| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||
|
| Наше опитування |
| Статистика |
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0 |
00:52 29 листопада - Дні історії | |
1830 — у Варшаві почалось польське національно-визвольне повстання. Російський цісаревич Костянтин Павлович ледь не загинув і відступив із царськими військами за Буг. Повстання було придушене 1831 року.
1929
Американський пілот Річард Берд з трьома компаньйонами першим у світі
перелетів Південний полюс літаком.
 Річард Берд (англ. Richard Evelyn Byrd, * 25 жовтня 1888 — † 11 березня 1957) — американський полярний дослідник, адмірал. Керував кількома експедиціями в Арктику та Антарктику. У 1929 році вперше на літаку досяг Південного полюса. У 1928—1947 роках здійснив 4 великі антарктичні експедиції, під час яких провадив геологічні та геофізичні спостереження, здійснив аерофотознімання значних територій Антарктиди, сейсмологічні спостереження бар'єра Росса, підтвердив наявність покладів кам'яного вугілля в Антарктиді.Трансатлантичний політ 1927
Лейтенант Берд біля свого літаку
Перша антарктична експедиція 1928-1930
Пізні арктичні експедиції
Берд здійснив ще чотири арктичні експедиції в Антарктику: 1933–35, 1939–40, 1946–47 та 1955–56.
Кульмінаційною була експедиція 1946 року. До цих пір вона (операція Highjump) залишається найбільшою арктичною експедицією в історії людства.
У 1946 році секретар ВМС США Джеймс Форрестол зібрав величезна амфібійний військово-морський флот для антарктичної експедиції з очікуваним терміном від шести до восьми місяців. Крім флагманського корабля ЮСС Маунт Олімп і авіаносця ЮСС Філіппінське море, було тринадцять кораблів підтримки ВМС США, шість вертольотів, шість літаючих човнів, два гідролітаки та п'ятнадцять інших літаків. Загальна кількість учасників, що приймали участь перевищила 4 000 чоловік. Армада досягля море Росса 31 грудня 1946 року і почала аерофотозйомку території. Було досліджено територію, рівну половині площі США, відкрито десять нових гірських хребтів. Основна область досліджень - східне узбережжя Антарктики від 150 градуса східної довготи від Грінвіча.
1941
Фашисти стратили партизанку Зою Космодемьяскую
 У роки Великої вітчизняної війни в жовтні 1941 року 18-річна Зоя Космодем'янська добровільно вступила до спеціального партизанський загін, що діяв за завданням штабу Західного фронту на Можайськом напрямку. У загоні дівчина виконувала складні і відповідальні завдання по знищенню фашистів. У листопаді 1941 року в селі Петрищево Московської області в результаті чергової партизанської вилазки, вона спалила кілька зайнятих ворогом будинків. Через два дні, вночі, при повторній спробі вчинити підпали її схопив німецький вартовий.
Незважаючи на жорстокі тортури і катування, Зоя не видала військової таємниці і не назвала місця розташування партизанського загону. Опівдні 29 листопада 1941 вона була повішена фашистами.
За словами свідків, вже з ешафота дівчина кричала зігнаної на страту купці селян: «Скільки нас ні вішайте, всіх не перевешаете, нас 170 мільйонів. Але за мене вам наші товариші помстяться». Потім ця фраза стане відомою на весь Радянський Союз.
За цей подвиг Зої Анатоліївні Космодем'янської Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 лютого 1942 посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Пам'ятники Зої Космодем'янській, яка стала в роки війни для всіх російських людей зразком героїчної боротьби партизанського руху проти німецьких загарбників, встановлені в декількох містах Росії: на Мінському шосе поблизу села Петрищево встановлена меморіальна плита і в Москві на платформі станції метро «Ізмайловський парк», недавно перейменована в «Партизанську». А в 201-й школі Москви і в школі її рідного села відкриті музеї.
Ім'я Зої Космодем'янської носять вулиці і школи багатьох міст і сіл, їй присвячено багато літературні твори.
1945 — югославська скупщина проголосила Югославію Федеративною Народною Республікою
1947 — Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення про розділення підмандатної території Палестини і створення там незалежних єврейської й арабської держав. Наслідком цього рішення стала поява Держави Ізраїль.
1955
У місті Севастополі вибухнув і затонув радянський лінкор «Новоросійськ»,
загинуло близько 1000 людей (за офіційною статистикою 608).
 «Новоросійськ» (до 1948 року у складі італійського ВМФ мав назву «Джуліо Чезаре» в честь Юлія Цезаря) — радянський військовий корабель, лінкор Чорноморського флоту ВМФ СРСР.Човен закладений 26 червня 1910 року в Генуї на верфі «Ансальдо». Спущений на воду 15 жовтня 1911 року. Вступив в дію 14 травня 1914 року. Девіз корабля: «Щоб витримати будь-який удар».
Загибель[ред. • ред. код]
У 01 годину 31 хвилину 29 жовтня під корпусом корабля з правого борту в носі пролунав вибух, за оцінками рівний 1000—1200 кг тринітротолуолу. Була оголошена бойова тривога, корабель почав кренитися, і о 04.15 перекинувся через лівий борт. Сотні людей, вишикуваних на палубі, впали у воду і були накриті корпусом лінкора.
 У такому положенні корабель залишався декілька годин, упершись в твердий ґрунт щоглами. Тільки о 22.00 корпус повністю зник під водою. Багато моряків залишилися в повітряних подушках відсіків корабля, що перекинувся — адже там було їхнє місце по бойовій тривозі. З них вдалося врятувати лише дев'ять чоловік: через прорізаний в кормовій частині днища отвір вийшли семеро людей, ще двох моряків з-під палуби юта, яка нещільно прилягала до ґрунту, вивели водолази.
Могила моряків лінкора «Новоросійська»
Всього під час катастрофи загинуло 604 особи, включаючи аварійні партії з інших кораблів ескадри.
Останки загиблих моряків поховані у братській могилі на кладовищі Комунарів у Севастополі (у могилі спочивають 42 моряка), основна ж частина загиблих похована на Братському цвинтарі.
Причини вибуху і по теперішній час не з'ясовані. Спочатку вважали, що стався вибух боєприпасів. Проте обстеження судна показало, що вибух стався зовні. Саме тому офіційний висновок свідчив, що причиною загибелі "Новоросійська" стала донна магнітна міна, залишена німцями в 1944 році. В закритому листі ЦК КПРС в травні 1956 року було офіційно заявлено, що до загибелі корабля привели недисциплінованість екіпажу і нібито пануюча на борту паніка. Попри це, багато хто вважає, що корабель був підірваний італійськими диверсантами. Є свідчення, що в той день зовнішній рейд не охоронявся, а шумопеленгаторні станції не працювали. Серед інших версій: невибухнувша міна часів 2-ої світової війни. Хоча на думку більшості фахівців, характер вибуху не був схожий на вибух донної міни.
Версію диверсії в той період в якості основної не розглядали, хоча вона і витала в повітрі. Так, зокрема, ходили чутки, що командир флотилії підводних диверсантів Валеріо Боргезе після передачі судна СРСР присягнувся "помститися росіянам, що б не було". Саме він, на думку істориків, і здійснив підривання "Новоросійська". Проте, можливо, вищим чинам радянського флоту простіше було змиритися з донною міною, ніж з фактом успішних дій ворожих диверсантів на базі Чорноморського флоту.
Загибель лінкора, який на той момент вважався чи не найпотужнішим кораблем радянського флоту, привела до перестановок у вищому керівництві радянського ВМФ. За підсумками розслідування чотири радянські адмірали були знижені в званні, у тому числі головком ВМФ адмірал Микола Кузнєцов і командувач Чорноморським флотом віце-адмірал Віктор Пархоменко.
Трагедія, що сталася, була державною таємницею, і у вітчизняних засобах масової інформації про неї не було ані слова.
У 1956 році лінкор підняли і розібрали на металобрухт.
У 2013 році ветеран італійського підрозділу бойових плавців «Гамма» Уго Д'Еспозіто визнав, що італійські військові причетні до затоплення радянського лінкора «Новоросійськ». За словами Уго Д'Еспозіто, італійці не хотіли, щоб корабель дістався «росіянам», тому подбали про те, щоб його затопити. До того версія про те, що «Новоросійськ» затонув в результаті диверсії, організованою італійцями, не була офіційно підтверджена.
1963 — президент США Ліндон Джонсон підписав розпорядження про заснування Комісії на чолі з Верховним суддею Ерлом Ворреном для розслідування замаху на президента Джона Кеннеді, вчиненого тиждень перед тим.
1990 — Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, яка дозволяла застосувати проти Ірака силу у разі, якщо він не виведе свої війська з Кувейту до 15 січня 1991 року.
1994 — ВР України ратифікувала Конвенцію про охорону біологічного різноманіття, підписану 11 червня 1992 у Ріо-де-Жанейро.
1996 — міжнародний трибунал з колишньої Юґославії виніс свій перший вирок. До 10 років тюремного ув'язненння був засуджений хорват Дражен Ердемович, визнаний винним у злочинах проти людяності під час громадянської війни в Боснії.
1999 — з метою запровадження атрибутів української державності Указом Президента № 1507/99 було постановлено, що офіційними символами глави держави є: Прапор (штандарт) Президента України, Знак Президента України, Гербова печатка Президента України, Булава Президента України.
2007 — депутати від виборчих блоків «БЮТ» та «Наша Україна — Народна Самооборона» створили коаліцію у новообраній Верховній Раді 6-го скликання
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
| Вхід на сайт |
| Пошук |
| Календар |
| Друзі сайту |
