додана до сигналу тому, що з цієї букви починалося англійське слово Danger - небезпека . До цього поєднанню моряки швидко підібрали фразу « Come Quick , Danger », що означає в перекладі з англійської « Ідіть швидший, небезпека».</font></div>
<div><font size="2"> Однак у вигляді коду на мові азбуки Морзе ця фраза мала досить складний вигляд. Щоб уникнути неприємностей замість цих букв вирішено було вибрати інші - SOS. За кодом Моpзе на всіх мовах такий сигнал виглядав однаково - тpи крапки - тpи тіpе - тpи крапки.</font></div>
<div><font size="2"> Таким чином, цей сигнал був вибраний з чисто технічних міркувань. Фрази, які часто з ним пов'язують - такі як " Save Our Ship " ( врятуйте наш корабель ), або " Save Our Souls " , " Save Our Spirits " ( врятуйте наші душі ), або " Swim Or Sink " ( пливіть або потонемо ), або навіть " Stop Other Signals " ( припиніть інші сигнали ) з'явилися після прийняття сигналу.</font></div>
<div><font size="2"> З 1 лютого 1999 всі морські судна повинні використовувати для передачі сигналів лиха більш досконалу систему - GMDSS. У зв'язку з цим значення сигналу «SOS » зменшилася, хоча він як і раніше може застосовуватися.</font></div>
</div>
<div> </div>
<div><font size="2">1917 — У Чигирині розпочався Всеукраїнський з'їзд козацтва, під час якого затвердили статут організації й обрали її Генеральну раду на чолі з Павлом Скоропадським.</font></div>
<div><font size="2">1925 — Відкрили Харківський державний театр опери та балету.</font></div>
<div><font size="2">1926 — Розпочався Перший український науковий з'їзд у Празі.</font></div>
<div><font size="2">1929 — Королівство сербів, хорватів і словенців набуло офіційної назви Югославія.</font></div>
<div><font size="2">1932 — Ірак отримав повну незалежність від Великої Британії.</font></div>
<div><font size="2">1935 — Розпочалась італійсько-абіссинська війна.</font></div>
<div><font size="2">1941 — Гітлер у своїй промові заявив, що Росія остаточно розбита і ніколи більше не відродиться.</font></div>
<div><font size="2">1942 — Німці вперше випробували ракету ФАУ-2.</font></div>
<div><font size="2">1943 — У Сталіно (Донецьк) прибув перший після вигнання німців пасажирський потяг.</font></div>
<div><font size="2">1945 — Створено Всесвітню федерацію профспілок.</font></div>
<div><font size="2">1945 — У віці 10 років Елвіс Преслі взяв участь у конкурсі юних талантів і завоював другий приз. За пісеньку «Стара овечка» він отримав 5 доларів.</font></div>
<div><font size="2">1949 — СРСР і Китайська Народна Республіка налагодили дипломатичні відносини.</font></div>
<div><font size="2">1952 — Велика Британія провела випробування своєї першої атомної бомби.</font></div>
<div><font size="2">1952 — У Лос-Анджелесі зроблений перший відеозапис на магнітну стрічку.</font></div>
<div><font size="2">1967 — У Калузі відкрився музей історії космонавтики імені Ціолковського.</font></div>
<div><font size="2">1973 — У Києві відкритий пам'ятник поетесі Лесі Українці.</font></div>
<div><font size="2">1990 — Завершився процес об'єднання Східної і Західної Німеччини, щорічно відзначається як День Німецької єдності.</font></div>
<div><font size="2">1991 — Губернатор Арканзасу Білл Клінтон почав кампанію з висування його кандидатом у президенти США від Демократичної партії.</font></div>
<div><font size="2">1993 — У Москві розстріляно танками будівлю Думи (Білий дім).</font></div>
<div><font size="2">2003 — філософ, доцент кафедри культури ЛНУ ім. Івана Франка Станіслав Шендрик вчинив акт самоспалення на знак протесту проти незаконного продажу міською владою земельної ділянки, яка належала йому згідно із судовим рішенням.</font></div>
|
