| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 10 Гостей: 10 Користувачів: 0 |
22:31 26 листопада -Дні історії | |
1769
У Російській імперії було запроваджено Георгіївський хрест.
 Відзна́ка Військо́вого о́рдена свято́го Гео́ргія або Гео́ргіївський хрест — нагородний знак до ордена Св. Георгія для нижніх чинів з 1807 по 1917 роки за видатну хоробрість, виявлену в бою проти ворога. Відзнака ордена Св. Георгія був вищою винагородою для солдатів і унтер-офіцерів російської імператорської армії. До 1913 року окрім офіційної назви мав і інші найменування: Георгіївський хрест 5-ого ступеня, солдатський Георгіївський хрест, солдатський Георгій («Єгорій») тощо.
Наполеонівські війни
Відзнака військового ордена Св. Георгія була заснований 13 (25) лютого 1807 року маніфестом імператора Олександра I як винагорода нижніх військових чинів за «безстрашну хоробрість». Знак носився на стрічці тих же кольорів, що і орден Св. Георгія.
Солдатська Відзнака Військового ордену (солдатський Георгіївський хрест) на відміну від офіцерського ордену емаллю не покривалася, чеканилася із срібла 95-ої проби (сучасна 990-а проба), але із зображенням в центральному медальйоні на лицьовій стороні Св. Георгія на коні, а на оборотній стороні — ініціалів святого,
«С. Г.», як і на офіцерському знаку.
Носилася ця винагорода на вузькій помаранчево-чорній стрічці, як і орден Георгія. У правилах про нагородження Відзнакою говорилося:
«Ним нагороджуються лише ті з нижніх військових чинів, які, служивши у сухопутних та морських російських військах, дійсно виявлять свою відмінну хоробрість у боротьбі з ворогом».
Перші нагородження
Першим отримав солдатського Георгія унтер-офіцер Кавалергардського полку Єгор Іванович Мітрохин за відзнаку в бою з французами під Фрідландом 2 червня 1807.
У Франко-Російський війні 1812 року він блискуче проявив себе в боях під Вітебськом, Смоленськом, Бородином і Малоярославцем. Мітюхин брав участь і в знаменитій Кульмській битві, за ходом якого спостерігав прусський король Вільгельм III. Захоплений героїзмом і доблестю російських солдатів і офіцерів, король відразу після бою нагородив героїв Залізним хрестом — вищою відзнакою Пруссії, який в самій прусській армії мали на той час лише кілька військовослужбовців. Серед тих, що відрізнилися був і Єгор Мітюхин. Він також брав участь в боях під Лейпцігом і брав Париж.
Перший кавалер солдатського Георгія служив з 1793 по 1817 роки і вийшов у відставку в нижчому офіцерському чині прапорщика. Проте ім'я Мітрохина внесене до списків першим лише в 1809 році, коли до списків, що складалися, першими були внесені кавалери з гвардійських полків.
Підпрапорщик 5-го єгерського полку Василь Березкин отримав Георгіївський хрест за бій з французами під Морунгеном 6 (18) січня 1807 року, тобто за подвиг, здійснений ще до створення винагороди. Унтер-офіцер В. Михайлов (знак № 2) і рядовий Н. Клементьєв (знак № 4) Псковського драгунського полку рядові Єкатеринославського драгунського полку П. Трехалов (знак № 5) і С. Родіонов (знак № 7), що відзначилися в боях 1807 років і нагороджені Відзнакою військового ордену були переведені в кавалергарди.
Усі кавалери, що отримали винагороду заносилися в списки Капітулу Ордена; після їх смерті знак ордену повертався в Капітул. Це не поширювалося на нижніх чинів іноземних армій.
У числі полків, що отримали відзнаку Військового Ордену були кращі елітні частини (від № 1 до 2000): лейб-гвардії Преображенський полк — 2, лейб-гвардії Семеновський — 438; лейб-гвардії Єгерський — 177; Кавалергардський — 7; лейб-гвардії Кінний — 175.
Франко-Російська війна 1812
Всього ж на початок 1812 було видано 12 871 знак з відповідними номерами від одиниці до 12 871. До речі, солдатським Георгієм за номером 6723 була нагороджена знаменита «кавалерист-дівиця» Надія Дурова, що розпочала службу простим уланом: у битві під Гутштадтом в травні 1807 вона врятувала від неминучої загибелі офіцера і отримала єдину у той час бойову винагороду для нижніх чинів.
Указом імператора від 15 липня 1808 кавалери відзнаки Військового ордена звільнялися від тілесних покарань. Відзнака могла вилучатися в нагородженого лише за рішенням суду і з обов'язковим повідомленням про це імператора.
Існувала практика нагородження Відзнакою Військового ордена цивільних осіб нижчих станів, але без права іменуватися кавалером Відзнаки.
Відомий випадок нагородження солдатською винагородою генерала. Їм став М. А. Милорадовіч за бій з французами в солдатському строю під Лейпцігом. Срібний хрест йому вручив особисто імператор Олександр I, що спостерігав за битвою.
У січні 1809 введена нумерація хрестів та іменні списки. До того часу було видано близько 10 тисяч знаків. Але відзнаками без номерів нагороджували до 1820 року, в основному невійськових чинів армії, а також колишніх командирів партизанських загонів з числа купців, селян і міщан.
На початок Вітчизняної війни 1812 роки Монетний двір виготовив 16833 хрести. Статистика нагороджень за роками показова:
1812 рік — 6783 нагороджень;
1813 рік — 8611 нагороджень;
1814 рік — 9345 нагороджень;
1815 рік — 3983 нагороджень;
1816 рік — 2682 нагороджень;
1817 рік — 659 нагороджень;
1818 рік — 328 нагороджень;
1819 рік — 189 нагороджень.
За часи наполеонівських воєн відзнаку Військового Ордену за дослідженням О. О. Зайцєва отримали 41 222 людини; роботи В. С. Степанова і М. І. Григоровича свідчать про те, що за кампанії 1807–1811 рр. тих, що отримали знак було 12 871 людина, за кампанію 1812 — 6 783, а за все царювання Олександра I — 46 527.
При створенні нагороди солдатський хрест ступенів не мав, також не було обмежень за кількістю нагороджень однієї людини.
Правління Миколи І та Олександра ІІ
У 1833 році положення про відзнаку Військового ордена Св. Георгія були прописані в статуті ордена Св. Георгія.
З кінця серпня 1844 року для нагородження іновірців був встановлений спеціальний знак: він відрізнявся від звичайного тим, що в центрі медальйона з двох сторін був змальований герб Росії — двоглавий орел. Першим повним кавалером відзнаки для іновірців став юнкер міліції 2-го Дагестанського кінно-іррегулярного полку Лабазан Ібрагим Халіл-огли.
За часи царювання Миколи I були нагороджені за Персидську і Турецьку війни — 11 993 людини, за Польську кампанію — 5 8888, і за Угорський похід — 3 222.
У 1837 році право носіння відзнаки Військового Ордену було дане учасникам кампаній 1813–1815 рр., що вийшли у відставку. Це було так зване правило «Залізного хреста».
У 1839 році за наказом імператора Миколи І були виготовлені особливі відзнаки Військового Ордена для чинів Прусської армії, що брали участь в битвах з наполеонівськими військами в 1813–1815 роках. На Високий розгляд був наданий малюнок, після змін, внесених Миколою I, на відміну від звичайних георгіївських винагород, на оборотній стороні цього хреста у верхньому його промені з'явився вензель Олександра I. У листопаді 1839 р. було вибито 4 500 знаків від № 1 до 4 500. 29 червня 1841 року флігель-ад'ютант короля Пруссії полковник Раух повідомив Капітул про роздачу 4 264 знаків, а 236 знаків було повернено.
 19 березня 1856 року царським указом введено чотири ступеня Георгіївського хреста, нагородження якими проводилося послідовно. Знаки носилися на стрічці на грудях і виготовлялися із золота (1-а та 2-а ст.) і срібла (3-я та 4-а ст.). Нумерація знаків розпочиналася заново для кожного ступеня. 1-й і 3-й ступені мали банти на Георгіївській стрічці.З 1844 по 1856 було проведено 1 368 нагороджень таким знаком.
Кримська війна 1853–1855
За Кримську війну 1853 — 1855 рр. було видано 24 150 солдатських Георгієв.
Ця кампанія виявилася останньою, в яку видавалися хрести без ступенів.
Знаменитий матрос Петро Кішка тричі удостоювався Відзнаки Військового ордена. Перший раз він отримав хрест без ступеня № 99734, потім за новий подвиг — прибавку третини до платні, за третю відмінність — новую надбавку третини платні. Коли ж Відзнака була підрозділена на ступені і Кішка став вважатися кавалером трьох ступенів, йому видали додатково лише вищий з них знак 2-ого ступеня, за № 431.
За переказами, адмірал П. С. Нахімов приходив на бастіони Севастополя з кишенями, набитими хрестами. Якщо навіть це деяке перебільшення, доля правди тут є: Павло Степанович квапився нагородити героїв, кожен з яких у будь-який момент міг бути убитий.
У царювання Олександра II за Кавказ відзнаку Військового Ордену отримали 25 372 людини, за російсько-турецьку війну — 46 000 і за кампанію в Середній Азії було нагороджено 23 000 чоловік.
Правління Миколи ІІ
У царювання останнього російського імператора Миколи II Росія брала участь у 2-х війнах. За російсько-японську війну відзнаки Військового Ордена отримали 87 000 чоловік.
У 1913 році статут Військового Ордена Святого Велікомученника і Победоносца Георгія був перейменований в Георгіївський Хрест, але ступені збереглися.
За часи Першої світової війни Георгіївським хрестом було нагороджено більше 1 000 000 чоловік.
1890 — у місті Боржомі (Грузія) почався промисловий розлив однойменної мінеральної води
1901 — У Львові студенти виступили з вимогою створення українського університету.
1917 — У Києві на засіданні Генерального секретаріату затверджено статут «вільного козацтва», ухвалено створити комісію з охорони краю при Генеральному секретаріатові внутрішніх справ і демобілізаційний комітет.
1918 — РНК Радянської Росії ухвалила Декрет про наукові, літературні, музичні й художні твори, згідно з яким як опубліковані, так і не опубліковані твори визнавалися надбанням РРФСР.
1944 — в Мукачевому на I з'їзді Народних комітетів було ухвалено маніфест про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і про вихід його зі складу Чехословаччини.
1966 — У Бретані (Франція) президент Шарль де Голль урочисто відкрив першу у світі приливну електростанцію.
1968 — Сесія Генеральної Асамблеї ООН схвалила Конвенцію про незастосування терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства.
1970 — рекордна злива в Баро, Гваделупа (38.10 мм за 1 хвилину)
1976 — Католицька церква відмовилась від того, щоб католицизм вважався державною релігією Італії.
1977 — У Львові відкрито пам'ятник першодрукареві Івану Федорову (скульптори В. Н. Борисенко, В. М. Подольський).
1988 — відбувся старт пілотованого космічного апарату «Союз ТМ-7» з міжнародним екіпажем (Олександр Волков, Сергій Крикальов, Жан-Лу Кретьєн).
2004 — збори господарського активу Донецької області прийняли резолюцію про запропонування трудовим колективам провести збори і мітинги з метою обговорення питання оголошення референдуму про автономію Донецької області.
2004 — «ігнорування прав і свобод українського народу, сприяння фальсифікації виборів Президента України у 2004 році і зрада академічних цінностей» — за таким вердиктом Вчена рада Львівського Національного університету ім. Івана Франка позбавила на той час дійсного Президента України Л. Д. Кучму звання почесного доктора.
З цього дня 2005 остання субота листопада є Днем пам'яті жертв голодомору 1932–1933 років.
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
