| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
23:15 15 листопада - Дні історії | |
1415
Собор єпископів у Новгородку посвятив
єпископа Григорія Цамблака на митрополита Київського.
  Новогру́док (Новгород-Литовський) (біл. Навагрудак; пол. Nowogródek; лит. Naugardukas) — місто у Гродненській області, Білорусь.Історія міста тісно пов'язана з історією Литовсько-Руської держави та України. Перша столиця Литовської держави. XIV–XV ст. у Новогрудку розташовувалась резиденція митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.
Заснування міста
За археологічними даними, Новогрудок засновано в XI ст. Але історичні відомості про нього є лише з XIII ст. Легенди кажуть, що Новогрудок засновано 1044 р. під час походу київського князя Ярослава Мудрого на литовські племена. У новгородському літописі сказано, що 1044 р. «ходи Ярослав на Литву, а на весну заложил Новгород…»
У XI–XII ст. Новогрудок, як і більшість інших дреговицьких земель, входив до складу Київської Русі — Турівського князівства. Приналежність Новогрудка до Турово-Пінської землі підтверджує й перше письмове згадування новогрудців, які діють разом з ополченнями Пінська і Турова 1228 р. Цей похід був спрямований на Кам'янець - володіння волинського князя Данила Романовича. Ініціатива належала пінському князеві Ростиславові, який мстив Данилові за схоплених у полон його дітей. Ростислава підтримав Володимир Київський і Михайло Чернігівський.
Пізніше існувало окреме Новогрудське князівство. Цікаво, що в описі походу русько-татарських військ на Новогрудок у 1275 р. Поліссям називається саме Новогрудське князівство або його частина.
Новгород-Литовська земля за княжих часів називалась також Чорна Русь.
Між Литвою та Руссю-Україною
Після періоду міжусобиць, у Литві затвердилася одноосібна влада князя Міндовґа. У 1240-х рр. Новогрудок опиняється під владою литовських князів. 1249 р. Данило Романович вже згадує про Новогрудок як володіння Литви.
Врегулювання взаємин між Литвою та Руссю-Україною (Волинню) після підпорядкування Новогрудка Литві відбулося напередодні Ярославської битви (17 серпня 1245 р.). Готуючись до вирішальної сутички з Ростиславом Михайловичем, Романовичі просили про допомогу Конрада Мазовецького та Міндовґа. Однак спілка з Литвою не принесла Романовичам тої користі, на яку вони сподівалися (на битву литовці спізнилися).
Взимку 1248–1249 років здійснено спільний похід на ятвягів Данила та Василька Романовичів й польських князів, що остаточно розірвало мир Галицько-Волинського князівства з Литвою. Після чього відбулось ряд походів та воєн за володіння Новогрудком.
Війна між Данилом та Міндовґом закінчилася миром 1254 р. Відповідно до мирного договору — Новогрудок і всі підвладні йому міста (Слонім, Волковиськ і ін.) були дані Роману Даниловичу від Міндовґа як верховного правителя і від його сина Войшелка Міндовговича, як безпосереднього правителя. Дослідники стверджують, що це дарування ставило Романа у васальну залежність від Міндовґа.
Узимку 1254–1255 року Данило здійснив похід на ятвягів. У ньому брав участь князь Роман Данилович з новогрудцями. Похід закінчився перемогою Данила і накладенням данини на ятвягів.
1258 року татарський воєвода Бурундай змусив князя Данила взяти участь у поході на Литву. Данило ухилявся, знаючи, чим це загрожує його синові і мирному договорові 1254 р. Не маючи можливості стати проти вимоги татар, замість себе він послав свого брата Василька. Як тільки Василько почав воєнні дії проти Литви, Роман опинився заручником у руках Войшелка і Товтивіла, що керували обороною литовських володінь.
Розорення Литви татарами за участю Романовичів звело нанівець порівняно гарні відносини між Литвою і Волинню після мирного договору 1254 р. Частину ятвязьких земель, що раніше підпорядковувалися Данилові, 7 серпня 1259 р. Міндовґ передав Тевтонському орденові, а іншу частину забрав собі. Одразу після усунення Романа Даниловича Новогрудок повернувся до рук литовського князя Войшелка.
Галицько-Волинські князі, до кінця XIII ст. намагалися повернути Новогрудок. Однак вони були невдалі. Так, узимку 1277–1278 р. під час походу галицько-волинських князів на Литву пруські колоністи виступили на боці Литовській державі. Локальні сутички продовжувалися й у 1290-х рр.
З початку XVI ст. Новогрудська земля міцно закріплюється за Литвою. Литва часів Гедиміна починає наступ на Волинь, поступово відсуваючи територіальні суперечки далеко на південь від своїх кордонів.
Сиґізмундом I Старим місту Новогрудку від 26 липня 1511 було надано привілей на маґдебурзьке право[1].
Столиця Литви
За князя Міндовґа (1230–1263) Литва включила в себе Чорну Русь, головне місто якої Новгород-Литовський (Новогрудок). Саме Новогрудок вважається першею столицею Великого Князівства Литовського.
В роки правління в Литві колишнього новогрудського князя Войшелка (1264–1267 рр.) Новогрудок стає резиденцією субмонарха і спадкоємця трону Шварна Даниловича.
Зростаючи й далі за рахунок західних руських (українських) земель, Литва переймала їх більш високу культуру і досвід політичної організації. Це обумовило зближення литовської і руської знаті, які переходили у православну віру, переймали місцеву мову, побут та звичаї. В кінці 1350-х рр. Ольгерд зайняв Брянськ і просунувся на сіверські землі.
1362 року, після битви біля Синюхи новий Київський князь - син Ольгерда - добровільно визнав владу Литви. Поповнені киянами литовські війська того ж року зайняли Переяславщину, на Правобережжі розбили невеликі орди подільських татар, які підтримували Польщу в її протистоянні з Литвою, і зайняли Поділля.
Столиця Київських митрополитів
На початку XIV століття більшість українських земель, в тому числі й Київ, увійшли до складу Литовсько-Руської держави. В той же час, 1300 року тодішній київський митрополит Максим (грек за походженням) переїхав з Києва до Владимира-на-Клязьмі — столиці підтримуваного татарами Великого князівства Владимиро-Суздальського (при цьому залишивши за собою титул митрополита Київського), і, таким чином, офіційно здійснив те, що до нього неофіційно практикували деякі його попередники. Перенесення митрополичої катедри викликало великі ускладнення в житті православних на Литовсько-Руських землях.
Наприкінці 1316 — початку 1317 рр. Новгородок тимчасово став центром православної Литовсько-Руської митрополії
15 листопада 1415 року, за підтримки Великого князя Литовського Вітовта, у Новгородку було скликано великий православний Собор. У Новгородоцькому соборі взяли участь: Полоцький, Чернігівський, Луцький, Володимирський, Смоленський і Туровський єпископи з Литви; Перемиський та Холмський — з Галичини; священики та багато князів, бояр та української шляхти. Собор висвятив на митрополита Григорія Цамблака.
1458 року — після фактичного відокремлення Московської митрополії, Новгородок став резиденцією митрополита Київського, Галицького та всієї Руси Григорія ІІ Болгариновича. Литовська митрополія припинила своє існування, увійшовши до складу Київської митрополії. Досить довгий час був резиденцією митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.
1884 — У Берліні відкрилася Міжнародна конференція 14 держав з африканських питань, яка стала одним із етапів боротьби колоніальних країн за поділ Африки.
1889 — У Бразилії внаслідок військового перевороту повалено імператора Педру II. Країну оголошено республікою.
1918 — Розпочалось очолюване Директорією повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського.
1919 — за спільним рішенням Директорії та уряду УНР члени Директорії Федір Швець та Андрій Макаренко виїхали з дипломатичними дорученнями за кордон, передавши всю повноту влади Симонові Петлюрі.
1920 — У Женеві відбулося перше засідання Асамблеї Ліги Націй, створеної 1919 р.
1934 — В СРСР проведено першу телепередачу із звуковим супроводом.
1938 — У Барселоні пройшов прощальний парад інтербригад, які допомагали республіканцям у боротьбі проти фашистського режиму Франсиско Франко.
1939 — позачергова III сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон про входження Західної України до складу УРСР.
1940 — понад 500 німецьких літаків провели масоване 10-годинне бомбування міста Ковентрі (Coventry, Велика Британія).
1945 — в Аугсбурзі (Австрія) групою українських вчених, що перебували на еміграції, засновано Українську вільну академію наук. Першим президентом УВАН обрали Дмитра Дорошенка.
1946 — Введено в навчальний процес новий, наближений до російського, український правопис, схвалений 8 травня 1945 постановою Ради Міністрів УРСР.
1988 — Уперше й востаннє виведено на орбіту радянський космічний корабель багаторазового використання «Буран», який здійснив два витки навколо Землі без екіпажу і приземлився в автоматичному режимі.
2000 — в присутності родичів моряків та російських військових на меморіалі морякам-підводникам у м. Севастополі встановлено дошку з іменами 24-х загиблих членів екіпажу підводного човнів «Курська» та «Комсомольця», що народилися у цьому місті.
2001 — у м. Сумах закінчила роботу російсько-українська комісія з делімітації сухопутного кордону між державами.
2004 — на Першому Національному каналі Національної телекомпанії України відбулися перші відкриті дебати кандидатів на пост Президента України — В. Ющенка та В. Януковича.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
