Четвер, 28.03.2024, 12:56 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

22:09
7 грудня - народилися...
1811 
Микола Устиянович, письменник, громадський діяч (†1885).
 
  Мико́ла Леонтійович Устияно́вич (Устіяно́вич) (*25 листопада (7 грудня) 1811, м. Миколаїв — †22 жовтня (3 листопада) 1885, Сучава) — український письменник і громадський діяч, священик.
Біографія
Походив із родини посадника міста Миколаїв на Львівщині; початкову освіту здобув у Миколаєві, далі закінчив нормальну школу у Львові (1820 — 1824) та Львівську гімназію (1824 — 1830), а також два курси філософського факультету університету (1830 — 1832) та Львівську духовну семінарію (1838.). У 1835 р., ще будучи семінаристом, увійшов до гуртка Маркіяна Шашкевича. Друкуватися почав у 1836 р. Був ініціатором та співзасновником літературно-наукового товариства «Галицько-Руська Матиця».
Був парохом у селі Славсько (Стрийщина).
Був парохом м. Сучави і Чернівецьким деканом.
1848 Устиянович був одним з ініціаторів «Собору Руських Учених» (центральною подією «Собору» (19. 10.1848) була програмна промова Миколи Устияновича). Виступав за єдність Галичини і Наддніпрянщини; 1861—1866 — посол до галицького сейму.
1868 один із співзасновників та очільників «Просвіти».
Деякий час Устиянович редагував «Галичо-Рускій ВЂстникъ». З 1870 жив у м. Сучаві (Буковина), де й помер (1885).
«Не послідню силу, — писав у некролозі І. Франко, — покрила буковинська земля... умер один із перших будителів нашого народного духу, друг Маркіяна, «Соловейко», як звали його молодші товариші, умер, залетівши на старості літ на чуже поле, забажавши співати «по нотам».
 
1822 
Луї Пастер, французький хімік і біолог, засновник мікробіології.
 
   Луї́ Пасте́р (фр. Louis Pasteur; *27 грудня 1822, Доль, департамент Жура — †28 вересня 1895, Вільнев-л'Етан поблизу Парижа) — видатний французький мікробіолог і хімік. Пастер відкрив мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини, став одним з основоположників мікробіології та імунології. Його роботи в галузі будови кристалів і явища поляризації лягли в основу стереохімії. Також Пастер поставив крапку в багатовіковій суперечці про самозародження деяких форм життя, дослідним шляхом довівши неможливість цього (див. Виникнення життя на Землі). Його ім'я широко відоме в ненаукових кругах завдяки створеній ним і названій пізніше на його честь технології пастеризації.
Ранні роки життя
Луї Пастер народився у французькому департаменті Бра в 1822 році. Його батько — Жан Пастер — був шкіряником і ветераном Наполеонівських воєн. Луї вчився в коледжі Арбуа, потім Безансону. Там вчителі порадили вступити до Вищої нормальної школи в Парижі, що йому і вдалося 1843 року. Він закінчив її в 1847. Пастер виявився талановитим художником, його ім'я значилося в довідниках портретистів 19 століття.
Роботи в галузі хімії
Першу наукову роботу Пастер зробив 1848 року. Вивчаючи фізичні властивості винних кислот, він виявив що кислоти, отримані під час бродіння, мають властивість поляризувати світло, тоді як хімічно синтезованим кислотам це не властиво. Вивчаючи кристали під мікроскопом, він виділив два їх типи, що були наче б віддзеркаленням один одного. Зразок, що складався з кристалів одного типу, повертав площину поляризації за годинниковою стрілкою, а іншого — проти. Суміш двох типів 1:1 не поляризувала світло.
Пастер дійшов висновку, що кристали складаються з молекул різної структури. Хімічні реакції створюють обидва їх типи з однаковою ймовірністю, проте живі організми використовують лише один з них. Таким чином вперше було показано хіральність молекул. Як було з'ясовано пізніше, амінокислоти також хіральні, причому у складі живих організмів присутні лише їх L-форми (за рідкісними винятками). Після цієї роботи Пастера було призначено ад'юнкт-професором фізики в Діжонському ліцеї, але вже за три місяці (1849 року) він перейшов ад'юнкт-професором хімії до університету Страсбургу.
Дослідження бродіння
За дослідження бродіння Пастер взявся 1857 року. У той час панувала теорія, що цей процес має хімічну природу (Ю. Лібіх), хоча вже публікувалися роботи про його біологічний характер (Ш. Каньяр де Латур 1837), які не мали визнання. До 1861 Пастер довів, що утворення спирту, гліцерину і янтарної кислоти під час бродіння може відбуватися тільки у присутності мікроорганізмів, часто специфічних.
У 1859 р. Французька академія наук заснувала премію тому, хто раз і назавжди покінчить із суперечками про можливість чи неможливість самозародження. У 1860–1862 Пастер вивчав можливість самозародження мікроорганізмів. Він провів елегантний експеримент, узявши термічно стерилізоване живильне середовище і вмістивши його у посудину із загнутою вниз довгою шийкою (S-подібну колбу з відкритою шийкою) щоб був доступ міфічній «життєвій силі». Скільки б посудина стояла на повітрі, ніяких ознак життя в ній не спостерігалися, оскільки бактерії, що містяться в повітрі, осідали на вигинах шийки. Але варто було відламати її, як незабаром на середовищі зростали колонії мікроорганізмів. 1862 року Паризька Академія наук нагородила Пастера премію за вирішення питання про самозародження життя.
Пастер довів, що на бродіння негативно впливає кисень (т.з. ефект Пастера). Багато бактерій, що здійснюють бродіння (наприклад, маслянокислі бактерії), можуть розвиватися тільки в безкисневому середовищі. Ці факти дозволили йому розділити всі організми на аеробні (ростуть при наявності кисню) і анаеробні (без нього). Бродіння таким чином, було анаеробним процесом, життям без дихання.
В той же час, організми здатні як до бродіння, так і до дихання, за наявності кисню росли активніше, і до того ж споживали менше органічної речовини з середовища. Так було доведено, що анаеробне життя менш ефективне порівняно з аеробним. Зараз вважається, що з однієї кількості органічного субстрату організми аеробів здатні дістати в 20 разів більше енергії.
Дослідження інфекційних захворювань
1865 року Пастера було запрошено його колишнім вчителем на південь Франції, щоб знайти причину хвороби шовковичних черв'яків. Після публікації 1876 роботи Р. Коха «Етіологія сибірської виразки» Пастер повністю присвятив себе імунології, остаточно встановивши специфічність збудників сибірської виразки, пологової лихоманки, холери, сказу, курячої холери та інших хвороб, розвинув уявлення про штучний імунітет, запропонував метод запобіжних щеплень, зокрема від сибірської виразки (1881), сказу (спільно з Е. Ру 1885).
Перше щеплення проти сказу було зроблене 6 липня 1885 роки 9-річному Йозефу Майстеру на прохання його матері. Лікування закінчилося успішно, хлопчик видужав.
Принципи одержання вакцин і методи їх застосування, розроблені Пастером для профілактики інфекційних захворювань, успішно використовуються вже понад 100 років.
Цікаві факти життя
Пастер все життя займався біологією і лікував людей, не отримавши ні медичної, ні біологічної освіти. Також Пастер у дитинстві займався живописом. Коли Жаром побачив через роки його роботи, він сказав, як добре, що Луї обрав науку, оскільки він був би нам великим конкурентом.
1868 року у віці 46 років у Пастера стався крововилив у мозок. Він залишився інвалідом: ліва рука не діяла, ліва нога волочилася по землі. Він ледве не загинув, але врешті-решт одужав. Більше того, він зробив після цього найзначніші наукові відкриття: створив вакцину проти сибірської виразки і щеплення проти сказу. Коли вчений помер, виявилося, що частина його мозку була зруйнована. Помер Пастер від уремії.
За словами І. І. Мечникова, Пастер був пристрасним патріотом і ненависником німців. Коли йому приносили з пошти німецьку книжку або брошуру, він брав її двома пальцями і відкидав з почуттям відрази.
Пастер був нагороджений орденами майже всіх країн світу. Загалом він мав близько 200 нагород.
Інститут Пастера
Інститут мікробіології (згодом названий Інститутом Пастера) було засновано в Парижі 1888 року на кошти, зібрані за міжнародною підпискою. Пастер став першим його директором. Після смерті Л.Пастера, заступником директора інституту з 1905 року працював І. І. Мечников.
 
1892 — Олена Степанів, український історик, географ, громадська діячка, перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу офіцером, хорунжий УСС, чотар УГА, мати історика Ярослава Дашкевича.
1903 — Лейпунський Олександр Ілліч, український фізик (†1972).
1905 — Джерард Петер Койпер, нідерландський і американський астроном.
Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 667 | Додав: Vchutel | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024