Сайт з предмета ЗАХИСТ УКРАЇНИ

Фрагменти уроку з самооборони в Хмельницькому  НВК №7

Фрагмент уроку з  РОЗДІЛ 6. ПРИКЛАДНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА
предмета  "Захист Вітчизни". Тема №3 "Основи самозахисту "
Розучування і тренування вправ без зброї: стійки, рухи вперед та назад, удари рукою на місці та русі 

Захист від ударів рукою та  ногою. Розучування і тренування прийомів без зброї: прийоми самострахування, захвати та звільнення від них, больові прийоми.

Урок у Хмельницькому  НВК №7
Рукопа́шний бій  — термін, що має два значення. В широкому розумінні — бій між суперниками голіруч, лише з використанням можливостей власного тіла. Цей спосіб ведення бою існує з найдавніших часів існування людства.
Армійський рукопашний бій — вид, створений для спецпідрозділів армії. Акцент робиться на прийоми, що максимально ефективно ведуть до смерті супротивника. Викладання цих прийомів цивільному населенню заборонено і зараз у більшості секцій під маркою АРБ (армійський рукопашний бій) викладають саме спортивний рукопашний бій.

Способи зупинки кровотеч

Розрізняють тимчасову (попередню) зупинку кровотечі, яку виробляють негайно на місці події, і остаточну зупинку, здійснювану лікарем у стаціонарі.

До способів тимчасової зупинки кровотечі відносяться: притиснення судини, що кровоточить гнітючої пов'язкою; пальцеве притиснення артерії далеко від рани; накладення джгута; максимальне згинання кінцівки в суглобі з подальшою фіксацією, туга тампонада рани.

Капілярна кровотеча зупиняється при накладенні звичайної асептичної пов'язки.

Венозна кровотеча можна зупинити, наклавши тугу пов'язку, при якій поверх стерильної серветки накладається товстий шар тканини і туго прив'язується до рани. При накладенні такої пов'язки дотримуються таких правил: шкіру навколо пошкодження на відстані 3-4см від країв рани обробляють розчином антисептика, на рану накладають стерильну серветку, яку 2-3 турами фіксують до бинтуемой поверхні, в проекцію рани укладають щільно складену серветку (марлю, бинт , вату тощо) для локального здавлювання кровоточивих тканин, які туго бинтують подальшими турами бинта.

Додатково до гнітючої пов'язці може бути зупинено доданням їм піднесеного (вище рівня серця) становища.

Досить надійно зупиняється венозна кровотеча при максимальному згинанні кінцівки. При кровотечі з верхньої кінцівки руку згинають у ліктьовому суглобі, і передпліччя туго прив'язують до плеча. При кровотечі з нижньої кінцівки ногу згинають у колінному суглобі, і гомілку туго прив'язують до стегна, або ногу згинають в тазостегновому суглобі і стегно прив'язують до тулуба.

Тимчасова зупинка зовнішнього венозного і капілярного кровотечі проводиться накладенням гнітючої стерильною або давить пов'язки на рану і доданням пошкодженої частини тіла піднятого положення стосовно тулуба. У деяких випадках тимчасова зупинка цих видів кровотеч може бути остаточною.

Артеріальний кровотеча з невеликих судин зупиняється також як венозний накладенням пов'язки, що давить і максимальним згинанням кінцівки. Артеріальний кровотеча з великих судин можна зупинити тільки накладенням гумового джгута або джгута-закрутки.

При найбільш небезпечному для життя артеріальній кровотечі тимчасова зупинка кровотечі досягається накладенням джгута, закрутки, фіксуванням кінцівки в положенні максимального згинання, притисненням артерії вище місця її ушкодження (сонна артерія притискається нижче рани).

У кожному будинку є градусник (термометр медичний), який ми всі хапаємо при перших ознаках нездужання ... Але може статися і так, що до нездужання призведе сам градусник - якщо його розбити (звичайно, мова йде зараз про ртутний, а не електронний градусник).

Невелике введення для тих, хто недооцінює небезпеку ртуті.

Ртуть - речовина 1-го класу небезпеки, особливо шкідливі її пари. У стандартному градуснику міститься до 5 г ртуті. Якщо градусник розбився в житловій кімнаті з середнім об'ємом приміщення 50 куб. м., то при випаровуванні всієї ртуті (а випаровуватися вона починає при будь-якій плюсовій температурі, причому чим вище температура, тим швидше відбувається випаровування) концентрація парів ртуті в кімнаті досягає 100 мг на кубометр, що в 30000 (!) разів більше ГДК (гранично допустимої концентрації) в житловій зоні.

У реальних умовах (з урахуванням вентиляції) при розбитті медичного термометра в кімнаті плошею 12-18 кв. м. концентрація парів ртуті через кілька годин перевищує ПАК в 50-100 разів. Але і це не мало, погодьтесь?

Ясна річ, що тривале знаходження в атмосфері з такими концентраціями ртуті в повітрі небезпечно для здоров'я.

Основні симптоми отруєння ртуттю:

- Слабкість;

- Загальне нездужання;

- Втрата апетиту;

- Болі в горлі в процесі ковтання;

- Сильні головні болі;

- Присмак металу у роті;

- Посилене слиновиділення;

- Набряклість і кровоточивість ясен;

- Нудота і блювота.

Отруєння парами ртуті небезпечне насамперед тим, що симптоми не будуть виникати в перебігу вельми тривалого періоду після безпосереднього контакту з ртуттю. Так що, якщо ви розбили градусник місяць-два тому і належним чином не прибрали, а тепер виникли такі симптоми - бігом до лікаря!

Що робити, щоб не отруїтися парами ртуті?
1. Відкрийте форточки - забезпечте приплив свіжого повітря і кращу вентиляцію.

2. Виведіть з приміщення людей, в першу чергу дітей.

3. Обмежте доступ людей в приміщення (закрийте двері) з метою:

а) Зменшення розносу парів ртуті в суміжні кімнати.

б) Виключити рознос ртуті по суміжних кімнатах на взутті (постелити килимок / ганчірку, змочену розчином марганцівки, на вході).

Після цього приступаємо до самого процесу демеркуризації. Простіше кажучи, знешкодження ртуті:

4. Надівши гумові рукавички, обережно зберіть в будь-яку герметичну тару з щільно прилягаючою кришкою (наприклад, в скляну банку) всі осколки градусника, ну і звичайно, в першу чергу, кульки ртуті.

Майте на увазі! Питома вага ртуті дуже висока (вона більш ніж в 13 разів важче води). При падінні вона може розлетітися на кілька дрібних кульок і, зрозуміло, закотитися в будь-яку тріщинку. Щоб зібрати всю ртуть без залишку скористайтеся підручними засобами. Вам допоможуть: медична груша з тонким наконечником, емальований совок, лейкопластир, скотч, пластилін, замазка і т.п.

УВАГА! Пам'ятайте, що збір крапель ртуті і осколків треба здійснювати від периферії до центру приміщення.

Якщо ртуть розсипалася по килиму чи іншому покриттю з дрібними ворсинками і / або тріщинами, можете після ручного прибирання крапель пропилососити це місце звичайним побутовим пилососом. Звичайно, пилосос сприятиме роздування парів від зібраної ртуті, але він дозволить бути впевненим у відсутності непомічених вами частинок ртуті, які спокійно продовжують завдавати вам шкоду далі. Пилососити потрібно швидко (1-3 хвилини), щоб не надихатися парами ртуті. Зрозуміло, мішок для збору пилу після такого прибирання потрібно буде утилізувати, помістивши попередньо в герметичну ємність. Якщо в пилососі система типу «циклон», весь пил потрібно зсипати в банку з зібраною ртуттю і утилізувати.

5. Після завершення даної роботи необхідно провести хімічну демеркуризацію. У домашніх умовах можна приготувати розчини з підручних засобів:

а) перманганат калію (або попросту марганцівка) + вода;

б) мильно-содовий розчин.
Необхідно почергове застосування обох методів: готується 0,2% водний розчин марганцівки (20 г на відро води). А якщо є вдома соляна кислота, то в цей розчин додається соляна кислота (за вагою раз на 5-10 більше ніж суха марганцівка) і цим розчином за допомогою кисті, щітки, пульверизатора (фарбопульта) обробляється забруднена поверхня.

Через 1 годину необхідно змити продукти реакції мильно-содовим розчином - 4% мила в 5-ти% водному розчині соди. Ці операції необхідно повторювати кілька днів по 2-3 рази на день.

6. При проведенні цих робіт треба думати і про власне здоров'я.

а) Промити марганцівкою і мильно-содовим розчином рукавички, взуття.

б) Прополоскати рот і горло слабо-рожевим розчином марганцівки

в) Ретельно почистити зуби.

г) Прийняти 2-3 таблетки активованого вугілля.

На завершення: всі відходи від термометра, що вам вдалося зібрати в герметичну тару для виключення подальшого забруднення території і вдома, треба здати на підприємство у вашому районі яке має право на утилізацію ртуті та її відходів. Дізнатися про це можна по телефону в довідковій, і, можливо, зателефонувавши в МНС твого району. Викидати, як звичайне сміття, ні в якому разі не можна!

Ну от і все! Наступного разу, коли візьмете в руки термометр, будете акуратнішими! А вже якщо і розіб'єте, то вже знаєте, що робити!

Урок проводив викладач предмета "Захист Вічизни" Хмельницького колегіуму ім. В.Р. Козубняка -

Морозюк Анатолій Олександрович

 Фрагмент уроку зі стройової підготовки за темою " Стройові прийоми та рух без зброї"

Кожна морська держава у складі національної армії обов'язково має військово-морські сили, а у їхніх лавах, як правило, є підрозділи морської піхоти. Народження української морської піхоти сучасного зразка припадає на 1918 рік, а саме на час існування Української Держави у формі Гетьманату Павла Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 р.).

Колишній бойовий генерал російської служби П.Скоропадський безперечно розумів важливість цього роду військ у забезпеченні збройної безпеки і потужності країни. Як "Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти" він в перший же місяць свого перебування при владі звернув увагу на необхідність створення служби морської піхоти, тим паче, що Українська Держава володіла досить великою смугою узбережжя Чорного й Азовського морів. З огляду на це 23 травня 1918 року ним було видано наказ по Морському відомству "Про початок формування бригади морської піхоти у складі трьох полків для несення служби".

Завданням морських піхотинців було несення служби на узбережжі держави й у військово-морських фортецях, а також виконання десантних операцій. Бригада морської піхоти, згідно з вищевказаним наказом, поділялася на три відділи. Перший з них повинен був виконувати свої обов'язки на території від західного кордону Української Держави до Сичавки; другий - від Сичавки до Станіславова; третій - від Станіславова до Перекопу. Крім основного призначення, ці полки морських піхотинців мали вартувати майно Морського відомства. Цим же наказом було призначено командирів полків і начальників відділів. На першому ж етапі створення бригади було перш за все розпочато формування трьох куренів морської піхоти у кожному з полків.

Автоматична дія автомата (кулемета) базується на використанні енергії порохових газів, відведених з каналу ствола в газову камеру.

При пострілі частина порохових газів, які прямують за кулею, спрямовуються через отвір в тілі ствола в газову камеру, тисне на передню стінку газового поршня і відкидає поршень та затворну раму з затвором в крайнє заднє положення.

При відході затворної рами назад, затвор здійснює відкриття каналу ствола, вилучення гільзи із набійника і викидання її назовні. При цьому затворна рама стискує зворотну пружину і зводить курок (ставить його на звод автоспуску).

У попереднє положення затворна рама з затвором повертається під дією поворотного механізму, затвор при цьому досилає черговий набій з магазину в набійник і закриває канал ствола, після цього розбивач б’є по капсулю набою – відбувається постріл.

Якщо запобіжник встановлений на автоматичний вогонь, то постріли будуть продовжуватися, доки натиснутий спусковий гачок і є набої в магазині.

Якщо запобіжник встановлений на поодинокий вогонь (нижнє положення запобіжника), то при натисканні на спусковий гачок відбудеться тільки один постріл; для здійснення наступного пострілу необхідно відпустити спусковий гачок і знову натиснути на нього.

Принцип дії автомата полягає

у використанні енергії порохових газів

для дії автоматики