П`ятниця, 29.03.2024, 15:05 Вітаю Вас Гость

Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Меню сайту
Категорії розділу
Оголошення [27]
Інформація про дати та терміни проведення міропріємств
ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ [1200]
Визначні військові дати та події Дні народження Дні смерти
Робота Хмельницького методоб'єднання [2]
Всі матеріали з роботи методичного об'єднання викладачів предмета "Захист Вітчизни"
Робочі питання методичного об'єднання [7]
Тут можна переглянути корисну інформацію з роботи методичного об'єднання викладачів "Захисту Вітчизни"
Військово-спортивна робота [11]
Матеріали змагань, результати, план проведення, сценарії.
7 фактів ПРО [2]
З історичних довідок
Поздоровлення [20]
Привітання зі святами, визначними датами
КОРИСНІ ПОРАДИ [2]
Завжди у людини виникають різні питання. Спорбуємо їх вирішити!?
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 383
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

18:33
7 жовтня - Дні історії

<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">1765 </font></div>

<div style="text-align: center;"><font size="2" style="font-size: 10pt;">Міхал Клеофас Огінський, польський композитор і державний діяч</font></div>

<div style="text-align: center;"> </div>

<div style="text-align: left;">
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/michal_kleofas_oginski.png" />  Мі́хал Клео́фас Оґі́нський (пол. Ogiński Michał Kleofas; біл. Міхал Клеафас Агінскі; *7 жовтня 1765, Гузув, Мазовецьке воєводство — †15 жовтня 1833, Флоренція) — білоруський та польський композитор, державний діяч Речі Посполитої і Росії, граф, племінник великого гетьмана литовського Михайла Казимира Огінського.</font></div>

<div><font size="2">Надзвичайний королівський посол в Нідерландах (1790—1791).</font></div>

<div>
<div><font size="2">В 1794 році — брав участь у повстанні Костюшка на чолі батальйону єгерів. Після поразки повстання емігрував до Константинополя, де став активним діячем еміграції, потім переїхав до Парижа. У Парижі контактував з Талейраном і французькою директорією з метою відновлення незалежності Речі Посполитої.</font></div>

<div><font size="2">Після ослаблення надій на відновлення незалежності і оголошеної амністії в 1802 році повернувся до Росії і поселився в селі Залісся (на території сучасного Сморгонського району Білорусії). У 1807 році зустрічається з Наполеоном в Італії.</font></div>

<div><font size="2">У 1810 році переїхав до Петербурга і став сенатором Російської імперії, активно займався політикою. У 1810—1812 рр. був у близьких відносинах з російським імператором Олександром I, запропонував йому план створення автономного Великого герцогства Литовського у складі Російської імперії. План був відкинутий.</font></div>

<div><font size="2">У 1817 році переїхав у Вільно. У 1823 році здоров'я, що похитнулося, змушує його переїхати до Італії, де прожив останні 10 років життя.</font></div>

<div><font size="2">Поховали Огінського у Флоренції, в церкві ранцисканців Санта Кроче, де також поховані архітектор Леон Баттіста Альберті (15 ст.), скульптор Мікеланджело (16 ст.), Ніколя Макіавеллі, композитор Джоакіно Россіні (19 ст.).</font></div>

<div><font size="2">Творчість</font></div>

<div><font size="2">Написані ним марші та бойові пісні були поширені серед повстанців 1794 року. Автор популярних полонезів, у тому числі полонеза Аудіо «Прощання з батьківщиною»опис файлу (пол. Pożegnanie Ojczyzny, біл. Развітанне з Радзімай, відомий також як «Полонез Огінського»), фортепіанних п’єс, романсів, опери «Зеліда і Валькур, або Бонапарт в Каїрі» тощо.</font></div>

<div><font size="2">Іноді Огінському також приписують авторство «Мазурки Домбровського» (Jeszcze Polska nie zginęła), яка згодом стала гімном Польщі (автором слів був Юзеф Вибіцький).</font></div>
</div>
</div>

<div style="text-align: center;"> </div>

<div style="text-align: center;"><font size="2">1885 </font></div>

<div style="text-align: center;"><font size="2">Нільс (Генрік Давид) Бор, данський фізик-теоретик, творець першої квантової теорії будови атома, лауреат Нобелівської премії з фізики (1922; †1962).</font></div>

<div> </div>

<div> </div>

<div>
<div><font size="2" style="font-size: 10pt;"><img align="right" alt="" src="/avatar/Kalendar4/Niels_Bohr.jpg" />  Нільс Ге́нрик Дави́д Бор (дан. Niels Henrik David Bohr, [nels ˈb̥oɐ̯ˀ]; 7 жовтня 1885, Копенгаген — 18 листопада 1962, Копенгаген) — данський фізик-теоретик і громадський діяч, один з творців сучасної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1922). Член Данського королівського товариства (1917) та його президент від 1939. Був членом більш ніж 20 академій наук світу.</font></div>

<div><font size="2">Відомий як творець першої квантової теорії атома й активний учасник розробки основ квантової механіки. Зробив значний внесок у розвиток теорії атомного ядра та ядерних реакцій, процесів взаємодії елементарних частинок з середовищем.</font></div>
</div>

<div>
<div><font size="2">Нільс Бор народився в родині професора фізіології Копенгагенського університету Християна Бора (1858–1911) і Еллен Адлер (1860–1930). Батьки Бора одружилися 1881 року.</font></div>

<div><font size="2">Батька Нільса Бора вдвічі висували кандидатом на Нобелівську премію з фізіології і медицини. Мати була донькою впливового та вельми заможного єврейського банкіра і парламентаря-ліберала Давида Баруха Адлера (1826–1878, данськ.) і Дженні Рафаел (1830–1902) із британської єврейської банкірської династії Raphael Raphael & sons</font></div>

<div><font size="2">1 серпня 1912 в Копенгагені Нільс Бор одружився із Маргарет Норлунд, сестрою близького друга його брата Гаральда — Нільса Еріка Норлунда, з якою Нільс Бор познайомився 1909 року.</font></div>

<div><font size="2">Усього у Нільса і Маргарет було шестеро дітей (один син, Християн, загинув у юному віці). Один з них, Оге Бор, також став видатним фізиком, лауреатом Нобелівської премії (1975).</font></div>

<div><font size="2">Брат Нільса Бора Гаральд був відомим математиком.</font></div>

<div>
<div><font size="2">Пам'ять</font></div>

<div><font size="2">З 1965 року Копенгагенський інститут теоретичної фізики носить назву «інститут Нільса Бора». Варто відзначити, що після смерті його засновника і беззмінного керівника Інститут очолював Оге Бор (до 1970).</font></div>

<div><font size="2">У 1963 та 1985 роках в Данії були випущені марки із зображенням Нільса Бора.</font></div>

<div><font size="2">105-й елемент таблиці Менделєєва (Дубній), відкритий в 1970, до 1997 року у СРСР та Росії був відомий як нільсборій. В цьому ж році було затверджено назву борій для 107-го елемента, відкритого в 1981.</font></div>

<div><font size="2">Ім'я Бора носить астероїд 3948, відкритий 1985 року.</font></div>

<div><font size="2">У 1997 Данський національний банк випустив в обіг банкноту номіналом 500 крон з зображенням Нільса Бора.</font></div>

<div><font size="2">У 1998 році в світ вийшла п'єса «Копенгаген» англійського драматурга Майкла Фрейна, присвячена історичній зустрічі Бора і Гейзенберга.</font></div>

<div><font size="2">Нагороди</font></div>

<div><font size="2">Нобелівська премія з фізики (1922)</font></div>

<div><font size="2">Медаль Маттеуччі (1923)</font></div>

<div><font size="2">Медаль імені Макса Планка (1930)</font></div>

<div><font size="2">Медаль Коплі (1938)</font></div>

<div><font size="2">Орден Слона (1947)</font></div>

<div><font size="2">Премія «За мирний атом» (1957)</font></div>

<div><font size="2">Почесні наукові ступені Кембриджського, Манчестерського, Оксфордського, Единбурзького, Сорбоннського, Прінстонського, Гарвардського університетів, університету Макгілла, Рокфеллеровського центру та ін.</font></div>
</div>

<div> </div>
</div>

<div> </div>

<div style="text-align: center;"><font size="2">1900 </font></div>

<div style="text-align: center;"><font size="2">Гіммлер Генріх, рейхсфюрер СС (з 1929), керівник каральних органів нацистської Німеччини.</font></div>

<div> </div>

<div>
<div><font size="2"><img align="left" alt="" src="/avatar/Kalendar4/200px-Bundesarchiv_Bild_183-S72707-Heinrich_Himmle.jpg" />  Ге́нріх (Гайнріх) Гі́ммлер (нім. Heinrich Himmler; *7 жовтня 1900, Мюнхен — †23 травня 1945), один із головних політичних та військових діячів нацистської Німеччини, рейхсфюрер СС.</font></div>

<div><font size="2">Дитинство і юність</font></div>

<div><font size="2">Народився 7 жовтня 1900 року в Мюнхені у сім'ї баварського вчителя, таємного радника по відомству освіти Ґебгарда Гіммлера. Крім нього в родині було ще двоє братів: старший Ґебгард і молодший Ернст. Згідно з сімейною легендою, брати Г. Гіммлера були технократами, далекими від політики, однак у 2005 році його внучата племінниця Катрін Гіммлер випустила книгу про нього і його братів із жорсткою критикою нацизму, де показала, що це далеко не так.</font></div>

<div><font size="2">Своє ім'я отримав на честь покровителя сім'ї Віттельсбахського принца Генріха (Гайнріха), шкільним учителем котрого був Гіммлер-старший. Принц погодився стати хрещеним батьком і опікуном свого тезки.</font></div>

<div><font size="2">Маючи такого знатного покровителя, Гіммлер із дитинства мріяв про те, що стане полководцем переможної армії. Спочатку він хотів вступити на службу у військово-морський флот, але його не взяли через короткозорість. Тоді він вирішив служити у сухопутних військах. Щоб Гіммлер зміг піти на службу, його батько звернувся по допомогу до своїх високопоставлених покровителів. Незабаром було отримано позитивну відповідь Управління двору:</font></div>

<div><font size="2">Банкірський дім «І. Н. Оберндерфер», Сальваторштрассе, 18, уповноважений перерахувати вам 1000 райхсмарок з 5%-воєнної позики. Прийміть цю суму як дар вашому синові Гайнріху від його хрещеного батька — що раптово пішов від нас його королівської високості принца Гайнріха.</font></div>
</div>

<div>
<div><font size="2">Наприкінці 1917 року Гіммлер був зарахований в 11-й піхотний полк «Фон дер Танн». Після піврічної початкової підготовки в Реґенсбурґу проходив навчання у школі підпрапорщиків у Фрайзінґу (з 15 червня до 15 вересня), потім, з 15 вересня до 1 жовтня — на кулеметних курсах в Байройтi, а через два місяці демобілізувався. Попри те, що Гіммлер не зміг узяти участь у бойових діях, згодом він розповідав про свої «фронтові подвиги».</font></div>

<div><font size="2">Кар'єра</font></div>

<div><font size="2">Збирався стати професійним офіцером, але після закінчення військового училища на фронт не потрапив, адже на той час 1-а світова війна вже скінчилася. Гіммлер вступив до одного з найчисельніших підрозділів «Корпусу добровольців». Потім учився на сільськогосподарському факультеті Мюнхенського технічного інституту, де зблизився з націоналістично налаштованими ветеранами 1-ї світової війни. Під час «Пивного путчу» 1923 року Гіммлер був прапороносцем, ніс т. зв. «бойовий стяг райху». Деякий час він був секретарем Ґреґора Штрассера — лідера соціалістичного крила нацистської партії. У серпні 1925 року Гіммлер вступив у відновлену Гітлером НСДАП і був призначений ґауляйтером Баварії. У 1928 року Гіммлер одружився зі старшою за нього на сім років дочкою прусського землевласника Марґарет Боден.</font></div>

<div><font size="2">6 січня 1929 року за розпорядженням Гітлера Гіммлер став райхсфюрером СС. Створюючи свій «чорний орден», він намагався зробити його продовжувачем середньовічних традицій рицарства, надавши йому відповідних атрибутів: срібні персні з зображенням черепа, почесні мечі, рунічну символіку і т. д. Розробив містичний ритуал вступу до СС, присвоєння чергових звань і навіть рекомендації членам СС одружуватися зі «зразковими» жінками. Згідно з інструкцією, вони повинні були мати «нордичні» риси обличчя, добре знати історію, володіти іноземними мовами, уміти їздити верхи, плавати, керувати автомобілем, стріляти з пістолета. Крім того, вони зобов'язані були зразково вести домашнє господарство, уміти готувати. Після відповідного іспиту кандидатка у дружини члена СС отримувала диплом. Гіммлер уважав, що керівні кадри НСДАП і СС повинні мати можливість покинути своїх дружин і обрати нових згідно зі згаданим еталоном.</font></div>

<div><font size="2">Як Гітлер, так і Гіммлер були однієї думки про те, що після війни слід запровадити легалізоване двоєженство задля стимулювання народжуваності. Гіммлер говорив: «Якщо та гарна кров, яка лежить в основі нашого народу, не примножуватиметься, то ми не зможемо встановити панування над світом… Народ, який має у середньому по чотири сина у сім'ї, може зважитися на війну, адже якщо двоє загинуть, то двоє продовжать свій рід. Натомість керівники, які мають одного або двох синів, при прийнятті будь-якого рішення вагатимуться. На це ми не можемо піти».</font></div>

<div><font size="2">З 1931 року Гіммлер займався створенням власної секретної служби — СД, на чолі якої він поставив Райнгарда Гайдріха. У 1933 році Гіммлер був призначений керівником поліції Мюнхена. За наказом Гітлера він створив перший концентраційний табір у Дахау. 20 квітня 1934 Ґерінґ призначив Гіммлера шефом прусського ґестапо. 17 червня 1936 Гітлер підписав декрет, яким Гіммлер призначався верховним керівником усіх служб німецької поліції — як воєнізованих, так і цивільних, котрі відтепер переходили під його контроль. Під орудою Гіммлера також створювалися війська СС.</font></div>

<div><font size="2">4 жовтня 1943 року у місті Познань Гіммлер виголосив промову перед найвищими офіцерами СС, в якій, зокрема, звучали сентенції антислов'янського змісту та заклики до жорстокого ставлення щодо населення окупованих територій. Ця промова була введена як звинувачувальний документ 1919-PS під час засідань Нюрнберзького трибуналу та наступних судових процесів щодо злочинів, скоєних функціонерами Третього Райху. Автентичність її не раз підтверджували як підсудні, так і свідки під час судових дебатів. Початок повного тексту промови Гіммлера перед вищими офіцерами СС — на 110-й сторінці 29-го тому матеріалів Нюрнберзького процесу.</font></div>

<div><font size="2">Із 1943 року Гіммлер замість Фріка стає імперським міністром внутрішніх справ, а після провалу Липневої змови 1944 року — командувачем Резервної армії. Починаючи з літа 1943 року, з огляду на очевидну близьку поразку Німеччини, Гіммлер через своїх довірених осіб почав здійснювати контакти з представниками західних спецслужб із метою укладання сепаратного миру. Гітлер, дізнавшись про це напередодні краху Третього Райху, виключив Гіммлера з НСДАП як зрадника, позбавивши його усіх чинів і посад. Покинувши райхсканцелярію, Гіммлер вирушив до данського кордону, де збирався загубитися в натовпі біженців.</font></div>

<div><font size="2">Зранку 23 травня 1945 року (за іншими даними — 21 травня) на мосту Бервеверде біля Люнебурґа був затриманий англійською військовою поліцією і разом з іншими підозрюваними направлений у табір № 031. Після трьох днів допитів він зізнався, що є райхсфюрером СС та зажадав зустрічі з фельдмаршалом Б. Монтґомері. Під час повторного обшуку покінчив життя самогубством, розкусивши сховану в роті ампулу з ціанистим калієм. Труп Гіммлера кремовано, а попіл розвіяно в лісі поблизу Люнебурґа.</font></div>

<div> </div>
</div>

<div><font size="2">1901 — Едґар Обер де ла Рю, швейцарський географ, геолог, фотограф та мандрівник</font></div>

<div> </div>

<div><font size="2">1932 — Нейко Євген Михайлович, фундатор прикарпатської школи терапевтів, академік АМН України</font></div>

<div> </div>

<div><font size="2">1953 — Іван Михайлович Забіяка, український історик, журналіст, науковець, громадський діяч</font></div>

Категорія: ЛЮДИ ТА ДАТИ У ВІЙСЬКОВІЙ ТА СВІТОВІЙ ІСТОРІЇ | Переглядів: 570 | Додав: Vchutel | Теги: рейхсфюрер СС, Гіммлер Генріх, Нільс (Генрік Давид) Бор, Іван Михайлович Забіяка, Едґар Обер де ла Рю, Нейко Євген Михайлович, Міхал Клеофас Огінський | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024