Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Розділ ІІ.

ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

2.1. ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

Цивільна оборона України є державною системою органів управ­ління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру.

Систему цивільної оборони складають:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міс­цевих дер-жавних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи;

курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

служби цивільної оборони;

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, перед-бачені на випадок надзвичайних ситуацій;

системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Головними завдання Цивільної оборони України є:

запобігання виникненню НС техногенного походження і запровад­ження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катаст­роф, вибухів, великих пожеж, та стихійного лиха;

оповіщення населення про загрозу і виникнення Не у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бакте­ріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функ­ціонування у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів;

підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Характер, об'єм і строки проведення виконання заходів, які забез­печують виконання задач цивільної оборони, визначаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами і відомствами України, Радою міні­стрів Авто-номної Республіки Крим, державними адміністраціями облас­тей, міст Києва і Севастополя.

Головна увага при розробці і проведенню заходів цивільної оборони повинна бути направлена на захист населення від можливих наслідків надзвичайних ситуацій.

Захист населення, що попадає в зони ураження надзвичайних ситуа­цій, здійснюється шляхом: укриттям в захисних спорудах; відселенням або евакуацією; забезпеченням засобами індивідуального захисту.

2.2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконан-ня здійснюється за територіально-виробничим принципом (рис.2.1).

Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної республіки Крим, центральні та місцеві органи виконав­чої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр Украї­ни; на інших адміністративно-територіальних рівнях функції началь­ників цивільної оборони здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади; в міністерствах, відомствах та на об'єктах госпо­дарської діяльності є їх керівники.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслід­ків Чорнобильської катастрофи, здійснює керівництво дорученою сфе­рою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основними завданнями МНС України є:

розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від нас­лідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи;

керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивіль­ної оборони і підпорядкованих спеціалізованих формувань;

координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місце­вих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності з розв'язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

визначення основних напрямів роботи у сфері захисту населення і територій від НС, соціального захисту населення, реабілітації забруд­нених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій;

координація робіт, пов'язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучас­них інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної обо­рони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуа­цій та Чорнобильської катастрофи;

підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та Чорнобильської катастрофи, навчання населення дій у НС.

Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями органів управління та сил під час НС, а також відповідальність за їх виконання .покладаються на управління (відділи) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, які залучені до виконання завдань щодо захисту населення і подання йому допомоги у НС, та на штатних працівників цивільної оборони суб'єктів господарської діяльності.

Повноваження територіальних органів управління з питань надзви­чайних ситуацій та цивільного захисту населення і перелік мініс­терств, що залучаються до виконання завдань щодо захисту насе­лення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На територіальні органи управління з питань надзвичайних ситуа­цій та цивільного захисту населення покладені наступні завдання:

реалізація державної політики в галузі цивільної оборони;

розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслід­ків надзвичайних ситуацій, керівництво діяльністю підпорядкованих органів управління і сил цивільної оборони;

здійснення контролю за станом ЦО на відповідній території;

координація в межах їх компетенції інших місцевих органів вико­навчої влади, територіальних органів міністерств і відомств, виконав­чих комітетів Рад, підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання завдань, пов'язаних з безпекою населення та забезпе­ченням його життє-діяльності під час надзвичайних ситуацій.

Територіальні органи управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення відповідно до законодавства України входять до складу місцевих державних адміністрацій та інших місце­вих органів виконавчої влади за принципом подвійного підпорядку­вання.

Фінансування заходів цивільної оборони здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, уста­нов і організацію незалежно від форм власності.

2.3. ПРИЗНАЧЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА І            ПОРЯДОК КОМПЛЕКТУВАННЯ СИЛ ЦО

До складу сил Цивільної оборони України входять: війська цивіль­ної оборони, спеціалізовані та невоєнізовані формування (рис. 2.2).

Війська цивільної оборони виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Вони підпорядковуються МНС України.

Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.

Для виконання, специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хі­міч-ною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійни-ми ситуаціями на нафтогазодобувних промислах створюю­ться спеціалізо-вані формування, що підпорядковуються МНС Украї­ни, міністерствам, відомствам або окремим суб'єктам господарської діяльності. Комплек-тування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в облас­тях, містах, районах, а також на підприємствах, в установах і орга­нізаціях. Вони призначені для проведення рятувальних та інших не­відкладних робіт в осередках ураження на об'єктах господарської діяльності.

Комплектування невоєнізованих формувань особовим складом, осна­щення технікою і матеріально-технічними засобами виконується за рахунок суб'єктів господарської діяльності, на базі яких вони ство­рені. За принципом підпорядкування вони поділяються на терито­ріальні і об'єктові.

До невоєнізованих формувань належать загони, команди, групи, ланки, які призначені для проведення рятувальних та інших невідк­ладних робіт у разі надзвичайних ситуацій.

Порядок використання особового складу невоєнізованих формувань, його матеріального, технічного і фінансового забезпечення, а також матеріального стимулювання визначають Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські дер­жавні адміністрації.

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються праце-здатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпо­рядження .

Для подання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в осередках ураження та стихійного лиха, боротьби з поже­жами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища, матеріально-технічного і інженерного забез­печення заходів з цивільної оборони залучаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Розділ ІІІ.

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ, ОПОВІЩЕННЯ І ЗВ'ЯЗКУ В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

3.1. УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.

Управління в систем і цивільної оборони полягає в здійсненні пос­тійного керівництва з сторони начальника ЦО і управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та соціального захисту населення підлег-лими начальниками, штабами, службами і силами ЦО щодо забезпечення їх постійної готовності і направлення зусиль на ус­пішне і своєчасне вико-нання поставлених задач.

Управління цивільної оборони включає: підтримання високого політико-морального стану особового складу органів управління, штабів, служб і сил цивільної оборони, їх постійної готовності до виконання поставлених задач; організацію розроблення планів циві­льної оборони і забезпечення їх виконання; прогнозування, здобу­вання і вивчення даних обстановки, своєчасне прийняття рішення і доведення завдань до підлеглих; органі-зацію і підтримання безпе­рервної взаємодії при вирішенні завдань цивіль-ної оборони; органі­зацію багатостороннього забезпечення дії сил ЦО в ході виконання ними задач; постійний контроль за виконанням планів і прийнятих рішень і надання допомоги підлеглим; своєчасне відновлення пору­шеного управління і боєздатності сил цивільної оборони.

Управління - повинно бути безперервним, твердим, гнучким і стій­ким; воно повинно забезпечувати необхідну централізацію керів­ництва з сторони старшого начальника і органу управління з одно­часним наданням ініціативи підлеглим.

Основою управління є рішення начальника цивільної оборони. На основі рішення начальника цивільної оборони розробляється план, який узгоджується з вищестоящим органом управління з питань ЦО.

План цивільної оборони оформляється текстуальне як єдиний документ з додатками до нього необхідних карт, схем, графіків або розрахунків. В службах розробляються плани забезпечення заходів цивільної оборони у відповідності з задачами, які покладено на ці служби.

Для управління цивільною обороною створюється система пунктів управління:

на рівні міністерств та інших центральних органів виконавчої влади - запасні пункти управління в позаміській зоні, які утри­муються за рахунок коштів, що виділяються на утримання мініс­терств та інших центральних органів виконавчої влади;

на обласному рівні та в Автономній Республіці Крим - по два за­пасних пункти: один в місті, де розташовано орган, що здійснює керівництво цивільною обороною на даному рівні, і один в позаміській зоні. Ці пункти повинні мати захисні споруди, бути облад­наними засобами зв'язку і оповіщення, системами життєзабез­печення. Утримуються вони на балансі відповідного органу виконав­чої влади;

на інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво цивільною обороною наданому рівні, в одному із сховищ суб'єкта господар­ської діяльності.

Для безпосереднього керівництва проведенням рятувальних робіт в найбільш важливих містах, районах, на об'єктах господарської діяльності і в районах стихійного лиха використовуються рухомі пункти управління.

Для забезпечення управління цивільною обороною створюється загальнодержавна, територіальні і об'єктові системи зв'язку і опові­щення.

3.2. СИСТЕМА ОПОВІЩЕННЯ І ЗВ'ЯЗКУ ЦИВІЛЬНОЇ          ОБОРОНИ

Зв'язок організується у відповідності з рішенням начальника циві­льної оборони, вказівками начальника штабу і розпорядженням ви­щестоящого органу управління. Відповідальність за організацію зв'яз­ку несуть началь-ники управлінь з надзвичайних ситуацій і цивіль­ного захисту населення, штабів ЦО та з НС, а за її підготовку і без­перервну роботу - відповідні керівники об'єктів зв'язку.

Оповіщення організується у всіх ланках управління цивільної обо­рони з метою своєчасного приведення системи ЦО в різні ступені готовності і доведення до органів управління і всього населення роз­поряджень і сигналів цивільної оборони (рис.3.1).

Радіозасоби, які використовуються в цивільній обороні, розділяю­ться на рухомі і стаціонарні.

До рухомих радіозасобів відносяться переносні радіостанції (Р-822, Р-105М, Р-108М, Р-1-9М, Р-107, Карат, Кактус, сучасні мобільні віт­чизняні та імпортні) і радіостанції, які встановлюються на автомо­білях, інженер-них і спеціальних машинах, літаках і вертольотах, а також які пристосо-вані для швидкого розгортання і транспортування любим видом транс-порту (Р-110М, Р-102М2, Р-118МЗ, Р-140, Р-104АМ, Р-105, Р-108, Р-109 з БУМ, Р-111, Р-113, Р-123, Р-401М, Р-405, Граніт-АС та сучасні мобільні вітчизняні та імпортні).

Стаціонарні радіозасоби встановлюються для постійної роботи в спорудах і на нерухомих об'єктах (ВЯЗ-М2, Р-641Д, Р-642БД, Р-644БД Р-654Б, Р-831, Р-822, РСО-30, РС05, Граніт-ЦС і сучасні нового поко­ління).

Основні типи радіоприймачів: Р-311, Р-326, Р-250М, Р-310М, Р-254-2М, Р-155П та сучасні нового покоління.

Провідний зв'язок в системі цивільної оборони здійснюється по загальнодержавній системі зв'язку, а також з допомогою засобів зв'яз­ку органів управління і сил ЦО та суб'єктів господарювання (апаратура ВЧ телефо­нування - П-309-1, П-309-2, П-310М, П-304 та інші; апаратура тона-ль­ного телеграфування - П-318, П-318А, П-318Г, П318Б, П-318Д, П-314М, П-317 та інші; телефонні комутатори П-193М, П-194М, П-198М та інші; телефонні і телеграфні апарати та польові кабелі зв'язку) та використання сучасних відомчих засобів.

Радіорелейні засоби розділяються на рухомі і стаціонарні. Вони дозволяють забезпечити високоякісний дуплексний багато канальний телефонний і телеграфний зв'язок, який мало залежить від часу року, діб і атмосферних завад.

В системах оповіщення цивільної оборони використовуються елект-росирени типів "С-40", "С-28" та інші, а також спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413.

Електросирена "С-40" забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти встановлення електросирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на найбільш високих будин­ках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.

Електросирена "С-28" встановлюються в шумних цехах промис­лових підприємств.

Характеристики електросирен ЦО, що використовуються в системах територіального і об'єктового оповіщення населення, наведені в таб­лиці 3.1.