Міжнародне військове співробітництво. Військове співробітництво України з Північноатлантичним блоком (НАТО). Створення, функції, структура та вплив НАТО на світові геополітичні процеси. Напрямки розвитку взаємостосунків Україна – НАТО. Військове співробітництво України з іншими міжнародними військовими структурами. Участь Збройних Сил України та інших військових формувань в миротворчих місіях ООН. Європейська інтеграція і національна безпека України. Розвиток відносин України з Європейським Союзом у сфері безпеки, військового і військово-технічного співробітництва.
Дуже важливим його етапом у плані готовності до служби у Збройних Силах України є самоаналіз такої готовності на основі результатів тестування, анкетування. Для самоаналізу потрібно вміти проникати у власний внутрішній світ, правильно оцінювати рівень розвитку в себе кожної зі складових готовності до військової діяльності. Самоаналіз готовності до служби в армії повинен стати у кожного юнака стійкою звичкою, спрямованою на усвідомлення того, який із компонентів готовності сформований у нього краще, який — гірше або недостатньо. До процесу самоаналізу входять самоспостереження, самоконтроль, тобто вміння людини дивитися на себе, на свої дії ніби чужими очима, виявляти позитивні й негативні моменти.
Наступний етап самовдосконалення — постановка мети, розробка програми, складання плану. Успіх же в досягненні поставленої мети залежить від багатьох чинників. Пропонуємо враховувати такі поради:
1) оцінити свої плюси і мінуси в готовності до служби в Збройних Силах України;
2) проаналізувати причини, що призвели до низької готовності, несформованості окремих якостей, рис характеру, необхідних воїнові;
3) обдумати мету, шляхи, засоби самовдосконалення окремих якостей, властивостей особистості, встановити терміни досягнення задуманого;
4) в плані чітко визначити всі цілі, зокрема ті, що мають першочергове значення, встановити час їх виконання, послідовність процесу самовдосконалення, вибрати методи та способи досягнення мети;
5) якнайшвидше приступити до виконання плану самовдосконалення;
6) постійно контролювати строки виконання окремих пунктів плану самовдосконалення;
7) стежити за тим, щоб ваші власні цілі самовдосконалення співвідносилися з потребами суспільства;
8) вірити в свій успіх, у свої сили; вчитися на своїх помилках і на своїх успіхах;
9) виробити у себе звичку реагувати на невдачі й неприємності оптимістично;
10) у будь-якій складній життєвій ситуації, в навчанні, в роботі шукати щось цікаве, добре (його можна знайти!) і мотивувати ним свою самопідготовку до служби в армії;
11) підтримувати добрі навички та вміння, сформовані в попередні роки: особистої гігієни, щоденної зарядки, раціонального використання вільного часу тощо;
12) формувати у себе навички самовладання, саморегуляції психічних станів і поведінки; пам'ятати слова філософа Сенеки: «Найсильніший той, хто має владу над собою».
Позбутися негативних якостей, сформувати потрібні для військової служби риси характеру, знання, навички, звички можна лише усвідомивши необхідність цього для себе і суспільства, ціною великих вольових зусиль. Тому детальніше зупинимося на шляхах і способах формування волі людини.
Воля — це здатність людини свідомо ставити мету і досягати її, долаючи перешкоди, труднощі.
Для саморегуляції поведінки, психічних станів, формування знань, навичок, якостей, необхідних воїнові, потрібні вольові якості. Щоб сформувати їх у себе, слід свідомо брати участь у таких ситуаціях, що вимагають' самостійності, організованості, витримки, рішучості, сміливості. Треба змалку привчатися долати життєві труднощі. Варто інколи навіть штучно їх створювати, аби, долаючи перешкоди, перевірити свої сили, сформувати вольові якості. Цього можна досягти тільки в діяльності (навчальній, трудовій, спортивній, військовій), тільки вправлянням, тобто багаторазовими повтореннями вольових дій. У процесі долання перешкод ситуаційні вольові стани закріплюються і перетворюються у стійкі вольові якості особистості.