| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
20:52 7 вересня - Свята | |
 7 вересня — День воєнної розвідки УкраїниНаказом Міністра оборони України № 302 від 1 червня 2007 року «Про встановлення Дня воєнної розвідки України» з метою виховання у військовослужбовців патріотизму, вірності військовій присязі та бойовим традиціям, підтримання на високому рівні престижу військової служби в органах військового управління, з'єднаннях та військових частинах розвідки Міністерства оборони України та Збройних Сил встановлено День воєнної розвідки України, який відзначається щорічно 7 вересня.
 Це свято не є загальнонаціональним, а виключно відомчим.Крім Дня воєнної розвідки України 7 вересня, ветерани розвідки відзначають також неофіційний День розвідки 5 листопада, — цього дня у 1918 році наказом Реввоєнради польового штабу Червоної армії було створено Реєстраційне управління, до функцій якого входила координація зусиль усіх розвідувальних органів армії.
Воє́нна ро́звідка (англ. Military intelligence, також Defense intelligence) — спеціальна служба, один з учасників розвідувального співтовариства держави, яка здійснює розвідувальну діяльність у воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній і екологічній сферах. На відміну від політичної розвідки, воєнна розвідка як правило не є самостійною організацією, а підпорядковується Міністерству оборони (США, країни НАТО, Україна) або Генеральному штабу (Росія, деякі країни СНД, Китай).
Після розпаду Радянського Союзу і проголошення незалежності України вище керівництво держави одним з першочергових завдань вважало формування самодостатньої системи воєнної розвідки: одночасно із формуванням Збройних сил розпочалось створення системи воєнної розвідки України.
Структура воєнної розвідки України фактично створювалася на основі комплекту сил і засобів розвідки Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, 17-ї повітряної армії, армії ППО, частково Чорноморського флоту та з'єднань і частин розвідки центрального підпорядкування. Організаційне ядро, що готувало необхідні розпорядчі документи та формувало засади існування воєнної розвідки України, увійшли офіцери, які проходили службу в системі розвідки радянських угруповань військ на території України, а також офіцери-розвідники, що повернулись на Батьківщину з інших регіонів колишнього Радянського Союзу.
У зв'язку з тим, що існуюча на території України сукупність органів управління, сил та засобів воєнної розвідки, хоча і дала можливість забезпечити існування прототипу системи воєнної розвідки та її інформаційної складової, проте не могла вирішувати увесь комплекс завдань, притаманних системі воєнної розвідки держави, було прийнято рішення про формування органів управління воєнною розвідкою: основні зусилля були зосереджені на об'єднанні під єдиним керівництвом структур розвідки видів збройних сил, налагодженні системи розвідки мирного часу.
Офіційно воєнна розвідка України веде свій родовід з 7 вересня 1992 року, коли Президент України підписав Указ про створення Управління воєнної стратегічної розвідки Міністерства оборони України.
22 березня 2001 року Верховна Рада України прийняла закон «Про розвідувальні органи України» — Головне управління розвідки Міністерства оборони України одержало статус спеціального органу державної влади.
 Сьогодні компактна і мобільна структура воєнної розвідки стала важливою частиною системи забезпечення національної безпеки України. Співробітники розвідувальних органів Збройних сил, незалежно від рівня фінансування, вирішують ті завдання, які ставить перед нею держава: інформаційне забезпечення органів влади, вищих осіб держави стосовно національної безпеки країни.День інженерних військ Вірменії
 7 вересня 1992 завершилося формування інженерного підрозділу Збройних сил Республіки Вірменії. З 2000 року 7 вересня святкується як День інженерних військ Національної армії Вірменії. Інженерні війська - підрозділи , частини і з'єднання спеціальних військ у Збройних Силах Вірменії , призначені для інженерного обладнання території бойових дій , інженерної розвідки і супроводу військ в наступі. До складу інженерних військ входять інженерно - саперні , інженерно - дорожні , понтонні і інші підрозділи. Одним із першочергових завдань інженерних військ є розмінування територій, що знаходяться в зоні Карабахського конфлікту . За даними досліджень , проведених у рамках Програми розвитку ООН , число хв у Вірменії становить від 80 до 100 тисяч. У 60 прикордонних громадах визнані небезпечними для життя понад сотні ділянок , загальна площа яких становить близько З22 квадратних кілометрів, тобто , більше одного відсотка всієї території Вірменії. Найдорожче обходяться людські втрати . З 1994 року від мін , що не розірвалися снарядів та інших вибухових речовин конфліктної пори постраждали З94 мирних жителя , третина з яких загинули. Більшість з них були наздогнати вибухом під час мирної праці - обробітку землі , випасу худоби , будівництва , збирання врожаю. Влітку 2007 року зміна вірменських миротворців була відправлена до Іраку. У складі вірменських « блакитних касок » - 5 лікарів , транспортний взвод , зв'язківці , а також 10 саперів. 7 вересня 2007 інженерні війська Національної армії Вірменії відзначили своє 15-річний ювілей. З нагоди ювілею відзначилися саперів і фортіфікаціонщіков представили до нагород , підвищили у званнях , надали позачергові відпустки . Інженерні війська Вірменії брали участь у грандіозному параді , присвяченому Дню Незалежності республіки в 15 -річний ювілей встановлення незалежності Вірменії. На сьогоднішній день інженерні війська Вірменії за час свого існування придбали унікальний досвід роботи - це і бойовий досвід , і досвід гуманітарного розмінування , і міжнародний досвід. Це робота і в горах , і на рівнинах , на лісовій або болотистій території ... У 2012 році інженерні війська Національної армії Вірменії відзначили своє 20-річний ювілей.День незалежності Бразилії
 7 вересня оголошений в Бразилії Днем незалежності ( o Dia de Independência do Brasil / Independence Day ) . Прагнення відстоювати політичну незалежність з'явилося у Бразилії ще на початку 18 століття , в колоніальну епоху. У той час Португалія була панівною стороною , а Англія залишалася основним споживачем товарів , вироблених в португальській колонії. У 1808 році Наполеон почав загарбницьку війну проти Португалії , внаслідок чого португальський король Дон Жоао VI з двором переїхав у Ріо -де - Жанейро. Перебування короля в Бразилії дозволило їй наблизити незалежність. Вже в 1815 році колоніальний статус Бразилії був скасований , і вона увійшла до складу Об'єднаного Королівства на рівних правах з Португалією. У 1821 році король Дон Жоао VI повернувся до Лісабона , залишивши у Ріо -де -Жанейро свого спадкоємця , наділивши його титулом віце -короля , який 7 вересня 1822 і проголосив незалежність Бразилії як імперії , урочисто коронований 1 грудня 1822 під ім'ям імператора Педро I. Так Бразилія стала імперією на чолі з Доном Педро I , який при цьому продовжував залишатися спадкоємцем португальського престолу. 7 вересня в Бразилії офіційно неробочий день. Бразильці особливо шанобливо ставляться до даного свята . Їм притаманне глибоке почуття національної гордості за свою країну. У столиці країни - місті Бразиліа - зазвичай проходить святковий парад , на якому присутній уряд країни на чолі з Президентом.День салямі в США
 Виявляється , свій день є навіть у салямі. Він відзначається 7 вересня. Початок цьому незвичайному свята було покладено в США в 2006 році. Ідея його проведення прийшла в голову двом подругам Крістіні і Вірджинії - любителькам цього смачного продукту . Саме 7 вересня вони , перебуваючи у себе вдома , в місті Хенрік (штат Вірджинія , США ) , заявили про створення Товариства любителів салямі. Свято швидко набрав популярність в Америці , а потім - завдяки великому числу шанувальників салямі - став активно поширюватися по світу . У тому числі прийшов і до Росії , де теж знайшлися послідовники й однодумці двох американських подруг. Традиції святкування Дня салямі ( Salami Day ) прості і прості : у цей день на столі повинна обов'язково бути улюблена ковбаса - у великій кількості , різноманітних сортів , нарізана тонкими , майже прозорими кільцями. Також салямі можна додавати в будь-які інші страви , які ви подаєте на стіл. Вона може служити начинкою для кальзоне і піци , бути присутнім в салатах , в соусі для спагетті або в звичайних бутербродах . До речі , для тих , хто вважає , що салямі - сирокопчена або твердокопчені ковбаса , пояснимо , що це помилка . Насправді салямі - ковбаса НЕ копчена , а в'ялена . Готується вона методом сушіння. Деякі види салямі якщо і піддаються незначного копчення , то тільки для додання їм смаку. Вперше салямі з'явилася в Італії. Що дивно , народилася вона не як продукт для гурманів і вищого суспільства , а в результаті бажання бідних селян зберегти м'ясо на довгі зимові місяці. Слово « салямі » походить від італійського « салі » - сіль , оскільки цей продукт у виробництві ковбаси грав і грає значну роль. Основними інгредієнтами салямі крім солі є: м'ясо ( свинина , яловичина , оленина , дичину , навіть конина або ослятіна в Італії ) , жир , спеції та приправи , а також вино або коньяк. М'ясо провертається через м'ясорубку з додаванням жиру , потім замішується ковбасне «тісто» , в яке додаються всі інші складові , після чого їм начиняється ковбасна оболонка . Потім ковбаса підвішується для в'ялення . У цей час у ній розвиваються спеціальні бактерії , які підвищують кислотність всередині оболонки , м'ясо всередині « готується » і стає їстівним . Після того як ковбаса провялятся , її піддають додатковій сушці , в процесі якої на шкірці з'являється характерний білий наліт - пеніциліновий цвіль , що оберігає ковбасу від псування. В Америку салямі потрапила разом з італійськими переселенцями . Визнаної столицею салямі в США вважається місто Сан -Франциско , де старовинні італійські секрети виробництва цієї ковбаси збереглися аж до наших днів . | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
