Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

.   Поняття національної безпеки держави

Загрози національній безпеці України

Існування, самозбереження і прогресив¬ний розвиток України як суверенної держави залежить від цілеспрямованої політики щодо її національних інтересів. Основи такої полі¬тики і вивчає Концепція національної безпеки України.

Концепція національної безпеки України має забезпечити: єдність принципів формування та проведення державної безпеки; поєднання підходів до формування відповідної законо¬давчої бази, підготовки доктрини, стратегій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки.

Загальні положення і принципи

Національна безпека України як стан за¬хищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зо¬внішніх загроз є необхідною умовою збережен¬ня та примноження духовних і матеріальних цінностей.

Головними об'єктами національної без¬пеки є:

• громадянин — його права і свобода;

• суспільство — його духовні і матеріальні цінності;

• держава — її конституційний лад, суве¬ренітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів.

Основними принципами забезпечення на¬ціональної безпеки є:

• пріоритет прав людини;

• верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у ви¬рішенні конфліктів;

• адекватність заходів захисту національних інтересів раціональним і потенційним за¬грозам;

• демократичний цивільний контроль за во¬єнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки;

• взаємна відповідність;

• чітке розмежування повноважень органів державної влади.

Національна безпека України досягаєть¬ся шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технічна, інформаційна тощо.

Конкретні засоби та шляхи забезпечен¬ня національної безпеки України зумовлю-ють пріоритетність національних інтересів, необхідність своєчасного вживання заходів, адекватних характеру та масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави.

Національні інтереси України

Національні інтереси України відобра¬жають фундаментальні цінності та прагнення українського народу, його потреби в різних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи її створення та задоволення.

Національні інтереси України та їхня пріори¬тетність обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в країні та за її межами.

Пріоритетними національними інтересами є:

• створення громадського суспільства, під¬вищення ефективності органів державної влади та мистецтва самоврядування, роз¬виток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

• досягнення національної злагоди, політич¬ної і соціальної стабільності, гарантування прав української нації та національних меншин країни;

• забезпечення державного суверенітету, те¬риторіальної цілісності кордонів;

• створення самодостатньої соціально орієн¬тованої ринкової економіки;

• забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;

• збереження та підвищення науково-тех¬нічного потенціалу;

• зміцнення генофонду українського народу, його фізичного та морального здоров'я та інтелектуального потенціалу;

• розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців;

• розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що складають україн¬ський народ;

• налагодження рівноправних і взаємови¬гідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спіль¬ноту.

Загрози національній безпеці України Основи можливої загрози національній безпеці України в найбільш важливих сферах життєдіяльності:

• у політичній сфері:

— посягання на конституційний лад і дер¬жавний суверенітет України;

втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

— наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах і певних політичних сил в Україні;

— масові порушення прав громадян в Ук¬раїні та за її межами;

— загострення міжетнічних і міжконфе¬сійних відносин;

— порушення принципу розподілу влади;

— невиконання чи неналежне виконан¬ня законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

— відсутність ефективних механізмів за¬безпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, особливо її ор¬ганізованої форми, та тероризмом;

• в економічній сфері:

— неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

— наявність структурних диспропорцій, монополізму виробництва, перешкод становленню ринкових відносин;

— невирішеність проблем ресурсної, фінан¬сової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

— економічна ізоляція України від світо¬вої економічної системи;

— неконтрольований відтік за межі Украї¬ни інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

— криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур;

• у соціальній сфері:

— низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населен¬ня, наявність великої кількості грома¬дян працездатного віку, не зайнятих у суспільно-корисній діяльності;

— суспільно-політичне протистояння окре¬мих соціальних верств населення та регіонів України;

— падіння рівня здоров'я населення, неза¬довільний стан системи його охорони;

— тенденції моральної та духовної дегра¬дації в суспільстві;

— неконтрольовані міграційні процеси в країні;

• у воєнній сфері:

— посягання на державний суверенітет України та її територіальну ціліс¬ність;

— нарощування поблизу кордонів Украї¬ни угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

— воєнно-політична нестабільність і кон¬флікти в сусідніх країнах;

— можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення проти України;

— зниження рівня боєздатності воєнної організації держави;

— створення та функціонування незакон¬них збройних формувань;

• в екологічній сфері:

— значне антропогенне порушення та тех¬ногенна перевантаженість території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи;

— неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих і недоскона¬лих технологій;

— неконтрольоване ввезення на терито¬рію України екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

— негативні екологічні наслідки оборонної та військової діяльності;

• у науково-технологічній сфері:

— невизначеність науково-технологічної діяльності;

— відтік інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

— науково-технологічне відставання Укра¬їни від розвинених країн;

— зниження рівня підготовки висококва¬ліфікованих наукових та інженернотехнічних кадрів;

• в інформаційній сфері:

— не виваженість державної політики та відсутність необхідної інфраструк¬тури в інформаційній сфері;

— повільність входження України у сві¬товий інформаційних простір, відсут-ність у міжнародного співтоварист¬ва об'єктивного уявлення про Україну;

— інформаційна експансія з боку інших держав;

— витік інформації, яка становить дер¬жавну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної ін¬формації, що є власністю держави;

— запровадження цензури.

Основні напрямки державної політики національної безпеки України

Державна політика національної безпеки України визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці і здійснюється шляхом реалізації від¬повідних доктрин, стратегій, концепцій і про¬грам у різних сферах національної безпеки відповідно до чинного законодавства.

Основні напрямки державної політики на¬ціональної безпеки України є:

• у політичній сфері:

— створення дійових механізмів захис¬ту прав громадян України в країні та у світі;

— запобігання й усунення спроб втручання у внутрішні справи України;

— входження в існуючі та створювані системи універсальної та регіональної безпеки;

— уникнення політичного екстремізму, підтримка громадянської злагоди та соціальної стабільності;

— побудова надійної системи захисту конституційних засад, запобігання та боротьба з порушеннями законнос¬ті та правопорядку, створення ефек¬тивних умов для ефективної боротьби з корупцією та злочинністю, особливо її організованими формами;

— забезпечення належного виконання за¬конних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

• в економічній сфері:

— недопущення незаконного використан¬ня бюджетних коштів і державних ресурсів, їхнього перетікання в тіньову економіку;

— контроль за експортно-імпортною ді¬яльністю, спрямованою на підтриман¬ня важливих для України пріоритетів і захист вітчизняного виробника;

— боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому впливу національних матеріальних, фінансових, інтелектуальних, інформа¬ційних та інших ресурсів;

• у соціальній сфері:

— виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства під час переходу до рин¬кової економіки;

— уживання своєчасних заходів щодо про¬тидії кризовим графічним процесам;

— створення ефективної системи соціаль¬ного захисту людини, охорони та відновлення її фізичного й духовного здо¬ров'я;

— стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього й культурного потенціалу країни;

— захист прав споживачів;

• у воєнній сфері:

— створення ефективних механізмів і про¬ведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнно¬му конфлікту, локалізації та ліквідації їхніх наслідків;

— запобігання спробам та усунення по¬рушень державного кордону і терито-ріальної цілісності України;

— забезпечення демократичного цивільно¬го контролю за воєнною організацією держави;

• в екологічній сфері:

— упровадження та контроль за дотриман¬ням науково обґрунтованих нормативів природокористування та охорони до¬вкілля;

— контроль за станом навколишнього при¬родного середовища, виявлення й усунення загроз для здоров'я населення, своєчасне попередження громадян України в разі небезпеки;

— зниження антропогенних навантажень, ліквідація наслідків шкідливого впли¬ву людської діяльності на природне середовище;

— упровадження у виробництво екологічно безпечних технологій;

— реалізація заходів щодо зменшення впливу наслідків Чорнобильської ка-тастрофи;

— недопущення неконтрольованого ввезен¬ня в Україну екологічно небезпечний технологій, речовин і матеріалів;

• у науково-технологічній сфері:

— уживання комплексних заходів що¬до захисту та розвитку науково-технологічного потенціалу;

— виявлення й усунення причин науково-технологічного відставання України;

— створення ефективних механізмів бороть¬би з впливом інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

• в інформаційній сфері:

— уживання комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного просто¬ру та входження України в світовий інформаційний простір;

— виявлення й усунення причин інфор¬маційної дискримінації України;

— усунення негативних чинників пору¬шення інформаційного простору, інформаційної експансії з боку інших держав;

— розробка й упровадження засобів та ре¬жимів отримання, поширення і використання суспільно значущої інформації, створення розвиненої інфраструктури в інформаційній сфері.

Система забезпечення національної без¬пеки України

Для формування державної політики й ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту національних інтересів у політичній, економічній, соціаль¬ній, воєнній, екологічній науково-технічній та інформаційній сферах створюється система забезпечення національної безпеки України.

Система забезпечення національної без¬пеки — це організована державою сукупність об'єктів: державних органів, громадських ор¬ганізацій, посадових осіб та окремих громадян, об'єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють узгодже¬ну діяльність у межах законодавства України.

Правову основу забезпечення національної безпеки України становить Конституція Укра¬їни, Закон України «Про національну безпеку України», інші закони і нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори й угоди.

Діяльність щодо забезпечення національ¬ної безпеки має бути доступною для контролю відповідно до законодавства України.

Основними функціями систем забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяль¬ності є: 

   1.   Створення та підтримка готовності сил і засобів забезпечення національної безпеки, що включає:

• створення правових засад для побудо¬ви, розвитку та функціонування сис-теми;

• формування організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, розподіл їхніх функцій;

• комплекс забезпечення життєдіяльності складових частин (структурних елементів) системи: кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне забезпечення;

• підготовку сил і засобів системи до їх¬нього застосування згідно з призначенням.

2. Управління діяльністю системи забезпечен¬ня національної безпеки, що включає:

• вироблення стратегії та планування конкретних заходів щодо забезпечення національної безпеки;

• організацію та безпосереднє управління системою та її структурними елементами;

• оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпе-чення національної безпеки та їх на¬слідків.

3. Здійснення планової та оперативної ді¬яльності щодо забезпечення національної

безпеки, що включає:

• визначення національних інтересів та їхніх пріоритетів;

• прогнозування, виявлення й оцінку можливих загроз, дестабілізуючих чин-ників і конфліктів, причин їх виник¬нення, а також наслідків їх прояву;

• запобігання й усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

• локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів;

• ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих чинників.

4. Участь у міжнародних системах безпеки, що включає:

• входження в існуючі та утворення но¬вих систем безпеки;

• утворення та участь у роботі двосторон¬ніх та багатосторонніх керівних і виконавчих органів (політичних, еконо¬мічних, воєнних тощо);

• розробку відповідної нормативно-пра¬вової бази, яка регулювала б відноси-ни між державами та їхню взаємодію в галузі безпеки;

• спільне проведення планових та опера¬тивних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.

Повноваження основних суб'єктів систе¬ми забезпечення національної безпеки

Український народ — громадяни України всіх національностей на виборах, референдумах, через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та місце¬вого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення національних інтересів України, засобів і способів їхнього захисту, а також добровільно та в порядку виконання своїх кон¬ституційних обов'язків проводять заходи, ви значені органами державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення національної безпеки України; привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ і процесів у різних сферах життєдіяльності країни; захищають власну безпеку всіма за¬конними способами і засобами.

Верховна Рада України в межах, визна¬чених Конституцією України, здійснює законо¬давче регулювання та контроль за діяльністю державної влади та посадових осіб щодо здій¬снення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки.

Президент України як голова держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Верховний Головнокомандувач ЗСУ і Голова Ради національної безпеки і оборони України забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони України.

Рада національної безпеки і оборони Укра¬їни як координаційний орган з питань націо¬нальної безпеки в обороні при Президентові України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони.

Кабінет Міністрів України як виконав¬чий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпе¬чення обороноздатності, національної безпеки України; громадянського порядку і боротьби із злочинністю.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки, Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України з від¬повідних питань.

Суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя у сфері забезпечення національної безпеки України.

Прокуратура України здійснює свої повно¬важення у сфері національної безпеки відпо¬відно до Конституції України.

Національний Банк України виробляє і здійснює емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень, наявних засобів бюджетного і позабюджетного фінансування забезпечують реалізацію законів України, указів Президента України, концепцій,

програм, постанов органів державної влади у сфе¬рі національної безпеки України, забезпечують створення, підтримку в готовності й застосу¬вання сил і засобів забезпечення національної безпеки, а також управління їхньою діяльністю.

2.  Зміст предмета «Захист Вітчизни»

Предмет «Захист Вітчизни» (ДПЮ) вхо¬дить до інваріантної складової Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 11-річної школи, затверджених На¬казом Міністерства освіти і науки за №342 від 25.04.01.

Метою предмета «Захист Вітчизни» є:

• ознайомлення учнів з основами нормативно-правового забезпечення захисту Вітчизни, цивільного захисту та охорони здоров'я;

• набуття знань про функції Збройних сил України, їхні характерні особливості; засвоєння основ захисту Вітчизни, цивільного захисту, медико-санітарної підготовки; здійснення психологічної підготовки до за¬хисту Вітчизни;

• формування та вдосконалення життєво не¬обхідних знань, умінь і навичок учнів щодо захисту Вітчизни і військово-патріотичного виховання;

• підготовка учнів до захисту Вітчизни, професійної орієнтації молоді, служби у Збройних силах України та інших вій¬ськових формуваннях, визначених чинним законодавством.

Предмет «Захист Вітчизни» викладається в старшій школі навчальних закладів системи повної загальної середньої освіти. Уроки прово¬дяться відповідно до потижневого плану по дві години на тиждень (з яких одна година за ра¬хунок інваріантної й одна година за рахунок варіативної складової навчального плану) або в обсязі однієї години на тиждень за рахунок годин інваріантної складової навчального плану.

Вивчення предмета проводиться спільно з юнаками та дівчатами за програмою згідно з тематичним планом № 1. При окремому вивченні предмета юнаки навчаються за про¬грамою згідно з тематичним планом № 1, а ді¬вчата — за програмою згідно з тематичним планом №2.

При проведенні занять по одній годині на тиждень викладення навчального матеріалу здійснюється в повному обсязі, але у стислому вигляді згідно з тематичним планом №3. Зміст уроку викладач може коригувати та ви¬значати самостійно.

Програма предмета «Захист Вітчизни» включає:

• пояснювальну записку;

• зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів;

• зміст навчального матеріалу та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки для юнаків, які за станом здоров'я та релігійними поглядами не вивчають основи військової справи, та дівчат;

• зміст навчального матеріалу при вивченні предмета по одній годині на тиждень;

• додатки, що включають: критерії оціню¬вання навчальних досягнень учнів {додаток 1), потижневі плани вивчення тем на І та II році навчання {додаток 2, 3), порядок проведення навчально-польових зборів (за¬нять) — ЗО год. {додаток 4), потижневі плани вивчення розділів тем програми для юнаків, які за станом здоров'я та релігій¬ними поглядами не вивчають основи вій¬ськової справи, для дівчат {додаток 5, 6), потижневі плани вивчення тем на І та II році навчання, при вивченні предмета по одній годині на тиждень {додаток 7, 8), порядок проведення навчально-польових зборів (занять) — 18 год. {додаток 9), перелік об'єктів навчально-матеріальної бази {додаток 10), заходи безпеки на за¬няттях {додаток 11), нормативи {дода¬ток 12), окремі положення курсу стрільб {додаток 13), умови виконання вправ із прикладної фізичної підготовки {додаток 14, 15).

Організація і проведення навчально-поль¬ових зборів (занять) планується керівником на¬вчального закладу відповідно до чинних вимог. Навчально-польові збори (заняття) проводяться з метою практичного закріплення рівня знань, умінь і навичок учнів у кінці навчального року або поетапно (у міру вивчення тем (розділів), у кінці чвертей, першого семестру та навчаль¬ного року).

Практичне закріплення теоретичного мате¬ріалу з розділу «Основи цивільного захисту» та¬кож передбачається під час проведення Тижнів безпеки життєдіяльності та Днів цивільного за¬хисту. Порядок проведення навчально-польових зборів (занять) визначений у додатках 4, 9. Юнакам, що не вивчають основи військової справи за станом здоров'я або релігійними поглядами, та дівчатам пропонуються уроки за програмою згідно з тематичним планом 2. При цьому вступний урок і розділ «Основи цивільного захисту» вивчаються на першому році навчання спільно.

Стрільба з автомата (малокаліберної гвин¬тівки) проводиться на відповідно обладнаних стрільбищах і в тирах згідно з планами військо¬вих комісаріатів на підставі наказів, погоджених з начальником гарнізону (командиром військо¬вої частини, начальником вищого військово¬го навчального закладу), органом управління освітою і керівником навчального закладу.

Предмет «Захист Вітчизни» в навчальних закладах освіти, оборонно-спортивних оздо¬ровчих таборах (ОСОТ) планується відповідно до цієї програми. У кожному навчальному за¬кладі складаються такі планові документи: роз¬діл річного плану навчального закладу «Захист Вітчизни та військово-патріотичне виховання молоді», потижневий план вивчення тем, роз¬клад занять на півріччя і план-конспект для проведення кожного уроку.

До заходів військово-патріотичного ви¬ховання в розділ річного плану навчального закладу включається вивчення традицій, іс¬торії, духовної спадщини, символіки, звичаїв українського народу, національної гідності, культури міжнаціональних відносин, морально-психологічних якостей громадянина, патріота, захисника Вітчизни. Організовується відвідуван¬ня учнями військових частин (військових навчальних закладів) з метою ознайомлення їх зі зброєю і бойовою технікою, з побутом і життям військовослужбовців, відвідування військових музеїв, зустрічі з ветеранами Збройних сил, проведення туристичного походу військово-патріотичної тематики, який включає елементи тактичної і прикладної фізичної підготовки та військової топографії.

Основною організаційною формою предме¬та «Захист Вітчизни» в усіх загальноосвітніх навчальних закладах є урок, що проводиться викладачем відповідно до програми та розкладу занять. Урок починається з шикування, пере-вірки готовності класу до уроку та тренування за тематикою уроку протягом 3-5 хвилин.

На уроках і позакласних заходах із військово-патріотичного виховання відносини між учнями і викладачами предмета «Захист Ві¬тчизни» будуються на основі вимог загальновій¬ськових статутів в обсязі тем, що вивчаються.

Контрольні питання

1. Що таке національна безпека?

2. Назвіть шляхи забезпечення національної безпеки.

3. Що вивчає дисципліна «Захист Вітчизни»?

4. Для чого вона потрібна?