Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Олександр Андрійович Беклешев був нащадком дворянського роду, що минає корінням в часи Івана Грозного. Він отримав чудове утворення, яке, склавшись з його безсумнівними талантами, дозволило виділитися і займати провідні посади в різних державних установах.

Під час царювання Павла I Беклешев був призначений на посаду генерал-прокурора. І от якось уранці, розбираючи папери, Олександр Андрійович виявив запит від одного з своїх підлеглих. Укладач цього документа найнижчих просив Беклешева роз'яснити виник юридичний казус - причому витіюватим стилем, з багатьма складними мовними зворотами. Прочитавши папір двічі, Олександр Андрійович так і не вловив жодного сенсу самого казусу, ні зверненого до нього питання. Рука генерал-прокурора вже потягнулася до дзвонику, коли він раптом прийняв абсолютно протилежне рішення. Замість виклику до себе некомпетентного законника він наказав з'явитися начальнику канцелярії.

- А що, брате, - звернувся Олександр Андрійович до стоїть перед ним струнко чиновнику. - Не перевелися Чи ще дурні в твоїй канцелярії?

- Як можна, ваша світлість ... - забурмотів здивований чиновник. - Але якщо вам завгодно? ..

- Сподобалося, братику, завгодно, - кивнув Беклешев. - Ось і знайди мені самого тупого, бездарного й нічого не розуміючого законника. Але дивись! Щоб у цього бовдура був самий гарний почерк в Росії! Іди!

- Буде зроблено, ваша світлосте! - Пообіцяв начальник канцелярії і пішов в повному подиві.

Наказ він, зрозуміло, виконав, і всього через годину перед Беклешевим стояв прилизаний молода людина в потертому сюртуку.

- Значить, ти гарно пишеш? - Поцікавився Олександр Андрійович.

- Радий старатися, ваша світлосте! - Вперив в начальство очі, відрапортував служитель Феміди.

- Ну, значить, ти мені й потрібен, - досить кивнув генерал-прокурор. - Ось запит на моє ім'я. Ти уважно прочитаєш його, потім складеш і оформиш відповідь по всій формі і принесеш мені на підпис. Та дивись, щоб ні єдиної помарки не було!

Завдання Беклешева було виконано в найкоротший термін, але Олександр Андрійович глянув лише на почерк в документі і, не вникаючи в написане, поставив свій підпис. Далі папір відправилася до автора запиту, на чому справа, здавалося б, і закінчилося. Але буквально через тиждень на одному з балів до Беклешеву підбіг законник, який надіслав той самий безглуздий запит, і заторохтів в скоєному захваті:

- Дозвольте принести піднесену подяку вашій світлості за настільки дохідливо і просте дозвіл здивувань, ввергшіх мене ...

- Та ладно тобі! - Посміхаючись, перервав словоізверженія чиновника Олександр Андрійович. - Якщо ще виникнуть якісь запитання, настільки ж складні, не соромся звертатися. У мене є прекрасний фахівець для їх вирішення!