У Римі папа Урбан VIII освятив собор святого Петра, нині резиденцію всіх Пап.
Собо́р Свято́го Петра́ (італ. Basilica di San Pietro, лат. Basilica Sancti Petri; також — Базилі́ка Свято́го Петра́) — католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі[а]. Собор також входить у десятку найвищих церков світу, є однією із чотирьох патріарших базилік Рима та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. Купол собору є одним із символів Рима.
Будівництво цього собору тривало 120 років — перший камінь було закладено 18 квітня 1506 року за Юлія II, а п
... Читати далі »
18 листопада 1918 в Ризі був проголошений «Акт про незалежність», згідно з яким Латвія ставала незалежною державою. Молода Радянська Республіка стала першою державою, офіційно визнала незалежність Латвії. У «Декреті Ради Народних Комісарів про визнання незалежності Радянської Республіки Латвії», підписаним 22 грудня 1918 В.І. Леніним, сказано:
«Російське Радянське Уряд ставить в обов'язок усім, дотичним з Латвією військовим і цивільним властям Російської Радянської Республіки, надавати Радянському Уряду Латвії і його військам всіляке сприяння в боротьбі за звільнення Латвії від ярма буржуазії».
Луї Жак Манде́ Даґе́р (фр. Louis Jacques Mandé Daguerre; 18 листопада 1787 - 
Собо́р Свято́го Петра́ (італ. Basilica di San Pietro, лат. Basilica Sancti Petri; також — Базилі́ка Свято́го Петра́) — католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі[а]. Собор також входить у десятку найвищих церков світу, є однією із чотирьох патріарших базилік Рима та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. Купол собору є одним із символів Рима.
18 листопада 1918 в Ризі був проголошений «Акт про незалежність», згідно з яким Латвія ставала незалежною державою. Молода Радянська Республіка стала першою державою, офіційно визнала незалежність Латвії. У «Декреті Ради Народних Комісарів про визнання незалежності Радянської Республіки Латвії», підписаним 22 грудня 1918 В.І. Леніним, сказано: